Життя після 50 тільки починається

Університет ІІІ віку

     Життя після 50 тільки починається – це важко зрозуміти з огляду на мізерні пенсії та соціальні стереотипи. Однак наші пенсіонери знають, чим зайнятися, щоб не сидіти  в чотирьох стінах після виходу на пенсію.  

     І ось, 31 січня на базі Коблівської центральної бібліотеки  розпочав роботу  Університет ІІІ віку.

  Роботу організовано разом з Територіальним центром соціального обслуговування Коблівської сільської ради.

   Навчання в такому університеті спрямоване на персональний розвиток, соціальну адаптацію та збереження активної життєвої позиції людей зрілого віку.

   Ми провели  попереднє  опитування і виявилося, що найбільше студенти Університету   бажають  навчатися комп’ютерним технологіям, а ще їх цікавлять  питання з психології,  здорового способу життя та правового захисту.

    З привітанням з нагоди відкриття Університету ІІІ віку  виступила директор ТЦСО Любов Дмитрієва.

 На захід було запрошено керівника Березанського бюро безоплатної допомоги Людмилу Бенедюк, яка провела заняття, щодо правової грамотності людей поважного віку.

   Начальник відділу освіти Олефіренко О.Ю. провела заняття «Комп'ютер та інші пристрої для роботи з інформацією».
  Біблотекарі також привітали слухачів Університету ІІІ віку з початком відкриття закладу. Для гостей ми підготували привітальні листівки.

    Разом з відкриттям  закладу  співпало і перше в цьому році засідання клубу «Гармонія», яке було присвячене Дню Тетяни. 

 Бібліотекар  Наталя   Горшкова  ознайомила присутніх з історією  та традиціями свята, провела цікаву змістовну вікторину.

  Слухачами  Університету ІІІ віку також стали і члени клубу «Гармонія».

Родом з дитинства

 Його світ – тонкий візерунок дитячої казки, сплетений із тисячі чарівних образів і найдивовижніших створінь.

Його світ – ніби золотаве мереживо сяйва кожного з нових поколінь. Здається, він говорить тими самими словами і малює тими самими пензлями, що й сотні інших письменників і казкарів, але чомусь його творів не можна випустити з рук, не дочитавши до кінця.

  90 років тому, 30 січня 1930 року в Бердичеві народився класик сучасної української  дитячої  літератури Всеволод Нейстайко.  До дня народження письменника в бібліотеці відбулось  слайд-шоу «В гості до Всеволода Нестайка», на яке завітали учні 5 класу Коблівського ЗЗСШ І-ІІІст. Під час заходу діти познайомилися з  життєвим і творчим шляхом  письменника, переглянули презентацію «Родом з дитинства», читали вголос твір Нестайка «Федько - соліст і кобила Муська»,  переглянули книжкову виставку «Я зберіг дитячу душу»,  а потім відповідали на питання вікторини по біографії та творчості. 

Дітям захід сподобався.

   

Біографія та творчість Всеволода Нестайко

     Його батько Зіновій Нестайко в молодості був січовим стрільцем, вояком Української Галицької армії. Наприкінці 1920-х, під впливом радянської пропаганди, зважився переїхати із Західної України, яка тоді була «під Польщею», в УСРР. Працював у Проскурові (нині — Хмельницький) на цукровому заводі, пізніше переїхав у Бердичів. У 1933-му батька заарештували, звинувативши у шпигунстві на користь імперіалістичних держав, згадавши службу в Австрійській армії в часи Першої світової війни, духовну семінарію, знання п'яти іноземних мов, а також заслуги його батька, отця Діонізія Порфировича Нестайка, греко-католицького декана, який керував парафією в Бучачі. Більше Всеволод батька не бачив — у пам'яті хлопчика лишився тільки смак цукерок, які той дав синові, коли по нього прийшли.

    Після смерті батька, рятуючись від голоду, сім'я переїхала до родичів у Київ. Мати Всеволода працювала вчителькою і родина проживала у приміщенні в школі.

  В. Нестайко закінчив 10-літню загальну середню школу з одною четвіркою в табелі, зі срібною медаллю. Через обставини терору та війни не вчився у 5-му та 9-му класах. Курс 9-го класу пройшов самостійно за два місяці. Після школи вступив на слов'янське відділення філологічного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка, яке закінчив у 1952 році.

 Для його творів характерна людяність, доброта і світлий погляд на життя, а також надзвичайне почуття гумору, яке з дитинства впливає на ваше власне і потім не полишає вас усе життя. Найпопулярніший твір – трилогія «Тореадори з Васюківки» («Пригоди Робінзона Кукурузо» 1964, «Незнайомець з 13-ї квартири» 1966, «Таємниця трьох невідомих» 1970), а також інші твори.

