Комунальний заклад "Коблівська публічна бібліотека Коблівської сільської ради"
Коблівська центральна бібліотека
понеділок, 23 лютого 2026 р.
Всеукраїнський конкурс творчих проєктів
пʼятниця, 20 лютого 2026 р.
Сила рідного слова
Зоя
Ружин
Сила
роду України – мова-берегиня!
З глибини віків, із мови –
мудрості джерельце,
У калини-України із любов’ю
серце.
Кожне слово, як перлина –
гордість України!
Наша мова, наша пісня
славна, солов’їна…
…Нас єднає наша мова – нації
святиня,
Сила роду України –
мова-берегиня!
Важливою частиною рідної мови є місцеві діалекти («свій говір»), які роблять її живою та неповторною.
Наш
колорит
Миколаївщина
Ці слова часто зустрічаються саме в
сільських районах нашої області:
Кабиця — літня пічка на подвір’ї
(справжній символ південного двору).
Керпатий — людина з кирпатим носом або
той, хто задирає носа (гоноровий).
Драяти - дуже сильно щось відмивати або
чистити.
Гупати - голосно стукати або падати.
Пец - гострий перець (місцева назва).
Ампулка - стержень для кулькової ручки (це
суто наша, південна «фішка»).
Гайда - заклики йти кудись (запозичення,
що міцно прижилося).
Одеський колорит
Одеський говір - це суміш мов, де багато
слів мають коріння в ідиші чи італійській:
Синенькі - баклажани (на Півдні їх майже
ніхто не називає інакше).
Рачки - дрібні креветки, які продають на
склянки.
Альфатер - сміттєвий бак (назва пішла від
компанії, що їх встановлювала).
Фармазон - брехун, шахрай або людина, що
прикидається кимось іншим.
Каструльщик - водій, який займається
приватним перевезенням («каструлить»).
Бекицер - швидко, мерщій.
Халоймес - дурниця, нісенітниця або щось
неякісне.
Херсонщина
Херсонський говір дуже близький до
миколаївського, але має свої «смачні» деталі:
Пшонка - кукурудза (особливо варена).
Гарбуз - тут так часто називають кавун
(хоча літературно це «кавун», старі люди подекуди зберігають давні назви).
Вада - невеличкий рівчак для поливу
городу.
Бакланіти - багато й беззмістовно говорити
(базікати).
Стулка - стілець.