З Новим роком!

 Шановні друзі! Вітаємо вас з Новим роком!

Історія свята

 

Багато людей у всьому світі святкують Новий рік у ніч з 31 грудня на 1 січня. Проте так було не завжди.

Історія свята

 У більшості давніх народів святкування Нового року збігалося з початком відродження природи й відбувалося зазвичай до березня.

Усі язичницькі народи ознаменовували його службовими обрядами богам урочистими приношеннями, а також забавами. Давні єгиптяни відзначали початок нового року святом відродження Осіріса. У давній Греції народ і жерці, надягнувши на себе маски, влаштовували на вулицях ходу з піснями й танцями. Жінки на про́ханих вечорах ворожили.

В Україні саме у січні найбільше релігійних свят. Це пов'язано із новорічними обрядами і з тим, що взимку люди менше працювали коло землі.

   Як і у більшості давніх народів, початок Нового року в давній Русі асоціювали з початком весняного відродження природи. Найімовірніше, Новий рік святкували з появою нового Місяця в перші весняні дні, найближчі до весняного рівнодення. При цьому рік міг мати як 12, так і 13 місяців. Свято отримало назву «Нове літо».

З насильницьким впровадженням християнства у древній Русі запровадили Юліанський календар, а святкування Нового року встановили на 1 березня, що, за переказами, відповідало даті створення світу. 

На українських землях використовували календар, що мав 13 місяців, які збігалися з місячними фазами, а його рік починався 1 березня. Згодом Новий рік перенесли на 1 вересня відповідно до ухвали Візантійської церкви, а літочислення вели від Створення світу.

Новий час

  У 1582 році папа Григорій XIII увів нову календарну систему, яку назвали григоріанською або «новим стилем». Православна церква на Константинопольському соборі 1583 року, визнавши неточність юліанського календаря, все ж не побажала переходити на григоріанський через те, що за новим стилем християнський Великдень іноді збігається з юдейським песахом або настає раніше, що заборонено «Апостольськими правилами». Водночас протестантські країни перейшли на григоріанський календар лише у 18 ст., отож тривалий час Новий Рік у православних і протестантських країнах наставав на 11 днів пізніше від католицького.

  Раніше Новий рік у наших пращурів розпочинався 1 вересня.

  На терени Київської Русі традицію святкування Нового року 1 січня приніс цар Петро І 1700 року, запозичивши її в Голландії та інших країн Західної Європи.

20 (30) грудня 1699 року (на той час 20 грудня 7208 року) за указом царя Петра I Новий рік у Російській Імперії святкують, за прикладом усіх християнських народів, 1 січня, причому як і раніше — за юліанським календарем. Тим самим Петро І відкинув 5508 років слов’янського літочислення. 

XX століття

   У 1918 році декретом Раднаркому «…з метою встановлення однакового майже з усіма культурними народами обчислення часу…» ухвалено перехід на Григоріанський календар і Новий Рік знову почав збігатися з європейським. Натомість Російська, а також Сербська та Єрусалимська православні церкви не побажали переходити на новий стиль, через що всі нерухомі церковні свята, а також Новий рік святкують за старим стилем. Отже, утворилося таке рідкісне історично-культурне явище, як Старий Новий рік. Як додаткове свято, старий Новий рік і понині святкують в Україні, рф, Білорусі, Сербії, Чорногорії та окремих районах Швейцарії.

В сучасній Україні

  В українців протягом тривалого часу традиційним святковим символом Нового року вважалася, як не дивно, не зелена ялинка, а «дідух». Він виготовлявся з першого стисненого в цьому році снопа. Окремо соломою обплітали декілька десятків пучків, робивши пишний сніп, який повинен був мати широку основу, щоб «дідух» міг стояти. Виріб потім прикрашали різнокольоровими стрічками, паперовими чи сухими квітами. У будинку прикрашений «дідух» ставили напередодні Різдва. Свою обрядову роль він виконував протягом усіх різдвяних свят і символізував зв’язок з родом, і предками.