«Тореодори з Васюківки»

Книга про пригоди двох школярів, які ніколи не нудьгували на літніх канікулах, не раз

перевидавалася і отримала чимало нагород (серед них Премія ім. Лесі Українки і місце в Особливому почесному списку імені Г.К. Андерсена). Кілька зарубіжних нагород отримала і екранізація, яку так і не показали на батьківщині письменника.

Сучасні діти не влаштовують в селі кориду з коровою і не риють метро під свинарником, але це і не важливо. У центрі письменницьких пригод завжди справжня дружба і фантазія без кордонів. Саме вона пов’язує школярів Яву і Павлушу – хлопців, з якими хочеться дружити кожній дитині.

Роман складається з трьох епізодів: «Пригоди Робінзона Кукурудзо», «Незнайомець з тринадцятої квартири» та «Таємниця трьох невідомих».

«В Країні Сонячних Зайчиків»

Все почалося з того, що Нестайку приснився сон: маленький сонячний зайчик малював пензлем на його щоках ластовиння. Письменник прокинувся і захотів написати історію про місце, де живуть ці створіння.

В Країні Сонячних Зайчиків всі веснянкуваті, рудоволосі і працюють у цирку. Проте є у них і вороги – хулігани з країни Хуліганії.

У цій історії теж три частини: «В Країні Сонячних Зайчиків», «Чарівне дзеркальце, або Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків» та «В Країні Місячних Зайчиків».

«Незвичайні пригоди в лісовій школі»

«Незвичайні пригоди в лісовій школі» – одна з найулюбленіших історій всіх малят. Зайченя Кося Вухань і їжачок Колько Колючка по дорозі в лісову школу з боягузів перетворюються в сміливців та героїв і рятують звірів (навіть тих, які хуліганять).

До видання 2010 року «Найновіші пригоди їжачка Кольки Колючки та зайчика Косі Вуханя» (продовження серії) ілюстрації малювали діти 6-11 років, які брали участь у конкурсі видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га».

«Пригоди журавлика»

Маленький журавлик вирушає на пошуки свого нового друга чижика Циві-Тивика. Попереду його, звичайно ж, чекають пастки підступного кота та небезпеки великого міста. Але будьте впевнені, сміливість і кмітливість журавлика допоможуть йому стати справжнім героєм і знайти друга.

«Неймовірні детективи»

Женя Кисіль і Віталік Дорошенко, звичайні київські школярі. Вони ніколи не думали, що їм доведеться розплутувати загадкові злочини. Але хіба можна лишатися осторонь, коли поруч відбувається таке і допомога потрібна капітанам міліції? У цій книзі Нестайко запрошує юного читача приєднатися до пригод, взяти участь у розслідуванні й опинитися віч-на-віч із загадками, які не може пояснити сучасна наука.

«Загадка старого клоуна»

Історія про київське шкільне життя хлопчика Стьопи Наливайка, про його друзів із 6-Б та фантастичні мандри в минуле і майбутнє разом зі старим клоуном та чарівником Чаком. Читачі побачать Київ і його жителів у різні часи – від Ярослава Мудрого до кінця ХХ століття.

«Чарівні окуляри»

Це книга про казкові пригоди двох школярів та чарівні окуляри, які вони то знаходять, то втрачають протягом всієї повісті. Є там і симпатичні однокласниці, і чарівники, і козаки. Книга підходить для дітей молодшого та шкільного віку.

Джерело:

uk.wikipedia.org › wiki ›

Лежать вони покинутими в полі...

І  згадую  чомусь я мимоволі

Великих лицарів своїх;

Лежать вони покинутими в полі

І без хрестів могили їх.

                      О.Олесь

29 січня – День пам’яті героїв Крут – саме там, у 1918

році відбувся бій, що на довгі роки став одним із символів боротьби українського народу за свободу і незалежність. З метою формування в користувачів почуття  патріотизму, любові до свого народу, його історії та героїчного минулого,  інтересу до літератури про бій під Крутами в бібліотеці оформлено книжкову виставку - діалог  «Крути : подвиг і трагедія».

Вік живи - вік учись

Шановні жителі громади!

    Територіальний центр соціального обслуговування Коблівської сільської ради організовує на базі Коблівської центральної бібліотеки соціально - педагогічну послугу «Університет третього віку».

    Слухачами Університету  третього віку можуть бути громадяни похилого віку, що мають освіту будь-якого рівня та зацікавлені брати участь в освітніх програмах.

