Це нашої історії сторінки

 

Починаючи з 2001 року 22 вересня в Україні відзначається День партизанської слави, встановлений Указом Президента № 1020/2001 від 30.10.2001.

День партизанської слави відзначається як данина всенародної поваги до тих, хто в суворий воєнний час боровся з фашистами в глибокому тилу ворога, не шкодуючи крові і самого життя.

На території, захопленій ворогом, у відповідь на запроваджений «Новий порядок» поширився антифашистський рух Опору. Однією з груп руху Опору, була група  партизанського і підпільного руху, яка була найефективнішою.

   В бібліотеці до Дня партизанської слави організована патріотична виставка -діалог  "Герої тривожних світанків", яка розповідає  про мужність, стійкість та героїзм партизанських загонів та підпільних організацій у роки Другої Світової війни, про неоцінений внесок у наближенні Великої Перемоги над нацизмом. Користувачі бібліотеки зможуть ознайомитися з документальною та художньою літературою, що присвячена даній тематиці, а також детальніше ознайомитись з підпільними організаціями, що діяли на території Миколаївської області.

 

 

Вони цікаві, мудрі та повчальні...

 

Існує книг багато на землі
Вони цікаві, мудрі та повчальні
Та кожен з нас, дорослий, чи малий
 Казки читає – дуже вони гарні.

Тисяча років живе на світі казка – мудрий учитель, даруючи оптимізм і віру в перемогу добрих сил над злими. Люблять її усі: діти, дорослі і навіть літні люди. Казки зовсім не дрібниці. Головне в них мораль. Основна їх мета – показати. Які переваги мають чесність, порядність, терпіння і які біди переслідують тих, хто зневажає порядність.
    Тож  і ми, використовуючи  казки,  допомагаємо  дітям розібратися у такому складному світі.

     У казкову подорож «Казка вчить, як на світі жить» відправилися користувачі нашої бібліотеки. Бібліотекар розповіла дітям історію появи українських народних казок,  коли з’явилася перша казка, що означає слово «казка», хто є автором  українських народних казок.

     Цікавими були конкурси: «Віднайди казку», «Плутанина»,  «Збери прислів’я», «Розгадай кросворд», вікторина  «З якої казки?» Діти весело та з користю провели час.

В цей день у бібліотеці...

 1 вересня, як державне свято, було засновано у 1984 році указом Президії Верховної Ради СРСР . У незалежній Україні свято було офіційно встановлено 13 травня 1999 року. 

  

 До Дня знань у бібліотеці розгорнуто  експрес - виставку  «Країна знань  нам  двері відкриває». Ця виставка для всіх категорій  користувачів. На  ній можна знайти багато цікавих фактів з географії, історії, біології та інших галузей науки. 

А ще сьогодні, у  День знань,  бібліотека громади отримали  у дарунок книги   від наших постійних читачів  Тетяни Василівни  Швидкої і Сергія Трофимчука. 

 

Висловлюємо свою подяку нашим користувачам.
за внесок у формування фонду бібліотеки 

З Днем знань!

Майже в кожного 1 вересня - День знань - асоціюється зі школою та святковою лінійкою. Але це ще один навчальний рік, коли  вчителі й викладачі нестимуть знання до юних сердець в умовах війни. Через війну не всі матимуть змогу піти до рідної школи, а традиційні лінійки тимчасово не проводять, але ми так само бажаємо нашим школярам, студентам, вчителям і батькам сил, терпіння та нових перемог. 

З Днем знань! 

День пам’яті загиблих захисників України

     

    Щороку 29 серпня в Україні відзначається День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Цей день встановлено Указом Президента України від 23 серпня 2019 року № 621 для увічнення героїзму військовослужбовців і добровольців, котрі віддали життя за батьківщину, як нагадування про одну із найкривавіших подій війни на сході України – Іловайську трагедію.

   

 З нагоди вшанування Дня пам’яті захисників України в Коблівській бібліотеці  для користувачів провели бібліотекарі патріотичну годину  «Сонях». Зацікавила відвідувачів закладу і  книжкова  виставка-інсталяція «Українці – нація героїв», де представлені книги про Героїв АТО та їх самопожертву.

  

   

   В закладі  на протязі тижня відбувся майстер-клас по виготовленню соняшника – символу пам’яті загиблих захисників,  символу відродження з найменшого чорного зернятка, як з української землі, нового життя.

