Нові герої, нові світи: що читають наші діти сьогодні

    Другого квітня відзначається Міжнародний день дитячої книги. Цю дату встановлено з ініціативи й за ухвалою Міжнародної ради дитячої книги. Щороку з 1967-го - у день народження Ганса Крістіана Андерсена - у всьому світі проходять заходи, присвячені дитячій літературі й читанню.

    Дитяча література, як жанр, з’явилася не так вже давно. Перші книжки для дітей були написані тільки в XVII столітті, а до тих пір розважальні та повчальні історії передавалися виключно з вуст в уста. Колискові пісні, казки, народні оповідання - становили початки дитячої літератури, що нині активно розвивається та збагачується неперевершеними історіями.

Дитяча книга - це не просто сторінки з картинками. Це перші подорожі, вірні друзі та уроки доброти, які залишаються з нами на все життя. Саме з казки починається любов до читання та великі мрії.

   «Читання - це віконце, через яке діти бачать і пізнають світ і самих себе”- говорив В.Сухомлинький, видатний український  педагог, публіцист, письменник, поет,

   Книги допомагають дітям розуміти світ, розвивати фантазію та ставати справжніми супергероями у власних історіях. Сьогодні - чудовий привід відкласти ґаджети, відкрити яскраву збірку та прочитати кілька сторінок разом з дітьми.

   Ми впевнені, що найкращий подарунок для дитини - це захоплива історія.

  У нашій бібліотеці на поличках чекають нові пригоди, добрі чарівники та неймовірні відкриття. Завітайте до нас сьогодні, щоб обрати щось цікаве для сімейного вечора! А поки пишіть у коментарях: що зараз читають ваші діти чи онуки?

Казки, що зігрівають серця

Сьогодні, 2 квітня, світ відзначає день народження Ганса Крістіана Андерсена - людини, яка навчила нас бачити магію у звичайних речах: від старого ліхтаря до маленької горошини.

Символічно, що саме в цей день ми святкуємо Міжнародний день дитячої книги. Адже саме з казок Андерсена для багатьох починається велика подорож у світ літератури. Його історії - це не просто розвага, це уроки стійкості, доброти та справжньої любові, які не мають віку.

Завітайте до нас за улюбленими історіями! Нехай кожна прочитана сторінка дарує віру в дива. 

Цікаві факти із життя казкаря Ганса Християна Андерсена

1.Майбутній письменник народився в Данії в невеликому містечку Оденса. У школі він не відрізнявся особливими успіхами в навчанні і свої казки до кінця життя писав з граматичними помилками.
 2.У Ганса Християна Андерсена було багато невиправданих страхів і фобій. Так, наприклад, він

боявся згоріти під час пожежі, тому постійно носив з собою мотузку, щоб в разі чого відразу вибратися через вікно. Він боявся, що його можуть пограбувати, отруїти. Також письменник боявся собак. Він не їв свинину, бо боявся заразитися паразитами. Він боявся, що його випадково вб’ють. А пограбування бачив на кожному кроці.
У кошмарах йому бачилося, що його ховають живцем, тому щовечора перед сном він клав біля ліжка записку: «Я тільки здаюся мертвим».
3. Мав звичку дуже економити – при кожній покупці постійно мучився питанням,чи не переплатив він.
4. Вічним стражданням Андерсена був зубний біль. Втрачаючи черговий зуб, він засмучувався, а попрощавшись з останнім у 68 років, заявив, що тепер не зможе писати казки.
5. Андерсен ніколи не був одружений.
6.За життя Андересен написав 170 казок! Свою першу казку під назвою «Сальна свічка» письменник написав ще під час навчання в школі. Цей рукопис історики знайшли в архіві міста Оденса.

7.2 квітня в день народження Ганса Християна Андерсена у всьому світі відзначають Міжнародний день дитячої книги.

З 1956 року Міжнародною радою з дитячої книги (IBBY) присуджується Золота медаль Ганса Християна Андерсена – це найвища міжнародна нагорода в сучасній літературі.
8. Оскільки письменник не мав своїх дітей, то любив розповідати цікаві історії чужим діткам.
Але ще однією його причудою було те, що Андерсен не любив брати їх на руки чи садовити на коліна.
9.Він не боявся травмувати дитячу психіку, ненавидів щасливий кінець і залишав після себе сумні, а часом і похмурі казки.
10.Єдиним твором, який зворушував і його самого, була «Русалонька», але і та з нещасливим кінцем.
11. Фразу «Жити значить подорожувати» Андерсена в наш час взяли на озброєння тисячі туристичних агенцій. Казкар був одержимий подорожами, в цілому він зробив 29 великих подорожей, що на ті часи здавалося майже неймовірним. У поїздках він проявив себе відважною і витривалою людиною, їздив верхи і добре плавав.
12. Близько 10 років прожив за межами Данії. Андерсен познайомився з багатьма письменниками і діячами мистецтв. У Парижі він познайомився з Генріхом Гейне, у Римі - з відомим тоді скульптором Торвальдсеном. В Англії Андерсен потоваришував  із Чарльзом Дікенсом, з яким довго листувався. У Франції Андерсен зблизився з Віктором Гюго, познайомився з Оноре де Бальзаком і Олександром Дюма.
13. У 1872 році Ганс Християн Андерсен захворів на рак печінки. Він помер 4 серпня 1875 року неподалік від Копенгагена.

