Шануємо мужність крізь роки

  Афганська війна., брудна, неоголошена.. Та хіба війни бувають чистими? Будь-яка несе смерть, каліцтво, вдягає в жалобу тисячі сердець, материнських сердець. У війни холодні очі, у війни свій рахунок, своя безжальна арифметика.

   Афганістан - це рана, що не заживає 

  В Україні цей день також офіційно відзначається як День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

  15 лютого ми вшановуємо тих, кому довелося виконувати військовий обов’язок у гарячих точках світу, та згадуємо події афганської війни. 15 лютого - це день пам’яті про тисячі життів, забраних війною, та день глибокої поваги до тих, хто повернувся додому.

    Ми схиляємо голови перед пам’яттю загиблих і висловлюємо щиру вдячність ветеранам за їхню стійкість, мужність та незламний дух. Бажаємо вам і вашим родинам міцного здоров’я, злагоди та найголовнішого — мирного неба над Україною.

   Понад 3 000 українців загинули в Афганістані. Всього в афганському конфлікті (1979-1989) взяли участь близько 120-160 тисяч військовослужбовців з України.

    Окрім Афганістану, українські військові брали участь у миротворчих місіях та бойових діях у понад 15 країнах світу, включаючи Кубу, Корею, В'єтнам, Єгипет, Мозамбік, Анголу тощо.

 Раніше цей день відзначався як День пам'яті воїнів-інтернаціоналістів, але був переформатований на вшанування українських ветеранів, що брали участь у локальних війнах.

 Багато ветеранів-«афганців» та учасників інших міжнародних конфліктів сьогодні використовують свій бойовий досвід для захисту територіальної цілісності України.

 15 лютого проходять покладання квітів до меморіалів, згадують зниклих безвісти та вшановують пам'ять загиблих хвилиною мовчання. 

   До Дня вшанування учасників бойових дій у нашій бібліотеці відбулися героїко-патріотичні читання «Ті спогади - то вічний серця біль». Ми згадували долі тих, хто пройшов через суворі випробування, читали спогади та знайомилися з історичними матеріалами про події, що залишили глибокий слід у пам'яті нашого народу.

 Як захлинався бій останній
І ущухав вогонь атак,
Упав юнак в Афганістані
– Двадцятирічний мій земляк.
Упав, з очей спадали зорі,
Темніла неба пилина…
О, боже мій, що тільки творить
Людьми придумана війна!
Війна в наш дім проникла тихо,
Згасивши тисячі життів,
І залишила біль і лихо
– Печалі вдів і матерів.
Хто ж відповість за юні долі
В крові викупаний стяг?
Коли і як приспати болі
В людських знівечених серцях…
А, може, скажуть кладовища
Устами жалібних троянд,
Чом дев’ять літ там юність нищив
Для нас чужий Афганістан?
(Михайло Малиновський  «Хто ж відповість?» з книги «Відлуння афганських гір : нариси, спогади, вірші, пісні.»)