середа, 27 листопада 2024 р.

Осінні троянди

 

   За вікном похмурий день пізньої осені. Природа вже втратила свої яскраві фарби. Але є квіти, які і зараз в останній осінній місяць, не лише милують зір, але й облагороджують душу… Це королева квітів-троянда. Троянда - символ краси, найсильніших почуттів та гарних людських якостей. Троянда-це не квітка, це-любов, що палко ллється в серці й завмирає кров від почуттів, що линуть через край. Троянда-це не квітка, це-душа. 

  Упродовж всієї історії людства троянда завойовувала серця людей. Всьому світу відомі її краса й аромат. У народі троянду називають царицею квітів. У ній поєднались краса і слава, печаль і страждання, любов і ненависть, всепрощення й гордощі. ЇЇ особливість та чарівність підкреслювали ще наші предки й передавали з покоління в покоління за допомогою народної творчості. 

  Ця квітка полюбилася не лише українцям, а всім народам світу. Дивовижні пелюстки, пряний аромат – так і зачаровує. А яка різноманітність кольорів! В народі ходить думка, що саме троянда є віддзеркаленням душі людини. Цій квітці вже тисячі років і майже стільки ж про троянди ходять легенди. Її оспівують у своїх віршах поети, вигадують мелодії музиканти. І наша добірка сьогодні віршів про троянду.


Обсипав ліс свої вершини,
Понуро сад схилив чоло.
Дмухнув сіверко на жоржини,
Морозом квіти обпекло,
І в пелюстках зчорнілих саду,
Серед загиблих лиш одна,
Одна лиш ти жива, трояндо,
Царице квітів запашна.
Обробка слів, переклад: М. Зірка



Осінні троянди
Осінні троянди в моєму саду
І ваблять до себе, і манять, і кличуть...
До вас я щодня на гостину іду
Спивать насолоду й красу мальовничу.
Ви – квіти моєї палкої любові,
Ви – символ краси й почуттів найсильніших,
Що ллються із серця із вами у змові...
Червоні  троянди мої наймиліші!
Я знаю: у вас є і серце,  й душа,
І стебла колючі зовсім не завада,
Пелюстки бадьорить ранкова роса,
Її переливи – для мене принада.
Божественний дух ваш, як в храмі єлей,
Наповнює душу природи красою,
Ви – пристрасть і розкіш, і щастя людей...
Між небом й землею в красі вашій стою.
автор: М_А_Л_Ь_В_А

Останні квітки
Ох, розкрились троянди червоні,
наче рани палкі, восени,
так жалібно тремтять і палають –
прагнуть щастя чи смерті вони?
Не осиплються тихо ті квіти,
не настане життя в них нове,
ні, ударить мороз до схід сонця
і приб’є поривання живе.


І зчорніють червоні троянди,
наче в ранах запечена кров…
Ох, нехай же хоч сонця нап’ються,
поки ще їх мороз не зборов!
Леся Українка







ОСÍННІ ТРОЯНДИ
У замрÍяних троянд осінніх - особливий аромат.
Здається він вже зовсім не таким, що долинáв у літню днину...
В нім поєднались нóтки дивні вогких туманів й гіркоти полину
З серпáнком пряним, солодко-терпким, що по землі розвіяв зорецвітний листопад.
В осінніх зачарóваних троянд пелюстки теж відмінні
Від тих, що лише вчóра мали яскраві, соковúті кольори...
Тепер на них, змарнілих, - перших врáнішніх морозів поцілунки крижані
І намистини сріблясті блищáть роси холодної у тьмянім сонячнім промінні...
Осінні троянди мають душу лірúчну;
Нерозтрачена ніжність жевріє в ній полум'яна.
У молоцÍ білоснÍжнім сивочóлих тумáнів
Стоять вони, мов фантастичних ліхтарів міріáди...
Так швидко час летить, мов вершник на крилатому коні;
Усе минає, і ніщо не вічне під небом зоряним у цім великім світі.
Усміхненого літа лагідні мúті змінив сумнúй сезон дощів одвічних...
Та можна усе пережити, коли в серці світла надія тихим вогником горúть!
Тендітна краса з троянд облетить, вкривши землю вуáллю барвúстою.
Під теплою ковдрою з листя опáлого вони поринуть в обійми до сна чарівнóго.
Попри злі холоди, життя в них бринить, а отже - всі негóди й вітри вони вистоять,
Навесні знов відрóдяться й квітами гарними привітають прихід
сонцесяйного літа новóго!
                                                   (Наталі Орішко)                                                

Трояндово-осінній романс
Троянди мене запевняють - не буде зими!
У цьому саду покохалися Осінь і Літо.
Тут все вже цвіте і нічого ще не переквітло,
Співають птахи, і під ранок туманів дими...
В яскравих осінніх наметах дрімають вітри.
Короткі дощі заціловують шиби тендітно,
Та зблимує сонце - і знову на вулиці діти
І галас веселий - то кличуть сусідів до гри.
А я музикую натхненно у цьому саду,
Не струни на скрипці моїй - волосінь павутини.




На бабине літо й кохання не треба причини,
Та саме у них я пелюсткою тихо впаду.
Нехай спалахну ненадовго багаттям бучним,
Допоки волосся шовкове лиш почасти срібне,
Допоки тобі, довгожданий, я буду потрібна,
Цвістимуть троянди і в серці не буде зими.
Автор: Наталия Бугаре

Вірші про троянду
Мабуть не дарма є на світі троянди,
Їм місце знайдеться в саду, на веранді,
Як символ кохання, як символ надії,
Захоплюють, манять, занурюють в мрії,
Такі вони різні, такі досконалі,
Як символ розпусти, як символ моралі,
Ці квіти висловлюють вмить почуття,
Мінливі бажання, любов, каяття,
Їх колір про наміри вмить розповість,
Чи ніжність, чи біль, а можливо і злість,





Хоч вік їх короткий – та сутність безсмертна,
Водночас і звична, і безпрецедентна,
Краса їх чарує та змінює долю,
До меж насолоди, до крайності болю,
Шипів гострота, пелюсток оксамит,
Безмежжя чарівності й ніжності мить…
 Надія Красоткіна





 

Вірші про квіти – це не просто слова, це джерело натхнення та естетичної насолоди. Вони дарують нам можливість по-новому поглянути на світ, відчути його красу та гармонію.
Читаючи ці вірші, ми не лише насолоджуємося красою квітів, але й занурюємося у світ людських почуттів та переживань. Квіти стають мовою, якою поети говорять про найважливіше – про кохання, життя та смерть.
А ще, шановні читачі, до вашої уваги   книга Умберто Еко «Ім'я рози» Видавництва: Фоліо. 

 Це захоплююча детективна історія, органічно вплетена в реальні історичні події ХІV століття. У середньовічному монастирі за загадкових обставин один за одним гинуть ченці. З’ясувати причину їхньої смерті доручено вченому-францисканцю Вільяму і його помічнику Адсо. Розпочавши розслідування, вони занурюються у лабіринт підступних інтриг, політичних махінацій, потаємних пороків та абсурдних забобонів, якими сповнене життя монахів, і, вирішуючи багато філософських питань, ідучи шляхом логічних розмірковувань, розкривають загадкові вбивства.

 Друзі, ми вас чекаємо в нашій бібліотеці.


Немає коментарів:

Дописати коментар