З Днем Конституції!

28 червня Україна відзначає велике державне свято — День Конституції України. Конституція 1996 року стала важливим етапом в українському державотворенні та законотворчості, у розвитку українського суспільства. Саме Конституція проголосила Україну незалежною, суверенною, демократичною, соціальною, правовою державою, визнала людину найвищою соціальною цінністю.

З метою виховання громадянських почуттів у юнаків та дівчат, гордості за те, що вони належать до української нації і є громадянами України, виховання почуттів відповідальності за майбутнє своєї Батьківщини, готовності віддано працювати в ім’я того, щоб Україна стала по-справжньому незалежною, заможною, демократичною державою до 20-ї річниці Конституції України в бібліотеці  для старшокласників разом з вчителем історії Коблівської ЗОШ І-ІІІст. Афанасьєвою Світланою Сазонівною провели бесіду – діалог  «Конституція – наш спільний крок до майбутнього» та переглянули і обговорили відео-фільм «Двадцять кроків до мрії», для користувачів провели правовий лабіринт «Діти мають право».

Відбулася презентація літератури «Конституція – основа моєї держави».

Ми вітаємо всіх наших користувачів з Днем Конституції України.

Хай мир і взаєморозуміння сприяють подальшій розбудові нашої державності, становленню достатку в кожній сім’ї.

  

 

 

Це потрібно не мертвим, це потрібно живим!

 

Не забывайте никогда тех страшных дней!

Не забывайте никогда истории своей...

                      Є.Моданова

 

 

 

День пам'яті і скорботи відзначається щорічно 22 червня  на Україні,  в Росії і Білорусії, ознаменування річниці (1941) початку Великої Вітчизняної війни: у цей день німецько-фашистські війська вторглися на територію СРСР.

 

 

22 червня — день наповнений болем, надією, героїзмом. Ця дата знайома навіть дитині, адже саме в цей день почалася друга Світова Війна, яка забрала мільйони життів, забрала близьких людей, залишила вічний слід у наших серцях і душах. Цей день став не просто нагадуванням про те, що сталося, а величезною частиною історії, яка не дає забути.

Сьогодні  вшановуємо  пам'ять тих, хто поліг за нашу Велику країну, і віддати честь тим, хто ще живі. На знак вшанування пам’яті про загиблих у війні 1941-1945 років відбулося покладання квітів до памятника воїнам-визволителям нашого села, в бібліотеці - книжкова виставка «22 червня-День скорботи і пам’яті».

 

  Велика Вітчизняна війна забрала мільйони життів. Десятки тисяч сімей втратили  рідних і близьких  людей. Тисячі назавжди залишилися інвалідами. У загальній складності, включаючи солдатів, за весь час цих трагічних подій, загинуло порядком 27 мільйонів наших співвітчизників. Діти, старі, жінки, солдати, які віддали свої життя за те, щоб ми з вами могли жити під цим чистим небом.

За роки війни тільки в концентраційних таборах було закатовано близько 18 мільйонів чоловік; щомісяця від голоду і холоду в тилу  вмирало  близько 52000 осіб; 1710 міст були зруйновані.

Якщо по кожній людині, яка загинула на Україні оголосити хвилину мовчання, то країна буде мовчати більше 10 років. Це 8 тисяч вбитих на 1 кілометр, 15 осіб на 2 метри землі. У руїни і згарища було перетворено 714 міст, 28 тисяч сіл.

Мало кому відомо, але близько 80-ти тисяч офіцерів під час війни були жінки. Взагалі, в різний час цих страшних подій, на лінії фронту билося від 600 тисяч до 1 мільйона представниць слабкої статі. Наших снайперш боялися всі німецькі солдати, так як вони стріляли без промаху. Сестри червоного хреста, на собі витягували поранених, закриваючи своїм тілом від куль. А скільки, ворожих літаків, змогли збити наші льотчики, скільки змогли витримати і пережити, одному лише Богові відомо.

Складно уявити, через який жах довелося пройти солдатам, молодим хлопцям, які тільки закінчили школу. Ці люди стали прикладом, гордістю народу. Їх подвиги надихали поетів, письменників, художників. Кажуть, у бою солдатам допомагала пісня, піднімаючи їх дух.

Багато митців слова всього світу присвятили свої твори темі війни. Це Андрій Малишко, Олександр Довженко, Володимир Сосюра, Олесь Гончар, Ліна Костенко. У кожному селі та місті споруджено пам’ятники, обеліски в пам’ять про тих, кому не судилося повернутися. На гранітних плитах викарбувані їх імена.

