День пам'яті жертв Голокосту

 

Голокост нам треба пам’ятати,

Адже пам'ять – то є наша совість.

Помилок таких не допускати,

Не писати геноциду повість.

 Сьогодні, 27 січня у всьому світі відзначається Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту. Саме в цей день у 1945 році радянська армія звільнила в'язнів концтабору Освенцим (Аушвіц-Біркенау). Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту був заснований у 2005-му році спеціальною резолюцією ООН.Голокост - (гр. спалений цілком) загибель значної частини єврейського населення Європи (понад 6 млн) протягом 1933-1945 pp. У роки війни нацистами було створено 22 табори смерті. Один із найвідоміших і найстрашніших - Освенцим (Аушвіц).

 В бібліотеці до Міжнародного дня пам’яті жерств Голокосту відбулось читання  та  обговорення книги Т.Боровського «У нас, в Аушвіці». 

 Важко сприймається оповідання. Значною мірою воно автобіографічне. У роки Другої світової війни автор був в’язнем німецько-фашистських концтаборів.

  

 Користувачів жахають будні табірного комплексу Аушвіц-Біркенау. До страждань, смерті, крематоріїв, газових камер, мертвих дітей, жінок, до щоденних людських драм та трагедій - як звикнути до такого? Виявляється, просто. Хочеш вижити - звикнеш, пояснює автор.

  

 Також діє книжкова виставка  «Горить свіча і пам’ять полум’ям тремтить». Матеріали, які представлені на виставці, розповідають про сумні сторінки історії людства – геноцид єврейського народу. Роки Голокосту –  країни  смерті, забути неможливо.

    За даними Енциклопедії Голокосту, загинуло до 3 млн. польських євреїв, 140 тисяч євреїв Литви, 70 тисяч євреїв Латвії ; 560 тисяч євреїв Угорщини, 280 тисяч євреїв Румунії, 140 тисяч євреїв Германії, 100 тисяч євреїв Голландії, 80 тисяч євреїв Франції, 80 тисяч євреїв Чехії, 70 тисяч євреїв Словенії, 65 тисяч євреїв Греції, 60 тисяч євреїв Югославії. В Білорусії було знищено біля 800 тисяч євреїв.

   В Україні єврейський геноцид носив особливо жорстоку форму.
Загальна кількість загиблих українських євреїв можна оцінити приблизно в 2 млн. чол. У цілому Україна втратила близько 70% довоєнного єврейського населення.
В Україні фашистами було створено 50 гетто. Гетто — спеціальні поселення для євреїв, відокремлені від зовнішнього світу, з жалюгідними умовами життя для подальшого їх повного винищення.

У листопаді 1941 р. у Львові було відведено окрему ділянку міста для створення ґетто. Одночасно постали ґетто в інших містах і містечках Галичини. «Остаточне вирішення» єврейського питання відбувалося у таборах і ґетто Дрогобича, Борислава, Тернополя, Болехова, Сколе, Стрия, Камінки, Винників, Острова, Зборова, Куровичів, Яктрокова, Ляцків, Плугова, Козака та ін. населених пунктів. Загалом жертвами нацистської політики Голокосту в Галичині стали 610 тис. євреїв.

 Величезною братською могилою представників різних народів став Бабин Яр у Києві, де з 29 вересня до 3 жовтня 1941 р. спеціальні команди нацистів вбили понад 52 тис. євреїв, українців, поляків, білорусів, циган і росіян. 

  Весною 1942 р. починає діяти Сирецький концтабір. Бабин Яр став останнім місцем і для його численних ув’язнених. Бабин Яр – некрополь для близько 220 тис. цивільних громадян та військовополонених.

 Окрім того існували й інші «Бабині Яри» на теренах України: у Дробицькому Яру в Харкові – 30 тис. загиблих, у Доманівці й Богданівці на Одещині – 50 тис.
 Одним із перших актів катастрофи на окупованих німцями українських теренах стала «Бердичівська трагедія». У цьому містечку протягом серпня-листопада 1941 р. було розстріляно, закопано живими і напівживими близько 30 тис. місцевих євреїв.
     

 А табір смерті Освенцим сьогодні став Державним музеєм Аушвіц - Біркенау. Його створено для того, щоб світ пам'ятав про звірства нацистів. Це був найбільший комплекс, де здійснювалося масове знищення людей. 

