За живе...

 

Василишина Анна

Сьогодні в мене запитали,
Чи не боїшся ти писать,
Такі вірші, провокаційні,
Відверто Рашу знеславлять??
Я відповім, ні не боюся
У цих віршах нема брехні,
В них гірка правда сьогодення
Перебіг справжньої війни!!
Війну цю розпочала Раша
Себе знеславила сама,
Війной прийшла на Україну,
Яка ж їй слава- їй ганьба!!!
Вона сама себе загнала
У кут глухий, у небуття
Із нього вибратись неможна,
Із нього виходу нема..
Мостить собі із тіл убитих,
Кровавий та жорсткий топчан
Таке вчинить не кожен зможе,
А тільки нелюд і тиран!!!
Та як же я їх знеславляю?
Я пишу те що справді є,
Щодня, війну цю проклинаю,
Але надія все ж живе!!!
Я щиро вірю в перемогу,
Щодня пишу про це вірші,
В них біль всієї України
Її прекрасної душі!!!
Щодня про це писати буду,
Допоки не настане мир,
Я не устану, обіцяю,
І коли видохнеться звір,
Я не зміню ніколи думки
Що Раша- ворог назавжди
І що усім їм по дорозі
За кораблем російським йти!!!
Це не поєзія, повірте
А це історія війни!!!!
Цю гірку правду мусять знати
Усі нащадки навіки!!!
Увесь цей жах, усі страхіття
Всі катування біль і смерть,
Всі злочини лихих рашистів
Чисельну кількість справжніх жертв...
А всі зруйновані міста?
Їх назви треба пам'ятати,
Вони герої безсумнівно,
Ми не повинні забувати,
Страшні бої, невинні смерті,
Нестачу їжі та води
Як попре все вони тримались
Малі, дорослі, молоді...
Я прошу світ і тебе Боже
Врятуйте нас, допоможіть,
Ми зробимо все для перемоги,
Ви тільки шлях нам підкажіть!!!
Ми віримо, що перемога,
Вже не забаром, майже тут
Хоча не легкий і кривавий
Нас жде попереду маршрут..