31 травня Всесвітній день боротьби з тютюнопалінням .

 31 травня у всьому світі відмічається Всесвітній день боротьби з тютюнопалінням .

До цієї дати бібліотекарі підготували для різновікової категорії відвідувачів інформ-кешинг «Життя без паління», мета якого- інформування відвідувачів про згубний вплив тютюнопаління на організм людини та негативний вплив тютюну на здоров’я не лише того, хто палить, але й оточуючих; про ризик розвитку залежності від тютюну, набуття нових та ускладнення наявних захворювань.

Всесвітній день боротьби з тютюнопалінням  був встановлений в 1987 році Всесвітньою організацією охорони здоров'я. Перед світовою спільнотою було поставлено завдання - добитися, щоб в XXI столітті проблема куріння тютюну зникла. ВОЗ цією акцією застерігає населення планети (курцями є більше половини всього чоловічого населення пла нети і близько чверті жіночого) від згубної звички - однієї з найбільш поширеніших епідемій за всю історію існування людства - никотиноманії, що стоїть в одному ряду з алкоголізмом і наркоманією. Існує вираз, що «крапля нікотину вбиває коня». Деякі учені вважають, що ця крапля здатна убити не одну, а трьох коней. Що ж до людей, то смертельна доза нікотину для людини - 50-100 міліграм. В Україні склалася особливо небезпечна ситуація щодо активного поширення тютюнопаління у молодіжному середовищі.

За даними Європейського опитування учнівської молоді ESPAD, яке проводилося у 2007-8 рр. в нашій країні, 63% опитаної молоді хоча б один раз в житті курили сигарети, 55% респондентів вказали на те, що їм дуже легко купити сигарети (не дивлячись на закони, які забороняють продажу сигарет дітям до 18 років).

Не менш небезпечним є пасивне куріння, особливо для дітей та молоді. Саме воно спричиняє численні бронхіти, пневмонії, астми, серцево-судинні та неврологічні ускладнення. Слід враховувати також тісний зв'язок між курінням та наркоманією – серед споживачів наркотиків близько 85 % тих, хто вже мав чи має досвід паління. Останні наукові дослідження дають підстави стверджувати, що куріння вагітних жінок підвищує ризики розвитку наркотичної залежності у їхніх майбутніх дітей.

 Друзі, ми  закликаємо вас цінувати й берегти себе. Будьте здоровими, розумними і красивими.

Джерело:
oblzdrav.mk.gov.ua
Інтернетресурси
 

Почни з себе!

      

      В суботу бібліотекарі Коблівської центральної бібліотеки провели  екологічну
  акцію «Почни з себе!».

  

Бібліотеки в сучасному форматі

 

25.05 наша бібліотека долучилась до обласного семінару для методистів  за темою «Бібліотеки в сучасному форматі: професійність, помножена на креатив». 

На семінарі розглядалися такі нагальні питання, як:

• Дотримання законодавства щодо організації бібліотечної мережі області.
• Професійні складові іміджу бібліотек у громаді.
•  Ефективні підходи до організації бібліотечного обслуговування у громаді.
• Програма поповнення фондів публічних бібліотек: умови участі та підходи до реалізації та ін.

Дякуємо за проведений семінар. Матеріал був  цікавий і корисний.

Відбулось навчання

      25 травня відбулося планове заняття з питань цивільного захисту та пожежної безпеки з посадовими особами Коблівської сільської ради та керівниками комунальних закладів Коблівської громади. Заняття провів Навчальний методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Миколаївської області.

 Навчання пройшли і бібліотекарі КЗ «Коблівська публічна бібліотека Коблівської сільської ради».

З Днем вишиванки!

А українська вишиванка — диво,

У ній народу код, його душі.

І кожному в ній зручно і красиво,

Вдягнути ж вишиванку поспіши.

Н. Г. Красоткіна.
 Вдягни свою чудову вишиванку 

   

   Щороку в Україні у третій четвер травня відзначають День вишиванки. У цей день прийнято одягати вишиванку і в такому вигляді відправитися у звичних справах. Цього  року День вишиванки припадає на 20 травня.

