Чим уславився Корчак?

 

    Дітей немає - є люди, але з іншим масштабом понять,  іншим запасом досвіду, іншими потягами, іншою грою почуттів».

 Корчак, Як любити дитину: Інтернат.
 

 22 липня виповнилося 145 років від дня народження Януша Корчака. До цієї дати в бібліотеці відбувся бібліотечний урок «Життя заради дітей».

    «Хто ж такий Януш Корчак?  Чим уславився Корчак?»- такі питання висвітлювалися під час заходу.
     Януш Ко́рчак (пол. Janusz Korczak, справжнє ім'я Генрик Гольдшмідт, пол. Henryk Goldszmit, Henryk Goldschmidt; відомий також як Старий Лікар або Пан Лікар [часом пишеться як одне слово]; 22 липня 1878 або 1879, Варшава — 6 або 7 серпня 1942, Треблінка, Польща[2])
    Януш Корчак  - польський педагог, лікар, письменник, публіцист, гуманіст, громадський діяч єврейського походження, офіцер російської та польської армій.  У 1912 році він відкрив на пожертвування перший власний будинок сиріт для безпритульних (потім з'явився ще один).  Більшість вихованців притулку були сиротами чи дітьми з неблагополучних сімей, підібраними прямо з вулиць Варшави. Для чого, яка була мета? Він давав зрозуміти дітям і постійно повторював дорослим: права дітей такі ж важливі, як і права дорослих. Дітей треба і поважати, і розуміти.

    Педагогіка була його покликанням, якому він присвятив життя, але Корчак, за визнанням сучасників, був ще талановитим медиком-діагностом та блискучим, тонким письменником. Він писав романи, повісті для дітей та дорослих, а в юності та вірші. Його знамениті книжки це: «Коли я знову стану маленьким», «Король Мацюсь Перший» і «Король Мацюсь на безлюдному острові», « Як любити дітей», «Виховні моменти», «Коли я знову стану маленьким», «Право дитини на повагу» та інші.

    Як офіцер польської армії Корчак після початку 2-ї Світової війни записався добровольцем на військову службу, але його не прийняли з огляду на вік.

    Останні місяці свого життя провів у Варшавському гетто. Неверлі (згодом біограф Корчака) намагався знайти для нього фальшиві «арійські» документи, але лікар відмовився залишити гетто.

    Корчак загинув у газовій камері концентраційного табору Треблінка. Він відмовився від запропонованої свободи і вирішив залишитися з дітьми, прийнявши з ними смерть. У щоденнику Януш Корчак написав: «Останній рік, останній місяць чи годину.

Він бачив страждання дитини під час війни, його не полишала туга за покинутим у Варшаві Домом сиріт, і це спонукало його до роботи. «Не потрібно починати війни і революції, не подумавши про дитину», - цитує великого педагога Світлана Петровська.Найбільшим досягненням та заслугою Януша Корчака стали навіть не його книги, а те, що він жив і працював відповідно до своїх принципів. Корчак не міг допустити думки про те, щоб втекти з гетто: необхідність залишатися до кінця зі своїми вихованцями була основою його життєвої позиції, яка визначила таку трагічну, але велику долю.

10 заповідей Януша Корчака для батьків
·         Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти чи такою, як ти хочеш. Допоможи йому стати не тобою, а собою.
·         Не вимагай від дитини плати за все, що ти зробив для неї. Ти дав йому життя, як він може віддячити тобі? Він дасть життя іншому, той — третій, і це незворотний закон подяки.
·         Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й зійде.
·         Не стався до його проблем зверхньо. Життя дане кожному під силу, і будь впевнений — йому воно тяжке не менше, ніж тобі, а може, й більше, оскільки він не має досвіду.
·         Чи не принижуй!
·         Не забувай, що найважливіші зустрічі людини – її зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них — ми ніколи не можемо знати, кого зустрічаємо в дитині.
·         Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини, просто пам'ятай: для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все можливе.
·         Дитина - це не тиран, який заволодіває всім твоїм життям, не лише плід від плоті та крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання та розвиток у ньому творчого вогню. Це розкута любов матері та батька, у яких зростатиме не «наша», «своя» дитина, а душа, дана на зберігання.
·         Вмій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужому те, що не хотів би, щоби робили твоєму.
·         Люби свою дитину будь-яким — неталановитим, невдачливим, дорослим. Спілкуючись з ним – радуйся, бо дитина – це свято, яке поки що з тобою.