Новинки від #УІК

Марія Сердюк. Шептицький для дітей

     Чи знали ви, що Андрей Шептицький дуже любив коней і був єдиним митрополитом, якого можна було зустріти верхи? А що його «справжнє» ім'я, тобто те, яке йому дали при народженні, — ​Роман? Або те, що за освітою він юрист?

     Це лише незначна частинка цікавих фактів, які ви знайдете у біографічній повісті, яку написала Марія Сердюк та проілюструвала Марічка Смеречинська. Ви дізнаєтеся, як жив і працював граф, меценат, інтелектуал, підприємець, митрополит і провідник Української Греко-­Католицької Церкви, та прочитаєте поради для життя і правила ведення успішного бізнесу від Андрея Шептицького.

Видавництво Старого Лева, Львів, 2023

 А.М.Музиченко. Врятовані хвостики

   Кудлатий кіт Борисюк мешкає у Виставковому центрі в Києві у приміщенні льодової арени. Одного ранку він виявляє, що в сусідньому павільйоні волонтери облаштували тимчасовий притулок для тварин, яких евакуювали зі щойно звільнених від російських окупантів територій. Звісно ж, Борисюк іде знайомитися — і йому відкриваються щемкі історії тварин, урятованих з епіцентру бойових дій.

   Письменниця Настя Музиченко оповідає ці історії, створені на основі реальних подій, глибоко зворушливо, а водночас із м’якою й теплою усмішкою — так, щоб розчулити, але не травмувати маленького читача.

Видавництво: Навчальна книга Богдан

Оксана Лущевська, Олена Васіна, «Оця Майя кіно знімала»

«Оця Майя кіно знімала» — 64 сторінки цікавої історії про незвичайні пригоди маленької режисерки, акторки і фотографині з Києва. Через антисемітські погроми Майя разом зі своїми батьками змушена залишити рідний дім. Попереду на них чекає Америка, а там — невідомість. Але Майї допомогає її щедра уява і хвацьке вміння помічати оригінальне у буденному. А ще у Майї є нафантазована подруга-кицька, яка веде її до мрії — знімкувати людей і тварин, а згодом і привідкриє справу її життя — кінорежисуру.

Це книжка про те, що фантазія допомагає долати труднощі. І що найзаповітніші мрії стають реальностями, якщо докладати зусиль. І ще про те, що людина здатна на все, чого бажає її серце.

Фентезійні ілюстрації Олени Васіної відтворюють екстраординарну й оригінальну атмосферу фантазії Майї Дерен. Це ще й перша художня спроба розповісти про дитинство Майї та про те, який шлях їй довелося пройти, щоб жити красиве життя, і щоб Американський кіноінститут заснував премію імені Майї Дерен.

Київ : Видавництво, 2023

Роздобудько Ірен. Райські яблучка

Перша частина збірки — це «щоденник» перших десяти днів облоги Києва, які перевернули свідомість мирних мешканців, котрі опинилися в ситуації повномасштабного нападу. Частина тексту написана в режимі «он-лайн», а тому є одним із тисячі свідчень, подекуди — суб’єктивних і особистісних — про час, коли ми і світ ще не знали про масштаби трагедії геноциду і звитягу наступних днів, що ведуть Україну до Перемоги.

Друга частина збірки розповідає про ментальність і побут мешканців Донеччини. Адже сама авторка народилась і виросла в Донецьку. Його «топографія» тісно пов’язана зі спогадами дитинства і юності письменниці.

Третя частина складається з новел, написаних у 2014–2017 роках, коли пересічні громадяни ставали героями «видимого і невидимого фронту», а показові «герої» — зрадниками. Картатий печворк розмаїтих зрізів суспільства складається з новел, у яких переважає психологія «різних людей», їхніх вчинків, бажань і пошуків сенсу життя…

Київ. Нора-Друк,2023

 Винник Тетяна. Моя мама схожа на Саскію
У психологічній повісті для підлітків Тетяни Винник«Моя мама схожа на Саскію» розкриваються проблемидитини в соціумі. У центрі сюжету — життя 13-річноїдівчинки Марії, яка втратила на війні батька, не можепорозумітися із мамою, зазнає цькувань у школі.
Брати на себе відповідальність за власне життя, змінювати його і змінюватися, мріяти і йти до своєї мети (чи це стосується ідеї здобути авторитет серед однолітківта порозумітися з мамою, чи привернути увагу найкрасивішого хлопця), не підкорятися обставинам, а крок закроком досягати бажаного результату, — усе це робитьголовна героїня повісті. І доводить, що все можливо,якщо повірити в себе.
Книжка буде цікавою дітям середнього та старшогошкільного
Чернівці: Букрек, 2023

Друзі, книжечки чекають на вас.