   

  

 Українці здавна шанують вишиванку і вважають її сімейним оберегом. Деякі дослідники вважають, що історія вишиванки починається з вишитого одягу скіфів, які жили на наших землях у далекі часи. Раніше процес виготовлення вишиванки був досить трудомістким: спочатку ткали лляну тканину, потім її вибілювали, шили та вишивали. Дівчата, які готувалися до шлюбу, мали наготувати певну кількість сорочок (їх могло бути понад 100). Під час вишивання дівчата й жінки обов’язково співали й молилися.

  Звідси і ставлення до вишиванки як до святині, у яку вкладено багато зусиль і жіночої праці, надій та сподівань. Українці завжди вірили в те, що кожен елемент вишивки на сорочці має своє сакральне значення, що то є оберіг для людини. Тут усе символічне, та має особливе значення: чиї руки вишивали сорочку, які використовувалися візерунки, кольори вишивки. З особливою любов’ю вишиваночки-обереги готувалися для майбутніх новонароджених. Взагалі, вишиванка — це не просто одяг, це молитва без слів, душа нашого народу.

       Для нас же вишита сорочка нині стала тим символом, що з’єднує націю. Ідея свята вишиванки належить студенці Чернівецького університету Лесі Воронюк, яка запропонувала студентам в один день одягнути вишиванку. Спочатку у флешмобі взяли участь лише кілька викладачів та студентів. Але поступово до святкування підключилися всі небайдужі до долі країни.

 

У XVII ст. вишивка збагатилася рослинним орнаментом. З XVII-XVIII ст. до сьогодні збереглася достатня кількість оригінальних пам’яток народної вишивки.

Цікаві факти про українську вишиванку

•             Українська вишиванка має надзвичайно давнє походження. Численні дослідження свідчать, що вишите вбрання створювали ще до VI ст.. Проте, зразки української вишивки з тих часів, на жаль, не збереглися.
•      Вишивати національний одяг бралися тільки жінки, адже саме вони дарували виробу потужну позитивну енергетику, а вишиванка символізувала добро, вірність та любов. Це ремесло матері передавали своїм донькам, бабусі, онукам.
•         Вишивка хрестиком є найпопулярнішим швом, який використовують не лише у вишиванках, але й у інших вишитих виробах. Найчастіше хрестиком виконували елементи рослинного та геометричного характеру.
•    Першим почав носити вишиту сорочку з костюмом у будні і свята наш знаменитий письменник і поет Іван Франко.
•  Наприкінці 19-го століття завдяки альбому українського одягу, що випустила Олена Бджілка, вишиванки стали знаними й навіть популярними у Європі. Елементами українських візерунків і зараз прикрашають свої колекції відомі будинки моди — Гальяно, Дольче й Габбана, Валентино, Гуччі.
•    У кожному регіоні України техніка вишивання, орнамент, традиційні кольори, якими вишивають сорочку є різними.
•          Найбільша кількість людей у вишиванках, яка зібралась в одному місці, була зареєстрована у 2011 році у місті Рівне. У День Незалежності на центральний майдан міста прийшло 6570 людей у вишиванках. Цю цифру зафіксовано у Книзі рекордів України.
•     Першим українським телеведучим, який з'явився в прямому ефірі у вишиванці став Андрій Шевченко. 21 листопада 2004 року чоловік відкрив телемарафон "Ніч виборів" на "5 каналі" у вишиванці з косівським орнаментом. Згодом його підтримали інші телеведучі, актори, співаки.
•    Сьогодні найбільш розповсюджені вишиванки білого кольору. А, наприклад, вишиванки чорного кольору у давнину одягали виключно чоловіки. Сині вишиті сорочки було прийнято одягати жінкам, що вже не планували народжувати, або ж маленьким дівчаткам.
•      Орнаменти з вишивки з кожним днем стають все більш популярними. Сьогодні їх втілюють не лише на сорочках, але й на будь-якому сучасному вбранні, на автомобілях та навіть "викарбовують" у вигляді татуювання.
• 

Миколаївська область

    Сорочки різного крою мали різноманітні горловини — з вузьким або широким коміром-стійкою, з викінченням стійки призбираною шлярочкою, з викладеним комірцем та інші. Своєрідність вишиванкам надавав чотирикутний виріз навколо шиї та рукави, який шили прямими з вільним викінченням, без зборок у зап’ясті. Барви — червона, чорна та іноді сіра, сіро-блакитна.

