Сьогодні ми відмічаємо свято,
яке завершує зимовий цикл народних обрядів - Стрі́тення, одне з найбільших
християнських свят. Стрітення у
старослов’янській мові означає “зустріч” або ж “радість”. І отримало воно таку
назву через те, що у цей день новонароджений Ісус Христос зустрівся з
праведником Симонеоном і пророчицею Анною. Саме вони впізнали у малюкові нового
Месію.
Сталось це, коли на
сороковий день після народження Ісуса, діва Марія принесла його в Єрусалимський
храм на посвяту. Старець Симонеон, якому було провіщено жити, аж поки той не
зустріне людського спасителя, одразу ж заявив, що цей малюк — син Божий.
Пророчиця Анна підтвердила, що бачить перед собою майбутнього спасителя
людського роду.
Історія святкування ж
цього дня сягає III і IV століть — саме тоді згадки про Стрітення вперше
зустрічаються у творах християнських святих. А офіційно у всій Візантійській
імперії цей день було визнано святом у 542 році за правління імператора
Юстиніана.
Стрітення символізує не
тільки зустріч Старого і Нового Завітів та явлення немовляти Ісуса світові. У
народному побуті цей день здавна вважався зустріччю зими із весною.
Дохристиянська історія
свята:
Святкування Стрітення в Україні походить
ще з дохристиянських часів. Його тоді також назвали Стрічення, Стріщення,
Громниці або Зимобор. У народі вірили, на Стрітення зима
вирушає туди, де було літо, а літо — туди де була зима. По дорозі вони
зустрічаються та сперечаються між собою. Хто виграє у суперечці, той ще
залишиться на цих землях господарювати.
Якщо до вечора потеплішає, то виграло
літо і скоро будуть потепління. Якщо ввечері стало холодніше, то зима ще
зостанеться на деякий час. А назва така була у свята, тому що
вважалось — 15 лютого, це єдиний день, коли взимку може пролунати грім.
Прикмети, ворожіння, звичаї:
Якщо на Стрітення з
дахів звисали бурульки — їх збирали і розтоплювали, додаючи у воду. Таку воду
вважали цілющою, здатною вилікувати як рани чи внутрішні захворювання, так і
вберегти від злого ока і відьмацьких чар. Нею освячували воїнів перед битвою,
господарі кропили худобу на першому вигоні, а пасічники окроплювали вулики в
початку сезону. Ворожіння на Стрітення
було таке: виставляли тарілку з зерном на ніч на вулицю. Як зранку на ньому
з’явилась роса, то буде врожай, як нема роси — справи будуть кепські.
В цей день в церквах
України святили воду та свічі. Посвячені на Стрітення свічки звалися
“громичними”, бо їх запалювали і ставили перед образами під час грози, щоб
оберегти людей і худобу від грому. Ці ж свічки давали в руки вмираючому при
читанні одхідної молитви. В день
Стрітення, коли приходили з церкви, запалювали “громичну” свічку – “щоб весняна
повінь не пошкодила посівам і щоб мороз дерев не побив!”. Від “громичної” свічки і саме свято, крім
“Стрітення” або “Стрічання”, називалося колись “Громиця”. Коли
святили в церкві воду, селяни набирали тієї води в нову – ще не вживану –
посудину, приносили додому і пильно берегли. Цій воді приписувалась магічна
сила. За народним уявленням, це – цілюща вода. Нею натирали хворі місця і
вірили, що “поможе”. Найкраще ця вода ніби помагала від “пристріту” – від
хвороби, що її спричиняло “погане” око.
Колись, як чумак
виходив у дорогу, господар давав йому хліб, сіль і кропив стрітенською водою
волів, воза і самого чумака, примовляючи: “Боже тебе збережи!”. Так само і
батько відряджав сина на війну, скроплюючи стрітенською водою на щасливе
повернення.
Господарі також ворожили на врожай, виставляючи на
ніч тарілку з зерном на двір. Якщо ранком є роса – врожай, нема роси – немає
врожаю.
Джерело:
vsviti.com.ua › ukraine
Немає коментарів:
Дописати коментар