Квадробіка: що це?

 

 Соціальними мережами ширяться відео з гучними заголовками: «Вони вже серед нас». На кадрах добре видно, як підлітки у масках тварин бігають на четвереньках.  Подібні відео були зняті в різних містах України. Вони набирають мільйони переглядів та тисячі обурених коментарів.

  Так,   сьогодні в українському суспільстві набирає обертів квадробіка,   повноцінна молодіжна субкультура.

Квадробіка: що це?
   Квадробіка («квадро» — чотири + «аеробіка) — трендовий виток субкультури, що поєднує фізичну активність та імітацію рухів і звуків свійських і диких тварин. Основне у квадробіці — пересування на чотирьох кінцівках та виконання трюків — стрибки через перешкоди, швидкий біг. Усе це потребує від квадроберів витривалості, тренування балансу та координації.
Згадаємо своє дитинство… На свята ми ставали котиками, мишками, зайчиками, білочками, ведмедиками і т.д. А  зараз це — найгарячіший і цілорічний фітнес-тренд серед дітей і підлітків.

Які переваги та недоліки в цієї дивацької субкультури і що найбільше лякає батьків у квадробінгу?

    Квадробічний рух започаткував японський спринтер Кенічі Іто. Він ще з дитинства потерпав від булінгу однолітків, які дражнили його «мавпенятком». Але вирішив не боротися проти прізвиська, а навпаки — максимально підіграти цьому образу й зробити його своєю перевагою. Він довго вивчав рухи мавп і став автором методики пересування на чотирьох кінцівках. Авжеж, пан Кенічі Іто за найменшої нагоди відтреновув свої «мавпячі скіли» та навіть ночував кілька днів в ізоляторі після затримання поліцією — його ідентифікували як психічно нестабільну особу. З того часу він намагався тренуватись у безлюдних лісах, але й там його мало не застрелив мисливець, прийнявши за дикого кабана. А вже у 2008 році «спортсмен-мавпа» легітимізував своє захоплення. І зафіксував його у Книзі рекордів Гіннеса, подолавши стометрівку на чотирьох всього за 18,58 секунди. З того часу в японця з’явилось чимало послідовників, а спортивний рух, що імітує поведінку тварин, швидко ширився світом. З’являлися нові трюки й рекорди, ролики про квадроберів, які агітують «за повернення до еволюційних коренів бодай через рух» збирали мільйони переглядів.

У чому суть тренування у стилі «квадробіка»?

   Квадробіка — це, передусім, спосіб тренування, а не знімкування потенційно вірусних тіктоків. Цей незвичний спосіб привести тіло в тонус поєднує елементи аеробіки та калістеніки. І якщо про аеробіку чули всі, то щодо калістеніки є деякі питання. А це — фізичні вправи на роботу з вагою власного тіла, що зародились ще в Стародавній Греції та мали на меті підготувати воїнів до боїв. До прикладу — рух на чотирьох кінцівках, що імітують рухи ведмедя. Або вправа, коли людина намагається швидко пересуватись на чотирьох кінцівках і живіт при цьому направлений вгору, — саме такий рух готує бійців до ситуацій, коли вони можуть опинитися на спині і потрібно швидко підвестися із цієї позиції. Елементи квадробіки вже багато десятиліть використовують у бойових мистецтвах — від змішаних єдиноборств до бразильського джиу-джитсу та капоейри.

У чому різниця між квадроберами і фурі?

   Частенько люди плутають субкультури квадроберів та фурі. Насправді, рух фурі (їхня назва походить від англійського слова «пухнастий») виник значно раніше за квадроберський — у другій половині 20-го століття, і в Україні відомий понад 20 років. Його характерна ознака — перевдягання у тварин — героїв мультфільмів, коміксів, книг. Їхні персонажі мають «людські» характеристики: міміку, прямоходіння, інтелект. Фурі не виконують жодних спеціальних вправ, на відміну від квадроберів. Цікаво, що представники фурі — це, в основному, дорослі, для яких це своєрідне хобі з театральним нахилом, а не спосіб екстравагантно заявити про себе в соцмережах. До прикладу, європейська спільнота фурі Eurofurence зібрала понад 40 тисяч євро та у 2023 році задонатила ці кошти на рахунок української організації захисту тварин UAnimals.

