День рідної мови.

 Нації вмирають не від інфаркту.
Спочатку їм відбирає мову.
           Ліна Костенко

Сьогодні, 21 лютого, усі народи Землі, відзначають День рідної мови. Рідне слово, яке всмоктується з молоком матері – важливий фактор в житті людини Це  дозволяє кожному усвідомити свою приналежність до свого народу, головний чинник розвитку країни в сучасному світі!

     

   Міжнародний день рідної мови — день, який відзначають щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року. Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» було оголошено на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила 26 жовтня — 17 листопада 1999 року в Парижі.

 До Міжнародного Дня рідної мови для учнів 2 класу     Коблівського ЗЗСО бібліотекарі підготували та провели     мовний тюнінг «Мова наша ‒ серце наше».

 Школярі активно працювали, демонструючи знання з     рідної   мови, літератури, історії. 

   Цікавими були конкурси: «Розминка», «Спробуй казку     відгадати», «Скажи без затримки антоніми», «Мовне   асорті». Навперебій діти відгадували загадки, називали       прислів’я, читали скоромовки.

 

В кінці заходу провели флешмоб « Я люблю  рідну мову».

   Мова – духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях.

   Оскільки з 6 000 розмовних мов світу близько половині загрожує зникнення, ЮНЕСКО прагне підтримувати мову, як ознаку культурної приналежності особи. Окрім того організація вважає що вивчення іноземних мов та багатомовність є ключами до взаєморозуміння та взаємоповаги.

   Щорічне відзначення цього дня використовується для скерування уваги на меншини з менш аніж 10.000 особами, що активно розмовляють мовою. Часто ці мови не передаються наступному поколінню і потрапляють у забуття. Багато мов котрими розмовляють менше 100 осіб не задокументовані.

   Міжнародний День рідної мови відносно молоде свято – до календарів усього світу воно ввійшло тільки у 1999 році. І в Україні воно також лише почало писати свою історію, хоча сама проблема української мови на українських землях нараховує кілька століть.

    Історія свята, на жаль, має дуже трагічний початок. 21 лютого 1952 року у Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну мову.

    Минуло багато років. Аж у жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний День рідної мови як привід для роздумів та зосередження уваги на мовному питанні. Починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначають і в Україні.

 

Майдан : деталі

Щорічно 20 лютого в Україні відзначають День Героїв Небесної Сотні згідно з Указом Президента від 11 лютого 2015 року "Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні". 
До цієї дати  Коблівська ЦБ  підготувала книжкову виставку-нагадування «Майдан : деталі».
       На виставці представлені  документальні та художні  видання, в яких  подано огляд подій, що відбувалися в Україні в листопаді 2013 – лютому 2014 років.  На полицях можна знайти такі книжки, як: А.Курков «Щоденник Майдану та війни», М.Вітер «Літопис Революції гідності», М. Рудкевич «Я з Небесної Сотні», «Майдан. Свідчення. Допомога постраждалим. Міжнародна солідарність» та інші.

                                                                   Запрошуємо відвідати!

Методичний день

     Сьогодні,17 лютого, відбувся обласний методичний день на тему «Бібліотека як популяризатор української мови». 

   Зустріч відбулась у форматі онлайн-конференції на платформі Zoom.

   Ми дякуємо за змістовну зустріч модераторам та учасникам  заходу.

День єднання

     16-го лютого, в Україні вперше відзначаюбь День єднання. Це свято започаткував президент Володимир Зеленський.

У чому суть Дня єднання?

   У президентському указі №53/2022 від 14 лютого 2022 року йдеться, що День єднання оголошено для "посилення консолідації" українців, зміцнення їхньої "стійкості" на тлі зростання гібридних загроз, пропагандистського та морально-психологічного тиску на суспільну свідомість.
  День єднання - зовсім молоде свято, яке має згуртувати українців і показати, що ми - єдиний народ.

