Свято юного читача


           Дружба з книгою – це  свято!                                                                                  Не  було б його у нас,                                                                                                Ми б не знали так багато                                                                                          Про новий і давній час.

           

Такими  словами розпочалося у бібліотеці свято для першокласників «Посвята у читачі». Учні  Коблівської ЗОШ І-ІІІ ст. здійснили захоплюючу подорож в казкову країну – бібліотеку, в якій зустрілися  з Королевою книг, яка привітала маленьких читачів зі святом, познайомила їх з мешканцями її книжкового королівства, правилами поводження з книгами  та  в бібліотеці. 

      

Помічники Королеви  книги  розповіли  дітям про народження книги. Першокласники  разом з своїм класним керівником Боровою Анастасією Василівною підготували подарунки – віршики про книги та  загадки.    

 

 

Королева книга з своїми помічниками  посвятила першокласників в читачі і кожному вручила  посвідчення у читачі та  «Пам’ятку поводження з Книгою».

Ми привітали учнів  зі вступом у сім’ю читачів бібліотеки, побажали подружитися з книгою, яка допоможе їм пізнати навколишній  світ, розширити свої знання.

Новини

Творчість дітей

Шановні користувачі, ми хочемо познайомити Вас з літературною творчістю дітей і  починаємо друкувати оповідання, вірші, цікаві історії.

Резніченко Олександра

Погляд у природу

Я дуже люблю дивитися у вікно в наш сад, бо в ньому на деревах живуть синички. Мені подобається слухати, як вони гарно співають, спостерігати, як вони шукають корм і зграйками кружляють в небі.                                                          А одного ранку я побачила, що нарешті прийшла матінка – зима. Все було вкрите товстим шаром льоду: і дороги, і паркани, і будинки, і дерева, і земля, і підсніжники, які невчасно розквітли.                                                                                                                                         

                                                

Нам, дітям, було весело. Ми каталися на санчатах, ковзанах.  Після катання на санчатах, я прийшла погрітися в дім і почула стук у вікно. На підвіконні сиділа синичка і дивилася на мене. Мій погляд упав на землю, вкриту крижаною ковдрою. Це було царство Крижаної королеви, в якому могли б загинути від голоду мої подружки – синички . Так ось чому підлетіла до мого вікна синичка! Вона просила допомоги!!!                                                                                       Я  звернулася по допомогу до дідуся. Він зробив годівничку, яку ми виставили  за вікно на підвіконня. В неї насипали різних зернят, вишень, нарізали яблучок і сала.

-Чому сало?- запитала я в дідуся.

-Воно їх зігріває,- відповів він.

Моя знайома синичка перша підлетіла до годівнички і почала клювати. І, дійсно, їй найбільше сподобалося сало!  Потім вона відлетіла до своєї зграйки і розповіла їм про їжу. Через деякий час вона знову повернулася до годівнички, а за нею боязко підлетіла ще одна, потім ще. Я з захопленням  спостерігала за ними. Мені дуже хотілося сфотографувати синичок, але вони злякано відлітали. І все ж таки я їх  перехитрила . Я заховалася серед квітів і сфотографувала синичок.   

      

     Пройшла непогода: розтанули сніг і лід. Синички полетіли шукати корм у поле. Сумно мені стало без них. Але невдовзі я знову побачила своїх синичок. Вони підлітали до годівнички і відлітали. Їжа була, але вони не їли. Дідусь знову поклав сало. Мабуть українське сало найсмачніше у світі, бо синички накинулися зграйкою на нього. Ми з дідусем спостерігали за ними і весело сміялися.

Ось такі цікаві епізоди з життя синичок я побачила через вікно.