 Смаколики від #УІК

 Галина Ткачук. Щури, кнури і миша.

     У давньоруському Києві точиться одвічне змагання дитячих ватаг — «щурів» із ремісничого Подолу та «кнурів» із княжоі Гори. У іхньому житті чимало бешкетів і радісного пізнання світу, але також — праці и випробувань. Коли на місто нападають половці, подоляни змушені тікати, а горяни — битися. Однак у темні часи добре видно світлих людей, а спільна біда згуртовує. Кияни неодмінно повернуться додому.

 
    Ілюстрації IRYNA SADOVA. -  Київ: Портал. 2023

Леся Мовчун. Чому два чоботи — пара? Твій цікавий словник фразеологізмів.

Мета цього словника - розвиток мовних компетенцій дитини: опанування фразеологічних зворотів та інших образних одиниць (крилатих слів, прислів’їв і приказок), збагачення словникового запасу, а також естетичне виховання через художнє слово і морально- етичне — через осмислення актуальних для сучасної дитини сюжетів. Кожен із 26 розділів книжки присвячено окремому фразеологізму, подано його тлумачення та синоніми, показано його вживання у прозовому та віршованому художніх творах. Словник може бути допоміжним матеріалом для вчителя при підготовці уроків і позакласних занять з української мови та читання у початковій школі.

Для дітей молодшого шкільного віку.

Видавництво «Світич». Київ. Світич, 2023.

Пам'ятай про Крути

 

    29 січня – особлива дата для українського народу. Саме у цей день 1918-го року біля станції Крути відбувся героїчний бій, що став одним із символів боротьби українського народу за свою свободу та незалежність. Кілька сотень юних патріотів, серед яких були курсанти Київської військової школи імені Богдана Хмельницького, студенти Українського народного університету, Університету Святого Володимира та учні старших класів Української Кирило-Мефодіївської гімназії, спільно з добровольцями «Вільного козацтва» вступили у нерівний бій та зупинили чотиритисячну більшовицьку армію, що наступала на столицю України.

    

  Наша бібліотека пропонує своїм  відвідувачам книгу К. Тур-Коновалова "Крути 1918", що допоможе  більше дізнатися про ті сумні події.

     Бій під Крутами був оборонною операцією, яка зупинила на кілька днів наступ переважних сил ворога. Ця битва символізує патріотизм, стійкість і самопожертву української молоді в боротьбі за державність.

 

К. Тур-Коновалов. Крути 1918.

   Драматична історія про героїзм українських юнаків, заснована на реальних подіях. Вони хотіли кохати та жити, але взяли до рук зброю та стали на захист Батьківщини.

    Січень 1918 року видався по-справжньому холодним. От-от на Київ мали рушити більшовицькі загони. Сини генерала контррозвідки УНР Андрій та Олекса опиняються серед оборонців залізничної станції Крути. Такі схожі, але й такі різні брати, обоє до нестями закохані у курсистку Софію, брати без роздумів рушили захищати Україну.

     Раптом стається непередбачуване: спалахує повстання на заводі «Арсенал». І на боротьбу із заколотом направляють елітні боєздатні частини. Супроти вишколеного війська Муравйова на станції крути лишаються тільки необстріляні студенти і юнкери. Ходять чутки, що серед українських загонів є агент більшовиків, який передає інформацію «червоним». Андрій ще не знає, що йому добре відоме обличчя зрадника… У горнилі бою, не шкодуючи власних життів, змагаючись за незалежність та любов. Сто років тому, як і сьогодні, без страху та сумнівів вони підуть у бій захищати найдорожче…

   У  2019 року вийшов у прокат український історичний фільм-екшн режисера О.Шапарєва «Крути 1918», знятий за мотивами книжки  

     Якщо ви зацікавились цією книжкою, то радо запрошуємо вас до нашої бібліотеки.