 Як відзначають День єднання 2022

   16 лютого в День єднання всі державні та житлові будівлі країни можуть підняти український прапор, а о 10:00 виповнюється гімн України. Українські телеканали цього дня транслюватимуть Марафон єдності, а також обговорюватимуть нагальні питання в країні.
   Українці вітають один одного з Днем єднання і приєднуються до святкування різними способами. Наприклад, 16 лютого можна прийти на роботу або навчання у вишиванці або прикріпити до одягу синьо-жовту стрічку. Багато батьків одягають у в   ишиванку дітей.
  До свята в соцмережах запустили флешмоб. В рамках челенджу потрібно зробити фото з прапором України і поставити на фото хештег #UAразом, а потім передати це завдання іншій людині.

 Мати-Україно, ти одна у нас!

Ниви і діброви, і садів окрас —

Рідна мати Батьківщино,

Ти ж одна у нас!

Хай же мир і дружба поєднають всіх,

І дзвенить дитячий безтурботний сміх.

Нам зоріє доля світла і ясна.

Рідна мати Батьківщино,

Ти ж у нас одна!

(М. Сингаївський)

Інтернетджерело

 

Війна у пам'яті – біль у серці

 

      15 лютого для всіх – особлива дата. Це день пам'яті про сумнозвісні події війни в Афганістані, вшанування усіх воїнів – інтернаціоналістів, кому довелося виконувати військовий обов’язок  на території інших країн.

25 грудня 1979 року радянські війська були введені  в Афганістан для надання  допомоги місцевому населенню в захисті від ворога. Розпочалася жорстока кривава війна, яка тривала понад 9 років.

    Офіційно афганська війна тривала з 25 грудня 1979 року до 15 лютого 1989 року.

15 лютого 1989 року останній солдат перетнув афгансько-узбецький кордон біля містечка Термез. Відтоді ця дата увійшла в новітню історію як День пам’яті воїнів-інтернаціоналістів, День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

     

З давніх-давен український народ підтримує священну традицію – вшановувати пам’ять про
бойові подвиги кращих синів і дочок, які сповна виконали свій військовий обов’язок.
    В Коблівській  ЦБ до Дня  вшанування учасників бойових дій на території інших держав  та  нагоди відзначення 33-ї річниці виведення військ  колишнього СРСР з Республіки Афганістан  провели  історичний інформ-дайджест «Війна у пам'яті – біль у серці». Присутні прослухали розповідь бібліотекарів  про страшні події тих років в Афганістані, згадали воїнів-інтернаціоналістів, які пройшли війну в Афганістані.
    Користувачі бібліотеки  переглянули  книжкову виставку «Війна  у пам’яті – біль у серці», яка складається з книг про війну в Афганістані, фотографій учасників бойових дій – наших земляків, статті із місцевих газет.

    Сьогодні вкотре, перегортаючи сторінки Афганської війни, яка і через 33 роки з дня виводу військ, нагадує про себе невимовним болем згорьованих родин, що втратили своїх синів, нагадує муками і стражданнями тих, хто пройшов через неї та залишився живим.
     Багатьом з них  вже не судилося повернутися на рідну землю. За офіційними даними, за весь час афганської війни у ній взяло участь 620 тис. військовослужбовців і 21 тисяча робітників та службовців. Загинуло 14 453 особи, з них убито в бою 9511, померли від ран і хвороб 3203, загинули в аваріях, катастрофах 1739, пропали безвісти 292.
      Через афганську війну пройшли 160 тис. українців. Не повернулося з війни 3360. Із них: загинуло 3280, пропало безвісти 80, поранено понад 8 тис, стали інвалідами 3560 осіб. Після війни померло від ран, захворювань більше, ніж загинуло. Кількість інвалідів збільшилася вдвічі.

   На цій страшній війні загинув і наш земляк  Віталій Бакурінський, який проживав  в с.Виноградне (Ленінка)

  До лав армії  був призваний у травні 1986 року.  В Афганістані служив спочатку в Кундузі, потім в Баграмі. Із зведень про воїна – інтернаціоналіста: „ Виконуючи бойове завдання, вірний військовій присязі, загинув у бою. Участь у бойових операціях брав неодноразово, проявляючи при цьому мужність і героїзм".

