Сила рідного слова

                             Зоя Ружин
    Сила роду України – мова-берегиня!
З глибини віків, із мови – мудрості джерельце,
У калини-України із любов’ю серце.
Кожне слово, як перлина – гордість України!
Наша мова, наша пісня славна, солов’їна…
…Нас єднає наша мова – нації святиня,
Сила роду України – мова-берегиня!

    21 лютого - Міжнародний день рідної мови,   день, коли весь світ вшановує рідне слово. Це свято народилося з боротьби за право говорити мовою предків і нагадує нам, що мова - це сила, яка єднає покоління.

   Трагічні події в Дакці: Дата обрана на згадку про події 1952 року в Бангладеш (тоді Східний Пакистан). Студенти вийшли на демонстрацію, захищаючи право на свою рідну мову - бенгальську. Під час протестів поліція відкрила вогонь, і кілька активістів загинули.

   Рішення ЮНЕСКО: У 1999 році на Генеральній конференції ЮНЕСКО цей день був офіційно проголошений Міжнародним днем рідної мови, щоб підкреслити: право говорити рідною мовою - це фундаментальне право людини.

    Міжнародний день рідної мови - це свято, яке нагадує про важливість збереження культурного та мовного різноманіття у світі.

 З нагоди  Міжнародного дня рідної мови у нашій бібліотеці відбувся діалект-шоу «Своя мова -свій говір»,

 де згадували унікальні слівця, що передаються з покоління в покоління. Адже саме в говірках ховається справжня душа нашого краю!

   

  З відвідувачами бібліотеки ми досліджували багатство місцевих говірок та їхнє значення для нашої культури. Присутні на заході були не тільки місцеві, а і вихідці з Одеської  та Херсонської областей (ВПО). які згадували цікаві слова-діалекти своєї місцевості.

    

  

  Також присутні ознайомилися з книжковою виставкою «Світла і багата мова мами і тата». На експозиції представлені як класичні твори, так і сучасні посібники з вивчення української мови.

Важливою частиною рідної мови є місцеві діалекти («свій говір»), які роблять її живою та неповторною.

Наш колорит
Миколаївщина
Ці слова часто зустрічаються саме в сільських районах нашої області:
Кабиця — літня пічка на подвір’ї (справжній символ південного двору).
Керпатий — людина з кирпатим носом або той, хто задирає носа (гоноровий).
Драяти - дуже сильно щось відмивати або чистити.
Гупати - голосно стукати або падати.
Пец - гострий перець (місцева назва).
Ампулка - стержень для кулькової ручки (це суто наша, південна «фішка»).
Гайда - заклики йти кудись (запозичення, що міцно прижилося).
Одеський колорит
Одеський говір - це суміш мов, де багато слів мають коріння в ідиші чи італійській:
Синенькі - баклажани (на Півдні їх майже ніхто не називає інакше).
Рачки - дрібні креветки, які продають на склянки.
Альфатер - сміттєвий бак (назва пішла від компанії, що їх встановлювала).
Фармазон - брехун, шахрай або людина, що прикидається кимось іншим.
Каструльщик - водій, який займається приватним перевезенням («каструлить»).
Бекицер - швидко, мерщій.
Халоймес - дурниця, нісенітниця або щось неякісне.
Херсонщина
Херсонський говір дуже близький до миколаївського, але має свої «смачні» деталі:
Пшонка - кукурудза (особливо варена).
Гарбуз - тут так часто називають кавун (хоча літературно це «кавун», старі люди подекуди зберігають давні назви).
Вада - невеличкий рівчак для поливу городу.
Бакланіти - багато й беззмістовно говорити (базікати).
Стулка - стілець.