Соціальними мережами ширяться відео з
гучними заголовками: «Вони вже серед нас». На кадрах добре видно, як підлітки у
масках тварин бігають на четвереньках.
Подібні відео були зняті в різних містах України. Вони набирають
мільйони переглядів та тисячі обурених коментарів.
Так, сьогодні
в українському суспільстві набирає обертів квадробіка, повноцінна
молодіжна субкультура.
Квадробіка: що це?
Квадробіка
(«квадро» — чотири + «аеробіка) — трендовий виток субкультури, що поєднує
фізичну активність та
імітацію рухів і звуків свійських і диких тварин. Основне у квадробіці —
пересування на чотирьох кінцівках та виконання трюків — стрибки через
перешкоди, швидкий біг. Усе це потребує від квадроберів витривалості,
тренування балансу та координації.
Згадаємо своє
дитинство… На свята ми ставали котиками, мишками, зайчиками, білочками,
ведмедиками і т.д. А зараз це —
найгарячіший і цілорічний фітнес-тренд серед дітей і підлітків.
Які переваги та
недоліки в цієї дивацької субкультури і що найбільше лякає батьків у
квадробінгу?
Квадробічний рух започаткував японський
спринтер Кенічі Іто. Він ще з дитинства потерпав від булінгу однолітків, які дражнили його
«мавпенятком». Але вирішив не боротися проти прізвиська, а навпаки —
максимально підіграти цьому образу й зробити його своєю перевагою. Він довго
вивчав рухи мавп і став автором методики пересування на чотирьох кінцівках.
Авжеж, пан Кенічі Іто за найменшої нагоди відтреновув свої «мавпячі скіли» та
навіть ночував кілька днів в ізоляторі після затримання поліцією — його
ідентифікували як психічно нестабільну особу. З того часу він намагався
тренуватись у безлюдних лісах, але й там його мало не застрелив мисливець,
прийнявши за дикого кабана. А вже у 2008 році «спортсмен-мавпа» легітимізував
своє захоплення. І зафіксував його у Книзі рекордів Гіннеса, подолавши
стометрівку на чотирьох всього за 18,58 секунди. З того часу в японця з’явилось
чимало послідовників, а спортивний рух, що імітує поведінку тварин, швидко
ширився світом. З’являлися нові трюки й рекорди, ролики про квадроберів, які
агітують «за повернення до еволюційних коренів бодай через рух» збирали мільйони
переглядів.
У чому суть тренування у стилі
«квадробіка»?
Квадробіка — це, передусім, спосіб
тренування, а не знімкування потенційно вірусних тіктоків. Цей незвичний спосіб
привести тіло в тонус поєднує елементи аеробіки та калістеніки. І якщо про
аеробіку чули всі, то щодо калістеніки є деякі питання. А це — фізичні вправи
на роботу з вагою власного тіла, що зародились ще в Стародавній Греції та мали
на меті підготувати воїнів до боїв. До прикладу — рух на чотирьох кінцівках, що
імітують рухи ведмедя. Або вправа, коли людина намагається швидко пересуватись
на чотирьох кінцівках і живіт при цьому направлений вгору, — саме такий рух
готує бійців до ситуацій, коли вони можуть опинитися на спині і потрібно швидко
підвестися із цієї позиції. Елементи квадробіки вже багато десятиліть
використовують у бойових мистецтвах — від змішаних єдиноборств до бразильського
джиу-джитсу та капоейри.
У чому різниця між квадроберами і фурі?
Частенько люди плутають субкультури
квадроберів та фурі. Насправді, рух фурі (їхня назва походить від англійського слова «пухнастий») виник значно раніше за квадроберський — у другій половині 20-го століття, і в Україні відомий понад 20 років. Його характерна ознака — перевдягання у тварин — героїв мультфільмів, коміксів, книг. Їхні персонажі мають «людські» характеристики: міміку, прямоходіння, інтелект. Фурі не виконують жодних спеціальних вправ, на відміну від квадроберів. Цікаво, що представники фурі — це, в основному, дорослі, для яких це своєрідне хобі з театральним нахилом, а не спосіб екстравагантно заявити про себе в соцмережах. До прикладу, європейська спільнота фурі Eurofurence зібрала понад 40 тисяч євро та у 2023 році задонатила ці кошти на рахунок української організації захисту тварин UAnimals.
