2 серпня -
День пам'яті жертв геноциду ромів. Ця дата була
установлена завдяки прокламації Міжнародної ради пам'яті геноциду ромів, яку
прийняли 23 листопада 1996 року лідери ромських організацій з десяти країн
Європи та Сполучених Штатів на конференції «Геноцид - Пам'ять - Надія».
Саме цього дня, 2
серпня 1944 року, в
газових камерах Освенціма-Біркенау було вбито близько 3 000
ромів та синті — жінок, чоловіків і дітей. Цей
акт насильства став частиною нацистського геноциду, який тривав впродовж Другої
світової війни. У той час, коли гітлерівці проводили масові вбивства євреїв,
менш відомим залишався геноцид ромів і синті, хоча він не був менш жорстоким. За оцінками
дослідників, під час Голокосту було знищено близько 500 000 ромів і синті по
всій Європі, але ці цифри не завжди фіксувалися у офіційних документах, що
сприяло забуттю трагедії.
Про вбивства ромів і синті вперше публічно
заговорив високопоставлений
чиновник Адольф Ейхман під
час суду над військовими злочинцями в Єрусалимі в 1961 році. У 1979 році
синті-активісти організували демонстрацію в Берген-Бельзені, вимагаючи
визнання трагедії. Того ж року в німецькому містечку сталося ще одне значуще
протистояння, коли активісти вимагали уваги до цієї проблеми через демонстрації
і марші.
Відомо, що нацисти
використовували спеціальні символи для позначення ромів і синті в концтаборах.
Зокрема, ромів часто позначали чорним трикутником на одязі, що символізував
їхній статус «асоціальних елементів», поряд з іншими жертвами нацистського
режиму.
У 1980 році, після того, як їхні заклики
залишались без уваги, ромські та синті активісти оголосили голодування в Дахау,
протестуючи проти небажання визнавати ці факти. Це був один із найбільш
виразних жестів опору.
Голодування в
Дахау стало символом незламної волі та боротьби за визнання жертв. Це
привернуло увагу громадськості до проблеми і дало старт новій хвилі міжнародних
зусиль щодо визнання цього геноциду.
Перше офіційне визнання Голокосту
ромів і синті відбулося в 1982 році, коли канцлер Західної Німеччини Гельмут
Шмідт визнав, що нацистський режим переслідував і скоював геноцид проти
цих народів через їхню расову належність. Це стало поворотним моментом у
міжнародному визнанні трагедії ромів.
Цікавий факт: У 2012 році Німеччина
виплатила компенсації деяким представникам ромських громад як частину моральної
компенсації за пережиті страждання під час нацистського режиму.
Цей день є важливим нагадуванням про
трагедію, яку пережили ромські громади, та закликом до збереження пам'яті, щоб
подібне більше не повторилось.
Головне:
*2 серпня 1944 року було знищено 3 000
ромів та синті в Освенцімі-Біркенау.
*500 000 ромів і синті загинули під
час Голокосту, але їхні жертви довго залишалися непоміченими.
*Перший міжнародний протест ромів відбувся
в 1979 році в Берген-Бельзені, а в 1980 році — голодування в Дахау.
*Офіційне визнання геноциду ромів і
синті відбулося лише в 1982 році в Німеччині.
Історія не має терміну придатності.
Пам'ятати - це не лише про минуле, це про захист нашої власної людяності у
сьогоденні.
Для тих, хто прагне глибше зрозуміти події
тих років та вшанувати пам'ять безневинно загиблих, пропонуємо інформаційну
добірку джерел та літератури:
·
«Геноцид ромів України в роки Другої світової війни» (упорядник М. Тяглий)
- ґрунтовна праця про долі ромських громад на наших теренах.
·
«Неврахована жертва. Нацистський геноцид ромів» (Д. Кенрік, Ґ. Пуксон) -
висвітлення трагедії в загальноєвропейському контексті.
·
Матеріали Українського центру вивчення історії Голокосту та Українського
інституту національної пам’яті - архівні документи, статті та спогади свідків.
·
Збереження
історичної пам’яті - це наш спільний обов'язок заради мирного майбутнього.
Джерело:
https://www.dilovamova.com/
https://www.obozrevatel.com/
Зіграли в гру - сортування «Морська чи річкова», де
розбиралися, хто живе у солоній воді, а хто - у прісній.
