Молодіжна субкультура

   Молодіжна субкультура - це міст між залежністю дитинства і незалежністю дорослості, а також деякий різновид ритуального переходу по ньому…

                   Толкотт Парсонс

    В останні десятиріччя в Україні відбувається демократизація суспільного життя. Зараз люди цікавляться субкультурами. Вони прагнуть змінити себе, не хочуть бути схожими на інших. Нерозуміння дорослих примушує молодь віддалятися, об’єднуватися та створювати власний світ. Перш за все, це і зумовлює формування неформальних молодіжних об’єднань та молодіжної субкультури в цілому. Активно залучається до цього процесу молодь, зокрема учнівська.

     В  квітні  бібліотекою для учнів 10-11класів був запланований захід, присвячений  особливій молодіжній субкультурі, але карантин  перешкодив нашій зустрічі. І , все ж таки, ми хочемо познайомити вас, наших користувачів, з молодіжними організаціями та їхньою культурою.

  Що ж це за субкультура? Які вони - неформали?

     Неформали – це ті, хто вибивається з формалізованих структур нашого життя; вони не вписуються в звичні правила поведінки, прагнуть жити згідно з своїми особистими, а не чужими, нав’язаними ззовні інтересами.

       Як кожна система, субкультура має свої ознаки:

специфічний набір ціннісних орієнтацій, норм поведінки, картин світу, взаємодії та взаємовідносин її носіїв, а також статусну структуру; набір джерел інформації яким надається перевага; своєрідні захоплення, смаки та способи вільного проведення часу; нонконформізм, протиставлення себе решті суспільства; ініціативний центр; специфічний стиль життя і поведінки, політичні погляди; мода, музика, жаргон, фольклор та ін.

     Основними факторами формування субкультури являються: вік, етнічні походження, релігія, соціальна група, місце проживання. З цього виходить ціла низка типологій молодіжних субкультур. Так, Б. Єрасов пропонує такі: субкультура бідних та заможних, класова, гендерна, міська, сільська та периферійна,  девіантна, кримінальна субкультура, молодіжна, елітарна.

    Субкультури - це, звичайно, самовираження особистості, але не завжди воно буває позитивним. Діти не завжди бачать межу між хорошим і поганим, розставляючи крапки над "і", щоб довести власну думку. Багато злочинів вчиняються під впливом приналежності до тієї чи іншої неформальної групи.

   Молодіжна субкультура є досить новим поняттям. Вона вперше з’явилася в Америці та Західній Європі приблизно в 50-ті роки. Ще в 40-ві роки молодь купляла ті ж самі речі. що і їхні старші батьки, танцювала у тих самих клубах, що і їхні батьки. У 50-ті роки країни Заходу вступають в етап економічного підйому. Виросли матеріальні статки батьків і вони стали виділяти своїм дітям більше грошей на кишенькові витрати. На це моментально відгукнулися підприємці, і як наслідок розширилася мережа молодіжних клубів, барів, виросли тиражі книг та журналів для молоді, в обіход  ввійшло поняття молодіжної моди.

Базою для виникнення молодіжної субкультури став середній клас.

Молодіжна субкультура різко відмінна від субкультури дітей, дорослих чи старих людей. Першим і самим відмінним виступає класова належність.

    У кінці 80-х – початку 90-х років в Україні спостерігався "субкультурний бум", проте на сьогоднішній день він вже стих.

Найбільш відомі субкультури:

     У кінці 50-х років в США з’явилися бітники – попередники хіпі та панків.   Назву винайшов Джек  Керуак (1922-1969) – один із засновників цього руху. У 1952 році газета The New York Times вперше написала про «бите покоління», що вийшло з останньої світової війни не тільки спустошеним, таким, що розгубив всі відчуття, але і «вимотаним», відбитим в біфштекс.  Журналісти стали зараховувати до «битого покоління» і тих американських письменників, яких раніше об'єднували поняттям «Загублене покоління»: Е. Хемінгуей, Д. Пассос, Е. Каммінг і Ф.С. Фітджеральд. У своїх книгах вони описали душевне сум'яття, невіру в буржуазну мораль, відсутність перспектив. Вони відчував себе відторгнутими суспільством.