    Сьогодні Аушвіц - місце паломництва, куди щорічно приїжджає до півмільйона людей.
  Переважно це поляки, американці, німці, але більша частина з них — євреї. Символом єврейського Опору стало повстання у Варшавському гетто, яке розпочалося 19 квітня 1943 року. До його річниці щорічно відзначається День пам'яті євреїв - жертв нацизму та героїв Опору. Повстання тривало кілька тижнів, майже всі його учасники загинули зі зброєю в руках. Успішним було повстання і втеча кількох сотень в'язнів з табору смерті Собібор на чолі з радянським військовополоненим, євреєм А. Печерським. Збройний опір і пагони в'язнів існували і в Мінському, Каунаському, Білостоцькому і Віденському гетто. Єврейські партизанські загони і групи загальною чисельністю близько 30 тисяч людей боролися проти фашистських зайд у лісах Білорусії, Литви та України. Півмільйона радянських євреїв воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни.

   Виступаючи 14 листопада 1941 року по радіо, прем'єр-міністр Англії Уїнстон Черчіль сказав: «... Ніхто не постраждав жорстокіше, ніж єврей, на тіло і душу якого випало невимовне зло гітлерівського порочного режиму. Єврей прийняв на себе перший удар нацистського наступу на принципи свободи і людської гідності. Він ніс і несе на собі тягар, який може виявитися непосильним. Однак ... він не втратив волі до опору. Безсумнівно, в День Перемоги страждання єврея і його роль у цій боротьбі не будуть забуті». А в липні 1944 року, у доповіді про Аушвіц, Черчіль заявив: «... Немає сумнівів, що це найжахливіший злочин, вчинений в історії цього світу, і його було скоєно наукової машиною номінально цивілізованих людей ..., однією з провідних націй Європи. Зрозуміло, що всі пов'язані з цим злочином, ... здійснюючи бійню, мають бути відправлені на смерть».

 

 Сьогодні наше покоління немає лише акцентувати увагу на страхіттях Голоксту. Ми не можемо його відчути всім єством, як ті, хто вижив у страшні лихоліття. Ми маємо винести уроки.

 

 

 

 

 Людство мусить не забувати про мільйони ні в чому неповинних євреїв і представників інших меншин, про чоловіків, жінок і дітей, яких було знищено варварськими методами, і віддавати їм належну шану. 

Інтернет джерела

Соборна і єдина

 

     22 січня українці святкують важливе для держави свято — День Соборності України. 1999 року президент України Леонід Кучма підписав наказ про створення державного свята — Дня Соборності України — 22 січня.

  В бібліотеці до Дня Соборності України оформлена книжкова виставка історичної та художньої літератури "Соборна і єдина", яка висвітлює сторінки історії українського державотворення.

   Українська мрія - єдність, свобода і незалежність. Основа державності, якої споконвіку намагалися позбавити цю прекрасну частину земель всі її так звані сусіди прикриваючись «високими» інтересами, час від часу набувала цілком ясні обриси. Так сталося і на початку 1918-го. У цей січневий місяць у запалі революційних змін була створена Українська Народна Республіка, відома як УНР. Більш того на тих територіях, які входили до складу колись потужної Австро-Угорської імперії, була утворена ЗУНР - Західноукраїнська Народна Республіка. Вже до кінця року, в грудні 1918-го у Фастові, з гарячим бажанням втілити українську мрію в реалії, лідерам цих двох держав вдалося підписати своєрідний поєднувальний договір. Цей договір увійшов в нашу сучасну історію як «Акт злуки» і 22-го січня 1919-го року він був публічно оприлюднений в Київській столиці на знаменитій Софійській площі.

Вітаємо з Водохрещем!

     Православні християни відзначають велике свято Хрещення Господа Бога 19 січня.

    Хрещення є одним з найважливіших церковних свят. В цей день Іоанн Хреститель хрестив Ісуса в річці Йордан. Ісус Христос прийшов до нього з Галілеї. Коли Іоанн побачив Його, то, впізнавши у Ньому Месію, спочатку хотів утримати Ісуса, кажучи: мені потрібно хреститися від Тебе, чому Ти приходиш до мене? 