Яку атрибутику використовують
квадробери?
Учасники модного руху часто перевдягаються
у представників фауни й замовляють в онлайн-магазинах маски котів, собак,
вовків, ведмедів, а ще —
пухнасті хвости, рукавички-налапники. Популярними варіантами є перевдягання у
м’які комбінезони з каптурами-мордочками різних тварин чи використання в образі
деталей, що імітують мавпу, лева, зайця абощо.
Що викликає занепокоєння у батьків, коли дитина займається
квадробінгом?
Це
абсолютно нова субкультура в українському просторі, тож викликає у батьків як
легке занепокоєння, так і відвертий страх і супротив. Олії у вогонь підливає
обговорення в соцмережах випадків агресії квадроберів — мовляв, підлітки в
костюмах накидаються на перехожих, імітуючи агресивних диких тварин. А деякі
діти й тинейджери буцім-то настільки вживаються у роль тварин, що зважуються на
дегустування собачого чи котячого корму, носіння ошийників. Але все вищеописане
— радше, рідкість і крайнощі.
Квадробінг — не психічне захворювання і не відхилення
У всі
часи були субкультури, до яких дітям цікаво долучитись та відчути приналежність
до тих чи тих цінностей, спробувати вжитися в роль і стиль, притаманні певній
спільноті. Це про пошук ідентичності, свого місця у соціумі, про відчуття себе
частиною чогось більшого, та ще й в оточенні однодумців. Мало яка субкультура
не лякала батьків: дорослі не розуміють до кінця, «що за цим стоїть». І часто
помиляються, забороняючи дитині приєднуватися до спільнот, мовляв, «їх там
чекає щось жахливе, і взагалі — це якось ненормально виглядає».
Ось
і історія нової субкультури квадроберів говорить нам про те, що нічого
протизаконного чи «божевільного» в ній немає, її корені ростуть з Японії, а
музику та візуальний контент цієї країни сучасна молодь просто обожнює!
Насторожують лише поодинокі випадки агресії з боку учасників спільноти, про які
є згадки в ЗМІ та соцмережах.
Серед
головних ознак того, що щось «йде не так» — нанесення шкоди собі чи іншим людям
(самоушкодження, масові бійки, агресивні страйки тощо), пропаганда, обов’язкова
умова вживання будь-яких речовин, відсутність права вибору дитини в певній
групі, а також об’єднання через ненависть і інші сильні негативні відчуття до
когось поза межами субкультурної групи. Але ж ми з вами пам’ятаємо, що будь-які
насильницькі дії — це погано, незважаючи на те, хто виконавець — людина у
звичайному вбранні чи школяр із вушками та котячим хвостиком.
Із цим можуть стикатися діти, які шукають
«порятунок» через можливий булінг, нестачу друзів або їхню відсутність,
складнощі в стосунках із батьками. Дорослим потрібно з’ясувати, яку потребу
«закриває» дитина. А далі — налагоджувати стосунки в родині, аби у дитини не
було потреби шукати «безпечне місце» і підтримку на вулиці.
Як
і дорослі, не всі діти вміють проживати внутрішню напругу екологічно і вчиняють
акти агресії. А субкультура дає змогу «прикриватися маскою гри». Та й загалом,
градус агресії зростає в українському суспільстві, це вельми поширене явище у
країні, яка проживає війну.
Щодо
ролей, які диктує та чи інша субкультура. Не страшно, що йдеться про переодягання
в костюми тварин, імітацію їхніх рухів. Хтось «грає» в класі у «драма-квін»,
хтось — в «експерта». Тож у ролі тваринок нічого поганого немає. Особливо
зважаючи на те, що грають у квадроберів молодші підлітки та молодша школа —
старшим дітям це не так цікаво. Бажання наслідувати тварин — не психічне
захворювання і не відхилення. Батькам треба більше почитати про цю течію,
обговорити цікаві моменти з дітьми — це хороший крок до формування атмосфери
довіри. А якщо ви й досі дуже непокоїтесь, є хороша новина: участь у
субкультурах це, зазвичай, ненадовго. Тож наберіться терпіння, є всі шанси, що
це скоро мине, якщо не протистояти і не забороняти.
Джерело:
https://osvitoria.media/
https://ursamedia.com.ua/
Інтернет джерело
