З Всеукраїнським днем бібліотек!

 

Для мене книга – світло дня,
Для мене книга – зорі ночі…
Моя сім’я, моя рідня,
Мій розум, серце, мої очі…
Без книги я не проживу,
Вже як без вирію лелека…
Я і крізь вічність оживу
В отім святім – бібліотека.
П. Гоць

       Це символічно, що саме в день Віри, Надії, Любові та їх матері Софії (мудрості)

відзначається це свято. А дарують людям вічну мудрість книг бібліотекарі. Тож, як записано в стародавньому трактаті: „Воздамо дяку тому, хто допоміг нам легко пройти крізь складний лабіринт книг”. Хтось із мудрих сказав: „Бібліотекар – це не професія, а стан душі, а ще – знахар”. Це насправді так, бо якщо в аптеці чи лікарні вам полікують тіло, то в цьому храмі – душу.

  Не секрет, що професія бібліотекаря не є легкою, але у соціальному плані вона надзвичайно важлива. Від нашої праці залежить інтелектуальне майбутнє нашої держави і її успішний розвиток.
     Сьогодні наші бібліотеки – це центри відпочинку і духовності, це інформаційні,  культурні,   освітні  за­клади,  великий  внесок  яких  у  розвиток   вітчизня­ного державотворення, освіти, науки і культури – безцінний.

 

   Та найбільше чим пишаються бібліотеки нині – це нашими читачами. Бо в центрі уваги бібліотекаря завжди був і буде користувач, його запити і інтереси.

 

В бібліотеці до Всеукраїнського дня бібліотек відбувся флешмоб «Читають всі»

 

Дорогі бібліотекарі, шановні наші читачі та партнери!

   Щиро вітаю вас з професійним святом духовності, мудрості і знань –  Днем бібліотек! Щиро бажаю вам і вашим близьким міцного здоров’я, благополуччя, достатку у кожній оселі,  прихильності долі, гідної зарплати,  змін в кращу сторону, а головне – Миру і Перемоги! Щоб в житті особистім завжди і все у вас було добре!Нехай ніколи не покидають вас почуття Оптимізму, Віри, Надії, Любові і Мудрості-Софії.

 З повагою, директор КЗ КПБКСР Л.Резніченко

 У тиші храму, де живуть слова,

І мови, й пісні рідної до болю,

Ти опромінена і трепетно жива,

Чаклуєш всіх великою любов'ю.

Хвилюєш душу, лиш як зазвучить

Рядок, що сяє в променях світання,

Або коли осінньо – ніжна мить

Враз спалахне кольорами востаннє.

А серце – тук!.. Щемливе серце: тук!..

І ще раз: тук!.. І не дає спокою…

У тиші Храму Книг той перегук –

Це світ краси, народжений тобою.

І я черпаю із його криниць,

Немов з молитви на саму Покрову,

Тепло і ласку маминих зіниць

І вільну правду в українськім слові.

То як мені, вже зрілому в літах,

Перед тобою не склонять коліно!..

О, Мудросте, захована в книжках,

Ти невмируща, й у віках нетлінна.

 Інтернет джерело