     Хіпі – з’явилися на зламі 60 - 70 років ХХ століття в Америці, а 1972 року – в Україні. Приводом до  появи цього угруповання став британський гурт «Beatles». Хіпі – це своєрідний протест проти індустріального суспільства того часу, прихильники музичного стилю панк - рок. Виділяються довгим волоссям, саморобними прикрасами – «фєнічками», розірваним одягом, романтикою автостопу, можливістю втекти від реалій життя. Девіз угрупування – «Відмовся від всього соціального – помри молодим». Тому вони не жили в будинках, не дотримувались особистої гігієни, вживали алкогольні і наркотичні речовини, їздили на великих швидкостях. Нова течія хіпі звертає більшу увагу на зовнішню атрибутику, ніж на ідеологію – втечу від соціуму.

   У молодіжній культурі 80-х – 90-х роках появився толкіністський рух. Він пов’язаний з іменем  відомого англійського письменника Дж. Толкіна (на слензі – професора). Його книжки "Володар кілець", "Сільмаріліон" та інші відносяться до жанру фентезі – казкової фантастики. Толкін майстер особливої атмосфери розповідей, при якій читач уявляє себе героєм книжки. Цей фактор викликав соціально- культурний феномен – рольові ігри по книжкам Толкіна. Рольова гра дуже близька до сценічної постановки. Розприділяються ролі, готується реквізит, ігроки проходять так би мовити екзамен на знання фантастичного світу.

  Байкери (рокери) – віддають перевагу романтизації подорожей та вираженню своєї індивідуальності в зовнішньому вигляді, володінні мотоциклом – байком. Найбільше цінують швидкість. Зовнішній вигляд – шкіряна куртка «косуха», бандана, шкіряні штани, ланцюги на шиї, пірсинг, каблучки, татуювання, довга борода.

    Хакери (комп’ютерні фанати) – молодіжна субкультура, яка знаходиться в процесі формування. Чисельна кількість хакерів поки що є незначною. Вони спілкують через комп’ютерну сітку. Їх пік ще не настав.

  Металісти – молодіжна субкультура в стилі метал (екстремальна музика, що зародилась в другій  половині ХХ століття, є напрямком рок-музики, одним із стилів гітарної музики). Типова мода металістів: довге волосся, шкіряна куртка «косуха», пасок з великою кількістю заклепок, джинси або шкіряні штани, чорні футболки з логотипом гурту, ланцюги на шиї і зап’ясті, короткі чоботи з ланцюгами або армійські чоботи.

   Рейвери - (від англ. незв’язна мова),  із субкультур гедоністично - відпочинкових. Вони виникли у 80- х в США, а у нас отримали поширення лише в 90-х. В музичному змісті стиль рейв – наслідок злиття стилю техно - і ейсид - хаус. Для цієї субкультури є характерними нічні дискотеки з гучним звуком, промені лазарів. Для одягу характерні яскраві фарби з використанням штучних матеріалів. Поширення цієї культури йшло паралельно із поширенням наркотиків, зокрема "екстазі". Прийняття наркотичних речовин з метою "розширення свідомості" стало невід’ємною частиною рейверської культури.

    Панки відносяться до радикально - деструктивних, проте вони ніколи не були сильно впливовими.  Оксфордский словник дає визначення слову «панк»: «зотліле, гниюче дерево, знецінений матеріал, сміття, жерсть, нісенітниця; у переносному значенні: морально, що розклалася людина, покидьок, мерзота, незначність». У панк - культурі добре те, що дозволено, а дозволено все, крім «нормального і традиційного» - «надягнемо те, що безглуздіше, огидніше й брудніше!». Одяг панків - рвані куртки й штани з візерунком під тигра або зебру, чорні шкіряні чоботи, чорні сміттєві пакети із пластику часто заміняли їм майку, білі нейлонові сорочки й вузькі шкіряні краватки, панчоха - сітка, дамські підв'язки й прогумовані штани - так було, принаймні, раніше в Західній Європі.

   Аксесуари: пояса в заклепках, собачі нашийники, ремені, мотузки, леза, значки й різні ґудзики, нашивки, на яких значаться заклики й символи. Шпильки прикрашають не тільки одяг панків, їх устромляють у вуха, щоки, ніс. У пошуках символу ненависті й огиди панки зупинилися на пацюку, взявши її як живий талісман.

 Макіяж: кобальтово - сині, чорні, малинові тіні навколо очей, темна губна помада. Специфічна зачіска: скроні виголені, посередині голови розташовується різнобарвний ірокез.

