Ні могили, ні хресного знаку...

 

   Голод… Це страшне слово повертає нас назад у далекі 1932 – 1933 роки, коли через насильницьке вилучення продовольства, блокаду сіл та цілих районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресії щодо незгодних, тоталітарна система створила для українців життєві умови, розраховані на їхнє фізичне знищення.

  Голодомору передувала насильницька колективізація сільських господарств, "розкуркулення" селян, хлібозаготівельна кампанія, масовий терор на селі. Тож, українські селяни стали наступними жертвами сталінського режиму після тотальних репресій щодо української інтелігенції та духівництва. 

Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв голодомору  1932-1933 і  масових штучних голодів 1921-1031, 1946-1947рр.

  

        З метою вшанування пам’яті жертв голодоморів в Україні в Коблівській ЦБ відбувся  перегляд і обговорення відео «Ні могили, ні хресного знаку», присвяченого цій скорботній події. 

     Наприкінці заходу відвідувачі мали можливість переглянути книжкову виставку – інсталяцію «Ангели пам'яті», що висвітлює трагедію трьох масових голодоморів: 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947 років на Україні, його наслідки та свідчення людей, що пережили ті трагічні роки.

   Одним із проявів цілеспрямованого тотального знищення українського народу є Постанова ЦВК й РНК СРСР «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності» від 7 серпня 1932 року відомий в народі як «Закон про п’ять колосків». За цим документом було встановлено дуже жорстокі покарання навіть за дрібні крадіжки так званої колгоспної власності: лише за кілька вирваних або піднятих із колгоспного поля колосків засуджували до розстрілу або тривалого ув’язнення із конфіскацією всього майна. Ініціатором постанови був Сталін. Для вилучення продовольства створювалися спеціальні загони активістів, які ходили по сільських обійстях і здійснювали обшуки. З початком 1933р. Ці спеціально навчені активісти забирали все їстівне у мільйонів людей, прирікши їх на масовий голод.

       Люди почали тікати з уражених голодом територій. У відповідь влада намагається ізолювати голодуючих в межах окремих населених пунктів та територій. З цією метою був застосований режим «чорних дошок». Села, занесені на «чорні дошки», оточувалися збройними загонами міліції та радянських спецслужб. Вивозяться всі запаси їжі. Забороняється торгівля та ввезення будь-яких товарів. Занесення населених пунктів або територій на «чорні дошки» було рівнозначно смертному вироку їх жителям.

    Голодуючі намагаються вибратися за межі України. У відповідь у січні 1933 р. режимзабороняє виїзд селян з території України та Кубані, заселеної переважно українцями, що стало ще одним елементом політики Голодомору. Втікачам перестають продавати квитки на залізничний і водний транспорт. Блокуються дороги до міст. Тих, хто встиг виїхати, заарештовують і повертають назад.

      У ХХ сторіччі українці пережили три голодомори: 1921-1923, 1932-1933 і голод 1946-1947 років. Утім, серед найбільш трагічних сторінок історії українського народу особливо сумне місце займає Голодомор 1932-1933 років. За різними даними, у 1932-1933 роках від голоду загинуло від 4,5 до 10 мільйонів людей.

      Кожен громадянин повинен знати масштаби цієї трагедії, пам’ятати й передавати ці знання дітям, аби подібні трагедії не могли повторитися ніколи.

      У 2023-му День пам’яті жертв голодоморів припадає на 25 листопада.

        Шановні друзі, долучіться в цей день о 16.00 до загальнонаціональної хвилини мовчання. Згадайте про мільйони людських життів, які Україна втратила внаслідок Голодомору і масових штучних голодів.

Джерело:
Інтернет ресурси