  Як згадував його товариш, односельчанин, нині покійний Віктор Лозенко: «Віталій отримав три пульових поранення в спину. Необхідно було терміново відвезти в госпіталь. Роздумувати було ніколи, але довезти не вдалося. Поранення виявилися смертельними. Коли „Груз 200" вантажили в „Чорний тюльпан", капітан, який повинен був супроводжувати вантаж, запропонував мені написати листа рідним, щоб під час приїзду в Коблеве передати їм. Я погодився, і тут же в кабіні автомобіля написав пару рядків» 

    Ще пригадав  Віктор випадок, коли  цинковий гроб з тілом  В. Бакуринського був доставлений в с. Коблеве. Машина зупинилася в центрі біля сільської ради. Капітан попросив жительку села, щоб вона передала батьку Віталія, щоб він прийшов до центру.  Жінка повідомила батька, що  привезли сина - необхідно, щоб той прийшов зустріти.

  Чоловік завжди залишається чоловіком, до всього звичним, але пережити сина - і серце не витримало, батько втратив свідомість.

   Указом   Президіума Верховної   Ради   СРСР   Бакуринський   В. Г. нагороджений орденом Червоної 3ірки посмертно.

   Вулиця, на якій колись мешкав у своєму селі Віталій Бакуринський, названа його іменем.

                      (Бойові друзі, керівництво сільради, ВАТ „Коблево", 15.02.1999 р.)

Ти – вічний біль, Афганістан,

Ти – наш неспокій.

І не злічить глибоких ран

В борні жорстокій.

І не злічить сліз матерів, дружин, дітей –

Не всі вернулися сини із тих ночей…

"Старі оголошують війну,

а помирати йдуть молоді".

 

Герберт Губер

 

 

З Днем Святого Валентина!

 

   День святого Валентина – чудове свято закоханих. Існують згадки, що це свято ще відмічали в Древньому Римі, бо 14 лютого римляни згадували богиню сім’ї – Юнону. Одначе більшою популярністю користується легенда про святого Валентина.

  Символом такого свята є серце як образ кохання. В цей день люди дарують: солодощі у формі сердечка, листівки-валентинки у формі серця, букет квітів та кульки, роблять манікюр, створюють фотозони.

   Коблівська центральна  бібліотека вітає з Днем святого Валентина всіх коханих та закоханих людей! Коли в серці живе любов, мир навколо прекрасний, світлий, сповнений чудес. Любов надихає, окрилює, дарує надію. Любов дійсно вміє творити чудеса. Нехай це чарівне відчуття наповнює серця до країв. Любові, ніжності, теплоти, гармонії та краси!

   До  свята закоханих в бібліотеці продовжує працювати фотозона, оформлена книжкова виставка «Історії кохання».

  Друзі, колектив бібліотеки бажає вам, щоб у ваших сім’ях   завжди панували любов, взаємоповага, добро і благополуччя.

Запрошуємо до святкової фотозони

 

                Шановні друзі!

   Запрошуємо Вас до Коблівської публічної бібліотеки, де на вас чекає святкова фотозона, присвячена   Дню закоханих.
    Незважаючи на те, що 14 лютого є день всіх закоханих, святкувати його можна і потрібно не тільки тим, у кого є друга половинка. 14 лютого стосується всіх, хто вірить у світле і щире почуття. Тому привітання в цей день посилають не тільки своїй другій половинці, але і друзям, приятелям, подругам, які бажають зустріти справжню любов.
     День святого Валентина, зокрема, в Україні та Німеччині, не є офіційним святом і вихідним днем. Проте, його намагаються святкувати як в публічних місцях, так і в сімейному колі всі ті, хто вірить  в справжнє кохання, або шукає його.

     Приходьте фотографуватися сім'ями, бо сім'я – це любов, повага, взаєморозуміння.

    10 лютого в бібліотеці для членів гуртка «Джерельце» відбувся майстер-клас до Дня св. Валентина «Відкрий у собі талант». 

  Тож святкову фотозону для вас підготували працівники бібліотеки і члени клубу "Джерельце".

А я вже отримала сертифікат Дія.Освіта. А ти?

 

Шановні читачі Коблівської громади,  Міністерство цифрової трансформації  має  мету — за три роки навчити цифровій грамотності 6 мільйонів українців. До цієї програми підключилися бібліотеки України, які забезпечені Інтернет-ресурсами, в тому  числі і бібліотеки КЗ «Коблівська публічна бібліотека Коблівської  сільської ради», в яких і в попередні роки  проводилися тренінги та консультації для усіх бажаючих навчитися Інтернет-грамотності – орієнтуватися в глобальному інформаційному просторі, ефективно використовувати ресурси мережі Internet.

