Дякуємо за вектор розвитку та натхнення!

   Сьогодні в онлайн-форматі на платформі ZOOM відбулось засідання Ради керівників бібліотечних закладів Миколаївщини. Тема «Бібліотеки Миколаївщини: тенденції розвитку та стратегічні орієнтири в контексті суспільних змін» як ніколи на часі.
   Дякую за змістовне засідання Ради керівників! Обговорення стратегічних орієнтирів розвитку бібліотек Миколаївщини дало багато поживи для роздумів та нових ідей для роботи в нашій громаді. Важливо відчувати спільний вектор руху та підтримку обласної бібліотечної спільноти. Працюємо далі заради розвитку культури та просвітництва!

Символи честі та звитяги: новий код Миколаївщини

   

Нещодавно ми провели в  бібліотеці геральдичний діалог-порівняння «Символи честі та звитяги: новий код Миколаївщини». Разом з читачами ми обговорювали нові символи нашого рідного краю: герб та прапор Миколаївської області.

   Геральдика - це не просто малюнки, це мова історії, традицій та цінностей. Під час заходу ми
заглибилися в історію: детально розібрали елементи нового документа та порівняли їх зі старою символікою. Це допомогло зрозуміти, які змісти закладено в сучасне бачення нашого регіону та як вони перегукуються з минулим.

  

  Кожен учасник зміг висловити свою думку щодо нових кольорів та знаків, які відтепер

презентуватимуть нашу область. На завершення ми провели тематичну вікторину, де гості бібліотеки демонстрували свою уважність та знання рідного краю.

   Такі зустрічі надзвичайно важливі, адже знати свої символи - це означає розуміти, хто ми є і який шлях ми обираємо. 

  Дякуємо всім учасникам за активну громадянську позицію та цікаве обговорення! 

Нова символіка Миколаївської області: значення та тлумачення

 16 квітня наша область отримала офіційно затверджені нові герб та прапор.

Великий  герб Миколаївської області

   Великий герб Миколаївської області являє собою щит іспанського типу, хвилеподібно  розподілений  на синє та  срібні поля.  У верхньому синьому полі -  постать  Святого Миколая у золотій ризі з  великим  срібним омофором, на якому розміщені золоті хрести. У лівій руці святий тримає закрите Євангеліє, а правою рукою робить жест благословення. Голова Святого Миколая увінчана золотим німбом.  Зліва від постаті святого – срібний хрест із розширеними кінцями, справа - восьмикутна зірка.

  У нижній частині щита зображені срібні та сині хвилі.

Щит вписується у трансформований золотий бароковий картуш в українському національному стилі. Він увінчаний короною з п'ятьма зубцями, на яких  зображено колоски пшениці та соняхи з перев’язом із дубового листя.  На  картуші розташовані золотий якір та  елементи Таврійського  розпису  - виноград та маяк.

Малий герб Миколаївської області

Малий герб Миколаївської області являє собою щит іспанського типу, хвилеподібно розподілений на синє та срібні поля.  Центральна постать герба Святий Миколай Чудотворець. Він зображений у золотій ризі з великим срібним  омофором, на якому розміщені золоті хрести. У лівій руці святий  тримає закрите Євангеліє, а правою рукою робить жест благословення.  Голова Святого Миколая увінчана золотим німбом. Зліва від постаті святого – срібний хрест із розширеними кінцями, який символізує віру та духовність. Справа – восьмикутна зірка, яка є символом надії та дороговказом.  

 У нижній частині щита зображені срібні та сині хвилі. Вони вказують на те, що Миколаїв - це місто портів і торгівлі, яке стоїть на злитті річок Південний Буг та Інгул біля Чорного моря. 

Прапор Миколаївської області 

   Прапор Миколаївської області являє собою прямокутне полотнище зі співвідношенням сторін 2:3, що складається з трьох горизонтальних смуг -  білої, жовтої та синьої.  

