"Двадцать второго июня..."

Двадцать второго июня,

Ровно в четыре утра

Киев бомбили, нам объявили,

Что началася война…

 

 

Сьогодні,  22 червня  - день початку Великої Вітчизняної війни, яка забрала мільйони життів і стала найстрашнішою трагедією 20 століття. Особливо це стосується нашої колишньої спільної країни (СРСР), де трагедія цієї війни увійшла практично в кожну сім'ю.  Наші  рідні теж не повернулися з тієї війни... Крім того, сьогодні ще День Пам'яті і Скорботи за всіма, хто  не повернувся з цієї війни.

Відповідно до Указу Президента України від 17 листопада 2000 року №1245/2000, з метою всенародного вшанування пам’яті українців, загиблих під час Великої  Вітчизняної  війни 1941-1945 років, їх подвигу та жертовності щороку в нашій державі відзначається День скорботи і вшанування пам’яті жертв в Україні.

Цій даті присвячена виставка – діалог «Це було в сорок першому».

22 червня о 3 годині 30 хвилин ранку, коли німецько-фашистські війська отримали умовний сигнал "Дортмунд", по радянським прикордонним заставам і укріпленням  був раптово завдано артилерійський удар, а через 30 хвилин ворожі полчища вторглися в межі СРСР. Тисячі тонн смертоносного вантажу впали на аеродроми, залізничні шляхи, військово-морські бази, лінії зв'язку, склади військового спорядження і боєприпасів, на сплячі радянські міста.

Затамувавши подих, слухали  люди  урядове повідомлення про напад фашистської Німеччини.  : «Сьогодні, о 4 годині ранку, без пред'явлення будь-яких претензій до Радянського Союзу, без оголошення війни, німецькі війська напали на нашу країну...
 Це... є безприкладним в історії цивілізованих народів віроломством...
Червона Армія і весь наш народ знову поведуть переможну вітчизняну війну за Батьківщину, за честь, за свободу...
 Наше діло праве. Ворог буде розбитий. Перемога буде за нами».   

  О четвертій годині ранку німецька авіація скидала бомби на Київ та інші міста України. Наші війська чинили героїчний опір. Мужньо тримали оборону захисники Брестської фортеці, Києва, Одеси, Севастополя, Ленінграда, Москви та інших міст, воїни військових округів.

Але в ті далекі червневі дні люди  вірили, що ворог буде розбитий і  перемога  буде, не дивлячись на те,  якою трагедією  для них був перший день війни.  А ще попереду  були кров, біль, смерть. Це пекло тривало довгих 4 роки, війна не на життя, а на смерть,  війна,  в якій фашизм ніс  довічне рабство або повне знищення нації.

Про це не можна забувати.

 В  цей День ми згадуємо про тих, хто так і не повернувся з цієї війни, про тих, хто кров’ю і потом відстоював нашу перемогу, про тих, хто першим прийняв на себе цей страшний удар і про тих, чиї життя були покалічені і зруйновані іншими людьми. Людьми, такими, як ми. У них були   сім’ї,  діти, онуки. І вони теж хотіли жити в мирі та злагоді ...

Сьогодні вже мало залишилося серед живих тих, хто зі зброєю в руках захищав тоді нашу країну. З кожним роком їх стає все менше і менше. Та всі, хто здобував Перемогу, навічно залишаться у вдячній пам’яті нащадків,  а спомин про них передаватиметься з покоління в покоління.
   Ми пам’ятаємо  і віддаємо шану всім українським борцям, які в час воєнного лихоліття визволяли  рідну землю від фашистських загарбників. Історію найкривавішої в історії людства війни зафіксовано у наукових працях, архівних і музейних документах, фотографіях, плакатах воєнного і повоєнного часів, у спогадах учасників, а також відтворено у художніх, літературних творах, кінострічках. На честь героїв споруджено пам'ятники та обеліски.

 

 Шановні земляки, схилімо голови перед мільйонами невинних  жертв, яких забрала Друга Світова війна.    Низький уклін тим, хто бився і вічна пам'ять тим, хто не повернувся з цієї кровавої війни.                              «Ніхто не забутий! Ніщо не забуте!»- так ми говоримо своїм дітям.

 

Джерело:

wikipedia

kv.pl.ua›…chervnya…skorboti…vshanuvannya-pamyati…

zakon.rada.gov.ua›laws/show/574-2014-р