Голокост. Цього не можна забути

 

Це Голокост – всього одне лиш слово,
Та його сенс – пекучий болі жар,
 Вбивали всіх!.. старого і малого,
 мало хто життя порятував...
 

Щороку, 27 січня Україна разом з усією світовою спільнотою вшановує пам’ять жертв Голокосту – мільйонів єврейських жінок, чоловіків і дітей, які загинули від рук нацистів у роки Другої світової війни.
  Саме в цей день у 1945 році було звільнено в’язнів найбільшого нацистського табору смерті Аушвіц-Біркенау в Освенцімі. Під час Другої світової війни 6 мільйонів євреїв стали жертвами нацистської політики, що передбачала знищення народів і груп, які нацисти вважали загрозою або неповноцінними. Близько 1,5 мільйона з них були з території сучасної України.
«Голокост, який призвів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, завжди слугуватиме всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…» –таке формулювання містить резолюція Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй від 2005 року, якою запроваджено памʼятну дату.
  З приводу Дня пам'яті жертв Голокосту в бібліотеці відбувся День інформації. Відвідувачі переглянули  та обговорили відео - презентацію «Голокост. Цього не можна забути», поділилися спогадами своїх знайомих, чиї рідні побували в пеклі фашистських концтаборів. Завідуюча Коблівською бібліотекою Марія Степанівна Сидорчук  назвала історичні факти, які увійшли в історію, як трагедія ХХ століття.

   Пропонуємо всім бажаючим ознайомитися з виданнями, написаними на основі реальних подій – Томас Кініллі «Список Шиндлера», Марта Холл Келлі «Бузкові дівчата», Гізер Морріс. "Татуювальник з Аушвіцу", "Бабин яр. Історія і пам'ять", 

Томас Кініллі. Список Шиндлера.
  Світовий бестселер, удостоєний Букерівської премії та екранізований Стівеном Спілбергом!
  Його ім'я відоме усьому світу і вже давно стало називним. Оскар Шиндлер. Людина, яка довела, що можна здійснити справжнє диво — подарувати життя... Дати шанс на порятунок тоді, коли сподіватися вже нема на що…
  На початку Другої світової німецький підприємець Оскар Шиндлер відкрив у Польщі фабрику, на якій виробляли емальований посуд. І ця фабрика, де працювали євреї з гетто, стала для них немов Ноєвим ковчегом... Коли було ухвалено рішення про знищення краківського гетто, Шиндлеру неймовірними зусиллями вдалося вивезти своїх робітників і захистити їх від жаху табору смерті Аушвіцу. Він урятував майже 1300 євреїв. Більше, ніж будь-хто за всю історію найстрашнішої в історії людства війни...
 

Марта Холл Келлі. Бузкові дівчата.
Кароліна Феррідей працює у Французькому консульстві у Нью-Йорку. Але її життя кардинально змінюється, коли гітлерівська армія вторгається до Польщі у вересні 1939 року, а невдовзі у 1940 році окуповує Францію. Польська дівчина Кася Кужмерик розуміє, що її безтурботна молодість закінчилася, коли, після окупації Польщі нацистами, починає виконувати доручення підпільного руху опору. У напруженій атмосфері один хибний крок може мати згубні наслідки. Для амбітної молодої німецької лікарки Герти Оберхойзер оголошення про роботу у перевиховному жіночому таборі здається квитком у нові професійні сфери. Але вона опиняється в пастці нацистського концтабору і стає однією з лікарів-злочинців, що робили досліди над живими людьми…

 Гізер Морріс. "Татуювальник з Аушвіцу"

  Це книга про силу кохання, віри та внутрішнього спротиву, у центрі сюжету якої — історія кохання, що вижило у таборі смерті. Роман заснований на реальній історії ув'язнених у концтаборі, любов яких зародилася у тих страшних стінах, і дала обом сили та надію, щоб вижити. Ця книга оповідає про життя Лалі Соколов — татуювальника з Аушвіцу, його кохання до Гіти Фурман, і про те, як у найтемніші часи люди зберігають в собі людське і вміння любити. Лише з цим, здається, і можна такі часи пережити.

