Запалімо пам’яті свічу...

Хай світло від свічки у небо летить,
Хоча б одну душу зігріє в цю мить,
Щоб душа ця загублена спокій знайшла
І у вічність до Бога вона відійшла.
С.Олійников. Стіни плачу

Наталія Кузьмічова
ЗАПАЛІМО ПАМ’ЯТІ СВІЧУ
Запалімо пам’яті свічу,
Всім святим молімось в Божім Храмі.
За душі закатованих катами,
Молитву нашу, Господи, почуй!
Згадаймо тих, хто з голоду зітлів,
Кого та смерть поклала у могилу...
Мільйони українців! Боже Милий,
Чому Ти мій народ не захистив?
— Матусю, хлібця! —  кви́лила дитина.
А в хату вже злетілись смерті кру́ки.
Вмирали села в невимовних муках,
Лежала Україна в домовині...
Хто відповість, скажіть, за той терор,
За те ганебне збочення й жахіття,
За геноцид минулого століття,
За той лихий, страшний голодомор?
І знову смерть посіяли кати,
І знову геноцид, і знов наруга.
Танцює на людських кістках катюга
Й відходять українці в засвіти...

Тетяна Строкач

ЗАПАЛІТЬ СВІЧУ...

Пам'яті жертв голодомору...

Затягнуте в журбу і страх село...

Як тіні, люди де-не-де блукають...

А розкошує лиш криваве зло —

Останнє з рук тремтячих вириває...

— Матусю, їсти...

Голос ледве чуть...

А в неї сил немає навіть встати,

Щоб хоч шматочок хліба роздобуть

І пухлим діточкам його віддати...

Бреде, сердешна, думкою жива,

Навкруг —  лиш пустка й смерть

       врожай збирає...

А в пам'яті — поля, жита, жнива...

Та в хаті навіть зернятка немає...

Страшна біда і стогін навкруги...

У коминах вітрище вовком виє...

Останній подих, сповнений туги...

А вічний сон до раю путь відкриє...

 

Чорна сповідь нашого народу

 

Страшне число
у нелюдській напрузі.
Пропалює світи до глибини:
У тридцять три розіп’ято Ісуса.
У тридцять третім на земному прузі
Розіп’ято мільйони без вини
Б.Олійник

    Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. Це злочин геноциду проти українського народу, злочин проти людяності. Це трагедія вселенського масштабу, коли тихою смертю вмирали цілі сім' ї чесних українських людей.

   Остання субота листопада об'єднує не лише всіх українців світу, а й все людство у жалобі. Цього дня ми схиляємо голови перед нашими співвітчизниками - жертвами тоталітарного режиму,

   22 листопада в читальному залі бібліотеки експонується книжкова виставка пам’яті «Чорна сповідь нашого народу». На виставці представлені публікації про геноцид української нації, спогади і свідчення очевидців, тих, хто у своїй пам’яті крізь роки проніс страждання та біль, спричинені тоталітарним режимом.

 

  Завідуюча бібліотеки Марія Степанівна Сидорчук  розповіла присутнім про наймасштабніший Голод 1932-1933 років, причини, наміри, наслідки геноцидної політики керівництва СРСР. Тоді, за офіційними даними, терор тоталітарного режиму забрав від 4 до 10 мільйонів життів українців. 

 

  Але Голодомор не зламав український народ. Серед мільйонів поламаних людських доль, були й мільйони тих, хто не втратив людської гідності і віри. Попри жахіття пережитого геноциду, нескорені голодом українці, у наступні десятиліття боролися за державність, робили важливі наукові відкриття, творили шедеври мистецтва.

  

    В ці скорботні листопадові дні схилімо голови перед світлою пам’яттю тих, кого забрала голодна смерть. Ми закликаємо всіх засвітити вогник у домівці як вияв скорботи за загиблими, віри в перемогу України й готовності докласти зусиль, щоб геноциди не повторювалися.

Інтернет джерело

21 листопада День Гідності і Свободи

 

    Революція Гідності залишила глибокий, визначальний і незабутній слід в історії. 

    21 листопада ми відзначаємо День Гідності і Свободи. Цей день – символ боротьби і перемоги, символ єднання заради найвищих ідеалів цивілізованого світу. Всупереч жорстокому тиску антидемократичного режиму українці об ’єдналися і відстояли своє право на вибір достойного життя та майбутнього.

   

    З метою вшанування подвигу, патріотизму й мужності
героїв, які боронять незалежність нашої держави, в бібліотеці  проведено огляд   книжкової виставки «Вільні творять майбутнє». Відвідувачі  ознайомилися з друкованими видання, які представлені на виставці.