Пам'ять жива...

   24 лютого, рік, як росія оголосила війну проти України, назвавши це «військовою операцією». Вже рік їх війська обстрілюють українські міста, знищують цілі житлові райони, вбивають мирних людей. Цей напад став кульмінацією загарбницької війни, яку рф розпочала проти України 9 років тому. Ми, українці, вистояли й продемонстрували волю перемогти ворога, довели спроможність протистояти російській військовій агресії, об’єднали зусилля у лавах Збройних сил України, Національної гвардії України, масового волонтерського руху, а також на дипломатичному, інформаційному, історичному та інших фронтах. Ніхто не зустрічає окупантів квітами, українці не здаються та не відступають. Кадри звірств російських військових назавжди відображені не лише у пам'яті українців, а й на фотографіях.

  

 В бібліотеці  до цієї дати оформлено хроніко – документальну експозицію «Злочини російської федерації в Україні». Тут представлені книги про справжніх захисників, які  сьогодні віддають свої життя за цілісність та неподільність нашої держави, за світле та щасливе майбутнє наших дітей та фотографії злочинів російської федерації в Україні. Біля експозиції постійно проводяться інформаційні бесіди та огляди літератури.

Слава Україні!

І в серці обізветься рідна мова...

Спитай себе, дитино, хто ти є,

І в серці обізветься рідна мова;

І в голосі яснім ім’я твоє

Просяє, наче зірка світанкова.

Дмитро Павличко. Рідна мова

 

       21 лютого ми відзначаємо Міжнародний день рідної мови. Кожна людина має завжди пам’ятати хто вона, звідки родом, де її коріння, кожна людинна повинна знати свою мову, любити її, цінувати, збагачувати, берегти.
Міжнародний день рідної мови - свято, також Міжнародний день материнської мови (англ. International Mother Language Day), засноване ЮНЕСКО в 1999 році. Головна мета цього дня - підтримати самобутність та важливість кожної мови та її важливість для народу. Недарма кажуть, що після відмови від рідної мови нація вмирає, адже мова містить історію та культуру держави.
    26 жовтня 1999 на Генеральної конференції ЮНЕСКО було оголошено про підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності. Для цього було засноване міжнародне свято, що відзначається 21 лютого. Датою свята обрали день протестів у Бангладеші 1952, коли влада жорстоко придушила акцію проти заборони бенгальської мови в країні. З 2000 року День рідної мови щорічно відзначають в Україні.
    Сьогодні, у Міжнародний день рідної мови, свято української мови - одного з найцінніших надбань, які створили й залишили нам наші попередники. Мова є душею нації, її генетичним кодом, у її глибинах народилося багато з того, чим може пишатися наш народ. Як море починається з річки, так українське слово – з писемності. Наше слово набирало сили на пергаментах Нестора-Літописця, шліфувалося у творах Григорія Сковороди, Івана Мазепи, поглиблювалось під пером Івана Котляревського, особливо Тараса Шевченка, удосконалювалося пізніше І. Нечуєм-Левицьким, П. Мирним, М. Коцюбинським, Л. Українкою та багатьма іншими видатними українцями.  
   З нагоди Міжнародного Дня рідної мови в бібліотеці відбувся non- stop «І народу без мови немає». Учасники заходу декламували вірші відомих українських поетів, розповідали улюблені вірші про мову та рідну Україну.

     В бібліотеці оформлена постійно діюча книжкова виставка, де читачі  можуть познайомитися з новими книгами українських поетів та письменників, кращими зразками вітчизняної літератури.

 Українська мова в сучасній Україні

   Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний її розвиток і функціонування в усіх сферах суспільного життя на всій території країни. Відповідно до даних Національної Академії Наук України сучасна українська мова містить приблизно 256 тисяч слів. Цікаво знати, що за лексичним запасом українська є найбільш спорідненою з білоруською – 84% спільної лексики, із польською і сербською ми маємо 70% і 68% відповідно спільних слів, з російською – 62%. Українську мову офіційно визнали літературною після видання «Енеїди» Івана Котляревського. Його вважають основоположником нової української мови. Найуживанішою буквою в українському алфавіті є літера «п» – саме з неї починається найбільша кількість слів, а найменш уживана – буква «ф», її вживають переважно в запозичених словах. Наша мова – одна з найбільш вокальних та милозвучних мов світу, все через те, що ми маємо досить велику кількість фонем – 48.