Маркус Зузак. Крадійка книжок,
  Книга розповідає історію дівчинки, яка у важкі часи війни та Голокосту закохалася у книги та відкрила для себе силу слів. У світі, де смерть мешкає по сусідству, у світі, повному небезпек, де спалюють книги, руйнують міста і життя, переслідують і знищують людей, Лізель робить те, що може: краде і рятує книги. Це історія про виживання у складний час і допомогу вижити іншим. Оповідач у цій книзі — Смерть. Та попри біль і темряву, що є у книзі, там не лише самі вони, а і взаємодопомога, любов, друзі, надія. Світло у темряві.

 

Такого   жаху  не повинно  повторитися!

Незагоєна рана нашої історії...

 

    27 січня - Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту.

 Для бібліотекарів області  Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека провела інформаційну годину «Незагоєна рана нашої історії», присвячену  Дню вшанування пам’яті жертв Голокосту.

   

   У межах заходу відбулась презентація виставки інформаційно - просвітницьких плакатів Українського інституту національної памяті «Бабин Яр: пам’ять на тлі історії». У заході взяв участь голова ГО «Єврейська громада» Михайло Гольденберг, який розповів про історію розстрілів єврейського населення в населених пунктах Миколаївської області, зокрема у Богданівці Доманівського району.

     

 

 Дякуємо організаторам і учасникам заходу за корисну інформацію.

 

 

З Днем Соборності України!

Сьогодні 22 січня, день, який ввійшов до національного календаря як велике державне свято – День Соборності України. 

  

    Саме цього дня в 1919 році, відбулася ключова для сучасної України подія на шляху до єдності і  незалежності держави – проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки (УНР) та Західно -Української Народної Республіки (ЗУНР).
    Наша країна сьогодні переживає складні часи. Українські військові вкотре захищають державні кордони від зовнішнього агресора, відстоюють соборність та самостійність України.
     

    З метою вшанування прояву національної волі, політичної, територіальної та духовної єдності, до Дня Соборності України в бібліотеці оформлена книжкова виставка – діалог  «Україна:віхи історії».

Особлива дата в історії України

День Соборності України – це свято, яке щорічно святкують 22 січня від 1999 року.

Історія свята

  Цим святом відзначають проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося 1919 року. Також цього дня згадують підписання Четвертого Універсалу Центральної Ради. Це сталося роком раніше – 22 січня 1918 року. Цим документом проголошувалася повна незалежність УНР. Оскільки це свято пов’язане з процесом об’єднання українських земель, заходи, що проводяться 22 січня, покликані привернути увагу саме до незалежності та єдності нашої держави.

Наймасштабнійший з подібних заходів відбувся 1990 року, коли українці вишикувалися "живим ланцюгом" від Києва до Львова та Івано-Франківська. За різними оцінками, участь у цій акції взяли до трьох мільйонів людей.

      Безспосередньо свято було встановлено за президентства Леоніда Кучми 1999 року. Деякий час, від 30 грудня 2011 року, указом на той час президента України Віктора Януковича День Соборності на офіційному рівні було скасовано і натомість встановлено "День Соборності та Свободи України". Проте 13 листопада 2014 року Президент Петро Порошенко відновив свято новим указом.

 5 цікавинок про столітні події в Україні, а також 10 унікальних тодішніх світлин.

Режисером свята Соборності в центрі столиці у 1919 році був... артист

Софійська площа та сусідні вулиці 22 січня 1919 року були розкішно декоровані. Майоріли національні стрічки та прапори. Було у центрі столиці чимало і військових: об одинадцятій ранку під звуки музики почали йти сюди українські піхотні частини, артилерія та самострільні команди. Людей було стільки, що забиралися на дерева, аби краще бачити дійство. З численних делегацій, що прибули на урочистості, першими з’явилися службовці залізниць з великим транспарантом, на якому було написано: «Слава українським Героям!».

Потім надійшли делегації від міністерств та інших установ, були хресні ходи з усіх київських церков. Розміщенням делегацій по місцях та всім церемоніалом свята завідував артист Микола Садовський, чиїм іменем названо театр у Вінниці.

В Центральній Раді були вихідці із Донбасу

На Донеччині та Луганщині на початку ХХ століття також спостерігалися  загальна демократизація, вибух громадянської активності. Утворювалися сотні партій та громадських організацій, відбуваються різноманітні ради та мітинги. Коли Центральна Рада своїм Третім Універсалом проголосила Українську Народну Республіку 1917 року, там було написано: вся Катеринославська губернія включно з Донецьком і Луганськом є частиною Української Народної Республіки.

