“Маленька жінка, яка почала велику війну”...

 

 14 червня   виповнюється 212 років від  дня народження відомої  американської письменниці, авторки  знаменитого роману “Хатина дядька Тома”, аболіціоністки, Гаррієт Бічер-Стоу.

   Народилася письменниця  1811 року  у  місті Личфілд (штат Коннектикут, США), в сім’ї відомого в той час проповідника Лаймена Бічера. По батькові предками дівчинки були ковалі і священики. По матері – священики і офіцери. Прадід, генерал Вуд, бився в Війні за незалежність. Інший прадід, Джон Бічер, був відомим в Англії церковним діячем. Він прибув до берегів Нової Англії з одним з перших кораблів з Європи. Лаймен, батько Гаррієт, став священиком в маленькому містечку Іст-Хемптон на березі Атлантичного океану. Його дружина Роксана малювала мініатюри на слоновій  кістці, розмальовувала посуд, меблі, килими, плела мережива, грала на гітарі і вела велике господарство.

   У Гаррієт було дванадцять братів та сестер. П’ятеро братів стали священиками, як батько, а старша сестра відкрила школу для дівчаток. У цій школі вчилася й Гарріет, а згодом почала навчати інших. Так у вісімнадцять років вона стала вчителькою.

   

 1832 року Гаррієт переїхала до міста Цинцинатті, де її батько отримав посаду ректора Лейнської богословної академії. Місто розташувалося на березі річки Огайо, яка була кордоном між Північними штатами, де рабство було скасоване, та Південними, де тисячі рабів тяжко працювали на плантаціях, гинули під нагайками та продавалися на рівні з іншим “рухомим майном”.

  Дівчина почала переховувати у своєму будинку рабів-утікачів із Південних штатів, рятувати їх від переслідувань, вчити негритянських дітей.

    По переїзді  Гаррієт  вийшла заміж за Кельвіна Стоу – священика, професора семінарії, весь статок якого складала шафа з книгами. У неї народилося  сім дітей.

  1850 року у США прийняли закон про рабів-утікачів, який примушував повертати рабів, котрі утекли до Північних штатів, власникам.  Охоплена гнівом, Бічер-Стоу взялася за роман – не маючи змоги боротися у інший спосіб.
   В одному з нью-йоркських щотижневиків почали з’являтися розділи “Хатини дядька Тома”. Герой роману – добрий, великодушний раб Том, який сповідує християнську мораль та потерпає від знущань господаря. 1852 року роман вийшов окремою книгою. І тут відбулося те, про що авторка не могла й мріяти, – її покірливий герой, що помирає під нагайкою господаря й життєвим кредо якого є вислів “Господи, навчи нас любити ворогів своїх”, став символом бунту та непокори.

У 1862 році, через 11 років після публікації «Хатини дядька Тома», Гаррієт була запрошена до Вашингтона, щоб зустрітися з президентом Лінкольном. Він назвав її “маленькою жінкою, яка почала велику війну”. Лінкольн мав на увазі Громадянську війну 1861 – 1865 рр., результатом якої стала відміна рабства в США.

  Роман «Хатина дядька Тома» було перекладено багатьма мовами. Українською його вперше видано у 1918 році. Він став справжнім маніфестом борців за скасування рабства.

     Привертають нашу увагу  й інші твори письменниці, такі як: «Травнева квітка», «Дред, повість про Прокляте Болото» та інші.

Влітку 1896 року в віці 85 років Гаррієт Бічер-Стоу померла. Її поховали поруч з чоловіком в місті Ендовер, там, де стояв будинок, який називався «Хатина дядька Тома».

Доторкнутись до творчого надбання письменниці ви зможете, звернувшись до нашої бібліотеки.