  Смуги розташовані зверху вниз у такій послідовності: біла, жовта, синя. Співвідношення ширини смуг становить 2:1:1 відповідно до загальної висоти полотнища. Верхня біла смуга є найширшою та займає половину висоти прапора, тоді як жовта та синя смуги є однаковими  за шириною і займають по одній чверті висоти полотнища. 

    Нижня синя смуга виконана у вигляді хвилястої лінії по верхньому краю, що символізує водні ресурси області, зокрема акваторію Чорного моря, а також річки Південний Буг та Інгул.  Хвилястість смуги є рівномірною по всій довжині прапора та має декоративно-символічний характер. 

  У центрі полотнища розміщено зображення малого герба Миколаївської області. Герб розташований таким чином, що його геометричний центр збігається з центром прапора. Висота герба становить орієнтовно 1/3 висоти 2

полотнища, при цьому зображення не виходить за межі жодної зі смуг і гармонійно поєднується з кольоровим тлом. 

  Білий колір символізує чистоту, відкритість та миролюбність, а також історичні традиції суднобудування і пов’язаність регіону з морською справою. Жовтий колір уособлює багатство, родючість земель, степові простори та аграрний потенціал області. Синій колір символізує водну стихію, стабільність, вірність і розвиток. 

  Зворотна сторона прапора є дзеркальним відображенням лицьової сторони, при цьому всі елементи, включаючи зображення малого герба, відтворюються  згідно із загальноприйнятими  правилами виготовлення прапорів. 

 Щоб дізнатися більше про символіку Миколаївської області, завітайте до нашої бібліотеки

  

Чорнобиль: минуле, яке завжди з нами

   26 квітня - дата, що розділила час на «до» та «після».

Минуло вже 40 років від тієї страшної ночі, коли мирний атом змінив долю мільйонів.

   Чорнобильська катастрофа - це не лише історія про атом, це насамперед історія про людей: про їхню відвагу, біль та пам’ять, яка не має терміну давності.

 До цієї знаменної дати, з  метою популяризації документальної та художньої прози про Чорнобильську трагедію, ми  провели бібліографічний огляд літератури біля книжкової виставки-реквієму   «Чорнобиль: Минуле, яке завжди з нами».

    Сьогодні ми тримаємо в руках книги, які допомагають осягнути те, що важко осягнути розумом. У нашій бібліотеці представлена особлива добірка літератури про Чорнобиль:

*Для тих, хто шукає свідчень: «Чорнобильська молитва» Світлани Алексієвич - голоси тих, хто вижив, щоб розповісти правду.

*Для тих, хто прагне побачити: «Живий альбом» Олександра Сироти та мистецькі етюди Олега Векленка, що фіксують миті застиглого часу.

*Для тих, кому цікава сучасність: «Чормет» Маркіяна Камиша - погляд нового покоління на Зону відчуження.

*Для пам'яті про героїв: Видання «Чорнобильська хроніка» та «Тієї вогняної ночі», присвячені подвигу ліквідаторів.

  Чорнобиль - це не лише про екологію чи техніку. Це про людську відповідальність. 

  Запрошуємо вас детальніше ознайомитися з цими книгами у нашому Хабі. Кожна з них допоможе нам не забути подвиг тих, хто врятував світ, і зробити висновки на майбутнє.

   

Історія Національної премії України імені Тараса Шевченка

  Цього року виповнюється 65 років з моменту заснування найвищої творчої відзнаки нашої держави - Національної премії України імені Тараса Шевченка.
     Національна премія України імені Тараса Шевченка - найвища державна нагорода в галузі культури, літератури та мистецтва. Заснована у 1961 році, вона стала символом визнання найвагоміших досягнень українських митців, які своєю творчістю утверджують національну ідентичність, духовні цінності та ідеали свободи. Спочатку вона називалася Республіканською премією імені Т. Г. Шевченка.

   Премія носить ім’я Тараса Шевченка - видатного поета, художника й мислителя, чия творчість стала духовним фундаментом української нації. Від часу заснування премія пройшла складний шлях разом з історією держави: від радянського періоду - до незалежної України, зберігаючи свою високу місію - служити українській культурі.

