Дорогі друзі!
Щороку, 9-го листопада, ми з вами відзначаємо велике свято —
День української писемності та мови. За православним
календарем — це день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця —
послідовника творців слов'янської
писемності Кирила і Мефодія.
Усвідомлюючи
величезне значення української мови для кожного з нас, ми з вихователем Коблівського
дитсадка «Сонечко» Ожог Ольгою Олександрівною для дошкільнят підготували цікаву
казку «У царстві солов’їної мови». Дітки не тільки слухали казку, а й були її
героями.
Вони зрозуміли, наскільки важливе значення має в
житті людини рідна мова, що її потрібно любити і берегти. Їм були запропоновані
книги, що у формі ігор, віршів та загадок допоможуть вивчити букви та слова.
На виставці
«З
книжкових слів набираємо мудрості і стриманості» були
представлені книги, що спонукають дитину до читання і розуміння основних правил
писемності, різні види словників. Діти дізнались багато цікавих фактів про
рідну мову.
Історія
Свято встановлено 9 листопада 1997року, коли Президент України Леонід Кучма на підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства видав Указ № 1241/97 «Про День української писемності та мови». В Указі зазначено: «Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця».
Преподобний Нестор, киянин, у 17 років
прийшов у Києво-Печерську обитель послушником. Прийняв його
засновник монастиря преподобний Феодосій. Під час постригу в ченці був
удостоєний сану ієродиякона. Книжкова справа стала головним його послухом у монастирі.
Нестор створив монументальний історичний твір,
давню історію слов'ян він уписав в історію світову, де слов'яни зайняли
належне місце серед інших народів. З нього ми дізнаємось про життя та походи князів Аскольда, Олега,
Ігоря, Святослава, княгині Ольги. До останнього
дня свого земного життя працював Преподобний Нестор. Мощі святого покояться в Ближніх печерах Києво-Печерської
лаври.
Мова — живий організм, який розвивається за своїми
законами. Це нетлінний скарб століть, що передається від покоління
до покоління і об’єднує минуле й прийдешнє. Це - спадкоємність не лише в межах
роду, а й народу. Ще Вольтер писав, що всі основні європейські мови можна
вивчити за шість років, а свою рідну мову треба вивчати все життя.
Мова –державна перлина,
Нею завжди дорожіть.
Без мови немає країни –
Мову, як матір, любіть.