 

Наш обов’язок - пам'ятати про страшні випробування, які довелося пережити українському народу в роки Великої Вітчизняної війни, про людей, які жили в цей страшний час, про те, що все менше залишається живих свідків цієї страшної трагедії. Ми зобов'язані зберегти цей чарівний світ для майбутніх поколінь і пам’ятати, якою ціною завойований  мир. Це потрібно не мертвим, це потрібно живим!

 

 

Пусть дни те помнит стар и млад, тех кто Мир спас!

Рыдала Матушка-Земля, а реки кровью захлебнулись!

Мы не забудем тех солдат, что пали в битве - не вернулись...

Мы не забудем никогда насмерть стоящих,

И над Рейхстагом красный стяг - в дыму парящий!

Пусть подвиг Родины моей живет в сердцах!

Пусть День Победы - майский день звенит в стихах.

 "Пока мы помним - мы живем" - таков Закон Природы.

Храните Мир на всей Земле на многие на Годы!

 

Джерело:

uk.wikipedia.org

tihi.ru

Рукописи не горять

 

Література вилучена із законів

Вона одна не визнає смерті.    

 Твір, який читають, має теперішнє;      

 твір, який перечитують, має майбутнє.            

                               А. Дюма-Син

 

 

В цьому році ми святкуємо ювілей, 125-річчя з дня народження великого письменника Михайла Опанасовича Булгакова! В бібліотеці пройшла літературна година «Рукописи не горять». Читачі під час заходу дізналися  не тільки про життя і творчість великого російського письменника, а також обговорили екранізацію його твору «Майстер і Маргарита».

Присутні  зробили висновок, що твори письменника залишаються актуальними і сьогодні, залучаючи ще більшу кількість нових прихильників.

Читачі ознайомилися з інсталяцією «Рукописи не горять».

Рукописи не горять..." Хто сказав цю знамениту фразу, що стала крилатою?

 

І хто сказав, що папір не здатний знищити вогонь? Правдивість цієї фрази міг підтвердити, мабуть, лише літературний персонаж, представник потойбічного світу. Історії відомо чимало випадків, коли письменники і поети спалювали свої творіння. Деякі з них так і залишилися загадкою для нащадків. Другий том поеми Миколи Гоголя, повна версія «Русского Трианона» Анни Ахматової, роман Пастернака «Три имени» – все це твори, які не дійшли до сучасного читача.

Цікаве.

"Рукописи не горять" — із цією вірою у силу мистецтва, яку не можна знищити, вмирав письменник Михайло Булгаков, всі головні добутки якого лежали в ту пору в ящиках його письмового стола неопублікованими й лише чверть століття через одне за іншим прийшли до читача.

Одного разу він зважився на те, щоб знищити свої рукописи. В березні 1930 року Булгаков отримав лист Головреперткому про заборону його п'єси «Мольєр», через десять днів після цього він без найменших сумнівів кинув у вогонь печі свій перший варіант рукопису «Майстра і Маргарити» і п'єсу «Блаженство». Цим же днем пізніше він писав: «...я, своїми руками, кинув в піч чернетку романа про диявола...». Це був не єдиний раз, коли Булгаков спалював свої рукописи. Сам письменник називав піч своїм кращим редактором. Булгаков зраджував вогню не тільки частини рукописів, але і свої вірші, а також сторінки щоденників. Але все ж "Рукописи не горять", — ці слова як би служили авторові закляттям від руйнівної роботи часу, від глухого забуття передсмертного і найдорожчого йому — роману "Майстер і Маргарита".

Крім М. А. Булгакова свої твори спалювали:

Микола Гоголь — великий російський письменник, критик і публіцист, зробив внесок не тільки російську, але й у світову літературу в цілому. Микола Васильович був людиною, що володіє палкою вдачею. Гоголь незадовго до смерті зважився на самий дивний вчинок у своєму житті — знищення своєї праці, другого тома знаменитої роботи — «Мертвих душ», в який він вклав свої релігійні шукання, думки, міркування. Це сталося за кілька років до смерті письменника, тоді Микола Васильович жив у Москві, в будинку на Нікітському бульварі, де, як вважають дослідники і історики, і спалив свій твір. У ніч на 24 лютого 1852 р. Микола Гоголь наказав своєму слузі принести портфель, в якому зберігалися чернетки другого тому «Мертвих душ». На наступний день Гоголь з жалем і подивом усвідомила свій вчинок, розповідаючи графу А. Товстого про те, що сам щиро вражений тим, що зробив.