Джерело:
uk.wikipedia.org
 

Героїв завжди пам’ятають...

Герої такі не вмирають,

Вони будуть вічно живі.

Героїв завжди пам’ятають

На небі й на рідній землі!

Щороку в Україні 20 лютого відзначається День Героїв Небесної Сотні. Пам'ятний день встановлено указом Президента України Петра Порошенка 11 лютого 2015 року з метою увічнення великої людської і національної відваги, сили духу і стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя під час Революції гідності (листопад 2013 року — лютий 2014 року). 
   До цієї дати в бібліотеці оформлена  виставка - нагадування   «Промені Гідності»,  на якій представлені документи, матеріали про події на Майдані. Бібліотекарі ознайомили відвідувачів з історією, причинами Євромайдану та вшанували  хвилиною мовчання пам’ять загиблих  учасників Революції Гідності - Героїв Небесної Сотні.  

День спонтанного прояву доброти

 

   Сьогодні День спонтанного прояву доброти (Random Acts of Kindness Day) – одна з недавніх ініціатив міжнародних благодійних організацій. В Україні це свято поки що практично не відоме. Вважається, що в цей день людям слід намагатися бути не просто добрими, що само собою зрозуміло, а добрими безмежно і безкорисливо, до божевілля.

ЯК ВИНИКЛА ІДЕЯ ВІДЗНАЧАТИ ДЕНЬ СПОНТАННОГО ПРОЯВУ ДОБРОТИ?

    Інформація щодо запровадження свята досить стисла. Вважається, що День доброти було започатковано у 1995 році в американському містечку Денвері (штат Колорадо). А згодом, в 2004 році свято вперше відзначили вже в Океанії – у Новій Зеландії.

ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ ДНЯ СПОНТАННОГО ПРОЯВУ ДОБРОТИ

    Офіційно відзначати свято на міжнародному рівні вирішили представники руху доброти. Це

відбулося у 1998 році в Токіо. Поступово до святкування приєдналися інші країни.

Сьогодні свято активно відзначають у США, Канаді, Японії, Таїланді, Сінгапурі. Віднедавна День прояву доброти святкують і в Україні.

День спонтанного прояву доброти є незалежним святом, яке жодним чином не пов’язане з політикою та релігією. Водночас в цей день закликають кожну людину творити добро, оскільки воно є надзвичайно важливим для розвитку людяності та милосердя. Ще одна особливість – спонтанний характер свята. Це означає, що добро чиниться стосовно людини, яка зовсім не очікує на прояв милосердя. Цікаво, що в календарі вже існує День доброти, який відзначається 13 листопада.

МЕТА ЗАСНУВАННЯ ПОДІЇ

   Ідея цього свята полягає в тому, щоб зробити світ кращим, поширивши трохи світла навколо. Підніміть настрій іншої людини своїми словами, зробіть компліменти за зовнішній вигляд – усі ці речі можуть допомогти по-справжньому допомогти тим, у кого поганий день. 

                                                         ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО ДОБРО

·        Коли людина чинить добро, в її мозку виробляються ендорфіни. Цей процес супроводжується ейфорійними відчуттями радості та спокою.

·        Вчені стверджують, що добрі вчинки створюють певні вібрації в мозку людини, що чинить добро, та у тієї людини, заради якої вчинюється милосердя.

·        Згідно з чисельними дослідженнями акти доброти нормалізують артеріальний тиск.

·        В листопаді 1998 року в Токіо відбулася перша міжнародна конференція під назвою «Рух за мир». В цей день відсвяткували 35 річницю японського свята «Маленьке добро».