   Символом дати виступає квітка соняшника, адже у дні Іловайської трагедії саме вона рясніла на полях.
 

  

  Серпневими днями 2014 року українські захисники потрапили до ворожого оточення під Іловайськом і залишились назавжди у соняшникових полях.Ті трагічні події російсько-української війни розгорталися на сході України, саме на полях соняхів, які вже поспіли.
  

 

Сонях пам’яті – це не просто символ історичної мужності українських воїнів, це символ життя України,  це символ усвідомлення українським суспільством ціни незалежності, необхідності захисту нашої держави та необхідності гідного вшанування пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

  

 

   

     За офіційними даними, під час Іловайської операції і подальшого розстрілу в так званому “зеленому коридорі” 366 українських воїнів загинули, 429 – поранення різного ступеню тяжкості, 300 – потрапили у полон.

 

 У цей день вшануймо пам’ять  військовослужбовців та учасників добровольчих  формувань, які загинули в боротьбі за незалежність України. Пам’ятаймо подвиг українських воїнів, які віддали життя за мирне майбутнє Українського народу на своїй землі!

   Ми знаємо, за що б’ємося і за що помирають найкращі сини та доньки України. За право бути собою і бути вільними.Переможемо заради майбутнього, заради всіх, хто загинув за нашу свободу.

   

Використання соняха як символу Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, це не лише вшанування пам’яті захисників України, формування в українському суспільстві традицій відзначення цього Дня та патріотичне виховання молоді,
  Бібліотеки Коблівської громади приєдналися до Всеукраїнської акції пам’яті "Сонях". 

Вічна пам’ять загиблим, слава і честь живим захисникам України!

Інтернет джерело

З Днем народження!

 

   Вітаємо всім колективом з Днем ​​ народження цінного працівника, добру людину і чарівну жінку Марію Степанівну Сидорчук. За всі опрацьовані роки Ви змогли проявити свій талант і, по - справжньому, людське ставлення до своїх колег і оточуючих. Нам щодня потрібні Ваші мудрі поради і кожен намагається брати з Вас приклад.

  Шановна Марія Степанівна, бажаємо Вам міцного здоров'я, жити в достатку, поваги знайомих, цікавої роботи і прекрасного настрою. Щоб печалі та турботи обходили Вас стороною і Ваш життєвий шлях був схожий на казку, яка описана в книгах на Ваших полицях!

 Нехай удача буде постійно переплітатися з Вашим життям. Нескінченного Вам щастя і любові  рідних. Спасибі Вам за все. Дай Вам Бог здоров'я, щастя і довгих - довгих років процвітання. Вітаємо!

До дня народження І.Франка

 

   27 серпня 1856 народився Іван Франко. Це один із перших професійних українських письменників, тобто заробляючи собі на життя літературною працею був Іван Франко. Поліглот і геній, всебічно розвинена людина, твори якої визначають рівень інтелектуального життя нашої нації. Феноменальні здібності проявилися ще у юні роки. Знати на пам’ять «Кобзаря», володіти чотирнадцятьма мовами на таке здатна працелюбна, закохана у культуру людина. Титанічна праця Франка спонукає на роздуми – на яку постать здатна людина. За коротке життя залишити у спадок української не тільки літератури, а й культури необмежену кількість творів різних жанрів та напрямку, бути видавцем журналів та альманахів. Більше того Франко виступав не лише як письменник, а й поєднував у собі якості журналіста, економіста, історика, політика.
        Видатного Франка я бачу як скульптора української культури, адже у його творах розкрита сутність української національної ідентичності.
        Для мене Іван Франко взірець працьовитої, обдарованої людини, яка з пристрастю працювала до останнього подиху. Він ніби поспішав надати українцям велику українську літературу і щедро віддав всі свої знання у вигляді слова. Адже слово – це як гострий меч у боротьбі за волю, життя, незалежність.
 О. Марінчу-Бовшовець

З Днем Незалежності України!

 

   Україна моя —
   Це пшеничні поля,
   Тут твоя і моя
   Батьківщина й рідня.
   Це незламний народ,
    Що живе на землі.
    Україна — це я.
    Українці — це ми.
 Юлія Забіяка. Україна

  Сьогодні, 24 серпня,  Україна відзначає найбільше державне свято – День Незалежності. Воно встановлене на честь виняткової історичної події – ухвалення у 1991 році Верховною Радою Української РСР Акта проголошення незалежності України. Цей документ увінчав тисячолітні прагнення Українського народу мати власну суверенну державу і самостійно визначати свою долю.