   Зараз Новий рік в Україні зустрічають в ніч з 31 грудня на 1 січня. Традиційно накривають святковий стіл з безліччю страв.

  Не можна уявити новорічну ніч без вибухів салюту, без шампанського, олів’є і мандарин. А ще важливим атрибутом є святково прикрашена ялинка. 

Аромат сосни або ялинки – теж незмінна частина Нового року практично в кожному будинку.
 

 Джерело:
https://uk.wikipedia.org/wik
https://kievpereklad.com.ua/
 

От-от настане свято

 

 Навіть не віриться, що Новий рік вже не за горами. Новорічна ніч вже миготить-виблискує здаля вогниками гірлянд, сніжинок і зірок. Святковий передзвін дочувається вже десь поблизу. От-от настане свято. Такий улюблений нами Новий рік. 

 В нашій бібліотеці для вас, шановні друзі, діє новорічна фотозона. Ось перші наші відвідувачі.

Тож, запрошуємо вас до нашої  святкової фотозони.      

 

Дива однієї зимової ночі

  День Святого Миколая – улюблене свято  малечі й дорослих.

У зимову ніч з 18 на 19 грудня Святий Миколай приходить до тих, хто вірить у диво та чемно поводився протягом року. Під час війни це особливо важливо, адже жодні окупанти не можуть відрібрати у нас свята та віру у перемогу. А для дітей ця дата важлива не лише через подарунки, а ще й тому, що вони мають змогу познайомитися з Чудотворцем, який обов'язково завітає у дитсадок, школу чи в бібліотеку.

  Для користувачів бібліотеки ми підготували та провели годину духовності «Дива однієї зимової ночі». Захід був цікавим і для дітей, і для дорослих. Вони дізналися: хто ж він, Святий Миколай, як виглядав і чому став святим? 

   Користувачі писали листи Святому Миколаю, відгадували загадки, відповідали на питання вікторини.

 

Цікавинки про Миколу Чудотворця

1. Святого Миколая не можна прирівнювати до Санта Клауса чи Діда Мороза. Адже два останніх — це персонажі, що символізують дух Нового Року. Святий Миколай же до цього відношення не має. В Україні взагалі не було раніше персонажа, який би супроводжував новорічні свята. Був такий собі Морозко, але він ніс у собі дух усієї зими, а не якогось конкретного періоду.

2. Святий Миколай відрізняється також і тим, що на відміну від новорічних “дідусів”, він є справжнім святим, який своїм життям та благородними вчинками, заслужив такий почесний титул.

3. Святий Миколай став сиротою у зовсім юному віці, тому його вважають опікуном усіх сиріт. Саме у цей день прийнято сьогодні перебирати на себе обов’язки Миколая та влаштовувати у дитячих будинках свято із подарунками.

4. За легендою, Святий Миколай дарує подарунки лише слухняним діткам, а тим, хто робив шкоду протягом року — кладе під подушку різку. Це, як правило, просто застереження для дітей, яке завжди завершується саме подарунками. Але все ж сама легенда несе у собі мораль, що треба прагнути бути хорошою людиною.

5. Вважається, що Миколай або його батьки, працювали біля моря, ймовірно, були рибалками. Тому цей святий шанований у моряків. Під час шторму вони просять у Миколи допомогти втихомирити море.

6. Святий Миколай знаний у всьому світі, але його батьківщина — саме Туреччина. Коли Миколай осиротів, то отримав у спадок маєток і міг жити заможно і безтурботно. Але батьки виховали його зовсім інакше, тож він продав маєток, роздав бідним усі кошти, а сам відправився мандрувати по світу, проповідуючи християнство.

7. Вчені провели дослідження та з’ясували, як виглядав Святий Миколай: 167 см у зріст, з карими очима, шкірою оливкового кольору. Також, припускають, що він був вегетаріанцем.