·        Щоб ваше серце стало чуйнішим, вдихніть аромат свіжоспеченого хліба. Адже, якщо вірити британським вченим, запах свіжої випічки, пробуджує в людях відчуття доброти та великодушності.

·        Наші вчинки доброти розповсюджуються подібно до кілець у воді. У фільмі «Заплати іншому» один з учнів доходить до висновку: якщо здійснити три добрих вчинки спонтанно обраним людям, а потім попросити їх тричі допомогти іншим, то через 21 крок кожна людина на планеті отримає допомогу.

·        Вуличний барбер на ім’я Назір Собхані, що мешкає у Мельбурні, 6 днів на тиждень працює в перукарні, де стриже людей. На 7-й день він виходить на вулиці міста і безкоштовно робить зачіски та бриє бороди безхатченкам. Під час роботи він переконує людей почати нове життя.

Ми хочемо поділитися з вами добрими та розумними книгами, які допомагають виховувати у дітях найкращі риси гідних людей. У нашій добірці ви знайдете твори для найменших, для підлітків і для дорослих.

Тетяна Вінник. Добрик і його пригоди. Повістинка.

Історія про дворового песика, який жив у халабудці, хотів мати ім'я, сім'ю і бути комусь потрібним. Він дуже спостережливий і кмітливий Пес. Живе на вулиці і мріє мати ім’я, як усі домашні пси. Не боїться пригод і вміє терпіти. Він — просто Пес, який любить людей і допомагає їм. Тому й назвали його Добриком.

Олена Свідерська «Янголи в домашніх капцях» (Саміт-книга, 2017)

Історію майбутньої героїні своєї книги Ірина Тетера почула на одному з українських ток-шоу. Ефір присвячували львів’янці Мар’яні Калабай, яка під час третьої вагітності дізналась про діагноз «гостра мієлоїдна лейкемія». Жінка не тільки мріяла вижити, але й написати книгу про те, що їй довелось пережити. На жаль, жодна з цих мрій не здійснилась… Втім, Ірина Тетера погодилась утілити мрію Мар’яни й написала книгу замість неї – від першої особи. Ця історія не про безвихідь і смерть, а про любов, дружбу, добро і про те, що ніколи не потрібно опускати руки. Навіть у найстрашніші години життя. 

Марії Парр. «Вафельне серце».

Якщо ви шукаєте книгу, що дозволила б вам або вашій дитині чудово провести час за приємною історією, то праця «Вафельне серце» Марії Парр – однозначно ваш вибір. Письменниця занурює свого читача в Норвегію, де починаються пригоди героїв, які нікого не залишать байдужим. Значною перевагою цієї книги є те, що вона сподобається читачеві в незалежності від його віку – для дорослих вона стає чудовим способом відпочити від буремності будення, в той час як дітлахам вона дає важливі моральні висновки.

Шановні друзі, книги на вас чекають.

Джерело

Чужа та непотрібна війна

  З кожним роком все далі і далі історія віддаляє нас від вогняних років афганської війни. Офіційно афганська війна тривала з 25 грудня 1979 року до 15 лютого 1989 року. Цього дня останній солдат перетнув афгансько-узбецький кордон біля містечка Термез. Відтоді ця дата увійшла в новітню історію як День пам’яті воїнів - інтернаціоналістів, День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

  15 лютого 1989 року для багатьох став днем, коли скінчився рахунок втратам наших солдатів, службовців. Важкий, сумний підсумок. Багато матерів і батьків не дочекалися своїх синів, котрі не сказали -- «Мамо, я живий...».

  Тридцять чотири роки тому сотні сімей, родин, де підростали майбутні солдати, з полегшенням зітхнули.

 Тільки з України в Афганістані воювало 120 тисяч солдатів і офіцерів. З них 3360 не повернуться додому ніколи, рани отримали 8000 чоловік, 6 тисяч стали інвалідами, ще 72 залишились у полоні або пропали безвісти.

 А тих, хто і зостався живим, моральне каліцтво супроводжуватиме все життя. Та вони не нарікають на долю, не вважають себе героями, хоч рани Афганістану не залікуєш нічим і ніколи.