 

Слава Україні- Героям слава!

З Днем Державного прапора України!

Золото – в долині,
Угорі – блакить.
Прапор України
Гордо майорить.
Він – звитяг безмежність,
Слави козаків.
Стяг про незалежність
Світу сповістив.
Дорогим віднині
Стало на землі
Золото в долині
На блакитнім тлі.

  23 серпня, напередодні Дня Незалежності, ми вшановуємо один з трьох символів суверенітету нашої держави – Державний прапор України. Синьо-жовтий стяг уособлює нашу незалежність, є історичною пам'яттю та гордістю народу.

   

З нагоди святкування Дня Державного прапора  та Незалежності України в Коблівській ЦБ  розгорнуто книжкову виставку-діалог  «Це моя Україна - це моя Батьківщина», яка знайомить  користувачів з літературою про становлення нашої незалежної держави від її початку до сьогодення.

Історія свята

    Державний прапор України - прапор із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольору із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3.

   Українська національна традиція символічного відображення світу формувалася упродовж кількох тисячоліть. Використання жовтого та блакитного кольорів (з різними відтінками) на прапорах України-Русі простежується від прийняття християнства. Згодом ці два кольори набувають значення державних.
   У середині XVII ст., Після приєднання Гетьманщини до російської держави, набувають поширення блакитні (сині) полотнища із золотими або жовтими зображеннями хрестів та інших знаків. З часів козаччини жовто-блакитне поєднання кольорів поступово починає домінувати на українських хоругвах, прапорах і клейнодах.
  Після того, як перервалася традиція козацької символіки, тривалий час в Україні, яка перебувала у складі російської імперії, питання про національні символи не піднімалося. Першу спробу створити жовто-блакитний прапор з двох горизонтальних смуг приблизно такої форми, як тепер, здійснила Головна Руська Рада (орган, який представляв національний рух українського населення Галичини), яка почала боротьбу за відродження української нації. У червні 1848 року на міській ратуші Львова вперше був піднятий жовто-блакитний прапор.
   Поштовхом до поширення жовто-блакитної символіки стала Лютнева революція 1917 р. в росії.
   22 березня 1918 Центральна Рада прийняла Закон про Державний прапор республіки, затвердивши жовто-блакитний прапор символом Української Народної Республіки. 13 листопада 1918 синьо-жовтий прапор став і державним символом Західно-Української Народної Республіки. Він був затверджений на Підкарпатській Русі, а в 1939 - в Карпатській Україні. У період 1917 - початку 1919 рр.. синьо-жовтим прапором користувалися в Україні і більшовики.

  Синьо-жовте поєднання кольорів остаточно оформився як едінонаціональное на початку XX ст. Символами України в новітньому їх трактуванні є безхмарне небо як символ миру - синій колір, і стиглі пшеничні ниви як символ достатку - жовтий колір.

   24 серпня 1991 відбулося проголошення Акта про незалежність України, і над будинком Верховної Ради піднявся синьо-жовтий прапор.

   У серпні 2004 року Президент підписав Указ № 987/2004 про встановлення Дня державного прапора України, який святкується щорічно 23 серпня. До цього День державного прапора святкувався тільки в Києві на муніципальному рівні. Зараз відзначається в Україні щорічно згідно з Указом Президента № 987/2004 від 23 серпня 2004 року зі змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 602/2009 від 7 серпня 2009 року.

   (Цікаву версію щодо походження синіх і жовтих кольорів висунув історик і мовознавець зі Львова Б. Якимович. На його думку, слово "хохол" монгольського походження і складається з двох частин: «хох» - синій, блакитний, небесний, «улу» (юлу) - жовтий.)

                                                                Шановні друзі!

 Вітаємо  вас з Днем Державного прапора України.  Бажаємо вам  чистого мирного  блакитного неба,  злагоди, сил та натхнення! Миру і процвітання нашій Державі! Нехай прапор України гордо в'ється на вітрі і наповнює душу патріотизмом і прагненням до світлого майбутнього.