   Програма курсу включає теми, що стосуються теоретичних знань та підходів до вивчення проблем людей старшого віку, передбачають набуття слухачами знань щодо збереження здоров’я, організації життя в старшому віці, правової грамотності, вмінь використання сучасних комунікаційних та інформаційних технологій, організації дозвілля тощо.

Перше заняття  відбудеться 31.01.2020 року о  10 годині ранку в приміщенні бібліотеки. 

З Днем Соборності України!

День соборності відзначить
Український весь народ,
Кожен українець щастя
У це свято нехай знайде,
Згадаймо ми сьогодні разом
Про єдність всієї країни,
Світ панує нехай в Україні,
І не буде нехай війни!

       22 січня ми відзначаємо велике державне свято – День соборності України. 22 січня 1919 року на багатолюдному зібранні було урочисто проголошено злуку Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки.

На державному рівні вперше це свято відзначили 22 січня 1999 року. Відзначаючи День соборності, ми повинні берегти світлу пам'ять незліченних жертв, принесених українським народом на вівтар Незалежності.

     

   До Дня соборності України в бібліотеці відбувся огляд літератури «Соборна  мати - Україна одна для всіх, як оберіг». Цей огляд   знайомить користувачів з книгами  та періодичними виданнями, які висвітлюють історію українського народу, його шлях до незалежності та історію цього свята.                      

Джерело:
https://24tv.ua/lifestyle/

У колі друзів

     Сьогодні настало свято, яке багато хто вважає завершальним у новорічно-різдвяний період. Мова йде про Новий рік за старим (юліанським) стилем, настання якого люди відзначають у ніч з 13 на 14 січня. Незважаючи на те, що попереду в січні ще одне велике свято - Водохрещее, саме Старий Новий Рік нерідко асоціюють з закінченням святкового періоду.

        

     14 січня – день пам’яті св. Василія Великого, архієпископа Кессарії Каппадокійської, який народився близько 330 року у родині  багатих благочестивих батьків. Все свідоме життя він проповідував вчення Ісуса Христа і користувався великою повагою серед віруючих. Українці шанують чесноти святого і увічнили його ім’я в щедрівці  такими словами: «А що другий празник – святого Василія! Радуйся, ой радуйся, земле, син Божий народився!»

   Споконвіку, напередодні старого Нового року, за давньою народною традицією, справляють Щедрий Вечір – веселе українське свято з обрядами, забавами, скоромною їжею (піст вже минув): багатою кутею на смальці, ковбасами, пирогами, варениками, млинцями, смаженими на салі тощо.

  Бібліотекарі та члени клубу «Гармонія» також підготувалися до  свята - приготували вареники, кутю, солодку випічку, щедрівки та колядки. Але його родзинкою   було  щедрування вихованців Коблівського ДНЗ «Сонечко». По - родинному затишно і весело було у колі друзів.

Історія свят

   Старий Новий Рік: історія свята сама по собі назва виглядає суперечливо. Це словосполучення нерідко вважають оксюмороном. Незважаючи на те, що святкування Старого

Нового Року не є офіційним, цієї традиції дотримуються у багатьох країнах. Ті, хто святкує Старий Новий Рік, роблять це найчастіше з переконаністю, що "тепер вже точно рік настав". Саме по собі свято являє собою історичний феномен. Це свято виникло у зв'язку зі зміною літочислення з юліанського на григоріанський календар. У першій половині 20-го століття в радянську (відповідно, українську) культуру прийшла зміна календаря. Більшовики вирішили

перейти на григоріанське літочислення, яким користувалася Європа. Різниця між новою і старою системою становила 13 днів, що створювало незручності в міжнародній політиці та економіці. Це і стало основною причиною переходу на новий стиль, який зберігається донині.
Офіційна дата переходу на новий стиль - 14 лютого 1918 року. Тоді ж почали святкувати нове, на той момент незвичне свято - Старий Новий Рік - тобто, Новий Рік за старим стилем. Святкування не відзначалися масштабністю, але все ж день перестав бути "рядовим".

Важливо зазначити, що вечір з 13 на 14 січня в Україні (а також Білорусі) - Щедрий (Васильєв) вечір. 

В українців 13 січня - Щедрий вечір, Щедра кутя.

   Святкування його походить від стародавнього, ймовірно, дохристиянського звичаю. За християнським календарем — це також день преподобної Меланії Римлянки (Меланки, Маланки, Миланки). У народній традиції обидва свята об'єдналися в Щедрий вечір, або свято Меланки.

   В Україні в день старого нового року – 14 січня – господарів дому, що приймає гостей і частує їх стравами, вітають щедрівкою. Щедрівками господарю бажають щастя, добробут у новому році та врожаїв.