   Але Ісус відповів йому: облиш зараз, бо так належить нам виконати усяку правду. Тобі Іоанн допустив Його. І, хрестившись,

    Ісус в той же час вийшов з води, - і, відкрилися Йому небеса, і побачив Іоанн Духа Божого, Який сходив, як голуб, і опускався на Нього. Згідно християнського віроучення саме після Хрещення Ісус почав освічувати людей, осяюючи їх світом істини.

   У західній церкві свято отримало назву Богоявлення, оскільки під час Хрещення Ісуса відбулося особливе явлення всіх трьох ликів Бога: Бог Отець з небес свідчив про Сина, що хрестився і Дух Святий у вигляді голуба зійшов на Ісуса, підтверджуючи таким чином Слово Отця.

   У католиків центральним змістом свята Богоявлення є церковне сказання про поклоніння новонародженому Ісусу язичницьких королів – волхвів Каспара, Мельхіора і Валтасара, що прийшли з дарами у Віфлієм. В пам’ять про явлення Христа язичникам і поклонінні трьох королів в костелах відбуваються подячні молебні, 

Христу як Царю приноситься в жертву золото, як Богу – ладан, як людині – мірра. Свято Богоявлення отримало також назву Festum magorum (Свято волхвів) або Festum regum (Свято царів). 

Маленькі користувачі  бібліотеки з цікавістю провели захід   "Світле свято Водохреще". Вони не тільки уважно слухали розповідь бібліотекаря про це свято, а й були активними учасниками вікторини "Українські традиції". А потім частувалися ласощами і чаєм.

                                                                Зі святом!

 

У вирі традицій

 

   Кожна нація, кожен народ, навіть кожна соціальна група має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками.

   Ми, українці, нація дуже стара, і свою духову культуру наші пращури почали творити далеко до християнського періоду на Україні.

Наш український народ має багату і оригінальну культуру, надбану численними поколіннями. 

    З давніх часів до нас ідуть життєва мудрість та настанови щодо способу життя. Вони закладені в українських звичаях, святах, обрядах, фольклорі.

   Ось  таку  цікаву тему обговорювали члени клубу «Гармонія» під час проведення етно-дайджеста «У вирі традицій». Жіночки розповідали про традиції проведення зимових свят у своїй місцевості, ділилися рецептами приготування святкових українських страв.

А дітвору манить до себе книжкова виставка «Різдвяне диво» обряди поєднані також з міфами про народження всесвіту, тому найголовнішим взимку є Різдвяний цикл свят (від Святвечора до Водохреща), пов’язаний із відродженням нового сонця. У ньому найбільше обрядодій, якими намагалися забезпечити здоров’я, щастя, достаток. У цей час українці колядували – співали ритуальних пісень, якими сповіщали про народження світу (у християнських колядках – про народження Христа), та щедрували – бажали господарям осель та їхнім домочадцям багатого життя та щедрого врожаю.

  Багато обрядів було спрямовано на вшанування роду. У Святвечір дітей виряджали до родичів і близьких з дарунками й кутею, поминали душі померлих. 

   Триває зимовий цикл аж до перехідних свят, які сповіщають про близький прихід весни, – Стрітення та Обретіння.

Сьогодні християни відзначають церковне свято 13 січня на честь святої Меланії Молодшої. До зміни календаря в цю дату було 31 грудня - останній день у році. 

   Наші предки називали цю дату Щедрий вечір або День Маланки. На Маланку українці

читали щедрівки, найвідомішою з яких є "Щедрик, щедрик, щедрівочка". З такими піснями обходили сусідні будинки і просили частування. У це свято молодь вбиралася в Маланку і ходила по селу, веселилася і танцювала. Новий рік зустрічали з танцями і ярмарками. 

   День Маланки відзначали всю ніч, поки не настане Новий рік 1 січня. Після зміни календаря Щедрий вечір став відзначатися на 13 днів пізніше - 13 січня, а дату 14 січня тепер називають Старий Новий рік

   На Щедрий вечір готували багато страв. Оскільки посту в цей день немає, можна готувати різні м'ясні страви, домашню ковбасу, кров'янку і щедру кутю з вершковим маслом і молоком. Пекли багато пиріжків з м'ясом, якими пригощали гостей. Також на Щедрий вечір варили повний казанок каші і заправляли її маслом.