Джерело:
Інтернетресурси

Я людина, значить маю права

  10 грудня відмічається Міжнародний день прав людини.
   Історичний розвиток  нашої цивілізації на всіх етапах свого становлення постійно перетинався з одними і тими ж питаннями, які надалі були окреслені і узагальнені в цілісне поняття - права людини. Це сталося з абсолютно природних міркувань, так як всілякі утиски одних людей іншими завжди викликали відповідну і таку ж типову ситуацію, коли розклад сил по тим чи іншим причинам змінювався, а суспільство все ж прагнуло до деякої стабільності. У пору згадати знамениті слова з біблійного Писання: «Що посіє людина, те й пожне».

  З метою підвищення рівня правової культури та інформованості користувачів, бібліотекарі Коблівської ЦБ провели  юридичний компас «Я людина, значить маю права». На заході йшла мова про  конституційні права та обов’язки, можливості їх реалізації та змісту. Також для дітей оформлена книжкова виставка-вікторина «Я маю право».

  Міжнародний день прав людини нагадує всім про гідність кожної особистості, невід’ємність її громадянських, культурних, економічних, політичних і соціальних прав, а також про необхідність захищати ці права.

  Але не завжди у всьому світі дотримуються права людини. І це гірко.

   У сучасному світі права людини стали кваліфікуватися за цілою низкою напрямів. Це особисті права, які передбачають недоторканність особи і житла, власності та конфіденційності листування та права на об’єктивний суд. Соціальні права, які передбачають права на свободу праці, охорону сім’ї та дитинства, захисту батьківських прав, здоров’я і соціальної справедливості. На ряду з цим існують і політичні права, які мають на увазі і свободу совісті, і рівність усіх перед законом, свободу друку і свободу слова, свободу зібрань та право на протест. Є також і економічні права, які мають на увазі свободу розвитку і функціонування промисловості і торгівлі, свободу пересування та розпорядження власністю на свій розсуд. Культурні права включають в себе свободу мистецтв і наук, свободу викладання і право на освіту, а також право на використання у всіх цих процесах своєї рідної мови. Все це узагальнено і взято на озброєння як демократичні цінності. Здавалося б чого ще не вистачає сучасній людині для життя і розвитку?  Навіть самі просунуті в дотриманні прав і свобод людини країни не можуть похвалитися ідеальними умовами практичної реалізації цих прав для свого рідного суспільства, а що казати про ти країни, де демократичні цінності досить умовне поняття.

   Після закінчення Другої світової війни і спробі усвідомлення всіх жахів зневаги прав і свобод людини, які вона оголила, міжнародне співтовариство постаралося об’єднатися в цих загальнолюдських поняттях і Генеральною Асамблею ООН 10-го грудня 1948-го року була прийнята Загальна декларація прав людини. Пізніше, в 1950-му році всім зацікавленим державам і організаціям було запропоновано відзначати цю дату як всесвітній День прав людини. Відзначається щорічно відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН A/RES/423 (V).

 

Джерело;
dilovamova.com

 

З Днем місцевого самоврядування!

   7 грудня в Україні відзначається День місцевого самоврядування. Це професійне свято всіх, хто трудиться в сільських, селищних, міських, районних і обласних радах.

 

 КЗ «Коблівська публічна бібліотека Коблівської сільської ради» вітає голову Володимира Михайловича Панича, працівників і ветеранів органів місцевого самоврядування, шановних депутатів з професійним святом – Днем місцевого самоврядування.

 Від усього серця бажаємо всім міцного здоров’я, щастя, родинного затишку, добробуту, витримки, оптимізму та нових професійних здобутків.

  Нехай професійність та досвід, творче ставлення до виконання своїх професійних обов’язків сприяють розбудові й розвитку нашої громади.

 Нехай усі життєві негаразди обходять стороною, щира людська вдячність та повага будуть нагородою за вашу нелегку працю, а любов та підтримка ближніх зігрівають серця серед щоденних турбот.

Що таке місцеве самоврядування?

    Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування" – це право і спроможність територіальної громади самостійно (або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування) вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах народовладдя, законності і гласності.