 

ЇЇ зламати не можна

 

    Україна – це отча земля, рідний край, де ми народилися. Наша держава розташована в центрі Європи. Через усю Україну з півночі на південь протікає могутній Дніпро – одна з найбільших річок Європи. На берегах Дніпра розкинувся красень-Київ – столиця нашої держави. З півдня Україну омивають моря – Чорне й Азовське. На заході здіймаються у небо вершини Карпат, а на півдні розкинулися Кримські гори. Густі ліси на півночі – це Полісся. А далі на південь природні пейзажі поступово змінюються, переходячи у вільні степи. Ось така  наша Україна!
   ЇЇ зламати не можна. Як птах фенікс вона відроджується із попелу, стає міцнішою, сильнішою. 

З Днем Незалежності вітають діти

 

                            Шановні друзі! З Днем Незалежності вас вітають наші користувачі.

І знову подарунок...

       Всеукраїнська   поетична родина  провела розіграш 12 безкоштовних екземплярів альманаху "СНІП: сучасна новелістика і поезія". Серед переможців стала і Коблівська центральна бібліотека.

Заявку на участь у розіграш 12 безкоштовних екземплярів альманаху серед бібліотек України  подала  користувачка нашої бібліотеки Ольга Маринчу , авторка  поезії і короткої прози.

       Щиро дякуємо Ользі Маринчу, літературному  об'єднанню "Всеукраїнська поетична родина" альманаху "СНІП: сучасна новелістика і поезія"  і всім тим, хто брав участь у  заході  за гарний подарунок , за  можливість познайомитися з творчістю авторів з різних куточків нашої Батьківщини

До Дня Незалежності України

      В усі часи боротьба за незалежність українських земель давалася з болем і кров’ю, за свободу якої поклали голови цілі покоління найкращих синів. Те саме відбувається і зараз. За право на вільне життя у своїй власній, самостійній державі проливається кров. Україна втрачає своїх мужніх синів та доньок. Ми бачимо, як народ готовий виборювати існування окремої, самостійної і недоторканої держави…

       Сьогодні ворог не лише вбиває українців, а й посягнув на територіальну цілісність порушуючи всі юридичні та міжнародні норми. Порушив і політико-правовий документ «Акт проголошення незалежності України» –  ухвалений 24 серпня 1991 року. Нашому поколінню випала доля відстояти право на існування даного акту. День Незалежності України це не лише свято чи то вихідний, який можна провести у колі друзів з шашликами. Настав час показати всьому світові, що даний документ має силу. І ніхто не має право зазіхати на вільні території нашої з вами держави.

       Так, серед українського народу є зрадники, які готові за брудні кошти продати свою землю, домівку, сім’ю. Є і внутрішні вороги, які люто ненавидять Україну і продовжують жити у ній. Є й ті, які збагачуються під час війни. Але тих, хто за волю українського народу, за правду і честь – більше. І перемога  неодмінно буде за сильною і незалежною Україною.

       Як самостійної держави з гербом, прапором, гімном і вольовим народом – бути!.. Бути вічно!..

Моя незламна, незалежна Україно,

За тебе вольовий народ,

Вже не одне покоління

Виборює стежу свобод!

 

Ти самостійна і недоторканна,

Така велична й мила серцю.

Ти сильна і нездоланна –

Поборемо криваву вбивцю!

 

І знову ти засяєш і розквітнеш,

І слава прогримить по всій Землі,

Бо недруга свого ти зітнеш –

На сонці згинуть твої вороги!

 Автор: Ольга Марінчу-Бовшовець

До дня народження Дмитра Креміня

Вірш читає жителька Коблівської територіальної громади Ольга Бовшовець-Маричну.

 

А мені тут цікаво...

 

   Щоб дитина хотіла прийти у бібліотеку, її треба зацікавити,  Тому ми не лише видаємо книжки, а насамперед навчаємо дітей чомусь цікавому. Запитуємо діток: хто що хоче робити?

   В бібліотеці діє гурток «Джерельце».  Тож при складанні роботи гуртка, ми враховуємо  вподобання  і потреби дітей. Нам  більше подобається, коли свої ідеї пропонують діти.

   Кожен з відвідувачів може знайти заняття для душі. Можна і пазли складати, і в шаши та шахмати пограти,  помалювати. Батьки знають, де їхня дитина і не переживають.

                                     Ось вчимось малювати. Кожен малює, що йому до вподоби

Вітаємо!

   Сьогодні святкує  свій день народження наш сільський голова Володимир Михайлович Панич.

         Шановний Володимир Михайлович!

Прийміть найщиріші вітання з Днем   народження. Бажаємо Вам міцного здоров’я, довголіття, професійних успіхів, життєвої наснаги, оптимізму і відданого служіння на благо жителів Коблівської територіальної громади, особистих досягнень, сімейного благополуччя, життєвих гараздів та добробуту!