Новорічні свята

 Святий вечір настає

Зірочка моргає,

До вечері кличе всіх

В вікно заглядає.

На столі дванадцять страв

Та з медом кутя,

Славимо колядкою

Народження Христа!

 Напередодні Різдва в ЦБ відбувся новорічний вікенд «Новорічні свята: зимова казка, легенди, традиції». Різдво Христове. Відвідувачі бібліотеки долучилися до національних українських новорічних свят. Особливо цікаво було дітям дізнатися про історію святкування Різдва та про Святвечір. Тож  вони не тільки послухали розповідь бібліотекаря, а й переглянули презентацію «Зимові свята в Україні», «Як святкують Різдво  в різних країнах» та згадали новорічні і  різдвяні колядки та  щедрівки.

Святвечір: традиції та прикмети

  Сьогодні 6 січня.

 Святий вечір, Святвечір, Вілія, Багата кутя- передріздвяний день і вечір, велике свято (6 січня). Воно припадало на останній день Пилипівського посту, тому готували виключно пісні страви.

  Це один з найбільш шанованих днів для всіх християн - і східного, і західного обрядів - та одне з найважливіших родинних свят, магічний день, коли кожна сім'я створює в оселі атмосферу затишку, достатку та злагоди. 

  За давньою традицією, належне різдвяне святкування починається ще ввечері, напередодні Різдва, з духовних і матеріальних приготувань. Вечір цей зветься Святим чи Свят-Вечором, або ж Надвечір'ям Різдва Христового, що припадає на 6 січня.

  За біблійними переказами, Ісус народився у сім’ї Марії та Йосипа у Віфлеємі. Родина втікала від Ірода, котрий, дізнавшись про прихід Месії, велів убити всіх новонароджених в царстві Юдеї. Після того, як син Божий з’явився на світ, на небі запалала зірка, а батьків відвідав Янгол.

  Слов’яни святкують Святвечір традиційно – з родиною та молитвами в храмі, та на Різдво теж. Господарі готують 12 пісних страв напередодні того, коли прийде Святвечір.

  Кутя й узвар ще зранку займали почесне місце на столі під образами — на покуті. Крім того, християни не вживають 6 січня алкоголь, заміняючи його узваром або компотом. А на столі лишають одну тарілку – для духів померлих родичів.

Служба Божа, за традицією, в храмі правиться рівно опівночі. Вночі парафіяни мають час осмислити вчинені гріхи, вибачитися за них перед Богом. Багато українців вирушають до храму цілими сім’ями. Вважається, що благодать Божа тоді точно зійде на всіх близьких. 

Однак не менш важливою була завчасна й серйозна підготовка до різдвяно-новорічних обрядів.

1.Обов'язково з пори жнив зберігали обжинкового Дідуха та відбирали пахуче

сіно. До свят завершували всю важливу роботу по господарству - від наведення ладу в хаті та обійстві до ремонту робочого реманенту, ткання полотна й вичинки шкір.

За звичаєм до свят господині ретельно прибирали в хатах, вибілювали помешкання й розмальовували  квітами комин, застеляли нові або чисто випрані скатерки, рядна й рушники. Обов'язково намагалися справити новий одяг для всіх членів родини та купити новий посуд (макітри, горшки, коцюби й макогони). Із воску власної пасіки люди виготовляли святкові свічки, приказуючи спеціальні замовляння і молитву. У підготовці були задіяні усі - і малі, і старі.

2.Перед Святвечором українці заносили оберемок сіна і стелили його під столом. Там суха трава мала лежати аж до Водохреща. Добрим знаком було, якщо в ньому переночував кіт або пес. На заході України до хати вносили плуга або ярмо чи столярське причандалля, в інших регіонах випікали тістечка у формі реманенту або збруї. 

Щойно на небі сходила зірка – всією сім’єю сідали за стіл. Першим місце займав господар. Під час Святої вечері родичі намагалися не покидати стіл і розмовляти тихцем. В областях України по-різному згадують померлих: хтось це робить на початку вечері, хтось – наприкінці. Перед тим, як почати їсти, голова сім’ї підкидав ложку куті до стелі: скільки прилипне зернин – стільки в новому році з’явиться ягнят. Тільки після цього починали вечеряти.

   Любі друзі! Ось і приходить Святвечір. Саме час зустрітися з родиною та відсвяткувати разом прийдешнє свято світлого Різдва. Адже найважливіше в житті кожного з нас — близькі та рідні люди. Не варто пам’ятати образи, а варто пам’ятати тільки щасливі дні. Зі святом!

Джерело:

https://www.unian.ua

https://maximum.fm/novini_t2