  З 2000 року премія має статус Національної. Вона присуджується щорічно до дня народження Тараса Шевченка — 9 березня.
   Першими Диплом і Почесний знак лавреата 9 березня 1962 року отримали Павло Тичина, Олесь Гончар у галузі літератури й Платон Майборода в галузі музики. 

З цієї нагоди працівники бібліотеки  підготували для своїх користувачів бібліотечний огляд «Історія Шевченківської премії: від витоків до сьогодні». Ми говорили про тих, хто тримав культурний фронт десятиліттями, і про тих, хто робить це сьогодні. Наші полиці поповнилися виданнями, які свого часу отримали «Кобзаря» на знак визнання.

Лауреатами Шевченківської премії стали найяскравіші постаті української культури: письменники, поети, композитори, художники, режисери, актори, журналісти, науковці. Їхні твори стали надбанням не лише української, а й світової культури. 

  Серед лауреатів: Олесь Гончар (роман «Тронка» (1962), Василь Стус (збірка «Дорога болю» (1991, посмертно), Ліна Костенко (роман у віршах «Маруся Чурай» (1987), Павло Загребельний  (романи «Смерть у Києві», «Євпраксія» (1980), Григір Тютюнник  («Климко», «Вогник далеко в степу» (1989, посмертно), Василь Шкляр Роман («Залишенець. Чорний ворон» (2011)Оксана Забужко («Museum покинутих секретів» (2019), Ярина Чорногуз  (збірка «[dasein: оборона присутності]» Дмитро Лазуткін за збірку «Закладка»), Юрій Іздрик («Колекція») та ін 

    65-річчя Шевченківської премії - це нагода вшанувати тих, хто словом, музикою, мистецтвом і наукою служить Україні, прославляє її у світі та зміцнює духовну міць нації.
 
 

 

  

День довкілля у нашому Бібліотечному Хабі!

 Що для нас природа? Це не просто цифри у звітах чи параграфи у підручниках. Це шум Чорного моря, крики птахів над лиманом і той особливий запах степових трав, який знає кожен житель нашої громади.

В Україні День довкілля у 2026 році припадає на 18 квітня (третя субота квітня). Це національне свято, спрямоване на поліпшення стану навколишнього середовища: озеленення, прибирання сміття та очищення водойм. Також в Україні 15 квітня відзначають День екологічних знань

До Дня довкілля та  Дня екологічних знань ми підготували для наших користувачів особливу локацію -  виставку – інсталяцію  «Земля – наш спільний дім», яка об’єднує знання, творчість та сучасні технології. 📖💻

Що цікавого на виставці?

§  Книжкові новинки: Від «зеленої енергії» до секретів екології Чорного моря. Дізнавайтеся, як маленькі звички кожного з нас рятують велику планету.

§  Мистецтво переробки: Подивіться, як звичайні скляні пляшки та морські мушлі перетворюються на витончений декор. Це наш спосіб сказати «ні» сміттю і «так» творчості!

§  Цифровий погляд на природу: На нашому «екологічному» ноутбуці транслюються неймовірні кадри життя птахів та краєвиди нашого узбережжя. Приходьте просто порелаксувати під звуки природи.

§  Фото-мандрівка: Світлини рідних берегів, які нагадують — ми живемо у справжньому раю, який варто берегти.

 Ми провели в бібліотеці акцію «Посади квітку-прикрась планету»
Кожна посаджена квітка - це маленький внесок у велику справу: очищення повітря, збереження біорізноманіття та просто створення краси навколо нас. Ми віримо, що зміни починаються з кожного з нас, з нашого подвір’я, з нашої громади.
 

Запрошуємо кожного завітати до бібліотеки, надихнутися на еко-зміни та обрати книгу для душі. Давайте берегти красу нашого дому разом!