      Для українця вишиванка – не просто одяг. Це щось дуже особливе: особисте, рідне, святе. Вишивка – як символ, який зберігає його коріння, ідентичність, розуміння себе. Це наша історія: міфологія, релігія, давнє мистецтво наших предків, душа нашого народу. Та більше того, у вишивці зашифровано наш генетичний код.

     День вишиванки

День вишиванки. Це великий день,
Бо люди згадують сім’ю, родину.
Як шила мати і вела пісень,
Сорочку гарну вишивала сину.
Лягав собі узор на полотні,
А мати шила і думки вплітала.
Так долю вишивала день при дні,
Щоб добра доля сина не минала.
А як же вишивала рушники
І дарувала дітям на дорогу…
Щоб діти подолали всі шляхи
Й верталися до рідного порогу.
В тих вишиванках думи і пісні,
Про щастя мрії, туга за синами,
Тривога вічна, гарні дні ясні,
До Бога звернення — молитва мами.
 
Надія Григорівна Красоткіна

 

Джерело:
Інтернетресурси

Мандрівка країнами Європи

Щороку у третю суботу травня Україна відзначає День Європи.  Для українців  – це особливий день, адже нашу країну та ЄС єднають спільні цінності, історія та культура.

Довідково. Рада Європи це свято відзначає 5 травня, 9-го – Європейський Союз  як річницю проголошення плану виходу Європи з післявоєнної кризи міністром закордонних справ Франції Робер Шуманом 9 травня 1950 року, відомої також як Декларація Шумана.

 Перше визнання Дня Європи відбулось у Раді Європи у 1964 році. Пізніше Європейський Союз започаткував свій власний Європейський день на відзначення декларації Шумана, саме тому його називають ще  «Днем Шумана». В України свято відзначають з 2003 року у третю суботу травня згідно з Указом Президента України та «…враховуючи стратегічний курс України на європейську інтеграцію…»
   Цього року святкування Дня Європи в Україні припало  на 15 травня. Це вже 19-й День Європи, який відзначає Україна.

     До цієї дати працівники Коблівської публічної бібліотеки   провели виставку - квест «Мандрівка країнами Європи», яка розкриває найцікавіші історичні, культурні, пам’ятні та найвизначніші місця країн Європи, знайомить з її видатними пам'ятками архітектури, мистецтва, культури . Представлені на ній книги та зображення архітектурних пам’яток не тільки запрошують у  подорож, а й пропонують перевірити свої знання про країни Європейського континенту. Виставка зображувала шість країн, які знаходяться в Європі, кожну країну окремо. Відвідувачам бібліотеки пропонувалось розглянути виставки і визначити, яка з країн представлена на тій чи іншій виставці. Майже всі впорались із завданням

Прапор ЄС – синє тло та коло з 12 золотих зірок має зашифрований сенс. Кількість зірок  пов’язана не з кількістю країн-учасниць, а з магією чисел: 12 знаків Зодіаку, 12 місяців у році, 12 лицарів Круглого столу тощо. Таким чином у прапорі закладена потрійна довершеність: синій – колір неба, води, духовності, мудрості. Коло – як ідеальна форма, символ вічності, Всесвіту та рівності, 12 – як число повноти.

Девіз ЄС «Єдність у різноманітності» – наголошує, що народи контингенту, різні за країнами і культурою, об’єдналися заради миру та процвітання.

Гімн ЄС – інструментальні версія «Оди радості» – взята з Дев’ятої симфонії Людвіга ван Бетховена, яку він написав у 1823 році. У фінальній частині музичного твору Бетховен поклав на музику вірші Фрідріха фон Шиллера, написані у1785 року. У цьому вірші знайшла відгук ідея братання народів, яку поділяв і Бетховен. У 1972 році «Ода до радості» стала гімном Ради Європи. Відомому диригенту Герберту фон Караяну було доручено написати три інструментальні аранжування – із соло для фортепіано, для духових інструментів і для симфонічного оркестру. Без слів, універсальною мовою музики, гімн виражає ідеали свободи, миру та солідарності, на яких тримається Європа. У 1985 році гімн схвалили президенти та глави урядів країн ЄС як офіційний гімн Європейського Союзу.