  Надзвичайно жорсткі та виснажливі умови підготовки, перемінливий клімат, щоденні думки про смерть і переживання за своє життя робили перебування у «гарячій точці» просто неможливим. Таке зрозуміють тільки ті, хто воював і вижив у ті жахливі роки. Та найстрашніше те, що ці хлопці не знали, що буде з ними в майбутньому, чи знайдуть вони собі місце у новому житті, житті без війни і смерті.

 Афганська війна належить до тих подій 20-го століття, які ще не знайшли свого повного та об’єктивного висвітлення та аналізу. Вона залишається «білою плямою» новітньої історії.

 З метою відзначення Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав, 34 - річниці виведення військ з Афганістану в бібліотеці відбувся перегляд документального  фільму  «Афган. Чужа та непотрібна війна». Під час заходу ми згадали своїх односельців, воїнів-інтернаціоналістів, жителів нашої сільської ради, які проходили строкову службу на території Афганістану, всіх тих, хто віддав своє життя. 

   Ми схиляємо голови перед їхньою світлою пам’яттю. Будучи взірцем військової доблесті та героїзму, вони вічно будуть жити в серцях нинішніх і майбутніх поколінь.

В бібліотеках нашої громади зберігаються тематичні папки, в яких зібрані матеріали про воїнів-афганців. На запити користувачів бібліотекарями надаються інформаційні довідки.

  День 15 лютого – це не тільки данина пам’яті загиблим, але і вираз глибокої вдячності всім, хто повернувся додому, хто чесно і мужньо виконав і виконує свій військовий і громадянський обов’язок. Виявлені вами стійкість і мужність – кращий приклад служіння Батьківщині.

Шановні ветерани війни в Афганістані, члени сімей воїнів-афганців! 

    Шановні учасники бойових дій на території інших держав!
   Від усього серця бажаємо вам і вашим родинам здоров’я, родинного затишку та благополуччя, впевненості в завтрашньому дні, щастя, миру і добра.

З повагою, колектив Коблівської ЦБ.

Джерело

Всесвітній день дарування книг

 

Не викинь книгу на смітник!
Її віддай в бібліотеку,
Бо книга – скарб, у ній для тебе
Думок і висловів квітник.
У ній поета віршів море,
Кохання, радість, смуток, біль...
А ще незвідані простори
Письменник відкриває в ній.
Тож дурно книгу не змарнуй –
Бібліотеці подаруй!

Колишня завідуюча Коблівською ЦБ Сидорчук Марія Степанівна

Салфетенко Валентина Олександрівна

Лозан Наталя Миколаївна

Дякуємо нашим читачам за подаровані книги. Вони знайдуть свого вдячного читача.

#даруй_книгу та #Всесвітній_День_Дарування_Книг; 

 

 

Свято любові

 Життя без кохання,

Життя без любові –

То небо без сонця,

То небо беззоре!

 

Завтра,14 лютого, увесь світ відзначає – свято любові, свято найкращого почуття, яке окрилює, дає сили і натхнення, радість і захоплення. І завдячуючи якому продовжується життя на землі.

  Кохання – це не тільки почуття людяності й шляхетності. Воно має в собі дуже велику силу.

  Кохання – це святе почуття, яке заслуговує на свій день, на своє свято. І ось таке свято є, є такий день.

  Свято називається – Днем святого Валентина. Чому саме Валентина, ви дізнаєтесь, переглянувши наше відео.

   Шановні друзі, нехай у вашому житті завжди поряд буде кохання і любов до матері і батька, до землі,  любов одне до одного. Приділяйте один одному більше часу, не ставайте егоїстичними і вимогливими. Цінуйте, любіть, радійте приятностями, позбавляйтеся від стресів.

14 лютого – Міжнародний день книгодарування,

 

  Незабаром, на нас чекає чудове свято - одне з найкращих, яке придумало людство. Це Всесвітній День Дарування Книг, а не День святого Валентина. 