           

Джерело:
https://kalamar.ua/facts-andersen/
https://dovidka.biz.ua/andersen-tsikavi-fakti
фото: з мережі Інтернет
 

З Днем визволення с.Коблеве!

  Сьогодні ми схиляємо голови в глибокій пошані та вдячності перед величним подвигом покоління переможців. Ми відзначаємо особливу, священну дату для нашого рідного краю - День визволення Коблевого від фашистських загарбників!

   Ми пам’ятаємо... Це були часи нелюдських випробувань, болю та страху. Але дух нашого народу не було зламано. І цей день настав! 

   Рання весна тоді вже проклюнулась зеленими травами. Радість і гордість повнили серця людей - розпочалося звільнення Березанщини від фашистської нечисті.

  У березні-квітні 1944 р. на території району  у складі 3-го Українського билися війська 5-ї ударної армії генерал-полковника В.Д.Цветаєва. Армія, після визволення Миколаєва,  повела наступ на Одесу уздовж узбережжя Чорного моря,тобто по землях Березанського району. Тут билися прославлені 416- Таганрозька, 86-а і 108-а гвардійські Миколаївські і 109-а гвардійська Бериславська стрілецькі дивізії.                       29 березня частини 416-ї стрілецької дивізії визволили райцентр Березанка. На наступний день, 30 березня, - села Червону Україну і Нечаяне. 1 квітня дивізія вийшла до Тилигульского лиману біля с. Анатолівка і форсувала його. 248-ма стрілецька дивізія 5-ї ударної армії 30 березня звільнила х.Вольний (Березанка) і с.Красне, а гвардійці 109-ї  Бериславської і 86-ї  Миколаївської дивізій – села Коблеве і Федорівку. У цей же день частини 244-ї  стрілецької дивізії очистили від ворогів Богданівку, Комісарівку.

 Бої на Тилігульському лимані придбали завзятий характер. Противник, підтягнувши резерви, використовував природні перешкоди як  черговий рубіж оборони з сильно розгорнутою системою вогню.  Особливо важко довелося 109-й і 86-й гвардійським  стрілецьким   дивізіям, якими командували І.В. Балдинов та В.П. Соколовський.

  Після звільнення сіл Федорівка та Коблеве 1 квітня два полки  109-ї гвардійської стрілецької
дивізії почали форсування лиману вбрід. Фашисти укріпились на західному березі лиману і тримали дамбу під пересіченим вогнем.

      Колишній командир  260-го орденів Олександра Невського і Михайла Кутузова  гвардійського стрілецького полку  86-ї червонопрапорної  гвардійської стрілецької дивізії  М.Волков згадував, що  2 квітня, ввечері, його бійці поодинці пішли вузькою смугою дамби, розуміючи, що в будь-яку мить ворог може відкрити вогонь. Чим ближче підходили до берега, тим сильніше ставав вогонь. На відстані 100-150 метрів від протилежного берега дамбу у двох місцях було підірвано.

    Однак після півночі німці відновили контратаки. До ранку вони підтягнули 15-ту румунську піхотну дивізію, і атаки посилилися. Бездоріжжя не давало можливості нашим воїнам підтягти артилерію, а відбиватися автоматами, перебуваючи в крижаній воді, було неможливо. Після тяжких боїв наші частини були змушені повернутися до Коблеве.

 Початок квітня, а вода в лимані ще вкрита кригою. Мокрий сніг, сильний північно-східний вітер. Жителі села надавали посильну допомогу: вночі приносили, привозили все, що могло триматися на воді. За добу були викопані окопи, траншеї, землянки.

    Ввечері, 3 квітня почалася сильна буря. 10-бальний вітер розгойдав поверхню лиману. Дув сильний північний вітер, йшов мокрий сніг, часом вирувала справжня завірюха.  Навіть на березі тіло коченіло від холоду. I ось в таку негоду командування дивізії  віддає наказ: форсувати трикілометровий лиман вбрід. Це було тяжко зробити і в літню погоду, а в холодний час - було справді героїчним подвигом. Льодяна вода часом доходила бійцям до плечей, але вони йшли, несучи зброю над головою. До вечора за допомогою армійської артилерії форсування лиману

відновилося. Тепер убрід йшли і гвардійці 86-ї стрілецької дивізії. Зброя, боєприпаси, промоклі шинелі на плечах і - вогонь з усіх видів зброї з протилежного берега. Вони падали, гинули, але йшли  вперед і до настання сутінок вийшли до     с. Кошари.

 До 2 години 3 квітня вони захопили плацдарм і протягом дня не лише утримали, але і розширили його. У боях за Тилігульський лиман 109-а гвардійська дивізія втратила 124 людини . 

  Славною сторінкою форсування Тилігульського лиману завершились бої на Миколаївщині 4 квітня 1944 року, на 1018 день війни, береги    лиману були повністю очищені від ворога.

  Відтоді минуло 71 рік. Похмура ніч окупації змінилась світлом радості і надії. Виросли нові покоління людей, які мирно живуть, пам’ятаючи, якою дорогою ціною далось майбутнє.

Пам’ять про героїв жива, поки ми про них пам’ятаємо. Перегляньте фотографії з виставки, підготовленої  бібліотекою, присвяченої цьому знаменному дню. Це наша історія, яку ми маємо берегти та передавати нащадкам.

Вічна слава героям-визволителям! 

Зі святом, дорогі земляки!

Джерело:
За матеріалами районного краєзнавчого музею та розповідями очевидців