Як серце осені не хоче...

Вже надійшли осінні холоди,
І ось зима уже не за горами,
Збираємо трудів своїх плоди,
Летять роки у вирій понад нами.
І крила їхні крають далину,
І манить обрій спокою краями,
А я люблю життя своє, люблю,
Й дорожчає воно з літами.

Мудрі французи кажуть: "Як би то молодість знала, як би то старість могла …" І справді, старість – не радість, ніхто її не чекає, всім хочеться відсунути її небажаний прихід. Та  вона підкрадається несподівано, раптово, як сніг на голову, і ти з печальною розсудливістю усвідомлюєш, що усе краще вже відбулося, усе вже в минулому, а на тебе тепер чекають недуги, самота, немічність…
     На початку жовтня  святкується «Міжнародний день людей похилого віку» (англ. International Day of Older Persons) . Він був  проголошений 50 сесією Генеральної Асамблеї ООН і відзначається в усьому світі 1 жовтня.
      В Україні в цей день відзначають також День ветерана, встановлений Указом Президента України № 1135/2004 від 24 вересня 2004 року.

     До Дня людей поважного віку та Дня ветерана, в щедро напоєний теплом осінній  день, в бібліотеці проведено годину бібліотерапії «Як серце осені не хоче». Цікаво пройшов захід. Відвідувачі спілкувались між собою, обговорювали прочитане, рекомендували літературу до прочитання, відповідали на питання літературно - гумористичної вікторини та ділилися  рецептами бабусиних пиріжків.

    Великою популярністю користується серед наших користувачів  сучасний український роман, особливо письменників – лауреатів Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» – Л. Дашвар, І. Роздобудько, Д. Корній, В. Шкляр, В. Лис, М. Матіос, С. Талан, Н. Фіалко, Л. Денисенко, М. Дочинець, О. Забушко та ін.

      У наймудрішій книзі на землі, в Біблії, Святому Писанні, відкрито говориться про те, що від нашого ставлення до наших батьків і матерів безпосередньо залежить наша власна тривалість життя на цій землі. Зневагою до проблем літніх людей ми сіємо свої власні майбутні проблеми.
   У наші дні поняття «ветеран» було декілько розширене. Приміром, за даними проекту

DilovaMova.com, 18-го січня 1974-го року в колишньому Радянському Союзі указом Президії Верховної Ради була заснована особлива відмінна і знакова Медаль - «Ветеран праці», якою нагороджувалися радянські трудящі за довголітню і сумлінну працю в найрізноманітніших областях народного господарства, науки і культури. Це було не просто визнання їх трудових заслуг, але і спроба певним чином відзначити їх старанність у матеріальному еквіваленті при призначенні пенсій по старості або за вислугу років.
   Зараз у багатьох країнах світу державами та урядами встановлюється чітка стратегія в підтримці ветеранів та ветеранських організацій, що є по суті незамінним інститутом передового досвіду і традицій в найрізноманітніших напрямках економічного і суспільного життя всього суспільства.

     Все,  що оточує нас -  міста і села, заводи, безкраї лани -  є результатом  вашої невтомної праці, шановні ветерани. В усьому,  до чого торкнулися ваші руки,  залишилася  частка вашої душі. Та і  власним  життям ми теж завдячуємо вам. Тож сьогодні,  коли всі ми і вся Україна вшановує  Вас -  свою гордість і славу,  прийміть наші  найщиріші вітання. Від щирого серця бажаємо вам здоров'я і довгих  років життя.  Нехай діти будуть для вас гордістю,  а онуки радістю.  Хай ваша золота осінь  завжди буде щасливою, радості, миру, добра вам в ім'я розквіту рідної неньки-Укаїни.