Зі святом Благовіщення

Історія свята

Благовіщення Пресвятої Богородиці — це велике дванадесяте свято, третє за значенням народно-релігійне свято після Великодня і Різдва Христового.    

      Православне свято «Благовіщення Пресвятої Богородиці» відзначають 7 квітня (25 березня за ст. ст.). Це свято належить до дванадесятих свят. Воно встановлено на честь принесення Діві Марії «благої вісті» через архангела Гавріїла про народження у неї Божого Сина, який стане порятунком занепалому людству. Про явлення архангела Гавриїла Діві Марії оповідає тільки один євангелист - святий Лука, у першому розділі свого Євангелія.

Батьки Діви Марії Іоаким та Анна на подяку за щастя мати доньку в глибокій старості пообіцялиприсвятити її Богові: віддати на виховання та служіння при храмі. У трирічному віці дівчинку відвели до храму. До свого повноліття (15 років) Марія жила у храмі, де навчалась рукоділля, грамоти та читала Святі книжки. Настав день, коли вона за традицією мала залишити храм. Священики обирали для своїх вихованок обручників, які надалі опікувалися ними. Марії обрали Йосифа — столяра з Назарету, відомого своїм благочестям і порядністю. Марія покинула храм і оселилася в домі Йосифа, зберігаючи невинність і займаючись домашнім господарством. І ось одного разу від Бога явився їй архангел Гавриїл і промовив:

Радуйся, благодатна, Господь з тобою …

І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус. Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида. І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця.

Марія ж сказала: «Як же станеться це, коли мужа не знаю?»

Відповів архангел: «Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий! Бо для Бога нема неможливої жодної речі!»

І сказала Марія: «Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!» (Лк., I:28,31-38).

  Далі ангел повідомив, що Вона  має назвати сина Ісусом. Марія відповіла, що вона раба Господня і хай буде так, як хоче Бог. З моменту Благовіщення, Божий Син починає перші хвилини Божого земного життя в дівочому лоні Пречистої Діви Марії. 

   На святкування в дні 7 квітня (25 березня за старим стилем) вплинуло свято Христового Різдва, що наступає дев'ять місяців після Благовіщення. При тому існувало старовинне побожне передання, що 7 квітня (25 березня за старим) відбулося втілення Божого Сина і Його смерть на хресті. 
  У радості Благовіщення бере участь небо, земля і все створіння.

Благовіщення в українців 

Звичаї та традиції

  В Україну свято прийшло з утвердженням християнства. В народі одержало назву «третьої зустрічі весни» (після Стрітення і Сорока Мучеників). Вважається, що весна в цей день остаточно поборола зиму, Бог благословляє землю і відкриває її для сівби. За народними уявленнями, лише після Благовіщення можна було розпочинати польові роботи. Раніше ж «турбувати» землю вважалося великим гріхом.
  Український народ особливо шанує свято Благовіщення і суворо забороняє всяку працю того дня: за його думкою навіть птиця на Благовіщення святкує, гнізда не робить. На Благовіщення, казали, досить тільки торкнутися якого насіння, чи зерна, щоб воно зараз же втратило свою сходову силу і ніколи не заплідниться. Не можна, казали, також підкладати того дня і яйця під курку, бо зробляться бовтунами, або вилупляться з них каліки.
  До цього свята лелеки зазвичай прилітали з вирію та починали вити гнізда. Існувало повір'я, що на Благовіщення відкривалася земля і з неї виповзали змії, вужі та інші плазуни. 

У цей день здавна існував звичай випускати на волю пташок: «Щоби співали на волі, Бога прославляли та просили щастя-удачі тому, хто їх випустив». Господар випускає на волю, на сонце також всіх тварин, навіть пса і кота виганяє на подвір’я – «щоб чули весну і самі про себе дбали».
  Пасічники цього дня виставляють на двір вулики. У церкві цього дня святять проскури. Потім пасічник проскуру кришить та висипає її у мед, «щоб бджоли роїлися», а сівач змішує з землею та сіє по чотирьох кутах ниви – «щоб дощова хмара ниви не минала»; проскуру заривають у землю, «щоб град посіву не побив». Благовіщенську проскуру, як і богоявленську та стрітенську воду, зберігали за образами.
  Вважалося, що, коли на Благовіщення, йдучи по воду, дівчина знайде квітку первоцвіту, цього літа вона вийде заміж. Пролісок, що знайдуть на Благовіщення, віщує щастя. Якщо вмитися водою, в яку покладеш цей пролісок – будеш вродливою. А дівчата, зустрівши ластівку, брали в жменю землю й несли її на город, щоб посіяти, — на тому місці обов'язково зійде кріп.
   Різні забобонні вірування, ворожіння, магічні акти в'яжуться з цією основною ідеєю розбудження землі і скритого в ній життя, що її український народ прив'язував до свята Благовіщення. 
Прислів'я, пов'язані з цим святом, стверджують: «На Благовіщення весна зиму остаточно переборола» або «Благослов зиму руйнує», а тому уважно стежили за погодою.

• Яка погода на Благовіщення, така й на Великдень.
• Якщо на Благовіщення дуже тепло, то на Великдень буде холодно.
• Якщо ввечері зоряно, то вродять коноплі.
• Якщо 7 квітня ще лежить на дахах сніг, то і на 1, і на 6 травня він у полі буде.
• Якщо на Благовіщення сонце сходить на чистім небі, то весна рання, якщо в полудень — середня, якщо ясно ввечері — пізня.
• Якщо 7 квітня сонце світить до обіду, а потім ховається за хмари, кукурудза буде рання, коли ж навпаки: визирає з-за хмар тільки після обіду, то кукурудза буде пізня. Якщо ж того дня взагалі буде хмарно, негода, то кукурудза не вродить.
• Ніч проти Благовіщення. Якщо вона тепла, то весна буде дружна; якщо за ніч мокрий

рушник висохне надворі — рік буде врожайний, якщо наполовину висохне — на середній урожай, а якщо залишиться мокрим чи замерзне — буде мокре літо.

• Благовіщення без ластівок — холодна весна.
• На Благовіщення всяка гадь вилазить з гнізда.
• На Благовіщення зими не лай, а саней не ховай.
• На Благовіщення чорногуз прилітає і ведмідь встає.
• На Благовіщення птиця гнізда не в'є. 

Зі святом Вас, шановні користувачі!

Джерело:Вікіпедія,

ukraine.ui.ua›ua/ukrainskiye-prazdniki/prazdniki-