Хай Вас підтримують та надихають рідні люди, розуміють та допомагають колеги, минають негаразди та непорозуміння. Зичимо, щоб і надалі Ваша праця була плідною та змістовною, розпочаті справи принесли вагомі результати, а успіхи йшли поряд з особистим щастям, злагодою та достатком. Хай доля завжди буде прихильною до Вас та Вашої родини, а кожен новий день дарує приємні враження, задоволення від роботи та світлу надію на майбутні роки!

З найщирішими побажаннями колектив Коблівської ЦБ

Чим уславився Корчак?

 

    Дітей немає - є люди, але з іншим масштабом понять,  іншим запасом досвіду, іншими потягами, іншою грою почуттів».

 Корчак, Як любити дитину: Інтернат.
 

 22 липня виповнилося 145 років від дня народження Януша Корчака. До цієї дати в бібліотеці відбувся бібліотечний урок «Життя заради дітей».

    «Хто ж такий Януш Корчак?  Чим уславився Корчак?»- такі питання висвітлювалися під час заходу.
     Януш Ко́рчак (пол. Janusz Korczak, справжнє ім'я Генрик Гольдшмідт, пол. Henryk Goldszmit, Henryk Goldschmidt; відомий також як Старий Лікар або Пан Лікар [часом пишеться як одне слово]; 22 липня 1878 або 1879, Варшава — 6 або 7 серпня 1942, Треблінка, Польща[2])
    Януш Корчак  - польський педагог, лікар, письменник, публіцист, гуманіст, громадський діяч єврейського походження, офіцер російської та польської армій.  У 1912 році він відкрив на пожертвування перший власний будинок сиріт для безпритульних (потім з'явився ще один).  Більшість вихованців притулку були сиротами чи дітьми з неблагополучних сімей, підібраними прямо з вулиць Варшави. Для чого, яка була мета? Він давав зрозуміти дітям і постійно повторював дорослим: права дітей такі ж важливі, як і права дорослих. Дітей треба і поважати, і розуміти.

    Педагогіка була його покликанням, якому він присвятив життя, але Корчак, за визнанням сучасників, був ще талановитим медиком-діагностом та блискучим, тонким письменником. Він писав романи, повісті для дітей та дорослих, а в юності та вірші. Його знамениті книжки це: «Коли я знову стану маленьким», «Король Мацюсь Перший» і «Король Мацюсь на безлюдному острові», « Як любити дітей», «Виховні моменти», «Коли я знову стану маленьким», «Право дитини на повагу» та інші.

    Як офіцер польської армії Корчак після початку 2-ї Світової війни записався добровольцем на військову службу, але його не прийняли з огляду на вік.

    Останні місяці свого життя провів у Варшавському гетто. Неверлі (згодом біограф Корчака) намагався знайти для нього фальшиві «арійські» документи, але лікар відмовився залишити гетто.

    Корчак загинув у газовій камері концентраційного табору Треблінка. Він відмовився від запропонованої свободи і вирішив залишитися з дітьми, прийнявши з ними смерть. У щоденнику Януш Корчак написав: «Останній рік, останній місяць чи годину.

Він бачив страждання дитини під час війни, його не полишала туга за покинутим у Варшаві Домом сиріт, і це спонукало його до роботи. «Не потрібно починати війни і революції, не подумавши про дитину», - цитує великого педагога Світлана Петровська.Найбільшим досягненням та заслугою Януша Корчака стали навіть не його книги, а те, що він жив і працював відповідно до своїх принципів. Корчак не міг допустити думки про те, щоб втекти з гетто: необхідність залишатися до кінця зі своїми вихованцями була основою його життєвої позиції, яка визначила таку трагічну, але велику долю.

10 заповідей Януша Корчака для батьків
·         Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти чи такою, як ти хочеш. Допоможи йому стати не тобою, а собою.
·         Не вимагай від дитини плати за все, що ти зробив для неї. Ти дав йому життя, як він може віддячити тобі? Він дасть життя іншому, той — третій, і це незворотний закон подяки.
·         Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й зійде.
·         Не стався до його проблем зверхньо. Життя дане кожному під силу, і будь впевнений — йому воно тяжке не менше, ніж тобі, а може, й більше, оскільки він не має досвіду.
·         Чи не принижуй!
·         Не забувай, що найважливіші зустрічі людини – її зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них — ми ніколи не можемо знати, кого зустрічаємо в дитині.
·         Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини, просто пам'ятай: для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все можливе.
·         Дитина - це не тиран, який заволодіває всім твоїм життям, не лише плід від плоті та крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання та розвиток у ньому творчого вогню. Це розкута любов матері та батька, у яких зростатиме не «наша», «своя» дитина, а душа, дана на зберігання.
·         Вмій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужому те, що не хотів би, щоби робили твоєму.
·         Люби свою дитину будь-яким — неталановитим, невдачливим, дорослим. Спілкуючись з ним – радуйся, бо дитина – це свято, яке поки що з тобою.
 
