День довкілля у нашому Бібліотечному Хабі!

 Що для нас природа? Це не просто цифри у звітах чи параграфи у підручниках. Це шум Чорного моря, крики птахів над лиманом і той особливий запах степових трав, який знає кожен житель нашої громади.

В Україні День довкілля у 2026 році припадає на 18 квітня (третя субота квітня). Це національне свято, спрямоване на поліпшення стану навколишнього середовища: озеленення, прибирання сміття та очищення водойм. Також в Україні 15 квітня відзначають День екологічних знань

До Дня довкілля та  Дня екологічних знань ми підготували для наших користувачів особливу локацію -  виставку – інсталяцію  «Земля – наш спільний дім», яка об’єднує знання, творчість та сучасні технології. 📖💻

Що цікавого на виставці?

§  Книжкові новинки: Від «зеленої енергії» до секретів екології Чорного моря. Дізнавайтеся, як маленькі звички кожного з нас рятують велику планету.

§  Мистецтво переробки: Подивіться, як звичайні скляні пляшки та морські мушлі перетворюються на витончений декор. Це наш спосіб сказати «ні» сміттю і «так» творчості!

§  Цифровий погляд на природу: На нашому «екологічному» ноутбуці транслюються неймовірні кадри життя птахів та краєвиди нашого узбережжя. Приходьте просто порелаксувати під звуки природи.

§  Фото-мандрівка: Світлини рідних берегів, які нагадують — ми живемо у справжньому раю, який варто берегти.

 Ми провели в бібліотеці акцію «Посади квітку-прикрась планету»
Кожна посаджена квітка - це маленький внесок у велику справу: очищення повітря, збереження біорізноманіття та просто створення краси навколо нас. Ми віримо, що зміни починаються з кожного з нас, з нашого подвір’я, з нашої громади.
 

Запрошуємо кожного завітати до бібліотеки, надихнутися на еко-зміни та обрати книгу для душі. Давайте берегти красу нашого дому разом!

#ДеньДовкілля#Коблеве

Великдень у бібліотеці

 

Напередодні світлого свята Великодня у нашій бібліотеці відбулася яскрава виставка поробок членів гуртка «Джерельце».
Відвідувачі мали змогу помилуватися різноманітними великодніми композиціями: писанками, святковими кошиками, квітами та милими зайчиками, створеними з любов’ю та фантазією.
Окрім творчих робіт, на виставці були представлені й цікаві книги про Великдень - про його історію, традиції та символіку. Вони допомагають глибше пізнати українські звичаї, дізнатися про значення писанок, обрядів і святкових страв.
Запрошуємо всіх охочих завітати до бібліотеки, щоб не лише насолодитися атмосферою свята, а й відкрити для себе щось нове та пізнавальне.
Щиро дякуємо всім, хто долучився до створення цієї святкової краси!
Христос Воскрес! Нехай у кожній родині панують мир, радість і добро.

Трагедія, що немає забуття

11 квітня у світі відзначається Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів - день пам’яті мільйонів людей, які стали жертвами нацистського режиму.

Саме цього дня 1945 року в’язні концтабору Бухенвальд підняли повстання і звільнили себе ще

до приходу союзних військ. Ця подія стала символом мужності, сили духу та прагнення до свободи.

   У роки Другої світової війни через систему нацистських концтаборів пройшли понад 18 мільйонів людей, з яких більше 11 мільйонів загинули. Серед них були чоловіки, жінки, діти різних національностей, у тому числі й українці.

    Концтабори стали символом жорстокості та знецінення людського життя. Найвідоміші з них - Освенцим, Дахау, Майданек.

    Сьогодні ми згадуємо загиблих і висловлюємо глибоку повагу тим, хто вижив. Пам’ять про ці трагедії - це застереження для всього людства.

    Пам’ятаємо. Вшановуємо. Ніколи знову 

    В роки Другої світової війни на території нашої  Коблівської громади в с. «16 жовтня» (нині с.Виноградне)  в 1941   діяв  концентраційний табір.  

    На кінець жовтня фашисти нагодилися в село уособлювати тут нову владу: залишилося 16 румунів та двоє німців - старшими над ними.   

   А десь  у листопаді,   загнані  перед  очі  нових  хазяїв,  місцеві  жителі одержали  наказ: прибрати в корівниках, бо привезуть сюди військовополонених - концтабір буде.   Встигли вичистити та настелити соломи лише в кількох корівниках. Фашисти не чекали, поки робота буде закінчена і в'язнів загнали на брудну голу підлогу.    

  За колючий дріт потрапили 500 радянських бійців, полонених у перші дні окупації  під Очаковом.  

     Листопад був холодним, а в'язні напівроздягнені. Годували їх запареним зерном. Пшениця чи ячмінь - що було. Щодня в'язнів ганяли на роботу - бити молотами каміння. Фашисти мостили бруківку від Коблевого до Федорівки.     

  " Серце   кров'ю  обливалося, як подавали миски з тією кашею.  Рідко коли пшеницю видавали, все більше овес та ячмінь", - пригадувала Н.П.Кокошко, яку разом з іншими жінками німці примусили варити  їжу полоненим.  Підгодовувати полонених забороняли  і жорстоко  били тих, хто не виконував наказ. Але місцеві жителі, жаліючи полонених, виходили на дорогу, якою гнали їх з роботи, хто з куснем хліба, хто з кухлем молока. В'язні були такі голодні, що кидалися на їжу, калічачи один одного.   

 Через якийсь місяць-два їх залишилось удвічі менше. Помирали в'язні десятками.   Щодня з воріт табору виходила навантажена трупами підвода.  Трупи і напівживих румуни вивозили десь у кар'єр.  Останніх чомусь вирішили поховати на кладовищі.  

    "На кладовищі  була  вирита велика яма, куди і скидали мерців, присипаючи  землею.  І не заривали, доки яма не наповниться до верху. Потім  викопували  іншу"-згадував М.М.Дибчук, свідок тих подій, житель села Виноградне. 
Влітку 1943 року в'язнів залишилося 50 чоловік з 500.

22 в'язні  поховані в кінці кладовища.

До вашої уваги, друзі, книжкова виставка  «Пам’ять, що не згасає», видання, які найбільше розкривають  дану тему.