14 лютого – Міжнародний день книгодарування, що активно відзначається у всьому світі з 2012 року. Офіційно цей день можна назвати Днем закоханих у книжки.

  Історія свята розпочалася з маленької традиції в родині американського книжкового блогера Еммі Бродмур, де на День усіх закоханих дарували одне одному та дітям книги.
Історія свята розпочалася з маленької традиції в родині американського книжкового блогера Еммі Бродмур, де на День усіх закоханих дарували одне одному та дітям книги.
Якось син блогерки запитав, чому немає такого особливого дня на рік, коли люди дарують книжки усім навколо. Еммі сподобався задум, саме тому, вона вирішила відзначити черговий День святого Валентина, подарувавши книги не лише синові, а й бідним дітям, які не мають можливості придбати власні. Водночас блогерка поділилася ідеєю акції з читачами, після чого традиція почала стрімко розвиватися, а цю ініціативу підхопили активісти по всьому світові.
"Коли ще ділитися своєю любов'ю до книг, як не в день, який є синонімом кохання", — написала у своєму заклику до спільноти читачів Емма Перрі.
Дуже швидко, питання маленької дитини та активна позиція Еммі Бродмур були підхоплені мільйонами людей, що й сприяло становленню цього свята як Міжнародного дня книгодарування.
В цей день дарують книги насамперед дітям, а також тим, чиї можливості доступу до читання книг з різних причин є обмеженими. Проте, не лише діти люблять читати. На щастя, дуже багато дорослих розуміють і цінують книгу як предмет не лише матеріальної, а насамперед духовної цінності, цінують ті почуття та емоції, які дарує читачеві автор. Діти, своєю чергою, навчаються добра, дружби, взаємодопомоги, любові до ближнього, почуття співпереживання та багато того, що допомагає дитині стати людиною.
Відсвяткувати Міжнародний день дарування книг доволі просто. Особливо якщо ти сам закоханий у книгу та готовий із любов’ю подарувати книжку близькій та коханій людині.

Видавництво «Ранок» пропонує підхопити флешмоб із книгодарування в Україні:
 Наша бібліотека підтримала ідею долучитися до Всеукраїнського флешмобу, присвяченому    Всесвітньому  дню  дарування книг.

Шановні читачі!

Приєднуйтесь до акції!

Не залишайтесь байдужими – 

бібліотеці потрібні нові книги!

Добрі справи робити приємно!

Щиро вдячні за подарунки!

 Джерело

Завтра День частування Домового

 10 лютого за давніми слов'янськими традиціями святкують День частування    Домового. Цього дня прийнято всіляко задобрювати справжнього господаря будинку. Якщо ви до цього не спілкувалися з домовим і не знаєте, чи є він у вас, то День Домового - слушний час, щоб дізнатися і потоваришувати з ним.

День домового - історія свята
День частування Домового - це одне із давніх слов'янських свят. Відзначати його прийнято 10 лютого (за старим стилем – 28 січня). 

 День частування Домовика ще називають Кудеси - тобто бубни. Судячи з цієї назви, наші пращури спілкувалися з Домовим або веселилися під звуки музики. Інша назва – Велесичі, вона говорить про те, що 10 лютого також прийнято почитати бога Велеса і його дітей та воїнів – велесичів. Існує повір'я, що вони переселилися з небес на землю і тепер живуть серед нас: велесичі в полі – польові, у воді – водяні, у лісі – лісовики, а в домі – домові.

       Хто такий Домовик і як він виглядає

  Домовик - це добрий дух, що охороняє будинок від зла, а також охоронець миру та порядку. Вважається, що Домовик живе на горищі, за грубкою або за порогом, тому його ще називають запічник, цвіркуновий заступник. За повір'ями у заможних сімей Домовик волохатий, а у бідних - лисий.  Домовик допомагає дружній і працьовитій сім'ї, але лякає і паскудить тим, хто лається і не дбає про своє господарство. Якщо Домовик любить мешканців, то попереджає їх про неприємності та біди. Наприклад, відомо, що дух будинку допомагає знайти зниклу річ - для цього потрібно стати в кут і вимовити: "Домовик, пограв, а тепер віддавай!"Якщо Домовому щось не сподобалося, він битиме посуд, розкидатиме одяг по хаті, ховатиме речі, заважатиме вести домашнє господарство, лякатиме, наводитиме хвороби. Щоб помиритися з Домовим, потрібно вибачитись перед ним і залишити на ніч трохи його улюблених частування. Але 10 лютого, в день іменин, домового треба пригощати обов'язково - інакше з добренького дідуся він перетвориться на лютого духу.