 

02.08-Міжнародний день голокосту ромів

   Щороку, 2 серпня Україна вшановує пам’ять жертв голокосту ромів.

    Міжнародний день пам’яті про нацистський геноцид ромів — пам'ятна дата, встановлена Прокламацією Міжнародної ради пам'яті геноциду ромів, яка була ухвалена 23 листопада 1996 р. лідерами ромських організацій 10 країн Європи та Сполучених Штатів Америки на конференції «Геноцид — Пам'ять — Надія», що відбулася в Освенцимі 21 — 23 листопада 1996 р. Відзначається щорічно — 2 серпня. У ніч з 2 на 3 серпня 1944 року нацисти влаштували так звану «Циганську ніч» у таборі смерті Аушвіц-Біркенау. Самі роми цей день називають Калі Траш (Чорний Жах). У газових камерах було знищено 2897 циган.

   До Міжнародного дня пам’яті жертв нацистського геноциду ромів у  Коблівській ЦБ відбувся День інформації. Відвідувачі переглянули і обговорили  відео - реквієм «Міжнародний День Голокосту ромів». Також бібліотекар розповіла про історію, культуру, життя та побут циган, читала вірші ромського поета Януша Панченка.

   Люди втрачали свободу та життя не через скоєні злочини, а за національну ознаку.

 В концентраційних таборах цигани носили на одязі спеціальних знак - коричневий трикутник.

    Загалом у цьому таборі з 23 тис. циган, депортованих з 14 країн, загинуло понад 20 тис. Вважається, що під час геноциду від репресій загинуло від 600 тис. до 1 млн 500 тис. ромів. В процентному відношенні ромська етнічна група найбільше потерпіла від вбивств нацистів.

   Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 8 жовтня 2004 р. № 2085-IV «Про відзначення Міжнародного дня геноциду ромів» Міжнародний день пам’яті про нацистський геноцид ромів в Україні відзначається на державному рівні. З 2011 р. на державному рівні цей День відзначає також Польща.

  Німеччина обмежилась формальним визнанням геноциду ромів у 1982 році після скандального голодування 12 циган у Дахау, котрі вимагали визнання геноциду нацистської Німеччини над ромами. Тодішній канцлер Гельмут Шмідт це підтвердив, визнавши знищення 500 тисяч циган у концентраційних таборах «убивством народу» – через расистські причини. Ще через 15 років ромів у Німеччині було визнано національною меншиною.

     Це сумна сторінка історії не лише циганського народу, а й людства в цілому.
Життя, перш за все - цінний дар.
   Сьогодні українські громадяни ромської етнічної ідентичності разом з усіма борються за свободу й незалежність нашої держави: служать у Збройних Силах України, організовують гуманітарну допомогу, здійснюють адвокацію на міжнародному рівні.

Януш Панченко

Рятэ́ и балвáл марэ́лас,                                                                              Вітер ніччю задуває                                             
Шынэлпэ екхáтар катýна,                                               Розривається шатро.
Чюкни́ бэятóсти ровэ́ла,                                                  Батіг хлопчика заплаче
Брышы́нд питя́я скризь кýна.                                         дощ тече у люльку.
"Май-сóв, шаворрó, када ли́ндра,                                  "Засинай маленький, це лиш сон.
Та пхэ́н аврэ́ шаворрэ́нди                                                Розкажи всім іншим.
Савэ́ биерéско вуря́йле,                                                   Тим, хто без мами й тата полетіли.
Сар кхам свитóя тэсáра,                                                  Коли на світанку прокинеться сонце -
Амэ́ eктханэ сáворрэ                                                        разом напишемо наші 
Пистрóя молы́твэ пэ брýма                                              молитви на срібному інії.
Колэ́нди, со на хасáйле".                                                 Для тих, хто залишився з нами".