Реформа місцевого самоврядування в Україні

  Кардинальне реформування системи місцевого самоврядування в Україні почалося незабаром після Революції гідності. Реформа націлена на адміністративну і бюджетну децентралізацію, поступову ліквідацію державних адміністрацій, і об'єднання районів та населених пунктів в ОТГ (об'єднані територіальні громади)

 

З Днем Збройних Сил України !

 

Воїне, лицарю славний,

Ти зброю тримаєш в руках,

Щоб на нашу країну-державу

Злий не позарився враг.

Будь мужній і будь достойний

Ти слави своїх батьків,

Відважний вкраїнський воїне,

Нащадку славних віків.

 

Щорічно 6 грудня в Україні відзначається День збройних сил (ЗСУ). Дата свята обрана не випадково. Незабаром після здобуття Україною незалежності, 6 грудня 1991 року, був ухвалений закон «Про Збройні сили України». Також урочиста дата пов'язана із 6-м грудня 1919 року. А 1993 року цей день з’явився в офіційному календарі українських свят.

    Збройні Сили України (ЗСУ) ‒ це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. ЗСУ забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України.

    На сьогодні ЗСУ складаються зі сухопутних, повітряних і військово-морських військ. Кожна з цих частин має «свій» професійний день, тому 6 грудня − своєрідне об’єднання всіх військовослужбовців країни. Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України є Президент України. Найбільша кількість військових у сухопутних військ, до яких належить артилерія й авіація, механізовані й танкові підрозділи, високомобільні десантні війська і ракетні. Також у складі ЗСУ є внутрішні війська, прикордонна служба та оперативно-рятувальна служба цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

До Дня Збройних Сил України в бібліотеці оформлена книжкова виставка, яка присвячена мужнім захисникам України.

  Велике враження на дітей мала книга Рамунє Поташнікова «Шлях українського воїна». Діти дізналися про українську армію, яку створювали наші предки, починаючи від походів князів Олега та Святослава. Армію, слава якої гриміла з часів Війська Запорізького до партизанів Повстанської армії. Це нащадки тих воїнів, які встали на захист Вітчизни в 2014 році і до цих пір несуть службу в лавах об'єднаних сил. Юні читачі дізнаються про структуру і завдання сучасної армії.

     Доблесть і честь солдатів і офіцерів - в цьому справжня сила будь-якої армії та українські військовослужбовці зберегли все це і примножили. Український воїн - надійний захисник, відданий патріот і людина, для якої честь, свобода і незалежність далеко не порожній звук.

 

 Вітаємо всіх доблесних і хоробрих чоловіків і жінок, які потужною стіною захищають свою рідну Україну від окупанта! Неможливо висловити словами нашу безмежну вдячність. Нехай Господь береже кожного українського воїна. Україна пишається своїм військом. Слава Збройним Силам України! Слава Україні!

На захисті рідної землі

 

   З нагоди свята,  Дня Збройних Сил України,  в бібліотеці для дітей підготували та провели годину патріотизму «Історія створення Збройних Сил України», оформили книжкову виставку  «На захисті рідної землі», присвяченої мужнім захисникам Батьківщини.

    

    Бібліотекарі познайомили дітей з історією  української  армії, з її бойовими  традиціями, які формувалися у кривавих війнах та конфліктах від Київської Русі і до нашого часу. 

 Велике враження на дітей справила  книга «Шлях українського воїна». Вони її читали по черзі, а бібліотекар відповідала на питання, які виникали під час читання. Особливо цікавими для дітей були розділи, які розповідають про рід військ та  зброю.

     Захід  спрямований  на виховання глибоких патріотичних почуттів, формування активної громадянської позиції щодо єдиної цілісної держави та захисту її кордонів.

   Книга містить безліч цікавих фактів, про які, ймовірніше, дітям ніхто не розповідав.

     Все, про що дізнається маленький читач, буде корисним, якщо коли-небудь доведеться стати на захист близьких, друзів, сусідів, регіону, що опинився у зоні військового конфлікту, свого міста, домівки.

