І слава їх встає не вмерши

І слава їх встає не вмерши,
Ятрить крізь відстані і час.
Було їх триста. Триста перший –
І ти,
І я,
І кожен з нас…
Петро Шкрабюк

     У пам’яті кількох народів зберігається історія про 300 героїв, що загинули, захищаючи свою землю від нападників. У давніх греків це були 300 спартанців при Фермопілах, у грузинів – 300 арагвійців на підступах до Тбілісі, а в українців – 300 козаків під Берестечком та 300 юнаків під Крутами.

    

Сьогодні, 29 січня в Україні відзначають День пам’яті героїв Крут – саме там у 1918 році відбувся бій, що на довгі роки став одним із символів боротьби українського народу за свободу і незалежність. Історики закликали нагадати про подвиг українських бійців під Крутами.

Студентів-воїнів, які боролися за свою державу, оспівували поети у всі часи.

 

Павло Тичина — Пам’яті тридцяти (1918)

 На Аскольдовій могилі
Поховали їх –
Тридцять мучнів українців
Славних, молодих…
На Аскольдовій могилі
Український цвіт! –
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.
На кого посміла знятись
Зрадницька рука?
Квітне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка…
На кого завзявся Каїн?
Боже, покарай! –
Понад усе вони любили
Свій коханий край.
Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих. –
На Аскольдовій могилі
Поховали їх.
*

Микола Верес — Крути (1962)

 Зима. Студіть. Снігів тороси.
На них — червона пінь,
Спинив похід орди матросів
Палких сердець курінь.
Чорніє шлях. І сунуть лави,
І хтось уже вмира.
І наче грім, лунає «Слава!»
І кат кричить «Ура!»…
Огонь… Дими… Як злива, стріли
І ряд цілий упав,
Вони ж несли свій прапор сміло, —
Сини безстрашних лав.
А ворог сік… Вістки скорботні
Пливли, казали всім:
На смертний бій ішло три сотні,
З трьохсот — вціліло сім…
Та сніг розтав. Понад байраком
Блакить і сонце знов,
Лише в житах ростуть не маки —
Цвіте юнацька кров.
А вітер їх довкруг рік-річно
Збира у пишний жмут.
Плете з квіток легенду вічну
Про чин героїв Крут.
*

М. Лавренко, учасник Крутянського бою.
1978 р.

Крути
У думці – знову тліє – бій у Крутах…
О, неповторний часе золотий!..
Ми всі були зелені ще, як рута,
Але в душі палав вогонь святий.
І хоч навколо вир вогню шалено
Стогнав, як грім, і жах смертельний ніс;
Ми не схилили сонячне знамено
І бій важкий не видавив нам сліз.
Ми перед світом свідчили потугу
І довели, ми – лицарські сини,
Хоч не змогли розбити люту хугу
Та ще раз вчули пахощі весни.
За ту невдачу, що зазнали Крути…
Ні, не дарма пече серця наш гнів,
За ті могили, навіть без хрестів,
Що стогін їх щоночі й досі чути.
Хай виє знов зима поривом лютим…
Та ми – дорогу знаєм до мети:
Лицарство Крут! О, нам вас не забути.
Ваш чуєм зов – невтомно далі йти.

З Днем Соборності України!

                        Шановні жителі громади!

22 січня щорічно святкує український народ День Соборності України. Це свято нагадує нам, що Україна не розділена, що немає окремої Східної іЗахідної України, а що у нас єдина держава і ми - єдиний народ! Тож прийміть найкращі привітання з нагоди свята –Дня Соборності України!

Україно, соборна державо,

Сонценосна колиско моя.

Ще не вмерла й не вмре твоя слава,

Завойована в чесних боях.

Твій Богдан й вінценосна Софія

Повернулись до тебе з віків,

Ще не вмерла й не вмре твоя мрія,

Як не вмер солов'їний твій спів.

Україно, Шевченка надіє,

Мій святий, несплюндрований гімн,

Я в мовчанні твоєму німію

Й воскресаю у слові твоїм.

І Дніпро, і Дністер пливуть в море,

Бо єднає їх кревна земля,

Україно, державо соборна,

Сонценосна колиско моя!

 Дню Соборності  присвячена книжкова виставка «Акт злуки- тримаймося за руки».

  Джерело:
Інтернетресурси

                                                          

 

Нове поповнення в бібліотеці!

                         Шановні друзі!

   Коблівська центральна бібліотека – одна з небагатьох, які були відібрані для поповнення  книжкових фондів у 2020 році.

  І ось, бібліотека отримала від книговидання ДУ  «Український інститут книги» 826 примірника.

    Ми дякуємо Українському інституту книги,  та і надалі плануємо з ним співпрацювати і брати участь  у грантах  для поповнення бібліотечних фондів бібліотек територіальної громади

Щедрий вечір, добрий вечір...

  Початок січня для українців – це святковий період, наповнений традиціями, співами та смачною їжею. Від новорічного столу всі йдуть на пісну різдвяну кутю, потім на щедру кутю на Маланку, а далі на вранішні засівання у День Святого Василя. Замикає святковий марафон Водохреще.

Цікаво, що в Україні святкують Новий рік двічі. Перший – в ніч з 31 грудня на 1 січня, а другий – в ніч з 13 на 14 січня. Так сталося внаслідок розбіжності двох календарів: григоріанського (світського) та юліанського (церковного). Вони мають 13 днів різниці. 