Яку атрибутику використовують квадробери?
    Учасники модного руху часто перевдягаються у представників фауни й замовляють в онлайн-магазинах маски котів, собак, вовків, ведмедів, а ще — пухнасті хвости, рукавички-налапники. Популярними варіантами є перевдягання у м’які комбінезони з каптурами-мордочками різних тварин чи використання в образі деталей, що імітують мавпу, лева, зайця абощо.
Що викликає занепокоєння у батьків, коли дитина займається квадробінгом?
    Це абсолютно нова субкультура в українському просторі, тож викликає у батьків як легке занепокоєння, так і відвертий страх і супротив. Олії у вогонь підливає обговорення в соцмережах випадків агресії квадроберів — мовляв, підлітки в костюмах накидаються на перехожих, імітуючи агресивних диких тварин. А деякі діти й тинейджери буцім-то настільки вживаються у роль тварин, що зважуються на дегустування собачого чи котячого корму, носіння ошийників. Але все вищеописане — радше, рідкість і крайнощі.

Квадробінг — не психічне захворювання і не відхилення

    У всі часи були субкультури, до яких дітям цікаво долучитись та відчути приналежність до тих чи тих цінностей, спробувати вжитися в роль і стиль, притаманні певній спільноті. Це про пошук ідентичності, свого місця у соціумі, про відчуття себе частиною чогось більшого, та ще й в оточенні однодумців. Мало яка субкультура не лякала батьків: дорослі не розуміють до кінця, «що за цим стоїть». І часто помиляються, забороняючи дитині приєднуватися до спільнот, мовляв, «їх там чекає щось жахливе, і взагалі — це якось ненормально виглядає».

   Ось і історія нової субкультури квадроберів говорить нам про те, що нічого протизаконного чи «божевільного» в ній немає, її корені ростуть з Японії, а музику та візуальний контент цієї країни сучасна молодь просто обожнює! Насторожують лише поодинокі випадки агресії з боку учасників спільноти, про які є згадки в ЗМІ та соцмережах.

    Серед головних ознак того, що щось «йде не так» — нанесення шкоди собі чи іншим людям (самоушкодження, масові бійки, агресивні страйки тощо), пропаганда, обов’язкова умова вживання будь-яких речовин, відсутність права вибору дитини в певній групі, а також об’єднання через ненависть і інші сильні негативні відчуття до когось поза межами субкультурної групи.

   Але ж ми з вами пам’ятаємо, що будь-які насильницькі дії — це погано, незважаючи на те, хто виконавець — людина у звичайному вбранні чи школяр із вушками та котячим хвостиком.

    Із цим можуть стикатися діти, які шукають «порятунок» через можливий булінг, нестачу друзів або їхню відсутність, складнощі в стосунках із батьками. Дорослим потрібно з’ясувати, яку потребу «закриває» дитина. А далі — налагоджувати стосунки в родині, аби у дитини не було потреби шукати «безпечне місце» і підтримку на вулиці.

  Як і дорослі, не всі діти вміють проживати внутрішню напругу екологічно і вчиняють акти агресії. А субкультура дає змогу «прикриватися маскою гри». Та й загалом, градус агресії зростає в українському суспільстві, це вельми поширене явище у країні, яка проживає війну.

 

  Щодо ролей, які диктує та чи інша субкультура. Не страшно, що йдеться про переодягання в костюми тварин, імітацію їхніх рухів. Хтось «грає» в класі у «драма-квін», хтось — в «експерта». Тож у ролі тваринок нічого поганого немає. Особливо зважаючи на те, що грають у квадроберів молодші підлітки та молодша школа — старшим дітям це не так цікаво. Бажання наслідувати тварин — не психічне захворювання і не відхилення. Батькам треба більше почитати про цю течію, обговорити цікаві моменти з дітьми — це хороший крок до формування атмосфери довіри. А якщо ви й досі дуже непокоїтесь, є хороша новина: участь у субкультурах це, зазвичай, ненадовго. Тож наберіться терпіння, є всі шанси, що це скоро мине, якщо не протистояти і не забороняти.

Джерело:
https://osvitoria.media/
https://ursamedia.com.ua/
Інтернет джерело