 

Інтерв'ю дня до 300 річчя від дня народження Г.Сковороди

 

   Напередодні 300-річного ювілею Григорія Сковороди Коблівська публічна бібліотека в співпраці з художнім керівником Іриною Павлівною Білик провели Інтерв'ю дня «Особистість і спадщина Г. С. Сковороди крізь призму часу». присвячене постаті філософа, аби з’ясувати: чи пам’ятають українці про нього щось більше за стереотипи зі шкільної програми,  що знають українці про Григорія Сковороду, чи розуміють українці контекст, у якому творив Сковорода, та значення багатьох його життєвих ролей?

Шановні друзі, запрошуємо вас до бібліотеки, щоб докладніше ознайомитися з творчістю українського письменника, байкаря, педагога, філософа Григорія Сковороди

 

 

Світ Сковороди

          Благословенні ви, сліди
          Не змиті вічності дощами
          Мандрівника Сковороди.
          З припорошілими саквами
          Щодо цілющої води
          Простує, занедбавши храми.
                           М. Рильський

Цього року, 3 грудня,  Україна відмічає 300-річчя  ювілею великого українського мислителя-мудреця, педагога, філософа, поета, композитора, музиканта, культурно-освітнього подвижника Григорія Савича Сковороди.

  

  До 300 річчя від дня народження Григорія Сковороди працівники бібліотеки підготували та провели захід «Народний мудрець Григорій Сковорода». Користувачі закладу мали можливість мандрувати стежками життя та творчості письменника.

   Цікавою для відвідувачів бібліотеки була виставка – діалог «Світ Сковороди» у вигляді його творів,  цитат  з них та афоризмів.

І, вса, шановні друзі, запрошуємо до знайомства з життям та творчістю Г.Сковороди.

Цікаве про Г.Сковороду

  3 грудня 1722 р. на Полтавщині в козацькому містечку Чорнухи колишнього Лубинського полку (тепер Лохвицького району) в сім’ї малоземельних селян - козаків Сави і Пелагеї Сковородів народився хлопчик, якого нарекли Григорієм.
   Тоді ніхто не міг знати, що згодом з маленького хлопчини виросте одна з найяскравіших постатей України 18 століття.

 

 Григорій  Сковорода  –  великий письменник, мислитель та громадський діяч, що стояв на позиціях демократа, гуманіста, представника трудового народу.

Сковорода завжди пишався тим, що зростав між трудовим, знедоленим народом. Так, в одному із своїх віршів протиставляючи себе панам - багатіям, з гордістю писав: «Вас Бог одарив ґрунтами, але раптово може то пропасти, А мій жребій з голяками, а Бог мудрості дав часть» дитинства Григорій Сковорода виявляв великий інтерес до рідної природи, до життя простого народу і до його багатих поетичних скарбів, до прекрасних пісень.

 В 16 років він поступив навчатися в Києво-Могилянську академію. В часи навчання Сковороди, протягом 1738 - 1750рр.,  Києво-Могилянська академія переживала період свого піднесення внаслідок реформ, які у дусі відродження і гуманізму були розпочаті Феофаном Прокоповичем, а потім продовжені вчителем Сковороди  Гордієм  Кониським,  яких він з вдячністю згадує в своїх творах.

Київська академія дала Сковороді знання гуманітарних наук класичних і новоєвропейських мов, філософії  та літератури. Тут він познайомився з вченням античних та західно - європейськими філософами, а  також  навчився вести суперечки і диспути.

Сковорода був великим любителем співу і музики, славився як виконавець пісень, автор їх текстів та мелодій.
Він грав на багатьох інструментах - сопілці,  флейті, яку сам удосконалив, скрипці, гуслях, бандурі.
В 1750 р. Сковорода покинув навчання в академії і помандрував за кордон шукати нових знань. Три роки жив у різних країнах.
Був в Угорщині, в Токаї, побував у Будапешті, Австрії, Словаччині, відвідав Німеччину і далеку Італію.