Історики наголошують, що нинішні Донеччина та Луганщина грали вирішальну роль 100 років тому під час підписання Акту Злуки. Так, серед членів Центральної Ради теж були вихідці з Донбасу, наприклад, Федір Малашко.

Майбутнє України вирішувалося… на вокзалі

1 грудня 1918 року був підписаний попередній договір про майбутнє об’єднання двох держав. Все відбувалося на вокзалі у Фастові: уповноважена делегація Української народної Ради та четверо з п’яти членів Директорії підписали у Фастові «Передвступний договір» про злуку двох частин України в «одне державне тіло». За задумом, збройні сили двох держав об’єднувалися, а всім громадянам гарантувалися демократичні права і свободи.

Було три версії Четвертого Універсалу

9 січня розпочалося закрите засідання Малої Ради, на якому Михайло Грушевський, Володимир Винниченко та Микита Шаповал разом із Миколою Солтаном внесли три різні проекти Четвертого Універсалу. Проект Грушевського був найкоротшим. Український народ – ішлося у цьому проекті – після втрати своєї державності протягом цілих віків виявляв незламну волю до національного визволення, і що тепер настав час нарешті здійснити великий ідеал, яким є цілковита незалежність України та її державна самостійність. Два інші проекти представили Володимир Винниченко та Микита Шаповал разом із Миколою Солтаном.

Обидва проекти дуже відрізнялися від запропонованого Грушевським. Окрім акту самостійності вони містили цілу картину перебудови української республіки. Результатом став компроміс. Текст, який був запропонований Грушевським, доповнили окремими положеннями інших двох проектів.

Незалежну Україну підтримували європейські країни ще у 1917 році

УНР де-факто іноземні держави почали визнавати іще наприкінці 1917 року. Підставою для цього кроку був Третій Універсал, мотивом – ситуація на фронтах Першої світової війни.  на самому початку грудня французький генерал Табуї нав’язує стосунки із Генеральним Секретаріатом УНР та від імені Франції запитує щодо «фінансової та технічної допомоги, яку союзники могли б дати Україні, щоб допомогти її велетенській роботі організації та відродження». 29 грудня (11 січня) 1918 року Київ і Париж офіційно увійшли у дипломатичні стосунки. Слідом за Францією Україну визнала Велика Британія. У грудні українську делегацію на мирних переговорах в Бресті від імені усіх Чотирьох держав визнав  і австрійський міністр закордонних справ Австрії граф Чернін. Отже, представники Центральних держав, як і Франція з Англією, вже наприкінці грудня 1918 року сприймали Україну як самостійну державу.

Чорно-біла історія: Акт Злуки у світлинах

Тут і далі використано світлини з архіву «Історичної Правди».

              Урочисте проголошення Акту Злуки УНР і ЗУНР на Софійській площі в Києві

                                     Українська маніфестація в Києві. Літо 1917 року

Демонстрація на розі вулиці Хрещатик і Бібіковського (нині - Шевченка) бульвару в Києві. Березень 1917 р.

Складання присяги членами Директорії УНР. Кам’янець-Подільський
Серпень 1919 року:

Молебень на Софійській площі в Києві з нагоди проголошення Акту Злуки УНР і ЗУНР. В центрі – Симон Петлюра та Володимир Винниченко.

Проголошення Акту Злуки українських земель на Софійській площі в Києві. 22 січня 1919 року

Знято з дзвіниці Софійського собору, на горизонті видно ще не зруйнований більшовиками Михайлівський Золотоверхий
Поштівка 1919 року

Зустріч Симона Петлюри на залізничному вокзалі у Фастові після звільнення міста від більшовиків

Святкування Дня Злуки УНР і ЗУНР в Калуші (нині — Івано-Франківщина)

Четвертий універсал Української Центральної Ради

Джерело:
https://nachasi.com/city/2018/01/22/den-sobornosti/

Друзі, нові книги чекають на вас!

 

    Коблівська центральна бібліотека отримала 125 найновіших  видань від Українського інституту книги, що стали переможцями культурно - мистецьких проєктів 2023 року. Література надійшла  різна за жанром, для різної  категорії читачів, на різний смак.
   Ми, щиро дякуємо  Українському інституту книг  і видавцям  за чудовий подарунок, за поповнення бібліотечного фонду. 

