Запалімо пам’яті свічу...

Хай світло від свічки у небо летить,
Хоча б одну душу зігріє в цю мить,
Щоб душа ця загублена спокій знайшла
І у вічність до Бога вона відійшла.
С.Олійников. Стіни плачу

Наталія Кузьмічова
ЗАПАЛІМО ПАМ’ЯТІ СВІЧУ
Запалімо пам’яті свічу,
Всім святим молімось в Божім Храмі.
За душі закатованих катами,
Молитву нашу, Господи, почуй!
Згадаймо тих, хто з голоду зітлів,
Кого та смерть поклала у могилу...
Мільйони українців! Боже Милий,
Чому Ти мій народ не захистив?
— Матусю, хлібця! —  кви́лила дитина.
А в хату вже злетілись смерті кру́ки.
Вмирали села в невимовних муках,
Лежала Україна в домовині...
Хто відповість, скажіть, за той терор,
За те ганебне збочення й жахіття,
За геноцид минулого століття,
За той лихий, страшний голодомор?
І знову смерть посіяли кати,
І знову геноцид, і знов наруга.
Танцює на людських кістках катюга
Й відходять українці в засвіти...

Тетяна Строкач

ЗАПАЛІТЬ СВІЧУ...

Пам'яті жертв голодомору...

Затягнуте в журбу і страх село...

Як тіні, люди де-не-де блукають...

А розкошує лиш криваве зло —

Останнє з рук тремтячих вириває...

— Матусю, їсти...

Голос ледве чуть...

А в неї сил немає навіть встати,

Щоб хоч шматочок хліба роздобуть

І пухлим діточкам його віддати...

Бреде, сердешна, думкою жива,

Навкруг —  лиш пустка й смерть

       врожай збирає...

А в пам'яті — поля, жита, жнива...

Та в хаті навіть зернятка немає...

Страшна біда і стогін навкруги...

У коминах вітрище вовком виє...

Останній подих, сповнений туги...

А вічний сон до раю путь відкриє...