Шість базових цінностей Європейського Союзу:

• повага до людської гідності,
• свобода,
• демократія,
• рівність,
• верховенство права,
• повага до прав людини

Джерело:
Інтернетресурси

Митець великого таланту

 

Василь Стефаник був плоть від плоті, кість від кості трудового народу. Він горів його болем, страждав його стражданнями… Ми вшановуємо пам’ять Василя Стефаника як прекрасного письменника і громадянина, кришталево чесну людину.

(Максим Рильський)

14 травня в Україні відзначали 150-річний ювілей Василя Стефаника. В нашій бібліотеці до цього дня відбулася виставка-спогад «Митець великого таланту», на якій були представлені твори В. Стефаника.

   Ім’я Василя Стефаника вимовляється з особливою любов’ю. Він увійшов в історію не лише української, а й світової літератури як автор правдивих соціально-психологічних новел з життя галицького селянства під владою Австро-Угорської монархії, а згодом шляхетської Польщі.

  Андрій Головко говорив, що не буде ніяким перебільшенням сказати, що з усієї плеяди галицьких та й наддніпрянських письменників початку XX століття саме Василь Стефаник міг би з особливою підставою і правом поставити епіграфом до всього творчого доробку оті прекрасні Шевченкові слова, які він сказав колись про себе:

«Возвеличу

Малих отих рабів німих

І на сторожі коло них

Поставлю слово»

Уся творчість Василя Стефаника і є оте мужнє слово на захист і во славу свого народу.

Джерело:
Інтернетресурси

Ім’я в літопису краю

 

  14 травня до 260 -річчя від дня народження Хоми Олександровича Кобле в Коблівській бібліотеці пройшов бібліотечний урок «Ім’я в літопису краю».

 До бібліотеки завітали вихованці дитячого садочка «Сонечко». Діти дізналися, чому наше село так називається, скільки йому років, що вперше були посаджені помідори в нашому селі, бо на той час ще ніде  по Україні їх не було, а насіння Кобле одержав з Італії.

 Також познайомилися дошкільнята з деякими цікавими фактами біографії Хоми Олександровича. Малят вразила хоробрість Кобле, гарне відношення до простих людей.

 В кінці заходу  кожен отримав невеличкий сюрприз від бібліотекарів.

Громада своїми руками

 

    В бібліотеці відбулась  перша презентація Конкурсу від компанії ДТЕК "Громада своїми руками".
Представники компанії  розповіли  про те:хто може взяти участь у  конкурсі "Громада своїми руками"; напрямки проектів та терміни подання;
як правильно оформити Заявку проекту, куди і як її подати для участі у конкурсі
та як правильно сформувати бюджет проекту та ще багато цікавого.

Історії про Великдень

   Ми запрошуємо наших маленьких користувачів до бібліотеки переглянути книжечки та періодику  про Великдень – світле і радісне свято.

 

Ось деякі з них:

Андрій М'ястківський

ВЕЛИКДЕНЬ

Оповідання

Ми довго чекали Великодня. Дивились на іній - уявляли білий вишневий цвіт.
Вербної неділі принесли з церкви освячену лозу. Хльоскали нею тата, маму, братиків, сестричок — так проганяли зиму, приказуючи: «Не я б'ю, лоза б'є... тиждень — Великдень, Недалечко червоне яєчко!» Чекали Великодня...
от урочисто у церкві задзвонили дзвони. Зійшло веселе весняне сонечко і сповістило рясним промінням: «Христос воскрес!» Надворі розтала крига. З'явилася зелена травиця й тихо шелестить: «Христос воскрес!»
Вмиваймось, милі хлопчики й дівчатка, і притуляймо до щічок червоне яєчко, щоб завжди бути гарними. Перехрестімося до ікони, помолімося «Отче наш» І сідаймо до святкового столу, сказавши всім, хто в хаті:
—  Христос воскрес!
Пообідавши, всі виходьмо з хати, хай невидимо увійдуть до неї наші родичі, яких вже немає на білому світі, й теж покуштують великодніх страв.
Винесімо худібці та птиці крихіт свяченої Паски і прокажімо:
—  Христос воскрес!
Радіймо, що з воскресінням Христа настала весна, і сподіваймося, що вона принесе нам щастя.
Вітаймося з усіма, кого стрінемо, словами: «Христос воскрес!»                     
А як нас привітають, відповідаймо: «Воістину воскрес!»