    Саме у ніч з 13 на 14 січня проводиться Богослужіння на закінчення Старого року. Тому в народі це свято називається Старий Новий рік.

Та окрім цього, ввечері 13 січня святкується День Преподобної Меланії. В народі він відомий як Меланка/Маланка, Щедрий вечір або вечір напередодні Василя. 

Існує також думка, що свято Меланки походить ще з дохристиянської епохи. Так згідно зі слов’янським міфом у мати богів Лади була донька Меланка. 

   Коли Князь-Місяць був на полюванні, то лютий змій викрав Меланку і сховав у підземному царстві. Врятувати її вдалось богатирю Безпальчику-Василю. Саме тому на наступний день після Меланки святкують Василя.

    Наші предки вірили, що у новорічну ніч рослини розуміють людську мову, а тварини самі розмовляють по-людському, що в цю ніч тварини можуть поскаржитись Богу на своїх господарів, якщо із ними погано поводились. Тому худобу намагались ретельно доглянути та нагодувати. З настанням сутінок по селу ходили ватаги щедрувальників з музиками. 

    «Маланка» – народне дійство, що прийшло до нас з глибокої давнини, і покликане виконувати магічно - заклинальну функцію – відганяти злих духів і забезпечити людям врожай та здоров’я. Щоб людей не пізнали лихі сили, які можуть заподіяти шкоду, їх треба було налякати. Для цього одягали чудернацький одяг, перевертали кожухи, розмальовували обличчя, виготовляли страшні маски, у руках мали дзвіночки, калаталки, батоги тощо. Цілковита відсутність, з одного боку, християнських мотивів та символів, й розвинута структура ритуалів господарської, шлюбної, очисної магії, з другого, засвідчують глибокі язичницькі витоки народної обрядової Маланки.

                              Традиційні страви

   Головна страва Щедрого вечора – кутя. Якщо на Різдво готують багату кутю, то на Маланку – щедру. 

Головні інгредієнти – зерно (символ воскреслого життя), мед (символ здоров’я) та мак (символ достатку). Проте кожна господиня додає у кутю й інгредієнти, щоб вона була дійсно щедрою. Це може бути молоко, вершки, масло та навіть вино.

За повір’ям, чим більше інгредієнтів у куті, тим багатша родина буде у новому році.

Окрім цього, на Маланку готують млинці, холодець, пиріжки, вареники та різні домашні ковбаси. До речі, у деяких регіонах України у Щедрий вечір подають кров’янку, яку через це називають "маланкою".

Плідна співпраця

   В цьому році виповнюється 260 років від дня народження державного діяча нашого Приморського краю, мецената, генерал – майора - Хоми Кобле (Томаса) Олександровича, ім’я  якого з гордістю носить наше село Коблеве та Коблівська  територіальна громада.

З цієї нагоди у бібліотеці відбулась зустріч  заступника  голови  правління установи «Агенція місцевого розвитку Коблівської ОТГ»  Киливника  В. П. з директором КЗ «Коблівська публічна бібліотека Коблівської сільської ради» Л.В. Резніченко, під час якої обговорювалися заходи щодо вшанування пам’яті Томаса Кобле на території  громади.

Наші бібліотеки взяли участь в онлайн консультації з опрацювання проектної заявки до Українського культурного фонду.

 

"Христос народився!" - "Славимо Його!"

   Свято Різдва – найзначиміше зимове свято і  відзначається 7-го січня за новим стилем. Це свято приходить до людей морозної ночі в годину опівнічної храмової служби в сяйві свічок, у світлі зірок, співі хорів. Небо і земля славлять Різдво Христове. На землі запановує мир,  серця людей наповнюються доброю волею, а душа людська звільняється від земного, очищається і поринає в осягнення дива народженого Бога.

    Шановні друзі, бібліотекарі Коблівської ЦБ вітають Вас з Різдвом Христовим!

     Свято Різдва належить до великих християнських, так званих Дванадесятих неперехідних свят, та має п’ять днів передсвяткування і шість днів післясвяткування і завершується святом Обрізання Господнього. Цього дня сталася велика для всього християнського світу подія — народження Ісуса Христа у Вифлеємі (Ісус у перекладі з єврейської означає «спасіння»). Усі християни переконані, що Ісус Христос був посланий Богом на землю задля спокутування гріхів і спасіння людства. Старозавітні пророки провістили місце і час народження Спасителя світу — 5508 рік від створення світу. Отже, 7 січня — це день народження Сина Божого на землі. Від цього дня починається відлік часу.
    Під час різдвяних свят ми вітаємо один одного словами «Христос народився!» і відповідаємо на ці слова «Славимо Його!». На свято прийнято ходити в гості до родичів та близьких і приймати їх у себе, пригощаючи всілякими смаколиками.

Теплі чаювання

   Напередодні  свята в бібліотеці  відбулися святкові посиденьки «Теплі чаювання». За чашкою чаю точилася невимушена розмова. Жіночки розповідали цікаві спогади зі свого життя, пов’язані зі  святами, фотографувалися біля новорічної фотозони. Для користувачів бібліотекарі підготували цікаву книжкову виставку, де представлена література на новорічну та різдвяну тематику,