 Книжки гарні, цікаві, яскраво  ілюстровані, і, головне, що вони чекають на вас, шановні наші читачі. 

Дякуємо за подаровані книги

    Книга – це найкращий подарунок. А дарування книг у бібліотеку – це давня форма доброчинності та надійне джерело поповнення фонду. Дарунки книг у бібліотеку – рух душі, безкорисна щедрість та добра воля дарувальника.

  Ось вже вкотре бібліотеки Коблівської громади отримують цінний подарунок від Видавничого дому «Школа». 

 

 Бібліотекарі та читачі Коблівської ЦБ, Тузлівської, Анатолівської, Української бібліотек – філій  висловлюють щиру  подяку Василю Федієнко - директору Видавничого дому «Школа» за небайдужість, людяність, підтримку, розуміння того, що бібліотеки потребують нових книг .

Також дякуємо за  сплачену доставку.

  Книги чудові, якісні, красиві і цікаві.

Ми бажаємо Вам і Вашому колективу миру, здоров’я, процвітання, достатку, успіхів на трудовій ниві і всіляких гараздів у житті.

З повагою, колектив КЗ «Коблівська публічна бібліотека Коблівської сільської ради».

Хрещення Господнє

 

    Хрещення Господнє через перехід українських церков на новоюліанський календар відзначається 6 січня

   Водохреще є одним з найважливіших церковних свят – у цей день віряни відзначають хрещення Ісуса Христа в річці Йордан та його явлення народу як Спасителя та Месії. 

                             Коли святкувати

    За новим церковним календарем православні віряни відзначають Водохреще 6 січня. У 2024 році Водохреще припадає на суботу.

За старим юліанським календарем Водохреще було 19 січня. У римо-католицькій традиції Хрещення Господнє має свою дату – його щороку відзначають у найближчу неділю після Богоявлення.

Історія свята
Свято присвячене обряду хрещення Ісуса у річці Йордан у віці 30 років. Провів ритуал проповідник Іоанн Предтеча, якого після цього назвали Хрестителем. У трьох Євангеліях Нового Завіту (від Матвія, Марка і Луки) зазначено, що під час ритуалу небеса відкрилися і на Ісуса зійшов Святий Дух, який набув форми білого голуба. Таким чином усі присутні переконалися, що Ісус справді є Син Божий, тому свято також відоме під назвою Богоявлення.
      Своїм вчинком Ісус показав, що обряд хрещення є священним та обов'язковим для кожного християнина – навіть для Сина Божого. Християни вірять, що з того часу вода в річці Йордан щороку на Водохреще змінює свою течію.

   Вперше назва свята згадується у Літописі Руському в 1148 році: «У той же час Ростислав
[Мстиславич] смоленський попросив дочку у Святослава в Ольговича за Романа, сина свого, до Смоленська. І виведено її з Новгорода-Сіверського в неділю по Водохрещах, місяця січня в дев’ятий день».
  Луцька народознавиця Світлана Гриненко розповіла, що наші предки були язичниками, а
культ води у них був одним з найважливіших. Вода була базою для багатьох ритуалів та і загалом вони вважали її основою всього живого на Землі.

   «У День шанування Води наші предки проводили різноманітні обряди, палили символічні трави та кидали їх у річку, таким чином виганяючи з неї нечисту силу. Потім ще довго не прали у цій воді речі, адже вважали, що разом з брудною білизною, яку занурять у воду, туди знову пірнають чорти. Тому намагалися витримати паузу, аби нечисть замерзла на березі», – зазначила народознавиця.

Гриненко повідомила, що допоки вода була вільна від темних сил, її набирали у ємності та зберігали. Вживали при хворобі, підливали рослини тощо. «Зараз люди роблять практично те саме після освячення води на Водохреще: зберігають її цілий рік, вірять у її чудодійність», – додала вона.

                            Водохреща

   На Водохреще заведено вирізати ополонку у формі хреста в льоді на водоймах. Священники освячують воду на річках і озерах, після чого віряни поринають у воду, наслідуючи Христа. Також з освячених ополонок набирають воду – віряни переконані, що вона має цілющу і очищувальну силу.