Більше оповідань про Великдень на "Малій Сторінці": Великодні оповідання для дітей.
Цікаві оповідання про Великдень:"Пасочка" (з народного), "Писанки треба шанувати" Оляни Рути та  "Великдень" Андрія М'ястківського, "Лесина квітка" Ніни Наркевич.

Казки про Великдень:

 Загублена писанка. Великодня казка від Ірини Мацко
Великодня пригода. Казка Лесі Храпливої-Щур
Писанки Оксанки. Казка Лесі Храпливої зі збірки "Писанка українським дітям"
Пригоди писаночки. Великодня казочка Лесі Храпливої

Великодня історія

    Йона — звичайний хлопчик із незвичайною долею. Діти на вулицях Капернаума дражнять його Знайдою, адже виховує хлопця літня вдова, яка знайшла його маленьким на березі Генісаретського озера. Йона хоче бути рибалкою, як і більшість чоловіків у його місті, а ще мріє про доброго батька — такого, як Ісус. Хлопчик навіть не може собі уявити, що невдовзі на Учителя чекають важкі випробування...
«Великодня історія» запрошує читачів помандрувати в часі до витоків християнства, коли Ісус жив і проповідував у Капернаумі, а Йона, найімовірніше, був серед тих, хто слухав Учителя і жив, наслідуючи Його вчення.
 

Зі святом!

Зі святом!

   Великдень, або Пасха, або Воскресіння Христове - надзвичайно важливе свято для кожного християнина, “торжество із торжеств”. Символізує спасіння людського роду та можливість кожного, хто вірує в Ісуса Христа, потрапити у Рай (Царство Боже).

  Великдень - свято Життя, бо Господь повернув людям вічне життя.

  Великдень - свято Світла, бо Христос блиском Свого сяйва зруйнував холодний морок смерті.

  Великдень - свято Радості, бо через Своє Воскресіння Господь звільнив всіх від пекла, куди після гріхопадіння Адама та Єви було приречене потрапляти усе людство. 

ІСТОРІЯ СВЯТКУВАННЯ ПАСХИ

Свято  Христового Воскресіння має ще такі назви: Свято Пасхи, Велика Неділя Пасхи, а найбільше поширена назва цього свята - Великдень.

   Слово "пасха" означає (з єврейської мови) "перехід" і "ягня". Свято Пасхи святкували на спомин визволення вибраного народу Божого з Єгипетської неволі.

   Для християн Пасха - це символічний дворазовий перехід Ісуса Христа: від життя до смерті й від смерті до життя.

   Перший перехід - сумна "Хресна дорога" Ісуса Христа. Другий - Воскресіння радісне й торжествуюче.

    Великий Четвер перед Великоднем називають ще Чистим Четвергом. На подвір'ях, у будинках, на цвинтарях прибирають, готуючись до Святого Дня.
   В цей день, як написано в "Біблії", Христос терпів тяжкі муки.
   Він у терновому вінку ніс хрест на гору Голгофу, де Його розіп'яли:

Тиждень від Квітної Неділі до Великодня називається "страсним тижнем".

"Хрест на плечі накладають,

Б'ють, катують, попихають.

Серед крові, серед поту

Спас іде вже на Голгофу" -
сумно й болісно співається у Великодній пісні

      У Четвер в церквах служать Літургію, читають про страсті Христові при запалених свічках, які люди самі приносять, а після відправи всю дорогу несуть їх запаленими додому. Ці свічки бережуть дім від грому й блискавки.

    Дуже вирізняється обряд Богослуження у Велику П'ятницю. В стихарах змістовно передають муки й смерть Господа нашого. Правиться в церквах утреня і вечірня Великої П'ятниці та Великої Суботи, в яких підкреслюється строга Божа справедливість, безконечна Божа любов і милосердя Боже до нас, грішних. 

    Невід'ємною складовою частиною обряду є Плащаниця - кривава історія спасіння роду людського.  Плащаниця - це простирало, в яке завинули мертве Тіло Христа, коли Його клали до гробу:

"Благородний Иосиф, з дерева знявши Пречисте Тіло Твоє, Плащаницею чистою обвив, і пахощами покривши, у гробі новім положив", - співається в тропарі Великої П'ятниці на вечірній і на утрені Великої Суботи.