Бібліотеки громади  долучилися до проєкту і стали офіційними Хабами цифрової освіти.

Казкові зустрічі

    І знову Коблівська  ЦБ відвідала  учнів 4 класу Коблівського ЗЗСО І-ІІІст. Для них провела бібліотекар  Наталя Вікторівна літературну  гру «Казковий світ Аліси» за казкою Льюїса Керролла «Аліса в Країні Див», презентувала короткі  відомості життя та творчості письменника, історію створення повісті-казки «Аліса в країні Див».

  Цікавою  для  дітей була рольова гра «Аліса і жителі Країни Див». Вони разом з головною героїнею потрапляли в незвичайні ситуації та зустрічалися з дивовижними істотами.

Вітаємо!

                        Дорога наша іменинниця, Тетяна Миколаївна!

     Вітаємо Вас з днем ​​народження! Бажаємо самого міцного здоров’я, успіхів у всіх починаннях, достатку і любові побільше. Нехай Пані Удача завжди крокує в ногу разом з Вами, а будь-які цілі, які Ви собі ставите, ставали реальними і досяжними! Нехай Вас завжди оточують тільки хороші, вірні і щирі люди, а кожен новий день буде приносити щастя і радість!

Герой невидимого фронту

Ну, як ти там без мене, Україно?
Чи не забули ще моїх пісень.
Я пам'ятаю, кожну ту хвилину,
Що з вами був. Ціную кожен день.
Чи зацвіли сади уже весною?
І що нового каже рідний Львів?
Як би ж я знав, що буде так зі мною,
То, певно, за кермо тоді б не сів... 

     В наш скрутний час втрат і випробувань дуже важливо пам’ятати також героїв невидимого фронту. Одним з таких, безперечно, був Андрій Кузьменко, лідер гурту “Скрябін”. Його пісні розтоплюють найхолодніші серця, вони вражають нас своєю чесністю і прямотою, в них Андрій виклав свій погляд на проблеми сьогодення. Кузьма завжди казав те, що думав, ніколи не був політичною маріонеткою.

 Народився 17 серпня 1968 року в Самборі Львівської області. Пізніше  родина переїхала в м. Новояворівськ, де він і почав свій творчий шлях. У дитинстві мріяв стати водієм сміттєвоза. Потім хотів стати лікарем-неврологом. Навчався в Новояворівській ЗОШ № 1. 

   Андрій дуже обожнював маму: прислуховувався до її порад, присвятив їй пісню, часто згадував як вона“резиновим капцем гнала його в музичну школу”, яку він успішно закінчив за класом фортепіано.

Першим поштовхом до захоплення музикою була пісня The Beatles Lady Madonna, яку Кузьма в 10 років почув, а потім зіграв на електрогітарі з фанери, яку сам же зібрав і розмалював. Перших пісень писав англійською мовою, а потім перекладав українською.У 1993 році, закінчивши факультет стоматології в медінституті, Андрій поїхав у подорож на автомобілі ГАЗ-М20 “Побєда”. 
Служив у прикордонних військах, мав звання лейтенанта медичної служби.

     Для захисту сім’ї тримав вдома автомат.
14 вересня 1997 року дружина Світлана народила доньку, яку назвали Марією-Барбарою.
  Історія життя Андрія надалі була тісно пов'язана з гуртом «Скрябін». 
   У 2001 році був у складі партії «Команда озимого покоління».
  2000 року став ведучим власного хіт-параду «Гаряча сімка», який проіснував до 2002 року. 

  З 2003 року Кузьменко протягом усіх десяти сезонів працював разом зі співачкою Наталею Могилевською телеведучим музичного телепроєкту «Шанс», а згодом і програми «Шиканемо». З того часу Андрій бере всі важелі керування проєктом «Скрябін» на себе, починає творити зовсім іншу музику, ніж досі. Очевидними стали зміни в його поглядах та ідеях.