Олександр  Пушкін - великий російський  поет, письменник не щадив свої твори. Десята глава «Євгенія Онєгіна» була залишена автором лише у вигляді зашифрованих чотиривіршів. Від поеми «Розбійники» уцілів тільки сюжет, який ліг в основу «Бахчисарайського фонтану». Загинули і другий том «Дубровського», а також рукопис «Гавриліади». Вже майже в кінці роботи над «Капітанською дочкою» були знищені її чорнові автографи до заключних главах. У чернетках поета часто можна побачити вирвані сторінки, на яких, як припускають літературознавці, були розміщені посвячення декабристам або малюнки, за які Пушкіну б непереливки.

Федір Достоєвський -  ще один великий російський письменник, який написав безліч шедеврів, потрясли весь світ, —. Робити начерки своїх творів Федір Михайлович найбільше любив у зошитових записах. У зошитах у письменника зберігалися різні речі — і чернетки творів, і щоденникові записи, і прості нагадування. Саме ці зошити Достоєвський вважав найбільш цінними рукописами зі свого архіву, тому намагався ретельно їх зберігати. Однак і в творчості Достоєвського були моменти, коли він кидав рукопис у вогонь. У 1871 році перед поверненням у Росію з-за кордону, побоюючись митного огляду, Достоєвський спалив чисті рукопису «Ідіота», «Вічного чоловіка» й першої редакції «Бісів». І лише за наполяганням дружини він погодився залишити обрані збереглися чернетки і уривки цих творів.

Борис Пастернак — лауреат Нобелевской премии по литературе. Пастернак не имел привычки хранить черновики своих рукописей. Если рукопись не удалась, то она сразу сжигалась. Одним из уничтоженных в печи произведений Пастернака стала пьеса, написанная по заказу МХАТа, под названием «На этом свете», после того как была жестоко раскритикована. Пастернак долгое время своей жизни посвятил написанию важного для его творчества романа под названием «Три имени». В течение нескольких лет Пастернак неоднократно возвращался к работе над этим романом, считая его важнейшей вещью в своем творчестве. В 1921 году он зачитывал некоторые отрывки романа Евгении Владимировне Лурье, своей будущей жене, которая была очарована этим романом настолько, что навсегда запомнила некоторые эпизоды. Когда Пастернак расставался с Женей в 1932 году, он сжег рукопись романа в печке на Волхонке.

Анна Ахматова — одна з найвідоміших російських поетес XX століття, що вразила своїми натхненними і проникливими віршами цілий світ. У важкій долі Ахматової, де творчість займало величезне місце, також були моменти, коли поетеса спалювала свої праці. По більше частини Ахматова знищувала твори не з-за незадоволеності своєю роботою, а з-за постійних обшуків і арештів. До наших днів дійшли лише уривки творів царськосельській тематики «Мої молоді руки» і «Російський Тріанон», які були спалені. Ахматової була повністю знищена ташкентська поема «Енума Еліша». Часто в житті Ахматової бувало так, що вона зачитувала своїм близьким друзям уривки своїх творів, а потім відразу кидала їх у вогонь.

 "Рукописи не горять" - це образне вираження. Просто цими словами підкреслюють, що ніяка праця не може бути марною

Справжні рукописи не горять, тому що вони відображення істини, а істину не можна знищити..

Ніщо не може бути забуте на цій землі, і кожне кинуте в родючий ґрунт зерно звернеться незабаром добрим, щедрим урожаєм. Так кожне талановитий твір, правдиве слово або просто хороший вчинок ніколи не кануть в буття, а залишать свій слід у пам'яті і душах багатьох людей.

 

Джерело:

smartnews.ru›

liveinternet.ru

 

 

                                                                                        

Краса навколо нас

Кожну квітку я хочу відчути
І стеблину всім серцем своїм,
Щоб в житті найдорожче збагнути
І зробити затишним наш дім.

Природа! З дитячих років ми звикаємо до її чарівної краси, яка завжди чарувала і хвилювала людину. Наш зір приваблюють   хвилі Чорного моря, лиману, зелені виноградники, різнобарвні поля, розмаїття квітів та чудові  краєвиди рідного краю, рідної  Березанщини.

Один мудрець сказав: «І якщо мені іноді хочеться жити до 120 років, то тільки тому, що мало одного життя, щоб випробувати до кінця всю чарівність і всю цілющу силу нашої природи. Любов до природи – одна з найточніших ознак любові до Батьківщини».

З метою розширити і збагатити знання дітей про природу рідного краю, виховувати дбайливе ставлення до всього живого, ми провели екомандрівку «Якщо поглянути навколо».

