Під час
німецької окупації Києва у 1941—1943 роках Бабин Яр став місцем масових
розстрілів німецькими окупантами мирного населення і радянських
військовополонених; євреїв і циган - за етнічною ознакою, а також
партійних та радянських активістів, підпільників, членів Організації
українських націоналістів (переважно членів ОУН-м), заручників, «саботажників», порушників комендантської
години та інших. Лише за два дні 29 та 30 вересня 1941 року там розстріляли
майже 34 000 євреїв.
Наприкінці вересня 1941 року зондеркоманда
захопила дев'ять провідних рабинів Києва і наказала їм зробити оголошення:
«Після санітарної обробки всі євреї й їхні діти, як елітна нація, будуть
переправлені в безпечні місця…»
27–28 вересня на стінах будинків, огорожах
і стовпах з'явилися оголошення з текстом
українською, російською і німецькою
мовами: «Всі євреї міста Києва і його околиць повинні з'явитися в понеділок 29
вересня 1941 року до 8 години ранку на ріг Мельникової і Дегтярівської вулиць
(біля кладовища). Взяти з собою документи, гроші, цінні речі, а також теплий
одяг, білизну тощо. Хто з євреїв не виконає цього розпорядження і буде
знайдений в іншому місці, буде розстріляний. Хто з громадян проникне в залишені
квартири і привласнить собі речі, буде розстріляний».
Маса людей, які рухалися з різних районів міста,
зливалася в один потік на
вул. Мельникова. У кінці її, біля протитанкового рову,
загородженого «їжаками», була поставлена «застава», за якою розгорнута похідна
канцелярія. Почергово від натовпу відділяли 30–40 осіб і під конвоєм вели
«реєструватися». У людей відбирали всі документи та цінності. Документи в
поспіху кидали в мішки, а то і просто на землю, де вони лежали товстим шаром.
Потім євреїв примушували роздягатися і через проходи в насипі виводили до краю
яру, на протилежному боці якого на спеціально обладнаній дерев'яній платформі
сидів кулеметник. Під безжалісний вогонь кулемета
поліцаї заганяли палицями розгублених, голих, абсолютно знетямлених людей, не
даючи їм схаменутися, зорієнтуватися. Розпачливе ридання, крики поліцаїв,
благання про допомогу, прокляття катам, молитви, що заглушувалися веселими
мелодіями вальсів з гучномовців, гуркотом літака, що кружляв над яром…Сирецький
концтабір
За кілька
днів після розстрілів Бабин Яр відвідав німецький фотограф Йоганнес Геле. Він зробив світлини того,
як солдати СС розбирають речі розстріляних, а військовополонені під
їх командою закопують яр.
Масові
розстріли у Бабиному Яру та розташованому поруч із ним Сирецькому концтаборі проводилися
і пізніше, аж до визволення Києва від окупації. Зокрема, 10 січня 1942 було
страчено близько 100 матросів і командирів Дніпровського загону Пінської
військової флотилії, а 18 лютого 1943 — трьох футболістів київського «Динамо».
У
1941—1943 роках у Бабиному Яру розстріляно 621 члена ОУН,
серед них і відому українську поетесу Олену Телігу разом із
чоловіком. Згідно інших джерел, ув'язнених гестапо також страчувало у
приміщеннях своєї установи (вул. Володимирська,
33; нині — головна будівля СБУ), відтак захоронення,
як і в часи терору НКВД,
здійснювалися, зокрема, на Лук'янівському кладовищі у братських могилах.
У різних
публікаціях даються різні цифри загальної кількості знищених у Бабиному Яру —
приблизно від 70 000 до 150 000 осіб. У 1946 на Нюрнберзькому процесі радянською
владою наводилася оцінка близько 100 000 осіб, згідно з висновками
спеціальної державної комісії для розслідування нацистських злочинів під час
окупації Києва.
За даними
історика, провідного наукового співробітника Музею історії Києва,
відповідального секретаря Громадського комітету для вшанування пам'яті жертв
Бабиного Яру Віталія Нахмановича, за весь час німецької окупації у Бабиному Яру
були розстріляно 90–100 000 людей, з них приблизно 65–70 000 євреїв.
Ми зобов’язані берегти
пам´ять про Бабин Яр і не допустити повторення подібного пекла у майбутньому.
Немає коментарів:
Дописати коментар