   У 2006 році Кузьменко проявив себе як письменник після видання власної книги-автобіографії «Я, Побєда і Берлін», яка кілька разів перевидавалась.
   Наприкінці січня 2014 року записав пісню, присвячену подіям Євромайдану, зауваживши, що він підтримує людей на Майдані, але не опозицію.  Протягом 2014 року допомагав військовим та пораненим у зоні АТО на сході України.
   Андрій Кузьменко постійно піддавав критиці діяльність українських політиків.
Зняв кілька відео зі зверненням до депутатів ВРУ. Він їхав дорогами України, коментуючи те, що бачить за вікном. Зокрема, жахливу якість доріг, ями, затопленість, брак ремонту тощо. 

                                       Пісні на політичні теми гурту «Скрябін»:

• Кинули
• Тепла зима
• Дура-цензура
• Руїна
• Історія
• Я злий.
• Про сучасну російсько-українську війну:
• Українці
• Сука-війна
• Лист до президентів України.

    Напередодні смерті дав досить скандальні інтерв'ю з критикою влади.
 Згідно з офіційною версією МВС 2 лютого 2015 року близько 8:20 (за твердженням концертного техніка гурту «Скрябін» Ю. Лисяка це сталося близько 7:00;за даними слідства, про які повідомила UkrMedia, виклик на підстанції швидкої медичної допомоги був зафіксований о 6:54) загинув в автокатастрофі біля села Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області. 

 Того ж дня пресслужба департаменту Державної автомобільної інспекції МВС України повідомила, що, за попередніми даними, на 86 км траси Кривий Ріг — Кіровоград відбулося зіткнення позашляховика Toyota Sequoia, за кермом якого перебував співак, і молоковоза ГАЗ-53. Від отриманих травм Андрій Кузьменко загинув на місці. 

   Андрія відспівували 5лютого 2015 року в Преображенській    церкві   Львова.       Поховали музиканта в родинному склепі на кладовищі в Брюховичах.

 Посмертно нагороджений орденом “Захисник кордонів батьківської землі” під номером 001.

 Мати Андрія Кузьменка в пам’ять про сина написала і видала книгу “Моя дорога птаха. Мамина книжка”. Частина грошей від продажу книги йде у Благодійний фонд Кузьми Скрябіна.
   Написав книги: “Я, “Побєда” і Берлін”, “Я, Паштєт і Армія”, “Місто, в якому не ходять гроші”, “Я, Шонік і Шпіцберген”. 

  «Я, „Побєда“ і Берлін» — літературний дебют українського співака та шоумена  Андрія Кузьменка, лідера групи «Скрябін», видана видавництвом «Фоліо» у 2006 році. До збірки увійшли дві повісті: «Я, „Побєда“ і Берлін» та «Місто, в якому не ходять гроші», а також тексти відомих пісень гурту «Скрябін». Книжка пройнята яскравим відчуттям гумору, веселим настроєм, і її можна віднести до жанру пригоди та гостросюжетний трилер. В серпні 2020 року стартували зйомки стрічки на основі цієї книги Кузьми.

  Ця книжка - виключно чоловіча п'єса з використанням характерної військової риторики, написана відомим українським співаком Андрієм Кузьменком (Кузьмою), лідером групи "Скрябін". Книга "Я, Паштєт і Армія" - розповідь про армійського друга Кузьми Паштєта (Сергія Павлова), який потрапив в армію через проблеми з деканом в університеті, де Сергій був кандидатом біологічних наук. Книга проникнута армійськими буднями та гумором, який підійме настрій кожному.

   У повісті «Я, Шонік і Шпіцберген», а також у піснях 2006—2014 років, що увійшли до видання, якнайкраще розкривається яскравий талант Кузьми з його іскрометним гумором, тонким ліризмом, чіткою громадянською позицією.

“Місто, де не ходять гроші” — це жорсткий і брутальний трилер-антиутопія. Головна героїня, Аліса, помилково потрапляє у закрите, таємне місто, де проводяться жахливі експерименти. Щоби врятуватися, вона вимушена почати вбивати. І цей процес її захоплює...

Ці книги  є в нашій бібліотеці.

Джерело: 
https://uk.wikipedia.org › wik
cheline.com.ua/news