#ДеньДовкілля#Коблеве

Великдень у бібліотеці

 

Напередодні світлого свята Великодня у нашій бібліотеці відбулася яскрава виставка поробок членів гуртка «Джерельце».
Відвідувачі мали змогу помилуватися різноманітними великодніми композиціями: писанками, святковими кошиками, квітами та милими зайчиками, створеними з любов’ю та фантазією.
Окрім творчих робіт, на виставці були представлені й цікаві книги про Великдень - про його історію, традиції та символіку. Вони допомагають глибше пізнати українські звичаї, дізнатися про значення писанок, обрядів і святкових страв.
Запрошуємо всіх охочих завітати до бібліотеки, щоб не лише насолодитися атмосферою свята, а й відкрити для себе щось нове та пізнавальне.
Щиро дякуємо всім, хто долучився до створення цієї святкової краси!
Христос Воскрес! Нехай у кожній родині панують мир, радість і добро.

Трагедія, що немає забуття

11 квітня у світі відзначається Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів - день пам’яті мільйонів людей, які стали жертвами нацистського режиму.

Саме цього дня 1945 року в’язні концтабору Бухенвальд підняли повстання і звільнили себе ще

до приходу союзних військ. Ця подія стала символом мужності, сили духу та прагнення до свободи.

   У роки Другої світової війни через систему нацистських концтаборів пройшли понад 18 мільйонів людей, з яких більше 11 мільйонів загинули. Серед них були чоловіки, жінки, діти різних національностей, у тому числі й українці.

    Концтабори стали символом жорстокості та знецінення людського життя. Найвідоміші з них - Освенцим, Дахау, Майданек.

    Сьогодні ми згадуємо загиблих і висловлюємо глибоку повагу тим, хто вижив. Пам’ять про ці трагедії - це застереження для всього людства.

    Пам’ятаємо. Вшановуємо. Ніколи знову 

    В роки Другої світової війни на території нашої  Коблівської громади в с. «16 жовтня» (нині с.Виноградне)  в 1941   діяв  концентраційний табір.  

    На кінець жовтня фашисти нагодилися в село уособлювати тут нову владу: залишилося 16 румунів та двоє німців - старшими над ними.   

   А десь  у листопаді,   загнані  перед  очі  нових  хазяїв,  місцеві  жителі одержали  наказ: прибрати в корівниках, бо привезуть сюди військовополонених - концтабір буде.   Встигли вичистити та настелити соломи лише в кількох корівниках. Фашисти не чекали, поки робота буде закінчена і в'язнів загнали на брудну голу підлогу.    

  За колючий дріт потрапили 500 радянських бійців, полонених у перші дні окупації  під Очаковом.  

     Листопад був холодним, а в'язні напівроздягнені. Годували їх запареним зерном. Пшениця чи ячмінь - що було. Щодня в'язнів ганяли на роботу - бити молотами каміння. Фашисти мостили бруківку від Коблевого до Федорівки.     

  " Серце   кров'ю  обливалося, як подавали миски з тією кашею.  Рідко коли пшеницю видавали, все більше овес та ячмінь", - пригадувала Н.П.Кокошко, яку разом з іншими жінками німці примусили варити  їжу полоненим.  Підгодовувати полонених забороняли  і жорстоко  били тих, хто не виконував наказ. Але місцеві жителі, жаліючи полонених, виходили на дорогу, якою гнали їх з роботи, хто з куснем хліба, хто з кухлем молока. В'язні були такі голодні, що кидалися на їжу, калічачи один одного.   

 Через якийсь місяць-два їх залишилось удвічі менше. Помирали в'язні десятками.   Щодня з воріт табору виходила навантажена трупами підвода.  Трупи і напівживих румуни вивозили десь у кар'єр.  Останніх чомусь вирішили поховати на кладовищі.  

    "На кладовищі  була  вирита велика яма, куди і скидали мерців, присипаючи  землею.  І не заривали, доки яма не наповниться до верху. Потім  викопували  іншу"-згадував М.М.Дибчук, свідок тих подій, житель села Виноградне. 
Влітку 1943 року в'язнів залишилося 50 чоловік з 500.

