І пам’ять серця, і вічний смуток

Уклонімося тим, хто поліг у бою.
Хто прикрив рідну землю собою. 
Свято мужності  й  радість велику свою,
Поливаєм живою сльозою.
 

   Війна ... Болем і горем відзначилась вона в серці кожної людини, кожної сім'ї, сіючи страждання та смерть, але ніхто   не забутий, ніщо не забуте.

 1 квітня 1944 року було визволене наше село Коблеве від фашистських і руминських загарбників. 

   До Дня визволення Коблевого  в бібліотеці оформлена виставка-інформація «Велич подвигу», на якій  представлені  публікації з газет,  згадки бійців, які звільняли наше село, їхні листи та спогади звичайних людей, які проявили масовий героїзм у боротьбі  з ворогом, які вистояли і перемогли.

   У березні-квітні 1944 р. на території району  у складі 3-го Українського билися війська 5-ї ударної армії генерал-полковника В.Д.Цветаєва. Армія, після визволення Миколаєва,  повела наступ на Одесу уздовж узбережжя Чорного моря,тобто по землях Березанського району. Тут билися прославлені 416- Таганрозька, 86-а і 108-а гвардійські Миколаївські і 109-а гвардійська Бериславська  стрілецькі дивізії.   

    29 березня частини 416-ї стрілецької дивізії визволили райцентр Березанка. На наступний день, 30 березня, - села Червону Україну і Нечаяне. 1 квітня дивізія вийшла до Тилигульского лиману біля с. Анатолівка і форсувала його. 248-ма стрілецька дивізія 5-ї ударної армії 30 березня звільнила х.Вольний (Березанка) і с.Красне, а гвардійці 109-ї  Бериславської і 86- ї  Миколаївської    дивізій – села Коблеве і Федорівку. У цей же день частини 244-ї  стрілецької дивізії очистили від ворогів Богданівку, Комісарівку.

  Бої на Тилігульському лимані придбали завзятий характер. Противник, підтягнувши резерви, використовував природні перешкоди як  черговий рубіж оборони з сильно розгорнутою системою вогню.  Особливо важко довелося 109-й і 86-й гвардійським  стрілецьким   дивізіям, якими командували І.В. Балдинов та В.П. Соколовський.

   Після звільнення сіл Федорівка та Коблеве 1 квітня два полки  109-ї гвардійської стрілецької дивізії почали форсування лиману вбрід. Фашисти укріпились на західному березі лиману і тримали дамбу під пересіченим вогнем.

    Однак після опівночі німці відновили контратаки. До ранку вони підтягнули 15-ту румунську піхотну дивізію, і атаки посилилися. Бездоріжжя не давало можливості нашим воїнам підтягти артилерію, а відбиватися автоматами, перебуваючи в крижаній воді, було неможливо. Після тяжких боїв наші частини були змушені повернутися до Коблеве.

   Початок квітня, а вода в лимані ще вкрита кригою. Мокрий сніг, сильний північно-східний вітер. Жителі села надавали посильну допомогу: вночі приносили, привозили все, що могло триматися на воді. За добу були викопані окопи, траншеї, землянки.

   Ввечері, 3 квітня почалася сильна буря. 10-бальний вітер розгойдав поверхню лиману. Дув сильний північний вітер, йшов мокрий сніг, часом вирувала справжня завірюха.  Навіть на березі тіло коченіло від холоду. I ось в таку негоду командування дивізії  віддає наказ: форсувати трикілометровий лиман вбрід. Це було тяжко зробити і в літню погоду, а в холодний час - було справді героїчним подвигом. Льодяна вода часом доходила бійцям до плечей, але вони йшли, несучи зброю над головою. До вечора за допомогою армійської артилерії форсування лиману відновилося. Тепер убрід йшли і гвардійці 86-ї стрілецької дивізії. Зброя, боєприпаси, промоклі шинелі на плечах і - вогонь з усіх видів зброї з протилежного берега. Вони падали, гинули, але йшли  вперед і до настання сутінок вийшли до с.Кошари.

   До 2 години 3 квітня вони захопили плацдарм і протягом дня не лише утримали, але і розширили його. У боях за Тилігульський лиман 109-а гвардійська дивізія втратила 124 людини . 

  Славною сторінкою форсування Тилігульського лиману завершились бої на Миколаївщині 4 квітня 1944 року, на 1018 день війни, береги лиману були повністю очищені від ворога.

  Війна закінчилась.. Похмура ніч окупації змінилась світлом радості і надії. Виросли нові покоління людей, які мирно живуть, пам’ятаючи, якою дорогою ціною далось майбутнє.

     Честь і слава вам, які вистояли і не здалися, вам, які зламали хребет фашистському звірові; вам, яких вітала звільнена Європа, вам, які залишали свої автографи на стінах Рейхстагу, честь і слава воїнам, які зараз захищають нас з вами, всю Україну!

Нам не треба війни, не треба –
Ми за спокій і мир на Землі,
Щоб не коршаки в чистому небі,
А космічні пливли кораблі,
Щоб щасливо зростали діти
І не бачили жаху війни,
Щоб зловісний воєнний вітер
Був розвіяний вітром весни.
Вітром правди і сили людської –
Силу ту не здолати в віках –
Нас даремно лякають війною,
Міць народу – в народних руках!
Нам не треба війни, не треба –
Ми за спокій і мир на Землі.
Щоб не коршаки в чистому небі.
А космічні пливли кораблі.

Микола Уманець. Нам не треба війни.