Світ Сковороди

          Благословенні ви, сліди
          Не змиті вічності дощами
          Мандрівника Сковороди.
          З припорошілими саквами
          Щодо цілющої води
          Простує, занедбавши храми.
                           М. Рильський

Цього року, 3 грудня,  Україна відмічає 300-річчя  ювілею великого українського мислителя-мудреця, педагога, філософа, поета, композитора, музиканта, культурно-освітнього подвижника Григорія Савича Сковороди.

  

  До 300 річчя від дня народження Григорія Сковороди працівники бібліотеки підготували та провели захід «Народний мудрець Григорій Сковорода». Користувачі закладу мали можливість мандрувати стежками життя та творчості письменника.

   Цікавою для відвідувачів бібліотеки була виставка – діалог «Світ Сковороди» у вигляді його творів,  цитат  з них та афоризмів.

І, вса, шановні друзі, запрошуємо до знайомства з життям та творчістю Г.Сковороди.

Цікаве про Г.Сковороду

  3 грудня 1722 р. на Полтавщині в козацькому містечку Чорнухи колишнього Лубинського полку (тепер Лохвицького району) в сім’ї малоземельних селян - козаків Сави і Пелагеї Сковородів народився хлопчик, якого нарекли Григорієм.
   Тоді ніхто не міг знати, що згодом з маленького хлопчини виросте одна з найяскравіших постатей України 18 століття.

 

 Григорій  Сковорода  –  великий письменник, мислитель та громадський діяч, що стояв на позиціях демократа, гуманіста, представника трудового народу.

Сковорода завжди пишався тим, що зростав між трудовим, знедоленим народом. Так, в одному із своїх віршів протиставляючи себе панам - багатіям, з гордістю писав: «Вас Бог одарив ґрунтами, але раптово може то пропасти, А мій жребій з голяками, а Бог мудрості дав часть» дитинства Григорій Сковорода виявляв великий інтерес до рідної природи, до життя простого народу і до його багатих поетичних скарбів, до прекрасних пісень.

 В 16 років він поступив навчатися в Києво-Могилянську академію. В часи навчання Сковороди, протягом 1738 - 1750рр.,  Києво-Могилянська академія переживала період свого піднесення внаслідок реформ, які у дусі відродження і гуманізму були розпочаті Феофаном Прокоповичем, а потім продовжені вчителем Сковороди  Гордієм  Кониським,  яких він з вдячністю згадує в своїх творах.

Київська академія дала Сковороді знання гуманітарних наук класичних і новоєвропейських мов, філософії  та літератури. Тут він познайомився з вченням античних та західно - європейськими філософами, а  також  навчився вести суперечки і диспути.

Сковорода був великим любителем співу і музики, славився як виконавець пісень, автор їх текстів та мелодій.
Він грав на багатьох інструментах - сопілці,  флейті, яку сам удосконалив, скрипці, гуслях, бандурі.
В 1750 р. Сковорода покинув навчання в академії і помандрував за кордон шукати нових знань. Три роки жив у різних країнах.
Був в Угорщині, в Токаї, побував у Будапешті, Австрії, Словаччині, відвідав Німеччину і далеку Італію.

І всюди невтомний мандрівник поглиблює свої знання. Він знайомиться з наукою , мистецтвом, побутом, звичаями, фольклором народів Європи.
В 1753р. Сковорода повертається на батьківщину. Пора навчання для 30- річного Сковороди була закінчена.
У ці роки починається велика громадська, літературна і педагогічна діяльність Сковороди. Працюючи на посаді викладача поетики в колегіумі м. Переяслава викладає учням курс поетики.
Викинувши за плечі торбину з найпотрібнішими книгами і речами у бідному селянському вбрані, не маючи власної домівки, ні сім’ї, з посохом у руці мандрує Сковорода з міста до міста, від села до села, від хатини до хатини сіючи в душах людей слово.
В 1794р. Сковорода повертається на Україну в село Іванівка, до своїх друзів Ковалівських недалеко від Харкова  там і помер 9 листопада  цього ж року. Поховати себе заповів серед природи, на високому місці, біля гаю.