Герой невидимого фронту

Ну, як ти там без мене, Україно?
Чи не забули ще моїх пісень.
Я пам'ятаю, кожну ту хвилину,
Що з вами був. Ціную кожен день.
Чи зацвіли сади уже весною?
І що нового каже рідний Львів?
Як би ж я знав, що буде так зі мною,
То, певно, за кермо тоді б не сів... 

     В наш скрутний час втрат і випробувань дуже важливо пам’ятати також героїв невидимого фронту. Одним з таких, безперечно, був Андрій Кузьменко, лідер гурту “Скрябін”. Його пісні розтоплюють найхолодніші серця, вони вражають нас своєю чесністю і прямотою, в них Андрій виклав свій погляд на проблеми сьогодення. Кузьма завжди казав те, що думав, ніколи не був політичною маріонеткою.

 Народився 17 серпня 1968 року в Самборі Львівської області. Пізніше  родина переїхала в м. Новояворівськ, де він і почав свій творчий шлях. У дитинстві мріяв стати водієм сміттєвоза. Потім хотів стати лікарем-неврологом. Навчався в Новояворівській ЗОШ № 1. 

   Андрій дуже обожнював маму: прислуховувався до її порад, присвятив їй пісню, часто згадував як вона“резиновим капцем гнала його в музичну школу”, яку він успішно закінчив за класом фортепіано.

Першим поштовхом до захоплення музикою була пісня The Beatles Lady Madonna, яку Кузьма в 10 років почув, а потім зіграв на електрогітарі з фанери, яку сам же зібрав і розмалював. Перших пісень писав англійською мовою, а потім перекладав українською.У 1993 році, закінчивши факультет стоматології в медінституті, Андрій поїхав у подорож на автомобілі ГАЗ-М20 “Побєда”. 
Служив у прикордонних військах, мав звання лейтенанта медичної служби.

     Для захисту сім’ї тримав вдома автомат.
14 вересня 1997 року дружина Світлана народила доньку, яку назвали Марією-Барбарою.
  Історія життя Андрія надалі була тісно пов'язана з гуртом «Скрябін». 
   У 2001 році був у складі партії «Команда озимого покоління».
  2000 року став ведучим власного хіт-параду «Гаряча сімка», який проіснував до 2002 року. 

  З 2003 року Кузьменко протягом усіх десяти сезонів працював разом зі співачкою Наталею Могилевською телеведучим музичного телепроєкту «Шанс», а згодом і програми «Шиканемо». З того часу Андрій бере всі важелі керування проєктом «Скрябін» на себе, починає творити зовсім іншу музику, ніж досі. Очевидними стали зміни в його поглядах та ідеях.

   У 2006 році Кузьменко проявив себе як письменник після видання власної книги-автобіографії «Я, Побєда і Берлін», яка кілька разів перевидавалась.
   Наприкінці січня 2014 року записав пісню, присвячену подіям Євромайдану, зауваживши, що він підтримує людей на Майдані, але не опозицію.  Протягом 2014 року допомагав військовим та пораненим у зоні АТО на сході України.
   Андрій Кузьменко постійно піддавав критиці діяльність українських політиків.
Зняв кілька відео зі зверненням до депутатів ВРУ. Він їхав дорогами України, коментуючи те, що бачить за вікном. Зокрема, жахливу якість доріг, ями, затопленість, брак ремонту тощо. 

                                       Пісні на політичні теми гурту «Скрябін»:

• Кинули
• Тепла зима
• Дура-цензура
• Руїна
• Історія
• Я злий.
• Про сучасну російсько-українську війну:
• Українці
• Сука-війна
• Лист до президентів України.

    Напередодні смерті дав досить скандальні інтерв'ю з критикою влади.
 Згідно з офіційною версією МВС 2 лютого 2015 року близько 8:20 (за твердженням концертного техніка гурту «Скрябін» Ю. Лисяка це сталося близько 7:00;за даними слідства, про які повідомила UkrMedia, виклик на підстанції швидкої медичної допомоги був зафіксований о 6:54) загинув в автокатастрофі біля села Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області. 

 Того ж дня пресслужба департаменту Державної автомобільної інспекції МВС України повідомила, що, за попередніми даними, на 86 км траси Кривий Ріг — Кіровоград відбулося зіткнення позашляховика Toyota Sequoia, за кермом якого перебував співак, і молоковоза ГАЗ-53. Від отриманих травм Андрій Кузьменко загинув на місці. 

   Андрія відспівували 5лютого 2015 року в Преображенській    церкві   Львова.       Поховали музиканта в родинному склепі на кладовищі в Брюховичах.

 Посмертно нагороджений орденом “Захисник кордонів батьківської землі” під номером 001.

 Мати Андрія Кузьменка в пам’ять про сина написала і видала книгу “Моя дорога птаха. Мамина книжка”. Частина грошей від продажу книги йде у Благодійний фонд Кузьми Скрябіна.
   Написав книги: “Я, “Побєда” і Берлін”, “Я, Паштєт і Армія”, “Місто, в якому не ходять гроші”, “Я, Шонік і Шпіцберген”. 

  «Я, „Побєда“ і Берлін» — літературний дебют українського співака та шоумена  Андрія Кузьменка, лідера групи «Скрябін», видана видавництвом «Фоліо» у 2006 році. До збірки увійшли дві повісті: «Я, „Побєда“ і Берлін» та «Місто, в якому не ходять гроші», а також тексти відомих пісень гурту «Скрябін». Книжка пройнята яскравим відчуттям гумору, веселим настроєм, і її можна віднести до жанру пригоди та гостросюжетний трилер. В серпні 2020 року стартували зйомки стрічки на основі цієї книги Кузьми.

  Ця книжка - виключно чоловіча п'єса з використанням характерної військової риторики, написана відомим українським співаком Андрієм Кузьменком (Кузьмою), лідером групи "Скрябін". Книга "Я, Паштєт і Армія" - розповідь про армійського друга Кузьми Паштєта (Сергія Павлова), який потрапив в армію через проблеми з деканом в університеті, де Сергій був кандидатом біологічних наук. Книга проникнута армійськими буднями та гумором, який підійме настрій кожному.

   У повісті «Я, Шонік і Шпіцберген», а також у піснях 2006—2014 років, що увійшли до видання, якнайкраще розкривається яскравий талант Кузьми з його іскрометним гумором, тонким ліризмом, чіткою громадянською позицією.

“Місто, де не ходять гроші” — це жорсткий і брутальний трилер-антиутопія. Головна героїня, Аліса, помилково потрапляє у закрите, таємне місто, де проводяться жахливі експерименти. Щоби врятуватися, вона вимушена почати вбивати. І цей процес її захоплює...

Ці книги  є в нашій бібліотеці.

Джерело: 
https://uk.wikipedia.org › wik
cheline.com.ua/news