І всюди невтомний мандрівник поглиблює свої знання. Він знайомиться з наукою , мистецтвом, побутом, звичаями, фольклором народів Європи.
В 1753р. Сковорода повертається на батьківщину. Пора навчання для 30- річного Сковороди була закінчена.
У ці роки починається велика громадська, літературна і педагогічна діяльність Сковороди. Працюючи на посаді викладача поетики в колегіумі м. Переяслава викладає учням курс поетики.
Викинувши за плечі торбину з найпотрібнішими книгами і речами у бідному селянському вбрані, не маючи власної домівки, ні сім’ї, з посохом у руці мандрує Сковорода з міста до міста, від села до села, від хатини до хатини сіючи в душах людей слово.
В 1794р. Сковорода повертається на Україну в село Іванівка, до своїх друзів Ковалівських недалеко від Харкова  там і помер 9 листопада  цього ж року. Поховати себе заповів серед природи, на високому місці, біля гаю.

 

 

Символ дня - червона стрічка

 

Щорічно 1 грудня в кожній країні світу відзначають День боротьби зі  СНіДом

Символ дня — червона стрічка, згорнута у вигляді перевернутої букви V. Саме таку символіку в 1991 році запропонував художник Франк Мур з невеликого містечка штату Нью-Йорк.

Ідею майстру навіяли жовті стрічки, які носили його сусіди в честь дочки, яка брала участь у військових діях в Перській затоці. І вірили, що вона обов'язково повернеться додому живою і неушкодженою.

День боротьби зі СНІДом є серйозним нагадуванням про величезну проблему, яка потенційно загрожує кожному з нас, а також про необхідність зупинити повсюдне поширення епідемії ВІЛ/СНІДу.

  В бібліотеці  до Дня боротьби зі СНіДом відбувся перегляд та обговорення тематичних соціальних відеороликів. Відвідувачі закладу дізналися, історію  виникнення   хвороби, створення Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом і його мету, основні  шляхи  зараження  ВІЛ-інфекцією, форми  профілактики  хвороби.

    Що таке ВІЛ/СНІД?

При ВІЛ-інфекції відбувається руйнування CD4+ лімфоцитів, що призводить до серйозного ослаблення імунної системи і розвитку синдрому набутого імунодефіциту, тобто СНІДу.

  На стадії захворювання СНІД через катастрофу імунної системи     людини посилено розвиваються різноманітні інфекції, а також неінфекційні захворювання, що в кінцевому підсумку призводить до летального результату.

  Таким чином, СНІД недарма називається чумою ХХ, а тепер і ХХІ століття, оскільки він несе колосальну загрозу існуванню людства.

 Всесвітній день боротьби зі СНІДом — історія 5 червня 1981 Американський Центр контролю над захворюваннями зареєстрував нову хворобу — СНІД (синдром набутого імунодефіциту).

  Вперше день боротьби зі СНІДом був проголошений Всесвітньою Організацією Здоров'я в 1988 році. Ініціатива проведення всесвітнього дня боротьби зі СНІДом належить співробітникам з питань інформації для Глобальної програми по боротьбі зі СНІДом ВООЗ в Женеві Джеймсу В. Бунну і Томасу Неттера.

     У 1996 році ООН створила Об'єднану програму Організації Об'єднаних Націй з ВІЛ/СНІД (ЮНЕЙДС). Союз шести всесвітніх організацій об'єднав в якості спонсорів Дитячий фонд ООН, Програму ООН з розвитку, Фонд ООН з питань народонаселення, Організацію ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Всесвітню організацію охорони здоров'я (ВООЗ) і Світовий банк. Програма включає в себе планування та просування Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом, причому, не обмежуючись лише одним днем ​​1 грудня, а працюючи в цьому питанні протягом всього року.

Всесвітній день боротьби зі СНІДом — мета

Основною метою проведення Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом є підвищення глобальної поінформованості всіх людей про ВІЛ/СНІД, зміцнення громадської підтримки програм профілактики розповсюдження ВІЛ/СНІД, організація навчання і демонстрація міжнародної солідарності перед обличчям пандемії.

