Чорна спадщина Чорнобиля

Ми    атомні заложники прогресу.

Вже в нас нема ні лісу, ні небес.

Так і живем од стресу і до стресу,

Абетку смерті маємо - АЕС.

                             Л.Костенко

26 квітня - це найтрагічніша дата в історії нашого народу, це день чорнобильського лиха, болю і суму. Забути це й викреслити із нашої пам’яті – неможливо.

2016-й оголошено роком вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і пам'яті жертв Чорнобильської катастрофи.

До 30-річчя від Дня Чорнобильської трагедії в бібліотеці відбулися перегляд відеопрезентації «Чорна спадщина Чорнобиля» та бесіда-діалог «Під полиновою зорею».

Ця катастрофа не тільки викликала численні жертви, але й суттєво змінила якість життя населення України. Чорнобильська катастрофа на атомній станції завжди буде займати особливе місце в історії людства.

Людина і суспільство повинні докорінно змінити своє ставлення до природи та її ресурсів.

Колись  славилась чорнобильська земля щедрими  врожайними садами, лісами, багатими на ягоди, гриби, горіхи, чудовими краєвидами, пре­красними місцями відпочинку. Але тільки до жахливої ночі 1986 року. Відтоді ця земля почала називатися «зоною».

У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року о 1 год. 23 хв. 40 с, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобиль­ської атомної електростанції несподівано розірвало нічну темряву велетенське полум'я. Почався новий відлік українського часу. Болісний. Гіркий. Печальний...

А  на квітучій українській землі з'явились пусті міста і села, мертвий ліс, до якого не можна підходити, сади з яблуками, насиченими радіоактивною отрутою, вода, яку не можна пити, ріки, в яких не можна ловити рибу, і навіть повітря, яким дихаємо, стало ворогом.

Наслідки вибуху четвертого реактора Чорнобильської атомної сколихнули весь світ.

На сьогоднішній день два з половиною мільйони людей про­живають у забрудненій зоні, з них вісімсот тисяч дітей. Смерть понад 35 тисяч людей пов'язана з аварією на ЧАЕС та її на­слідками. 

Впала з неба додолу потривожена ангелом зірка,

Покотилась до обрію, збурила зоряну синь;

На душі стало сумно, на устах стало солоно-гірко,

Бо чорнобиль-трава — не полин.

 (/. Притика)

Чорно́бильська катастро́фа — техногенна, екологічно-гуманітарна катастрофа, спричинена вибухом і подальшим руйнуванням четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції в ніч на 26 квітня 1986 року, розташованої на території Української РСР. Руйнування мало вибуховий характер, реактор був повністю зруйнований і в довкілля було викинуто велику кількість радіоактивних речовин. Відбувся радіоактивний викид потужністю в 300 Хіросім.

Чорнобильська АЕС (51°23′22″ пн. ш. 30°05′59″ сх. д. / 51.38944° пн. ш. 30.09972° сх. д. / 51.38944; 30.09972) розташована в Україні поблизу міста Прип'ять, за 18 кілометрів від міста Чорнобиль, за 16 кілометрів від білоруського кордону і за 110 кілометрів від Києва. До аварії на станції використовувалися чотири реактори РБМК-1000 (реактор великої потужності канального типу) з електричною потужністю 1000 МВт (теплова потужність 3200 МВт) кожен. Ще два аналогічні реактори будувалися. ЧАЕС виробляла приблизно десяту частку електроенергії України.

Приблизно о 1:23:50 26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС стався вибух, який повністю зруйнував реактор. Будівля енергоблока частково обвалилася, при цьому, як вважається, загинула 1 людина — Валерій Ходимчук. У різних приміщеннях і на даху почалася пожежа. Згодом залишки активної зони розплавилися. Суміш з розплавленого металу, піску, бетону і частинок палива розтікалася під реакторними приміщеннями. В результаті аварії стався викид радіоактивних речовин, у тому числі ізотопів урану, плутонію, йоду-131 (період напіврозпаду 8 днів), цезію-134 (період напіврозпаду 2 роки), цезію-137 (період напіврозпаду 30 років), стронцію-90 (період напіврозпаду 29 років). 

Ситуація погіршувалася в зв'язку з тим, що в зруйнованому реакторі продовжувалися неконтрольовані ядерні і хімічні реакції з виділенням тепла (від горіння запасів графіту), з виверженням з розлому протягом багатьох днів продуктів горіння радіоактивних елементів і зараження ними великих територій. Зупинити активне виверження радіоактивних речовин із зруйнованого реактора вдалося лише до кінця травня 1986 року мобілізацією ресурсів усього СРСР і ціною масового опромінення тисяч ліквідаторів.

У ці дні ми привертаємо увагу як української, так і світової громадськості до страждань людей, які зазнали і продовжують зазнавати дії радіації, — наших співвітчизників і жителів інших держав. Серед них і ті, хто захистив світ від страшної біди ці­ною свого здоров'я, а інколи й життя. Ми схиляємо перед ними голову.

Джерело:

uk.wikipedia.org

Інтернетресурси

Маленькі гості

Хто в чарівний світ пригод
Потрапить бажає,
Той нехай в бібліотеку
Зразу завітає.

