16
січня відмічав свій ювілей відомий український дитячий письменник,
культурний діяч Качан Анатолій Леонтійович. Народився письменник у
1942 в селі Гур'ївці Новоодеського району Миколаївської області, що
лежить у пониззі Бугу, у сім'ї токаря місцевої МТС. Дитячі роки письменника
минули в селі Новопетрівське на Миколаївщині.
Коли підріс, любив слухати
батькові оповіді. Від батька взяв відчуття землі, селянську мудрість і
спостережливість. А від матері, чия пам'ять зберігала безліч усіляких пісень,
переказів, бувальщин,- доброту й любов до слова.
Середню освіту здобув у с. Засілля Вітовського району Миколаївської області. У 1960–1965 навчався на факультеті української філології Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова.
Після
закінчення університету вчителював у містечку Вилкове, що за десять кілометрів від
Чорного моря «розсипалося» в гирлі Дунаю на острівцях, порізаних численними
каналами й протоками. Це місто називають ще українською Венецією: тут люди
живуть прямо «на воді», а за автобуси і трамваї їм правлять звичайнісінькі
човни. Молодий учитель повинен був добиратися до школи різними протоками на
старенькій плоскодонці.
Також був військовослужбовцем в Криму, кореспондентом молодіжної газети, редактором видавництва «Маяк» в Одесі.
Протягом тривалого часу очолював літературні відділи у дитячих журналах
«Піонерія»(тепер «Однокласник»), «Барвінок», «Соняшник»,
республіканське літературне об'єднання школярів «Первоцвіт», а в газеті «Вечірній Київ» вів сторінку творчого
саморозвитку дітей «Кораблик», яка згодом переросла в самостійне видання «Я Сам//Сама».
Працював на державній службі в Міністерстві інформації України та Комітеті з Національної премії України імені Тараса Шевченка.
З 2004 року — голова творчого об'єднання дитячих письменників Київської
організації НСПУ.
Друкуватися почав у студентські роки — з 1962 року.
Член Національної
Спілки письменників України з 1979 року.
Заслужений
працівник культури України, Відмінник освіти України, лауреат премій імені
Миколи Трублаїні та імені Лесі Українки.
Основні твори:
- Акацій білий цвіт: поезії // Однокласник. -2002. =№ 2. - С.10-11.
- Берегові вогні: вірші. — К.: Веселка, 1979. — 24 с.: ілюстр.
- Вірші // Рад. Прибужжя. — 1995. — 22 лип.
- Ворота міста: вірші: — К.: Веселка, 1977. — 16 с.: ілюстр.
- Гей, хто в світі, озовися: поезії // Дукля.-2001. -№ 5- 6.-С. 56 -59.Джерельце: вірші: — К.: Веселка, 1975. — 20 с.: ілюстр.
- До синього моря хмарина пливе: вірші. — Одеса: Маяк, 2001. 128
- До синього моря; Насуваються холоди; Ліниві вареники; Походеньки ли-са; За двома зайцями // Література рідного краю: посібник-хрестоматія / уклад. Н. М. Огренич. — Миколаїв, 2003. — С. 168–171. — (Письменники Миколаївщини)
- Живу я біля моря: вірші. -Одеса: Маяк, 1992
- Журавель щипав щавель: фразеологізми у віршах.-К., Веселка, 2002. -16с.: ілюстр.
- З нових поезій: вірші //Радянське Прибужжя.-2000.-19 серп.
- Зелений промінь: вірші.-К.:Веселка, 1983.-32с.: ілюстр.
- Ліниві вареники: вірші-безконечники.-К. Веселка,2002. — 16 с.: ілюстр.
- По дорозі їхав віз: гра зі словами-двійниками.-К. , Веселка, 2002.-16 с.: ілюстр.
- Поезія // Однокласник.-2007. -№ 1. - С. 21.
- Поезія // Українська культура. -2008.- N12.- C. 19.
- Прощання з літом: вірші.-К.: Веселка, 1991. -54с.: ілюстр.
- Світанок року: вірші. -К.: Веселка, 1986. -32 с.: ілюстр.
- Таємниця старого маяка: [поезії] //Рідне Прибужжя. 2008. -№ 15(9лют.). -С.4.
- Хвилю доганяє: [поезії: Варварівський міст, Таємниця старого ма-яка, Білі ночі в Одесі, Козацький степ] //Літературна Україна. — 2008. — 17трав.- C. 4
- Чари ворожбита: [збірка поезій]. — К.: Початкова школа, 2005. — 192 с.: ілюстр.
Вітаємо ювіляра з днем народження. Бажаємо здоров’я та творчого натхнення.
Немає коментарів:
Дописати коментар