Весна
44-го. Весна, коли нашу Березанщину було визволено від чужоземних загарбників.
Ми про неї пам’ятаємо. Про неї і про тих, хто приніс визволення.х
...Визволителі. І сьогодні вони найдорожчі,
найшанованіші для нас люди. Їхній подвиг надихає нас на нові звершення, вчить
долати будь-які труднощі.
Рання весна тоді вже проклюнулась зеленими травами. Радість і гордість повнили
серця людей - розпочалося звільнення Березанщини від фашистської нечисті.
У березні-квітні 1944 р. на
території району у складі 3-го Українського билися війська 5-ї
ударної армії генерал-полковника В.Д.Цветаєва. Армія, після визволення
Миколаєва, повела наступ на Одесу уздовж узбережжя Чорного
моря,тобто по землях Березанського району. Тут билися прославлені 416- Таганрозька,
86-а і 108-а гвардійські Миколаївські і 109-а гвардійська Бериславська стрілецькі
дивізії.
29 березня частини 416-ї
стрілецької дивізії визволили райцентр Березанка. На наступний день, 30
березня, - села Червону Україну і Нечаяне. 1 квітня дивізія вийшла до
Тилигульского лиману біля с. Анатолівка і форсувала його. 248-ма стрілецька
дивізія 5-ї ударної армії 30 березня звільнила х.Вольний (Березанка) і
с.Красне, а гвардійці 109-ї Бериславської і 86-ї Миколаївської дивізій
– села Коблеве і Федорівку. У цей же день частини 244-ї стрілецької
дивізії очистили від ворогів Богданівку, Комісарівку.
Бої на Тилігульському лимані
придбали завзятий характер. Противник, підтягнувши резерви,
використовував
природні перешкоди як черговий рубіж оборони з сильно розгорнутою
системою вогню. Особливо важко довелося 109-й і 86-й
гвардійським стрілецьким дивізіям, якими
командували І.В. Балдинов та В.П. Соколовський. Після звільнення сіл Федорівка та Коблеве 1
квітня два полки 109-ї гвардійської стрілецької дивізії почали
форсування лиману вбрід. Фашисти укріпились на західному березі лиману і
тримали дамбу під пересіченим вогнем.
Однак після опівночі німці відновили
контратаки. До ранку вони підтягнули 15-ту румунську піхотну дивізію, і атаки
посилилися. Бездоріжжя не давало можливості нашим воїнам підтягти артилерію, а
відбиватися автоматами, перебуваючи в крижаній воді, було неможливо. Після
тяжких боїв наші частини були змушені повернутися до Коблеве.
Початок квітня, а вода в лимані ще
вкрита кригою. Мокрий сніг, сильний північно-східний вітер. Жителі села
надавали посильну допомогу: вночі приносили, привозили все, що могло триматися
на воді. За добу були викопані окопи, траншеї, землянки.
Ввечері, 3 квітня почалася сильна буря.
10-бальний вітер розгойдав поверхню лиману. Дув сильний північний вітер, йшов
мокрий сніг, часом вирувала справжня завірюха. Навіть на березі тіло
коченіло від холоду. I ось в таку негоду командування дивізії віддає
наказ: форсувати трикілометровий лиман вбрід. Це було тяжко зробити і в літню
погоду, а в холодний час - було справді героїчним подвигом. Льодяна вода часом
доходила бійцям до плечей, але вони йшли, несучи зброю над головою. До вечора
за допомогою армійської артилерії форсування лиману відновилося. Тепер убрід
йшли і гвардійці 86-ї стрілецької дивізії. Зброя, боєприпаси, промоклі шинелі
на плечах і - вогонь з усіх видів зброї з протилежного берега. Вони падали,
гинули, але йшли вперед і до настання сутінок вийшли
до с.Кошари.
До 2 години 3 квітня вони захопили
плацдарм і протягом дня не лише утримали, але і розширили його. У боях за
Тилігульський лиман 109-а гвардійська дивізія втратила 124 людини
.
Славною сторінкою форсування
Тилігульського лиману завершились бої на Миколаївщині 4 квітня 1944 року, на
1018 день війни, береги лиману були повністю очищені від ворога.
Війна закінчилась.. Похмура ніч
окупації змінилась світлом радості і надії. Виросли нові покоління людей,
які мирно живуть, пам’ятаючи, якою дорогою ціною далось майбутнє.
Немає коментарів:
Дописати коментар