                       Ірина Охтирська

Пограти та почитати  в бібліотеці  завітали малята  дитсадка «Сонечко». Їм всього по 4 роки. Ми познайомили їх з дитячими книжечками, пояснили, навіщо люди  ходять до бібліотеки.

 Нам з вихователькою Тачаловською Таїсою  Володимирівною було цікаво спостерігати за ними.

Дітки  знаходили знайомі книжки, відкривали  їх і відтворювали  твір, який запам’ятали, роблячи вигляд, що читають.

А потім ми їм прочитали казочку про хоробру мишку.

«Перечитавши» книги, вони почали бавитися іграшками, серед яких знайшли іграшки, які нагадували казкових героїв. 

Для малят було все незнайоме, загадкове і цікаве.

Надалі їхні походи в бібліотеку, ми думаємо, будуть постійними, а поки це ознайомлювальний етап. Ми зробимо все, щоб дитям було цікаво і затишно в бібліотеці, щоб їм  знову хотілося  прийти до нас.

Дитинство за колючим дротом

Снігам  часу повік не замести
Той небокрай, обплутаний дротами,
Дітей концтабору, що вже не кличуть мами
І вже не мріють більше підрости.
                                     Л.Прокопович

Минуло більше семидесяти років з того часу, як стихли останні постріли Другої світової війни. Людство пам'ятає багато чого. Але багато чого і забуває. І ось вже в деяких країнах піднімають голову фашистські угрупування. Вони бажають відродити нацизм, а значить, і фашизм - все те горе, що пережило людство: війну, смерть, концтабори.

Щороку 11 квітня відзначають День визволення в'язнів фашистських концтаборів.

Згідно з рішенням Генеральної Асамблеї ООН з 1991 року 11 квітня у світі відзначається День визволення

 в’язнів фашистських концтаборів. Цю дату було встановлено в пам’ять

про інтернаціональне повстання в’язнів найбільшого концентраційного 

табору – Бухенвальд.

Саме 11 квітня 1945 року останній в’язень вийшов із його воріт із сумно

відомим написом “Jedem das Seine” – “Кожному своє”. Після цього

хвиля звільнень досягла інших концтаборів – Дахау, Освенціма, Майданека

тощо.

Європа досі здригається, згадуючи про жахи останньої війни. Тяжкі випробування, що випали на долю дорослих, які пройшли катівні концтаборів, не обійшли стороною і дітей. Найстрашніші їхні дитячі спогади пов'язані з 1941-1943 роками, коли фашисти бешкетували на окупованих територіях: розстрілювали мирне населення, спалювали у власних будинках та сараях, зганяли на примусові роботи. Дітей відвозили разом з батьками - кого в концентраційні табори, кого на примусові роботи в Прибалтику, Польщу, Німеччину чи Австрію. Дитячу працю нещадно експлуатували на військових об'єктах третього рейху, на секретних заводах і полігонах, їх використовували для проведення нелюдських медичних експериментів брали кров на потреби Східного фронту.

Метою Міжнародного дня визволення в’язнів фашистських концтаборів

є збереження історичної пам'яті про трагічні події Другої світової війни,

що забрала життя мільйонів людей, загиблих у нацистських концтаборах,

гетто та місцях примусового утримування.

До Міжнародного  дня визволення в’язнів фашистських концтаборів  в бібліотеці відбувся урок- пам’ять  «Дитинство за колючим дротом» та переглянули і обговорили відео «Дитячий нацистський концтабір Саласпілс».

Страшні уроки історії не повинні повторитися. Ми завжди  маємо пам'ятати про  ті події.

Фотоконкурс «Селфі з книгою»

Бачиш по новому і креативно

З метою популяризації читання ми провели фотоконкурс «Селфі з книгою». Потрібно було зробити креативну селфі-фотографію  з книгою, котру  користувач читає на даний момент або з улюбленою книгою.

   

 Шановні користувачі, дякуємо Вам за активність. Фотоконкурс «Селфі з книгою» продовжується.

"Іван Франко — трибун народний,

Пророк-ватаг, ратай-співець

І громадянин благородний...”

                            (Микола Вороний)

 В цьому році виповнюється 160 років від дня народження І.Я.Франка, класика  української літератури, геніального  письменника, перекладача, публіциста, громадського і просвітницького  діяча, який своєю невтомною працею будив і зміцнював національну свідомість українців. 

Перу письменника належить понад п'ять тисяч творів, які ввійшли до золотого фонду не лише української, а й світової літератури. 

Його твори завжди служили і будуть служити всьому передовому людству в боротьбі проти імперіалізму, проти гноблення і експлуатації людини людиною, за мир, демократію і братерство.

До  дня народження  І.Франка  ми провели  поетичний ланцюжок «Великий Каменяр».

Тих днів не стерти з пам'яті людської…

              Війна далека, але пам'ять близько:

              На кожнім кроці, в кожнім із сердець.

              І голови схиляєм низько-низько,

              Бо ж у землі сини, чи матір, чи отець…

       

Пам'ять про тих , хто не шкодував себе, рятував рідну землю і приніс перемогу над окупантами, живе і нині.

Для учнів молодших класів ми провели урок пам'яті «Тих днів не стерти з пам’яті людської», який  присвятили  річниці  визволення  Коблеве  від німецько-фашистських загарбників.

Також діти ознайомилися з матеріалами виставки "Вони визволяли наше село".