Їхній пік припадав на 90-ті роки.

    Готи – представники готичної субкультури, натхненні естетикою готичного роману, естетикою смерті, готичної музики й відносять себе до готики - сцени. З’явилися в 1979 році на хвилі пост - панка. Характерний зовнішній вигляд готів: чорний одяг, чорне довге волосся, високі шнуровані черевики, чорний корсет, облягаючи чорні нарукавники, шипований нашийник, срібні прикраси окультної тематики, чорний макіяж і в дівчат, і в хлопців. Місце зборів – цвинтар вночі. Готи люблять ту літературу, що дає чинність до мислення й можливість зрозуміти себе й свої інстинкти (Бодлер, Ремарка, Камю, Сартр), кіно (від німих монстрів Носферату й епохи Метрополіса до незрозумілості Лінча, Тарковського, Кубрика, Параджанова й т.д., фільми - "Ворон", "Соляриус"), мистецтво.

Емо – (від «емоції») – субкультура, основним змістом якої є прояв емоцій. Емо - кіди ніколи не  приховують свого емоційного стану. Вони вважають світ занадто жорстоким, тому відгороджуються від нього довгим косим, рваним чубом, який закриває одне око та фарбують очі і нігті в чорний колір, і хлопці також. Кольорова гама одягу – поєднання чорного з рожевим.

 Скінхеди (скіни)- сучасна субкультура, яка з’явилася 1968 року в

Лондоні. Це представники робітничого класу, які бунтували проти ліберальної влади та виступали проти негрів з Ямайки та  вихідців з Азії, які були дешевою робочою силою. Згодом рух поширився в інші країни. В Україні з’явилися ще наприкінці 80-х рр. ХХ ст. На сьогоднішній день скінхеди поділяються на течії нацистів та пацифістів. Зовнішній вигляд: побрита голова, татуювання, важкі черевики зі стальними вставками фірми «Doc Martens», дута куртка без комірця зі змійкою та резинками на рукавах, підтяжки темного кольору, вузькі джинси чи камуфляжні штани.

    Ролерами називають любителів роликових ковзанів. Вони люблять спортивний одяг яскравих кольорів. В основному до них належать старшокласники, але є і студенти. Цікаво, що переважну більшість ролерівських компаній очолюють дівчата. До них належать молоді люди із заможних сімей.

Кримінальна молодіжна субкультура (гопники, мотальники, любери), розквіт якої припадав на 80-ті роки. Будь-яка молода людина, що не належала до цих угрупувань могла бути побитою, пограбованою чи навіть піддатися сексуальному ґвалтуванню.

   Гопники - (слово походить з рос. мови – ГОП – городское общество презрения) - територіальні  корпоративні самодіяльні угрупування «пацанів», переважно вихідців з робочих сімей, що фізичною силою «очищають» міста від «неформалів». Орієнтуються на систему цінностей дорослої кримінальної субкультури, культ сили, земляцтва, взаємовиручки та взаємозалежності. Властива їм інтелектуальна нерозвиненість, агресивність. Можуть вимагати гроші чи цінні речі від інших людей, ходять групами по декілька осіб. Носять «кепку» та спортивні штани. Носії цих субкультур тримали в страху цілі міста, як правило, індустріальні центри й спальні райони. Зараз ця субкультура виродилася в чисто карну культуру «бригад» і «понять». Зараз представники пацанів (гопніків) стали не такими організованими й численними, як раніше.

     Але не всі течії молодіжної субкультури є суспільно - прийнятими, такими, щоб їхню діяльність можна було б дозволити.

      Вплив молодіжних субкультур має як негативні, так і позитивні сторони. Тому формування особистісного «Я» кожної молодої людини буде залежати від того, яку течію молодіжної субкультури вона обере та що визначатиме зміст її діяльності в даній субкультурі. Також, відповідно до типів, на які діляться молодіжні субкультури за характером своєї діяльності, можна визначити їхні позитивні сторони, такі як творчість, спілкування тощо. Негативних сторін у змісті діяльності молодіжних субкультур найбільше в деструктивних течій, або ж – розправно - самосудних. Найбільшим фактором негативного впливу майже всіх течій молодіжних субкультур є нездоровий спосіб життя.

Дорогі друзі, ми продовжимо  нашу цікаву тему під час зустрічі після карантину. 