22 в'язні  поховані в кінці кладовища.

До вашої уваги, друзі, книжкова виставка  «Пам’ять, що не згасає», видання, які найбільше розкривають  дану тему.

З днем народження!

      Сьогодні відмічає свій день народження Зінаїда Юріївна Караульна, завідуюча Новофедорівською бібліотекою-філією.

Шановна  Зінаїда Юріївна! 

Щиро вітаємо Вас з днем народження! Бажаємо Вам, щоб кожен Ваш день був наповнений світлом, а робота приносила лише задоволення та натхнення. Нехай Ваша енергія ніколи не вичерпується, а вдома завжди чекають затишок, тепло та щирі усмішки рідних. Міцного здоров’я, щастя, благополуччя,  удачі,    здійснення Ваших мрій і якнайбільше приводів для радості!

З повагою, колектив Коблівської ЦБ

Нові герої, нові світи: що читають наші діти сьогодні

    Другого квітня відзначається Міжнародний день дитячої книги. Цю дату встановлено з ініціативи й за ухвалою Міжнародної ради дитячої книги. Щороку з 1967-го - у день народження Ганса Крістіана Андерсена - у всьому світі проходять заходи, присвячені дитячій літературі й читанню.

    Дитяча література, як жанр, з’явилася не так вже давно. Перші книжки для дітей були написані тільки в XVII столітті, а до тих пір розважальні та повчальні історії передавалися виключно з вуст в уста. Колискові пісні, казки, народні оповідання - становили початки дитячої літератури, що нині активно розвивається та збагачується неперевершеними історіями.

Дитяча книга - це не просто сторінки з картинками. Це перші подорожі, вірні друзі та уроки доброти, які залишаються з нами на все життя. Саме з казки починається любов до читання та великі мрії.

   «Читання - це віконце, через яке діти бачать і пізнають світ і самих себе”- говорив В.Сухомлинький, видатний український  педагог, публіцист, письменник, поет,

   Книги допомагають дітям розуміти світ, розвивати фантазію та ставати справжніми супергероями у власних історіях. Сьогодні - чудовий привід відкласти ґаджети, відкрити яскраву збірку та прочитати кілька сторінок разом з дітьми.

   Ми впевнені, що найкращий подарунок для дитини - це захоплива історія.

  У нашій бібліотеці на поличках чекають нові пригоди, добрі чарівники та неймовірні відкриття. Завітайте до нас сьогодні, щоб обрати щось цікаве для сімейного вечора! А поки пишіть у коментарях: що зараз читають ваші діти чи онуки?

Казки, що зігрівають серця

Сьогодні, 2 квітня, світ відзначає день народження Ганса Крістіана Андерсена - людини, яка навчила нас бачити магію у звичайних речах: від старого ліхтаря до маленької горошини.

Символічно, що саме в цей день ми святкуємо Міжнародний день дитячої книги. Адже саме з казок Андерсена для багатьох починається велика подорож у світ літератури. Його історії - це не просто розвага, це уроки стійкості, доброти та справжньої любові, які не мають віку.

Завітайте до нас за улюбленими історіями! Нехай кожна прочитана сторінка дарує віру в дива. 

Цікаві факти із життя казкаря Ганса Християна Андерсена

1.Майбутній письменник народився в Данії в невеликому містечку Оденса. У школі він не відрізнявся особливими успіхами в навчанні і свої казки до кінця життя писав з граматичними помилками.
 2.У Ганса Християна Андерсена було багато невиправданих страхів і фобій. Так, наприклад, він