За оцінками ЮНЕЙДС, на сьогоднішній день кількість людей, інфікованих ВІЛ,
становить понад 36 млн людей. А кількість померлих від причин, пов'язаних з ВІЛ — близько 1,2 млн людей. Найбільше число випадків нового інфікування відбувається в африканських країнах, розташованих на південь від Сахари.

У кінцевому підсумку все людство прагне покінчити з епідемією СНІДу, і ООН навіть визначило терміни вирішення цієї проблеми — 2030 рік. В результаті солідарності людей, колосальної роботи, своєчасних інвестицій, висококваліфікованої допомоги, що надається ВІЛ-інфікованим, на сьогоднішній день можна відзначити значне зниження смертельних випадків в порівнянні з критичними роками.

 

Пам’ятаємо. Єднаємося. Переможемо!

Запалімо свічу за всі душі невинні!
Пам’ятаймо про все і згадаймо їх нині...
Україна жива! Не здолати ніколи,
Бо козак був і є  мужнім воїном в полі.

Марія Яновська

 

   Щорічно в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять загиблих від Голодомору 1932-1933 років та масових штучних голодів 1921-1923 і 1946-1947 років.
   За цей період  Україна внаслідок геноциду втратила мільйони людських життів. У 2006 році Законом України Голодомор 1932–1933 років був визнаний геноцидом. Нашим спільним обов’язком є гідно вшанувати вбитих голодом жертв комуністичного режиму і передати пам’ять про трагедію наступним поколінням.

  

З метою вшанування  пам’яті безвинно замучених голодом та політичними репресіями людей,  в бібліотеці організовано  книжкову виставку – інсталяцію «Ангели пам’яті», де кожен бажаючий зміг ознайомитися з літературою про Голодомор: це документи, свідчення очевидців, книжкові видання, в яких міститься інформація про страшні роки голодомору в Україні.

А також присутні переглянули презентацію «Три колоски закуті дротом», під час якої  ознайомилися з трагічними сторінками тих страшних подій української історії, зокрема і фактами Голодомору безпосередньо в нашому краї.

Страшна пам’ять про ті лихі часи живе у кожному з нас на ментальному рівні.

Цій трагічній даті присвятила свій  вірш «Колоски» читачка Коблівської публічної бібліотеки Ольга Марінчу-Бовшовець.

             Колоски

Стало чорним все навколо,

Колоски зібрали з поля.

Та пішли ті колоски

Не до того, хто зростив.

 

А до того, хто мав силу

Відібрати все у скриню.

Відштовхнути, розтоптати,

Та до влади все забрати.

Хто зростив їх, тому гірко.

Пустий стіл, а ж якось дико.

Пустий глечик і комора,

Де все повно було вчора.

 

Нема хліба, а ні крихти.

Порятунку де шукати-бігти?

Пусті діжки й казани,

Все чорніє навкруги.

 

Хоч би борошна торбинку,

Та спекти оту хлібинку,

Врятував би ласий хліб

Від страждань усіх і бід.

 

Вже й худоба вся пропала,

Яка трохи годувала.

Все забрали ті кати,

Всі спустошили хати.

 

Розростає смерть навколо.

Не бувало ще такого,

Щоб зростили руки хліб,

А його той кат загріб.

 

Гинуть села-вимирають,

Все ще їстоньки шукають.

Збожеволівши від болю

Ходять-риють в чорнім полі.

 

Та нема вже там нічого,

Все доїв той чорний ворон.

Все спустошене-згоріле,

Навіть хати стали сірі…

 

                       19.11.2022

 Ми просимо вас, друзі, приєднатися до акції «Запали свічку». Де б ви не були - вдома, в будь-якому регіоні України чи за кордоном, ввечері 26 листопада потрібно запалити вогник у вікні як вияв скорботи за загиблими та віри в перемогу українців найближчим часом.

 Джерело:
Марія Яновська. Голодомор 1930-1933 років в Україні
https://tsn.ua/ukrayina