Джерело:

http://ru.osvita.ua/

https://works.doklad.ru/

http://bdpu.org:8080/bitstream

https://works.doklad.ru/view/OKeoEIJ2mog.html

http://aboutmodernyouth.blogspot.com/2011/04/blog-post_20.html

https://www.google.com/

http://hangercheap.blogspot.com.br/2012/07/musical-inspiration-for-hanger_20.html

https://delo.ua/

Коронавірус вносить свої корективи

Коронавірус Covid-19 активно мігрує світом та вносить зміни в роботу бібліотек України. Бібліотечні установи закриваються на карантин, користувачі стають віддаленими, але від того не менш важливими та потрібними.

 Вніс він зміни і в план роботи бібліотек комунального закладу «Коблівська публічна бібліотека».

Тепер ми працюємо дистанційно.

     І найперше, що ми радили своїм користувачам, так  це  зберігати спокій та читати онлайн з користю для саморозвитку та без ризику зараження. Бібліотекарі  пропонують  підбірку сайтів, де можна скачати художні та наукові книги українських та зарубіжних авторів без реєстрації, 

надсилання смс, де можна здобути та перевірити нові знання за допомогою інтерактивних вправ,  знайти необхідні матеріали для дистанційного навчання, а також перечитати книги в своїх домашніх бібліотеках.  

   В своїх бібліотечних блогах  рекомендуємо читачам скористатися доступом до бібліотечних онлайн-ресурсів України та отримати онлайн-послуги .   Ми залишаємось  на зв'язку з користувачами через електронну пошту, сторінки в соціальних мережах, Skype, Viber,  телефон.

    А також  працюємо  з бібліотечним фондом (списуємо  застарілу літературу, реставруємо пошкоджені книги), беремо  участь у вебінарах, готуємо  сценарії майбутніх масових заходів, що заплановані на  2020 рік, працюємо над презентаціями та відео, поповнюємо краєзнавчу картотеку та краєзнавчі теки, виготовляємо рекламну продукцію,  

проводимо дистанційне обслуговування користувачів (оплата комунальних), оновлюємо  дизайн бібліотек, займаємося благоустроєм території навколо бібліотек, а також  працюємо  над вдосконаленням свого професійного рівня. 

    

 Коблівська публічна бібліотека провела   суцільну перевірку  свого фонду  (лютий-березень), зараз комплектує подаровані читачами  книги (надійшло 600 примірників за січень-лютий 2020 року)  

    Бібліотекарям є чим зайнятися під час карантину.

   А  щойно пандемія  відступить і суспільство зможе повернутися до нормального життя, бібліотеки  знову  з радістю  відкриють  свої двері  для користувачів.

26 квітня! Люди не проспіть!

26 квітня!

Люди не проспіть!

Атомне століття раною горить.

Кличе кожне серце стати з злом на боротьбу,

Щоб зустріли внуки вранішню зорю.

Сьогодні - 34 річниця Чорнобильської катастрофи.

Чорнобиль. Це назва невеличкого районного центру, що знаходиться в 110 км від Києва. Заснований ще за часів Київської Русі, стародавній Чорнобиль дав свою гірку назву потужній атомній електростанції, будівництво якої було розпочато в 1971 році. В 1983 році вже працювало 4 енергоблоки цієї електростанції із запланованих шести.

Катастрофа вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики  як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічним збитком.Радіоактивна хмара від аварії пройшла над європейською частиною СРСР, більшою частиною Європи, східною частиною США. Приблизно 60 % радіоактивних речовин осіло на території Білорусі. Близько 200 000 осіб було евакуйовано із зон забруднення.

Чорнобильська аварія стала подією великого суспільно-політичного значення для СРСР і світу. Це наклало деякий відбиток на хід розслідування її причин. Підхід до інтерпретації фактів і обставин аварії змінювався з часом і повністю єдиної думки не існує досі.

Спершу керівництво УРСР та СРСР намагалося приховати масштаби трагедії, але після повідомлень зі Швеції, де на АЕС Форсмарк було знайдено радіоактивні частинки, принесені з східної частини СРСР, та оцінки обсягів зараження, розпочалася евакуація близько 130 000 мешканців Київської області із забруднених районів. Радіоактивного ураження зазнали близько 600 000 осіб, насамперед ліквідатори катастрофи. Навколо ЧАЕС створено 30-кілометрову зону відчуження.