Що потрібно робити у День Домового – традиції свята.

 На іменини Домового прийнято всіляко ублажувати домашнього духу: у будинку треба навести абсолютну чистоту. Щоб залучити щастя, жінкам потрібно весь день прати, шити та лагодити речі. Є також прикмета,  якщо 10 лютого після обіду часто дивитися  у дзеркало, то довго будеш молодим та красивим.

 У День Домового в жодному разі не можна вбивати жодних комах, інакше спричините лихо та нещастя. Котів та всіх інших домашніх вихованців теж не можна ображати - домовик покарає.

Чим пригощати Домового в його день - що поставити на стіл

  У день 10 лютого уявіть, що ви організовуєте іменини. Потрібно застелити стіл білою скатертиною і поставити на нього білу тарілку. Пригощати Домового в його день треба тим, що особливо любить дідусь:

 свіжоспечений хліб чи пироги; кашу;

молоко та сметану; печиво, цукерки, варення та мед.

  З цукерок домовий найбільше любить карамельки, подушечки чи льодяники.
Також на тарілку із частуванням для іменинника кладуть монети – це прохання до Домового подбати про достаток у будинку. Вранці ці монетки збирають, кладуть у гарний мішечок і ховають у потаємне місце – до наступного року.
     Як правильно пригощати Домового - що казати

  Пригощає Домовика зазвичай господиня - жінок дідок більше любить. При цьому потрібно тричі вимовити: "Господар-батюшка, домовик, від мене (своє ім'я) прийми частування на знак поваги, їж-пий, гуляй, мені (ім'я) і моїй сім'ї допомагай, від бід і хвороб захищай, жити в добробуті і багатстві допомагай!

Щоразу після цих слів треба вклонитися до землі. Після цього всі лягатимуть спати, щоб не заважати домовому відзначати іменини.

Як задобрити Домового, щоб залучити до будинку щастя та благо
Крім частування на іменини, Домового потрібно задобрювати:
підтримувати порядок у будинку - пил та бруд дратують духу; не кривдити кішок - це друзі Домового, та й сам він може перевтілюватися в них; не можна лаятися в будинку - Домовик може піти, а на його місце прийде нечисть; з духом треба радитись.
На подяку Домовик збереже мир і спокій у домі, вбереже його від бід та нещасть.

  Про Домовиків написано безліч книг. Більше дізнатися про нього, про ставлення українців до цього хатнього духу вам, шановні користувачі,  допоможуть книги з фонду нашої бібліотеки.

   Лапікур Валерій, Лапікур Наталя. Історії одного домовичка

  Серія книжок про славетного детектива котика Мурро дуже полюбилася українським дітям. Отож зустрічайте нові історії! Цього разу Мурро і його товариш малий домовичок вирушають на конкурс талантів. Чи вдастьсяім вибороти першу премію? Які пригоди чекають на них попереду? Про це ви дізнаєтесь, прочитавши нову веселу і дотепну книжку українських письменників.

Василь Королів-Старий.  Хуха-Моховинка.

Хуха-Моховинка — чарівна маленька пухнаста істота. Як і інші фантастичні персонажі казок цієї збірки: Мавка, Домовик, Потороча, Літавиця, — вона живе поруч із людьми, працьовита, чуйна і завжди приходить їм на допомогу. Письменнику Василеві Короліву-Старому вдалось оживити персонажів українського фольклору і навчити дітей не боятися таємниць навколишнього світу, любити природу, вміти долати всі перешкоди і прикрості на життєвому шляху.

