неділя, 23 червня 2024 р.

Зі святом, рідне село!

 

   На Свято Трійці ми відмічаємо День села. На жаль, клята війна внесла свої корективи, затьмарила свято сумними подіями. І все ж таки, ми щиро віримо, що в наступному році День села ми обов’язково святкуватимемо під мирним небом на українській землі.
  Тож, шановні односельці,  від щирого серця вітаємо усіх Вас з  цим  особливим святом, яке об’єднує всіх,  хто любить своє  село, тих людей,  чиєю працею воно створювалось. Від усієї душі зичимо Вам, шановні односельчани та Вашим родинам, міцного здоров’я, щастя,  добра, достатку, мирного неба над головою, довгожданої Перемоги та Божої благодаті


                                                            (від 2020р)

Зі Святом Трійці!

 

День Святої Трійці – одне з дванадцяти найбільших свят у християн.
Свято Трійці, День Святої Трійці, П’ятидесятниця, Зелене свято - це назви православного свята, яке настає через 50 днів після Великодня.
Дата свята змінюється щороку та залежить від місячного календаря. Цього року Трійця, як і Великдень, буде пізнішою. Вона припадає на 23 червня.
З нагоди свята в бібліотеці відбулася година народознавства «Трійця: історія і традиції», оформлена книжкова виставка «Зелені чари». Під час заходу користувачі ознайомилися традиціями святкування Трійці в Україні.




субота, 22 червня 2024 р.

Нас пам’ять кличе у роки війни...

    22-е червня 1941-го року, 4:00 ранку, мить ..., і шквал крові, болю і смерті. Він тривав кілька довгих років, одних із самих довгих років в житті тих, кому вдалося пережити весь цей жах на нашій землі. А багатьом не вдалося. Не судилось пережити цю мить, адже це тільки мить у тисячолітній історії всього нашого людства. Ми про це не забули.
  Кожен раз в цей день ми згадуємо про тих, хто так і не повернувся з цієї війни. Про тих, хто кров’ю і потом відстоював нашу перемогу. Про тих, хто першим прийняв на себе цей страшний удар і про тих, чиї життя були покалічені і зруйновані іншими людьми.
    Пам’ять - хитра штука. Вона частенько зраджує нам. А потім знову 22-е червня 1941-го року, 4:00 ранку, мить ... і ... 
   До Дня Скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні в бібліотеці оформлено  коментовану виставку - спомин «Нас пам’ять кличе у роки війни».


     22 червня 1941 р. гітлерівська Німеччина напала на Радянський Союз. її війська державний кордон від Льодовитого океану до Чорного моря й розпочали наступ у глиб території СРСР. Союзниками Німеччини виступили Фінляндія, Угорщина, Румунія та Італія.Гітлерівське командування дістало можливість зосередити проти СРСР більшу частину своїх сил, озброєння, військової техніки (до 5,5 млн солдатів і офіцерів Німеччини, країн-сателітів) — 190 дивізій розгорнулися на всій довжині фронту. їх. повинні були підтримувати чотири з п'яти німецьких повітряних флотів. 
      Радянські війська, зосереджені в західних прикордонних округах, складалися зі 170 дивізій і налічували близько 2,7 млн. бійців і командирів. Радянські дивізії не були повністю укомплектовані людьми, озброєнням, військовою технікою. Тому на основних напрямках ворог спромігся забезпечити собі значну перевагу.Вранці 22 червня 1941 р. гітлерівська авіація розпочала бомбардування радянських військових аеродромів і важливих стратегічних міст. Раптовість нападу дозволила ворогові у перший день війни знищити 66 радянських аеродромів і 1201 літак 
   .Перші удари нацистів взяли на себе радянські прикордонники. Незважаючи на чисельну перевагу ворожих сил, вони показували приклади героїзму та мужності. Навіки в історію війни увійшли подвиги прикордонників застави лейтенанта ЛопатІна, бійців 90-го Володимиро-Волинського загону прикордонників, воїнів фортеці м. Бреста. На деяких напрямках радянські війська навіть перехопили стратегічну ініціативу і перейшли у наступ, зокрема вибили ворога з Перемишля й утримували місто протягом 5 днів. Але, попри героїчний опір Червоної армії, тільки протягом першого дня ворог просунувся на 30—50 км у глиб радянської території.
    Ніхто не забутий! Ніщо не забуте! Так ми говоримо своїм дітям. Ми стали передавати це з покоління в покоління. Ми закріпили цю пам’ятну дату в наших серцях. Вона є. Залишивши образи, ми навчилися прощати. Ми вміли прощати завжди. Прощати і не ображатися на людство за те, що воно допустило подібний хід розвитку подій. Ми навчилися любити. Любити тих, хто дорогий нам, хто поруч з нами. Любити життя, а не смерть, ненависть і агресію. Тому ми виграли тоді. Тому перемагаємо зараз. І не дай нам Бог забути про це!