       Наслідки вибуху четвертого реактора Чорнобильської атомної сколихнули весь світ. В результаті аварії стався величезний викид радіоактивних ізотопів з активної зони реактора, які радіоактивною хмарою перенеслись на великі відстані.

      Йод – 131, цезій – 134, 137, стронцій – 90, плутоній – 239, плутоній – 240. весь цей радіоактивний дощ розлетівся і висіявся на територіях України, Білорусії, Росії. 

     Радіоактивного забруднення зазнало майже 50 відсотків території України. В життя мільйонів людей увійшли слова радіація, зона, ліквідатор, відселення.

    А на квітучий українській землі з’явились пусті міста і села, мертвий ліс, в який не можна ходити, сади з яблуками, насиченими радіоактивною отрутою, вода, яку не можна пити, і навіть повітря, яким дихаємо, стало ворогом.

    Наслідки Чорнобильської аварії:

  

   На сьогоднішній день два з половиною мільйони людей проживає в забрудненій зоні, з них вісімсот тисяч дітей. Смерть 35 тисяч людей пов’язана з аварією на ЧАЕС та її наслідками. Радіація – невидимий і тому підступний ворог всього живого. Від неї важко вберегтися, захистити себе і природу.

   

Але, як відомо, і зараз у зоні відчуження проживають люди. Їх дуже мало. Та все ж живуть. А ще з’являються нові жителі.

Життя повернулося в Чорнобиль

"Чорнобильська тема" у літературі, кіно,  та музиці

 Література

·        Іллєша та Пральникова «Репортаж із Чорнобиля».

·        Іван Драч "Чорнобильська мадонна" – поема про аварію на Чорнобильській АЕС.

·        Володимир Матвієнко "Монолог у дорозі з Чорнобиля. Пекло" – вірші про Чорнобиль.

·        Володимир Яворівський "Марія з полином в кінці століття" – роман написаний на основі кореспондентської роботи автора в тридцятикілометровій зоні під час аварії.

·        Вірина Л. "Тієї вогненної ночі: Чорнобильська оповідь". В книжці розповідається про лейтенанта пожежної частини Володимира Правика, якому за подвиг під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС посмертно надано звання Героя Радянського Союзу.

·        Возняк В. "Чорнобиль: події та уроки" – питання та відповіді. В довіднику подано відповіді на запитання, пов’язані з аварією на Чорнобильській АЕС. В основу відповідей покладені висновки урядової комісії, яка розслідувала наслідки аварії.

·        Глазко В."Популяційно-генетичні наслідки Чорнобиля". Про наукові дослідження та генетичні наслідки Чорнобильської катастрофи.

·        Даєн Л. "Чорнобиль – трава гірка" – документальна повість. Ця повість про Героя Радянського Союзу, начальника воєнізованої пожежної частини Чорнобильської АЕС Леоніда Петровича Телятникова та його товаришів-пожежників, які першими гасили пожежу на станції.

·        Ковтун Г. "Я писатиму тобі щодня..." – повість у листах. Повість про особисте життя ліквідатора чорнобильської аварії Володимира Правика.

·        Медведєв Г. "Чорнобильський зошит" – документальна повість. Повість про мужність, скорботу людей, які опинились в Зоні страшної стихії, про конкретні факти Чорнобильської трагедії.

·        "Сталкери" – документальна розповідь. Ця книжка написана на основі свідчень постраждалих від катастрофи на ЧАЕС.

·        Тараканов М. "Особлива зона" – документальна повість. Автор — учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС — проникливо розповідає про нелегкі випробування, які випали на долю солдатів, сержантів, офіцерів.

·        Шугарт Е. "Голоси дітей Чорнобиля: Історія тихої революції". Про лікування та долі дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Фільми

   Фільмів про Чорнобильську катастрофу налічується значно менше, ніж книг. Проте вони мають значно більший емоційний вплив на глядачів за рахунок підібраного відеоряду. Переважна більшість з них також були зняті на теренах колишніх радянських держав — «Земля забуття» (2006), «У суботу» (2011), «Розщеплені на атоми» (2016).

     Перший фільмом прийнято вважати «Чорнобиль – Хроніка важких тижнів»(1986), який демонстрували у 132-х країнах світу.