боявся згоріти під час пожежі, тому постійно носив з собою мотузку, щоб в разі чого відразу вибратися через вікно. Він боявся, що його можуть пограбувати, отруїти. Також письменник боявся собак. Він не їв свинину, бо боявся заразитися паразитами. Він боявся, що його випадково вб’ють. А пограбування бачив на кожному кроці.
У кошмарах йому бачилося, що його ховають живцем, тому щовечора перед сном він клав біля ліжка записку: «Я тільки здаюся мертвим».
3. Мав звичку дуже економити – при кожній покупці постійно мучився питанням,чи не переплатив він.
4. Вічним стражданням Андерсена був зубний біль. Втрачаючи черговий зуб, він засмучувався, а попрощавшись з останнім у 68 років, заявив, що тепер не зможе писати казки.
5. Андерсен ніколи не був одружений.
6.За життя Андересен написав 170 казок! Свою першу казку під назвою «Сальна свічка» письменник написав ще під час навчання в школі. Цей рукопис історики знайшли в архіві міста Оденса.

7.2 квітня в день народження Ганса Християна Андерсена у всьому світі відзначають Міжнародний день дитячої книги.

З 1956 року Міжнародною радою з дитячої книги (IBBY) присуджується Золота медаль Ганса Християна Андерсена – це найвища міжнародна нагорода в сучасній літературі.
8. Оскільки письменник не мав своїх дітей, то любив розповідати цікаві історії чужим діткам.
Але ще однією його причудою було те, що Андерсен не любив брати їх на руки чи садовити на коліна.
9.Він не боявся травмувати дитячу психіку, ненавидів щасливий кінець і залишав після себе сумні, а часом і похмурі казки.
10.Єдиним твором, який зворушував і його самого, була «Русалонька», але і та з нещасливим кінцем.
11. Фразу «Жити значить подорожувати» Андерсена в наш час взяли на озброєння тисячі туристичних агенцій. Казкар був одержимий подорожами, в цілому він зробив 29 великих подорожей, що на ті часи здавалося майже неймовірним. У поїздках він проявив себе відважною і витривалою людиною, їздив верхи і добре плавав.
12. Близько 10 років прожив за межами Данії. Андерсен познайомився з багатьма письменниками і діячами мистецтв. У Парижі він познайомився з Генріхом Гейне, у Римі - з відомим тоді скульптором Торвальдсеном. В Англії Андерсен потоваришував  із Чарльзом Дікенсом, з яким довго листувався. У Франції Андерсен зблизився з Віктором Гюго, познайомився з Оноре де Бальзаком і Олександром Дюма.
13. У 1872 році Ганс Християн Андерсен захворів на рак печінки. Він помер 4 серпня 1875 року неподалік від Копенгагена.

           

Джерело:
https://kalamar.ua/facts-andersen/
https://dovidka.biz.ua/andersen-tsikavi-fakti
фото: з мережі Інтернет
 

З Днем визволення с.Коблеве!

  Сьогодні ми схиляємо голови в глибокій пошані та вдячності перед величним подвигом покоління переможців. Ми відзначаємо особливу, священну дату для нашого рідного краю - День визволення Коблевого від фашистських загарбників!

   Ми пам’ятаємо... Це були часи нелюдських випробувань, болю та страху. Але дух нашого народу не було зламано. І цей день настав! 

   Рання весна тоді вже проклюнулась зеленими травами. Радість і гордість повнили серця людей - розпочалося звільнення Березанщини від фашистської нечисті.

  У березні-квітні 1944 р. на території району  у складі 3-го Українського билися війська 5-ї ударної армії генерал-полковника В.Д.Цветаєва. Армія, після визволення Миколаєва,  повела наступ на Одесу уздовж узбережжя Чорного моря,тобто по землях Березанського району. Тут билися прославлені 416- Таганрозька, 86-а і 108-а гвардійські Миколаївські і 109-а гвардійська Бериславська стрілецькі дивізії.                       29 березня частини 416-ї стрілецької дивізії визволили райцентр Березанка. На наступний день, 30 березня, - села Червону Україну і Нечаяне. 1 квітня дивізія вийшла до Тилигульского лиману біля с. Анатолівка і форсувала його. 248-ма стрілецька дивізія 5-ї ударної армії 30 березня звільнила х.Вольний (Березанка) і с.Красне, а гвардійці 109-ї  Бериславської і 86-ї  Миколаївської дивізій – села Коблеве і Федорівку. У цей же день частини 244-ї  стрілецької дивізії очистили від ворогів Богданівку, Комісарівку.

