Гей, на Івана, гей, на Купала,
Красна дівчина долі шукала,
Цвітки збирала, віночок вила,
Долі водою його пустила.
З нар.
Іван Купала (Іванів день) - свято, відоме з далеких часів. Свято припадає на 6-7 липня — середину літа й середину року. Це день літнього сонцестояння. І в Україні він відзначається як свято торжества сонячного світла й тепла. Так сталося, що прадавнє свято Купала збігається з християнським Різдвом Іоанна Предтечі, який охрестив Ісуса Хреста у воді. Великий святий осінив своїм іменем «верхівку» літа. А народ поєднав два свята, християнське та язичницьке, в одне — Івана Купала: «Накупався Йван, та в воду упав. Купала під Івана!».Цього дня слов'яни вшановували сонце, родюче літо і зелені луги.
За народним повір'ям, у цей день
відбуваються різні дива: трави і квіти набувають магічної сили, земля відкриває свої скарби, сонечко спускається з неба,щоб викупатись у річці, а опівночі вогнистим цвітом розквітає папороть - хто знайде той цвіт, той здобуде багатство і здоров'я.
На ділі ж Купала міг з'явитися в народних уявленнях лише як фольклорна
персоніфікація свята, відбилася, наприклад, у піснях. Натомість в деяких
регіонах Русі називали свято — Ярилин день, хоча, не виключено, що весняне рівнодення (новий
рік) також було пов'язане із Ярилом. Це був останній день русального тижня. Ярило був божеством весни і
кохання, тому його відповідниками є Камадева і Купідон. Після купальських ігор визначалися пари суджених, і
наступний день Февронії Русальниці — протегував сім'ї і любові. У давнину
з цього дня і до Петра гралися весілля.
Ітак, головними атрибутами на
святі Івана Купала зазвичай служать Купало й Марена. Марена, чи Мара (за
народними повір'ями — старша русалка), — це сестра-ворогиня Купали. Вона, крім
того, часто вважалася уособленням зими, тому її у цей день намагалися знищити.
У деяких місцях її спалювали, в інших — топили в річці.
Святкування Івана
Купала починається ввечері. Дівчата збираються поблизу річки чи іншого
водоймища. На головах у них вінки, сплетені з різних квітів та пахучих трав.
Вони виготовляють з гілок чи соломи опудала Купала та Марени, прикрашають їх
квітами та вінками, а потім, узявшись за руки, водять хороводи навколо цих
опудал та співають пісні. Після того, як дівчата закінчують співати, хлопці
обривають квіти та вінки й розпалюють вогнище, а Купалу кидають у воду. Ввечері, коли за обрієм ховалося сонце, а на
небі з’являються зірки, молодь збиралася на умовленому місці (здебільшого
недалеко від річки, на узліссі чи в гаю) і навколо «марени» починали водити
хороводи.
У деких народів купальські вогні замінюються спаленням колеса, обв'язаного
соломою. Вогняне, воно котиться з пагорба, розсипаючи іскри. Розкладання
багаття та стрибання через нього мають на меті звільнення від ворожої сили, хвороб,
смерті, злих міфічних істот. Адже на Купала активізуються надприродні сили:
русалки, мавки, упирі та відьми. Тому від них охороняються всілякими засобами:
кладуть на підвіконня жалку кропиву, в стайнях ставлять осикове дерево.
Спалення ж Купайла також має міфічне підґрунтя, по суті - це обряд звільнення людини від смерті, символ її перемоги над небуттям.
Слов'яни вірили, що купальський вогонь наділений здатністю спалювати усе погане(невдачі,хвороби, нечисту силу). Той, кому вдасться стрибнути вище і сильніше
за інших, буде щасливий увесь рік. А пари, які кохаються, мають стрибати вдвох.
Вважається, що та пара, яка не розніме рук, перестрибне через багаття, згодом і
побереться.
Пізньої ночі дівчата пускають на воду
сплетені ними вінки з прилаштованими запаленими свічками. Існує прикмета: якщо
вінок пливе добре і свічка горить, то дівчина впродовж року вийде заміж, а якщо
крутиться на місці - доведеться їй ще трохи дівувати. Якщо вінок відпливе
далеко й пристане до якогось берега, з тієї сторони й прийде наречений дівчини.
Найсміливіші купальської ночі шукають чарівну
квітку магічної папороті. Існує повір'я про цвіт папороті, котрий з'являється в
купальську ніч.
Якщо пощастить її знайти, то людина набуде дару передбачати майбутнє. Проте на шляху сміливців очікує диявол і його слуги.
Але,насправді, папороть не цвіте. В Україні росте безліч рослин,
що можуть подарувати найбільше багатство - силу і здоров'я. Існує повірування,
що зібрані в ніч на Івана Купала чи вранці з "іванівською" росою
лікарські рослини мають особливу, надзвичайну силу. Росу на Івана Купала наділяють
цілющою силою. Якщо рано вранці босими ногами пройтися по траві, то хвороби
відступлять. Слов'яни удосвіта збирали лікувальні купальські трави, сушили їх і
користувалися увесь наступний рік. Звідси і пішла приказка «Хто рано встає,
тому Бог дає»!
За народними легендами цілющі трави сіють русалки- потоплені дівчата, мавки - душі маленьких нехрещених дітей та інші духи природи. Вони ж доглядають за зіллям і знають, як і коли його вживати. За повір'ям, спати в ніч на Іванів день не можна - в цей час уся нечисть шукає собі жертв і завдає людям шкоди.З піснями і танцями проводили люди час до світанку. Після свята Купала музика замовкала. Наближалась гаряча пора жнив.
Перевірити
все вище сказане нажаль неможливо, але одне можна сказати напевне: найголовніше
- вірити в магічну силу рослин та інших чинників свят, підтримувати та
відроджувати традиції, і все це обов'язково допоможе.
У календарі українців Іванів день відзначений як одне з найбільш поетичних
свят. Знаменитий письменник Микола Гоголь написав ряд своїх
літературних шедеврів, натхненний традиціями його проведення.
Джерело:
Немає коментарів:
Дописати коментар