      Інша українська стрічка —«Дзвін Чорнобиля» (1987) навіть потрапила до “Книги рекордів Гіннеса» як фільм, який був показаний у всіх країнах світу, де є телебачення.

      Американський телеканал Discovery ще у 2006-му зняв один з найбільших документальних фільмів «Битва за Чорнобиль». А ірландський фільм «Двері» (2008) свого часу навіть номінували на «Оскар». Тема стала настільки популярною, що про Чорнобиль були навіть зняті фільми жахів «Заборонена зона» та «Чорнобиль: зона відчуження».

Музика

     Теми Чорнобильської трагедії торкаються близько 30 сучасних пісень різних жанрів українських та зарубіжних виконавців. Зокрема, аварії та іі наслідкам присвячені "Чорнобильська зона" Тараса Петриненка, "Чорнобиль форева", гурту "Скрябін", «Sognando Chernobyl» («Мені сниться Чорнобиль») Адріано Челентано.

Сьогодні світ відзначає День Землі

Земле рідна!

Якою красою, якими  барвами радуєш,

Якими пахощами вітаєш!

Ти даєш нам хліб і до хліба.

Стелиш під ноги трави і квіти…

    Ми живемо на найдивовижнішій планеті – планеті світлих сонячних ранків, яскравих лагідних днів  і тихих зоряних ночей, що пахнуть м’ятою та матіолою. На планеті, що дарує найщиріші почуття і щастя тим, хто шанує, любить та оберігає її!

   22 квітня  відзначається Всесвітній  День  Землі. 

Цей день – нагадування про екологічні катастрофи, день, коли кожна людина має можливість замислитися над тим, що вона може зробити для вирішення екологічних проблем.

 «Ми отримали в спадок невимовно прекрасний і багатообразний сад, але біда наша в тому, що ми погані садівники, що не засвоїли найпростіших правил садівництва. 

    Із зневагою ставлячись до цього саду, ми робимо це з багатодушним самозадоволенням неповнолітнього ідіота, який шматує ножицями картину Рембранта», - так говорив  Джеральд  Дарелл,  британський зоолог, засновник Джерсійського тресту збереження диких тварин, письменник-анімаліст.   

   В цей день кожен мешканець планети може зробити свій маленький внесок у справу захисту навколишнього середовища: очистити від сміття прилеглі території, висадити хоча б одне дерево, відмовитися хоча б на день від використання автомобіля.

Перша акція у рамках дня Землі пройшла у 1970 році в США.

       Щороку мешканці світу об’єднуються, аби відзначити День Землі і таким чином вшанувати крихку природу планети, яка все більше страждає від людських дій. 

   Народжені з ініціативи громадських організацій заходи до Всесвітнього дня Землі спонукають людей бути уважнішими до тендітного і вразливого довкілля, привертаючи чимало уваги з боку медіа, окремих політиків і звичайних громадян. Перша акція у рамках дня Землі пройшла у 1970 році в США. 

   Відтоді святкування стало популярним, а американський сенатор Гайлорд Нельсон створив з активістського осередку Гарварду окрему групу, яка й займалась подальшим просуванням дня Землі.

    Серед найбільших акцій – 20-мільйонна демонстрація, що об’єднала навколо себе, зокрема, сотні шкіл. Відтоді День Землі 22 квітня святкується щороку. 

   В цей день лунає Дзвін миру – символ спокою і солідарності націй щодо проблем екології. Він закликає людей Землі відчути всепланетну спільність і докласти зусиль для захисту миру на планеті та збереження краси нашого спільного дому. Дзвін миру — символ спокою, мирного життя та дружби, вічного братерства і солідарності народів. І водночас — це заклик до дії в ім'я збереження миру і життя на Землі, збереження людини і культури. Перший такий дзвін, відлитий з орденів і медалей людей з різних куточків планети, був встановлений у штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку в 1954 році. Напис на Дзвоні промовляє:«Хай живе загальний мир у всьому світі».

    Символом Дня миру є зелена грецька буква Θ (фета) на білому тлі.

    Настав час усій громадськості бити на сполох, рятувати своє майбутнє, майбутнє нації від екологічних катастроф!

    День Землі відзначають також в день весняного рівнодення 20-21 березня(за ініціативою ООН).

Врятуємо разом своє майбутнє!

Джерело:

Інтернетджерело