    Після того, як священник освятить воду на Йордана, її несуть додому, дають напитись рідним та кроплять домівку. Цю воду християни зберігають цілий рік.

«Глибокий символічний зміст освяченої води можна пояснити, виходячи із того значення, яке вона відіграє в житті Божого творіння: вода є матеріальною основою життя, без неї неможливе життя ані рослин, ані тварин, ані самої людини. Ще одна її важлива фізична властивість: вона очищує. У таких міркуваннях бачимо і богословський зміст символу: водою руйнується стара людина, дарується очищення і підтримується життя нової людини у Хрещенні», – пояснюють у ПЦУ.

    Духовенство зазначає, що Господь, зокрема і через освячену воду, творить чудеса – зцілює і очищує, насамперед від духовної скверни, пристрастей, зла.

«Освячення води здійснюють на спогад про подію Хрещення Господнього, коли Спаситель зійшов у води Йордану як людина, тілесно, щоби взяти на Себе гріхи людства і дарувати нам через Хрещення можливість оновитися, спастися. Освячуючи воду, ми просимо у Господа подати через неї благословення й оновлення для нас самих, для навколишнього світу», – кажуть священники.

Джерело:
Інтернет  ресурси

Зі святами!

 1 січня за новим церковним календарем православні відзначають велике свято - Обрізання Господнє, а також згадують Василя Кесарійського (Великого). У народному календарі - Василів день.

 Святителя Василя Великого вважають покровителем землеробства,  який тісно пов’язаний із традицією засівання будинків пшеницею. Гості не шкодують зерна, при цьому вимовляючи добрі побажання мешканцям будинку. Він також був філософом і богословом. До нього звертаються з молитвами ті, чия діяльність пов’язана з просвітництвом.

Історія свята

   1 січня (14 січня за старим стилем) - день пам'яті святого Василя Великого (Кесарійського).

Василь жив у IV столітті в Кесарії Каппадокійській, походив зі знатної та багатої християнської родини. Навчала Василя бабуся - її вважали освіченою християнкою. Після смерті батька Василь переїхав на навчання до Константинополя, а потім - до Афін. Відомо, що він досконало знав математику, фізику, астрономію, філософію, медицину, риторику. Коли Василь повернувся додому, то спочатку викладав риторику, пізніше його висвятили в сан диякона і пресвітера. Це були часи гонінь на християн, але він, не боячись переслідувань, захищав православну віру і виступав із проповідями, за що здобув високу повагу і велику любов.

Після себе Василь залишив богословські праці - бесіди на різні псалми, твори на захист вчення про Святу Трійцю, книги про Хрещення та інші. Також святому приписують винахід іконостасу, авторство численних проповідей і молитов.

***

   Обрізання Господнє вважається в православній церкві великим святом. Цього дня згадують, як Діва Марія та Йосип Обручник принесли немовля до храму і там разом із нареченням імені здійснили обряд обрізання. Він був обов'язковим за старозавітним законом для всіх хлопчиків на восьмий день життя. Тому за новим календарем свято припадає на 1 січня - на восьмий день після свята Різдва Христового.

Традиції свята Дня Василя

За традицією вранці, 1 січня, заведено готувати кутю, яку сім’я повинна з’їсти і не залишити ні крихти. Раніше діти після церковної служби ходили по домівках, щоб засівати – нерідко дітей знайомих запрошували до столу. За це вони засівали дім зерном – пшениця, жито та овес.
 Цього дня посівальників вважають найбажанішими гостями. До того ж першим у новому році має зайти чоловік – такі традиції.
До речі, дівчатам засівати заборонено – вважається, що вони принесуть нещастя. Ба більше, свято Василя – єдиний день у році, коли жінкам не можна ходити по гостях.
Засіяним у хаті зерно заведено було годувати курей і давали худобі, щоб вони були здоровими. Можна також навесні засіяти зерно, щоб урожай був хорошим.
Але змітати його можна тільки після Водохреща, 6 січня.

 Давні традиції різдвяно - новорічних свят відроджуються, і з кожним роком стають все більш популярними.  До різдвяно-новорічних свят у бібліотеці оформлена книжкова виставка «Серце вірить в чудеса», яка знайомить наших відвідувачів з творами українських та світових письменників: традиції святкування Різдва, легенди, різдвяні вірші, казки, притчі, оповідання, теплі родинні історії …