У нашого народу Свята Плащаниця у великій пошані, у почитанні та любові. У Велику П'ятницю всі постять і з великою побожністю приступають до цілування Святої Плащаниці.П'ятниця - це день трауру на спомин про страждання Христа.

    До Святої Плащаниці приступають на колінах від вхідних дверей церкви. Перед і після цілування  Плащаниці віддають три доземні поклони зі словами: "Протерпів Ти за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас!"

   Коло Божого Гробу (Плащаниці) є у нас гарний звичай - виставляти варту з молодих хлопців або старших людей у ніч з п'ятниці на суботу.

 В українського народу побутують чудові звичаї та традиції, які передаються з покоління до покоління.

Упродовж пасхальних днів періодично дзвонять церковні дзвони:
Дзвони дзвонять величаво, всіх до церкви звуть...
Йдуть у Божий Храм дорослі й діточок ведуть.
Дзвони дзвонять - це знак перемоги життя над смертю.

Дуже важливим ритуалом Великодня є благословення та освячення їжі - Божих земних дарів. Святочне одягнені дорослі та діти, з кошичками в руках, вкритими вишитими рушниками, поспішають до церкви, щоб освятити Великодню їжу:

     І дорослі, і малі до церквиці йдуть,

У кошичках святкових святити несуть.

Дуже величаво, з церковними співами проходить дійство освячення дарів. Люди стають у коло біля церкви, священик кропить Великодню їжу свяченою водою,  яку їстимуть після Великодньої відправи. Святкове снідання проходить, урочисто й побожно.

   І де б хто не побував, де б не проживав, а на Великодній сніданок завжди поспішав. Далека й близька дорога вела і веде дітей до батьківського порога. З давніх-давен в Україні побутує прекрасний християнський звичай - на Великдень снідати в колі сім'ї.

   Родина за столом збирається і святочне дійство так розпочинається: батько родини  ділить свячене яєчко на стільки частин, скільки присутніх снідає (залишають на тарілці для тих, хто відійшов у вічність із сім'ї), зі словами благословення яєчко роздає й промовляє:
- Щоб на ті свята нас Всевишній поблагословив щастям і добрим здоров'ям на многії літа. Щоб нас усіх під свій покров взяла Божа Матінка Свята. Дай же Боже, ці свята щасливо відсвяткувати і других дочекати.

Звичай на Великдень розпочинати святкування яйцем побутує в Україні з давніх-давен, адже яйце має чудодійну силу - зародка нового життя. Яєчко є символом Христового Воскресіння, бо як із мертвої шкаралупи яйця народжується нове життя, так і Христос вийшов із гробу до Нового Життя. Після свяченого яйця всі їдятьпаску й усе, що приготували на свято.

   Традиційно на Великдень усією родиною йдуть на цвинтар. Несуть паску і крашанки, щоб поділитися Воскресною радістю.
   На другий день Великодніх свят (понеділок) у моєму селі Чайковичі Самбірського району

      Львівської області священик із церковним братством йде на цвинтар і відправляє молитви над гробами померлих і кропить свяченою водою зі словами переможної слави: "Христос Воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував".
     Люди йдуть на цвинтар, щоб відправити поминальну молитву над гробами своїх рідних і близьких. Ця традиція живе в нашому народі, бо ми маємо пам'ятати свій рід, шанувати пам'ять про тих, хто був і хто відійшов від нас, щоб мати життя вічне.
    На Великодні свята поширені крашанки та писанки. У Велику Суботу батьки разом з діточками розфарбовують яєчка різними орнаментами, і під час Великодніх свят обдаровують одні одних словами: "Христос Воскрес!"

  Українські писанки розповсюджені по всьому світі, де перебувають українці. І ми знаємо, що українці в Канаді спорудили величний пам'ятник українській Писанці. Десятиметрова писанка красується багатьма барвами і нагадує поселенцям з України про свій далекий край.

Писанко чудова,
різнокольорова,
ти стоїш над світом
у величі, красі.
Тебе споглядають,
тебе прославляють
Божі люди світу
І на Небесі.

Особливий вияв пасхальної радості Великодня відбито у гаївках - величальних піснях. Після відправи Пасхальної Літургії наступного дня (понеділок) молодь разом зі старшими водили біля церкви гаївки. Співали, прославляли й раділи новому життю вічності.

Джерело:

Інтернетресурси