 Бої на Тилігульському лимані придбали завзятий характер. Противник, підтягнувши резерви, використовував природні перешкоди як  черговий рубіж оборони з сильно розгорнутою системою вогню.  Особливо важко довелося 109-й і 86-й гвардійським  стрілецьким   дивізіям, якими командували І.В. Балдинов та В.П. Соколовський.

  Після звільнення сіл Федорівка та Коблеве 1 квітня два полки  109-ї гвардійської стрілецької
дивізії почали форсування лиману вбрід. Фашисти укріпились на західному березі лиману і тримали дамбу під пересіченим вогнем.

      Колишній командир  260-го орденів Олександра Невського і Михайла Кутузова  гвардійського стрілецького полку  86-ї червонопрапорної  гвардійської стрілецької дивізії  М.Волков згадував, що  2 квітня, ввечері, його бійці поодинці пішли вузькою смугою дамби, розуміючи, що в будь-яку мить ворог може відкрити вогонь. Чим ближче підходили до берега, тим сильніше ставав вогонь. На відстані 100-150 метрів від протилежного берега дамбу у двох місцях було підірвано.

    Однак після півночі німці відновили контратаки. До ранку вони підтягнули 15-ту румунську піхотну дивізію, і атаки посилилися. Бездоріжжя не давало можливості нашим воїнам підтягти артилерію, а відбиватися автоматами, перебуваючи в крижаній воді, було неможливо. Після тяжких боїв наші частини були змушені повернутися до Коблеве.

 Початок квітня, а вода в лимані ще вкрита кригою. Мокрий сніг, сильний північно-східний вітер. Жителі села надавали посильну допомогу: вночі приносили, привозили все, що могло триматися на воді. За добу були викопані окопи, траншеї, землянки.

    Ввечері, 3 квітня почалася сильна буря. 10-бальний вітер розгойдав поверхню лиману. Дув сильний північний вітер, йшов мокрий сніг, часом вирувала справжня завірюха.  Навіть на березі тіло коченіло від холоду. I ось в таку негоду командування дивізії  віддає наказ: форсувати трикілометровий лиман вбрід. Це було тяжко зробити і в літню погоду, а в холодний час - було справді героїчним подвигом. Льодяна вода часом доходила бійцям до плечей, але вони йшли, несучи зброю над головою. До вечора за допомогою армійської артилерії форсування лиману

відновилося. Тепер убрід йшли і гвардійці 86-ї стрілецької дивізії. Зброя, боєприпаси, промоклі шинелі на плечах і - вогонь з усіх видів зброї з протилежного берега. Вони падали, гинули, але йшли  вперед і до настання сутінок вийшли до     с. Кошари.

 До 2 години 3 квітня вони захопили плацдарм і протягом дня не лише утримали, але і розширили його. У боях за Тилігульський лиман 109-а гвардійська дивізія втратила 124 людини . 

  Славною сторінкою форсування Тилігульського лиману завершились бої на Миколаївщині 4 квітня 1944 року, на 1018 день війни, береги    лиману були повністю очищені від ворога.

  Відтоді минуло 71 рік. Похмура ніч окупації змінилась світлом радості і надії. Виросли нові покоління людей, які мирно живуть, пам’ятаючи, якою дорогою ціною далось майбутнє.

Пам’ять про героїв жива, поки ми про них пам’ятаємо. Перегляньте фотографії з виставки, підготовленої  бібліотекою, присвяченої цьому знаменному дню. Це наша історія, яку ми маємо берегти та передавати нащадкам.

Вічна слава героям-визволителям! 

Зі святом, дорогі земляки!

Джерело:
За матеріалами районного краєзнавчого музею та розповідями очевидців