 

Дара Корній. Чарівні істоти українського міфу. Домашні духи. 

  Ця книга поведе вас у дивовижний і самобутній світ українських вірувань. Гортаючи її сторінки, ви дізнаєтесь про поважного домовика, надійного захисника роду, познайомитесь із добрим покутнім, який нашепче вам своє благословення, зазирнете на гостину до справедливого хлівника, який доброму господареві в усьому сприяє, а ледацюг карає. А якщо поталанить, привабите духа щастя з удатною сприйєю, які підуть пліч-о-пліч з вами. Однак стережіться роздоріжжя, бо там духи-перевертні заманюють у потойбіччя стомлених мандрівників.

 

 Тож чекаємо вас в нашій бібліотеці.

 

 

Родоначальник наукової фантастики

 

  Сьогодні день народження всесвітньовідомого  письменника  Жуля  Габріеля  Верна.

   Легендарний французький письменник Жуль Верн, вважається родоначальником наукової фантастики. Більшість фантастичних речей, про які він писав у своїх книгах, були пізніше винайдені або відкриті.

   Всю творчість Жуля Верна об’єднує одне — пристрасть до подорожей і пригод, яка залишалася з ним протягом усього його життя, і яку він вклав у свої книги. 

Цікаві факти про Жуля Верна

● Народився майбутній письменник 8 лютого 1828 року в адвокатській сім’ї. Жуль був найстаршим із п’яти дітей.

● Жуль Верн уперше спробував вирушити в подорож в 11-річному віці. Втікши з дому, він записався юнгою на корабель, що прямував до Індії. Батькам вдалося вчасно йому перешкодити.

● Першою роботою письменника була театральна п’єса «Зламані соломинки». Однак невдовзі Жуль Верн зрозумів, що драматургія це не його стихія, і вона не приносить прибутку. Він закинув цю справу.

● На відміну від більшості інших письменників, які творили в основному в домашніх умовах, Жуль Верн упродовж більшої частини життя подорожував. Отримані враження давали йому натхнення для творчості.

● Завдяки тому, що Жуль Верн багато подорожував, він був прийнятий у Географічне товариство Франції, хоч і не був вченим.

● Мрію всього свого життя Жуль Верн втілив, коли разом зі славою до нього прийшло й багатство. Він завжди мріяв мати власний корабель, який для нього означав можливість вирушити туди, куди він сам захоче. Розбагатівши, він не став розмінюватися на дрібниці й купив собі одну за одною цілих три яхти, які були здатні перетнути навіть Атлантичний океан.

● Багато фантастичних на момент написання речей, які фігурували в книгах Жуля Верна, були згодом винайдені, наприклад, літак або акваланг. Ба більше, деякі вчені визнавали, що на винахід того чи іншого пристрою наштовхнуло саме прочитання книг Жуля Верна.

● Зі 108 фантастичних передбачень письменника, на сьогодні не здійснилося лише 10.

● Марко Вовчок, видатна українська письменниця, була особисто знайома з Жулем Верном. Французький майстер пера надав їй виняткове право перекладати його твори російською мовою.

● Організація ЮНЕСКО проводила дослідження і з’ясувала, що книги Жуля Верна були роздруковані в усьому світі на 148 мовах.

● На написання книги «Навколо світу за вісімдесят днів» Жуля Верна надихнула газетна стаття. У статті ішлося про те, що якщо винайти хороші транспортні засоби, то цілком можливо подорожувати навколо світу за короткий період.

● Жуль Верн міг писати понад п’ятнадцять годин поспіль, не виходячи з кабінету. Якщо до нього приходило натхнення, його було важко зупинити.

● У 1886 році, племінник письменника, який страждав від психічного розладу, вистрілив Жулю Верну в ногу. Поранення було настільки серйозним, що він не міг ходити до кінця свого життя.

● Внаслідок цукрового діабету, письменник осліп незадовго до смерті, але не здався і продовжив писати, диктуючи свої твори помічникам.