Під час заходу діти дізналися про рослини, птахів і звірів нашого краю, які занесені в Червону книгу, переглянули  літературу з екології, розгадували вікторину, кросворд, брали активну участь в рольових іграх, а також підготували фото «Краса  навколо нас».

                       Бережіть красу матінки Землі, бережіть природу!

Джерело:

 calendar.online.ua/

vitau.org.ua

Живи, добро звершай!

Та нагород за це не вимагай.

Лише в добро i вищу правду вiра

Людину відрiзня вiд мавпи і вiд звiра.

Хай оживає iстина стара:

Людина починається з добра

            Л.Забашти.

  Ми продовжуємо знайомити  читачів з творами В.О. Сухомлинського - великого педагога і письменника, який дуже любив дітей, написав для них багато цікавих і повчальних  розповідей. 

   На годину доброти «Людина починається з добра» до нас завітали учні молодших класів.   На прикладі оповідань  Сухомлинського «Добре слово», «Дивний мисливець»,«Сьома дочка» вчимо дітей оцінювати вчинки головних героїв оповідань, наслідувати їх позитивні риси, прагнути до самовдосконалення, любити і поважати своїх рідних, людей похилого віку, друзів, рідну землю, бути працьовитими, чуйними, добрими.

Прочитавши  та обговоривши твори, діти зробили висновок, що потрібно робити добрі справи: це і допомога старшим, і підтримка друзів, і добрі слова,  треба роби все так, щоб людям, які тебе оточують, було добре.

 Здавна говорили, що  краса врятує світ, а тепер говорять, що  врятує світ лиш доброта.  І це, дійсно, так. 

      Тож поспішайте  робити добро!

До нього не заросте народна стежка

«Я памятник себе воздвиг нерукотворный,

К нему не зарастет народная тропа…»

                            А.С.Пушкин

Великий російський класик, поет Олександр Пушкін, народився в Російській Імперії в період правління імператора Павла Першого. Дата народження Пушкіна в історичних джерелах позначається двояко: 26 травня і 6 червня 1799 року. Так яка ж з них правильна? Вся справа в тому, що 26 травня – це день народження Пушкіна по римському (старому) календарем, а 6 червня – по сучасному – Юліанським. У будь-якому випадку, сьогодні всі шанувальники таланту геніального російського поета щорічно відзначають день його народження саме 6 червня. Місце народження Пушкіна - місто Москва. Проте в ті роки вона вважалася другим містом країни після Санкт-Петербурга

Літературна творчість великого російського поета супроводжує нас протягом усього життя. Його твори об'єднують людей різного віку, віросповідань, національностей, переводяться на десятки мов світу.

Олександра Пушкіна називають засновником сучасної російської літературної мови. Наскільки б важкими не були його твори для перекладу, поет має своїх шанувальників майже в усіх куточках нашої планети. З його казками ми починаємо знайомитися, ще не навчившись читати.

Ось і до нас на захід «Что за прелесть эти сказки» завітали учні 1 класу.  Діти переглянули презентацію,  прослухали аудіоказку у виконанні кращого актора театра і кіно  О.Табакова  «Сказка о мертвой царевне и семи богатырях», дізналися, хто ж маленькому Сашкові  розповідав на ніч казки, і як у нього народилися геніальні казкові твори, якими зачитуються досі і діти, і дорослі у всьому світі.

Поезія залишиться і після його смерті: «до нього не заросте народна стежка». І творець залишиться жити в своїх творіннях.

Джерело:

ru.wikipedia.org

fb.ru

Любов'ю зігрій дитяче серце

Захист дитинства у цілому світі 
Це місія честі, любові, добра. 
Заради майбутнього треба нам жити 
Прекрасне і вічне нехай не вмера!

Ось і настало довгоочікуване тепле літечко. Бібліотекою заплановано багато цікавих заходів для дітей.  Одне з них вже відбулося – це свято до Дня захисту дітей «Віддамо цей світ дітям», яке ми провели разом з Коблівською ЗОШ І-ІІІст.

Дітвора з радістю відправилась у тривалу  кругосвітню  подорож  по океану  розваг на паровозику  з Ромашкіно, відвідала  безліч чарівних зупинок, танцювала, грала та відпочивала.

                                       Зупинка «Патріотичний боді-арт» 

«Знавці  української  культури»

 «Мандрівник»

  «Колесо історії»

«Шосте відчуття»

 «Ерудит»

 «Художник - фантазер»

Ми, дорослі, саме в дітях прагнемо бачити здійснення своїх мрій і сподівань.  Тому ми  закликаємо не  тільки 1 червня, а й кожного наступного дня зігрівати теплом і любов'ю кожне дитяче серце.