   На Щедрий вечір були популярні ворожіння на Старий Новий рік. Ворожили в основному молоді дівчата, щоб дізнатися свою долю і суджених. Також в цей день проводять ритуал для хорошого врожаю: опівночі струшують іній з дерев.

З святом!

 

  Незабаром українці відзначатимуть Різдво Христове - одне з найважливіших християнських свят. Частина жителів України обрали для себе дату свята 25 грудня, а частина - відзначає Різдво 7 січня за юліанським календарем.
Шановні друзі, Коблівська ЦБ вітає вас з Різдвяним святвечором і бажає миру, розуміння дорогих людей, благополуччя, радості душі, терпіння і натхнення. Нехай разом з добрим святом  у ваше  життя впевнено крокує щастя, нехай все, що серце загадає, неодмінно збудеться. А, головне, щоб знову настав мир, щоб розійшлися чорні хмари над нашою Вітчизною.

З святом!

 
 

Казка запрошує...

 

   Немає в світі дитини, яка б  не любила казки. Знайомство з  казкою - це завжди свято. І ось ми маємо чудову нагоду  потрапити  до цієї дивовижної країни. Адже 12 січня виповнюється 395 років з дня народження знаменитого французького письменника - казкаря  Шарля Перро, автора таких казок, як «Попелюшка», «Кіт у чоботях», «Червона шапочка», «Хлопчик-з-пальчик», «Спляча красуня» та інші. 

    З нагоди  395-річчя від дня народження Шарля Перро для маленьких користувачів в  бібліотеці відбувся захід - читання казок  письменника  «Казкова феєрія». Дітки уважно слухали розповідь бібліотекаря про всесвітньо відомого казкаря,  а потім з  задоволенням читали казку «Кіт у чоботях».

   Діти мали змогу переглянути книжкові видання з тематичної виставки. Вони з зацікавленням гортали сторінки казок письменника та активно відповідали на питання вікторини за його творами.

  Тож , хто ще не читав захоплюючі казки знаменитого письменника Шарля Перро, ми вас запрошуємо до нашої бібліотеки.

Життя і творчість Шарля Перро

     Шарль Перро – один із найвідоміших письменників, які жили в епоху класицизму. Вважається засновником жанру літературної казки, хоча казкові твори він почав створювати лише після 60 років, а раніше писав поеми, оди, критичні статті тощо.Народився Ш. Перро у 1628р. у багатодітній сім'ї судді в Паризькому парламенті. 

   Хлопчик ріс замкненим, боязким. Можливо, це виявилося наслідком перенесеної психологічної травми – ранньої смерті брата-близнюка Франсуа.Мати навчала майбутнього письменника грамоті, а в 1636, у віці восьми років, він вступив до Бове, коледж при університеті. Там він продовжив вивчати літературу, мови, музику, живопис, інші мистецтва. Навчання в коледжі не задалося: посварившись з одним із викладачів, юнак припинив відвідувати заняття та зайнявся самоосвітою, освоїв кілька мов, вивчив класичні стародавні трактати.Батько юнака наполягав на тому, щоб син пішов його стопами і став юристом. В 1651 Шарль отримав диплом і влаштувався працювати в адвокатську контору.

     

   Життя Шарля Перро припала на той період часу, коли у світському суспільстві існувала мода на написання та читання казок. У ті часи це не було розвагою для дітей, багато серйозних письменників створювали казки.Автор приступив до вигадування казок вже перебуваючи в поважному віці і в чині академіка. Спочатку він не хотів публікуватися під власним ім'ям і використовував як псевдонім ім'я свого сина. Однак таємниця пізніше розкрилася.

  

   Славу письменнику приніс цикл під назвою «Казки матінки гуски», випущений 1697 року. В основу творів автора лягли фольклорні мотиви. Перро став також автором багатьох од, послань та інших поетичних творів у галантній манері палацу.Казки Шарля Перро набули найширшого поширення і народну любов, перетворившись на зразки класики. Барвисті народні сюжети, одягнені авторським пером в елегантну форму, припали до смаку і простим людям, і шляхетним панам.

   Здоров'я Ш. Перро сильно підірвала смерть сина П'єра, який загинув у бою 1699р. А сам письменник помер у Парижі 1703г. Його порох спочиває в підземному некрополі церкви Сен-Бенуа.