● Багато подробиць біографії Жуля Верна дійшли до нас завдяки працям його онука, який майже все своє доросле життя (цілих 40 років!) Присвятив складанню життєпису свого знаменитого діда з усіма подробицями. А син письменника, Мішель Верн, ще в молодості зацікавився кінематографом, і саме він екранізував цілих п’ять творів свого батька. Свій внесок зробив і правнук літератора він виявив оригінал рукопису «Париж двадцятого століття», фантастичний роман, який вважався назавжди втраченим. Цей твір було опубліковано лише через багато десятиліть після смерті письменника.

● Помер Жуль Верн 24 березня 1905 року від цукрового діабету. Йому було 77 років.

 

Зі 108 наукових передбачень письменника-провидця на сьогодні не справдилось лише 10!

 

Деякі передбачення Жуля Верна:

 

В своїх творах він передбачив наукові відкриття і винаходи в найрізноманітніших областях, в тому числі акваланги, телебачення і космічні польоти:

– Електричний стілець.

– Великі підводні човни здатні довго знаходитись в плаванні («20 000 льє під водою»).

– Літак («Володар світу»)

– Гелікоптер («Робур-Завойовник»).

– Космічні кораблі і пілотовані польоти в космос, в тому числі на Місяць («З землі на місяць»). Верн точно описав розміри ракети, точне місце старту (Флорида) і навіть екіпаж: 3 людини, як це і було зрештою в програмі NASA.

– Вежа в центрі Європи (до будівництва Ейфелевої вежі) – опис досить схожий.

– Міжпланетні мандрівки («Гектор Сервадак»), запуски космічних апаратів доказують можливість міжпланетних подорожей.

– Відеозв’язок і телебачення («Париж в ХХ столітті»).

– Будівництво Туркестано-Сибірської магістралі («Клодіус Бомбарнак. Записна книжка репортера про відкриття великої Трансазіатської магістралі (Із Росії в Пекін)»).

– Літак з перемінним вектором тяги («Незвичайні пригоди експедиції Барсака»).

– Принципова прохідність Північного морського шляху за одну навігацію («Найда з загиблої Цинтії»).

Декілька передбачень Жуля Верна, які не збулися

– Земля на Північному полюсі (Пригоди капітана Гаттераса) і океан на Південному (20 000 льє під водою): все виявилось навпаки.

– Зарядка від атмосферного накопичувача (Робур-Завойовник)

  У романі "Париж в ХХ столітті" Жюль Верн передбачив появу факсу, відеозв'язку, електричного стільця і телебачення. Але видавець повернув Верну рукопис, обізвавши "ідіотом".

  У романі "Незвичайні пригоди експедиції Барсака" Жюль Верн передбачив змінний вектор тяги в літаках.

   В "Знайдені із загиблої "Цинтії" письменник обґрунтував необхідність судноплавної прохідності Північного морського шляху за одну навігацію.

   Жюль Верн не передбачав появу підводного човна – в його час він вже існував. Але "Наутілус", керований капітаном Немо, перевершував навіть субмарини XXI століття.

Прозаїк помилився, вважаючи ядро землі холодним.

  Шановні друзі, ми запрошуємо вас відвідати нашу бібліотеку і докладніше ознайомитися  з біографією і творчістю видатного письменника Жуль Верна.

  

Джерело:
https://bookopt.com.
https://tut-cikavo.com.
 

З Днем народження!

   Сьогодні відмічає свій день народження чудова жінка, наша колега, завідувачка Рибаківської бібліотеки-філії Тетяна Миколаївна Несуща.

                                             Шановна Тетяна Миколаївна!

  Вітаємо Вас з днем ​​народження! Бажаємо всіх земних благ, якими Всевишній може нагородити жінку: здоров'я та краси, щастя і радості, взаємної любові та відданої дружби, людського тепла і внутрішньої гармонії, невичерпного терпіння, жіночої мудрості і творчого натхнення.

Щоб сльози були тільки від щастя, а серце вискакувало від радості, а не від тривог.

                                                         З Днем народження!

З повагою, колектив КЗ КПБКСР.