Хрещення Господнє

 

    Хрещення Господнє через перехід українських церков на новоюліанський календар відзначається 6 січня

   Водохреще є одним з найважливіших церковних свят – у цей день віряни відзначають хрещення Ісуса Христа в річці Йордан та його явлення народу як Спасителя та Месії. 

                             Коли святкувати

    За новим церковним календарем православні віряни відзначають Водохреще 6 січня. У 2024 році Водохреще припадає на суботу.

За старим юліанським календарем Водохреще було 19 січня. У римо-католицькій традиції Хрещення Господнє має свою дату – його щороку відзначають у найближчу неділю після Богоявлення.

Історія свята
Свято присвячене обряду хрещення Ісуса у річці Йордан у віці 30 років. Провів ритуал проповідник Іоанн Предтеча, якого після цього назвали Хрестителем. У трьох Євангеліях Нового Завіту (від Матвія, Марка і Луки) зазначено, що під час ритуалу небеса відкрилися і на Ісуса зійшов Святий Дух, який набув форми білого голуба. Таким чином усі присутні переконалися, що Ісус справді є Син Божий, тому свято також відоме під назвою Богоявлення.
      Своїм вчинком Ісус показав, що обряд хрещення є священним та обов'язковим для кожного християнина – навіть для Сина Божого. Християни вірять, що з того часу вода в річці Йордан щороку на Водохреще змінює свою течію.

   Вперше назва свята згадується у Літописі Руському в 1148 році: «У той же час Ростислав
[Мстиславич] смоленський попросив дочку у Святослава в Ольговича за Романа, сина свого, до Смоленська. І виведено її з Новгорода-Сіверського в неділю по Водохрещах, місяця січня в дев’ятий день».
  Луцька народознавиця Світлана Гриненко розповіла, що наші предки були язичниками, а
культ води у них був одним з найважливіших. Вода була базою для багатьох ритуалів та і загалом вони вважали її основою всього живого на Землі.

   «У День шанування Води наші предки проводили різноманітні обряди, палили символічні трави та кидали їх у річку, таким чином виганяючи з неї нечисту силу. Потім ще довго не прали у цій воді речі, адже вважали, що разом з брудною білизною, яку занурять у воду, туди знову пірнають чорти. Тому намагалися витримати паузу, аби нечисть замерзла на березі», – зазначила народознавиця.

Гриненко повідомила, що допоки вода була вільна від темних сил, її набирали у ємності та зберігали. Вживали при хворобі, підливали рослини тощо. «Зараз люди роблять практично те саме після освячення води на Водохреще: зберігають її цілий рік, вірять у її чудодійність», – додала вона.

                            Водохреща

   На Водохреще заведено вирізати ополонку у формі хреста в льоді на водоймах. Священники освячують воду на річках і озерах, після чого віряни поринають у воду, наслідуючи Христа. Також з освячених ополонок набирають воду – віряни переконані, що вона має цілющу і очищувальну силу.

    Після того, як священник освятить воду на Йордана, її несуть додому, дають напитись рідним та кроплять домівку. Цю воду християни зберігають цілий рік.

«Глибокий символічний зміст освяченої води можна пояснити, виходячи із того значення, яке вона відіграє в житті Божого творіння: вода є матеріальною основою життя, без неї неможливе життя ані рослин, ані тварин, ані самої людини. Ще одна її важлива фізична властивість: вона очищує. У таких міркуваннях бачимо і богословський зміст символу: водою руйнується стара людина, дарується очищення і підтримується життя нової людини у Хрещенні», – пояснюють у ПЦУ.

    Духовенство зазначає, що Господь, зокрема і через освячену воду, творить чудеса – зцілює і очищує, насамперед від духовної скверни, пристрастей, зла.

«Освячення води здійснюють на спогад про подію Хрещення Господнього, коли Спаситель зійшов у води Йордану як людина, тілесно, щоби взяти на Себе гріхи людства і дарувати нам через Хрещення можливість оновитися, спастися. Освячуючи воду, ми просимо у Господа подати через неї благословення й оновлення для нас самих, для навколишнього світу», – кажуть священники.

Джерело:
Інтернет  ресурси

#Культурно_мистецький_проєкт #УІК

Хочете щось новеньке? Тоді до нас!

#Голоси. Антологія військових письменників

У 2019 році за безпосередньої участі директорки Львівської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Романа Іваничука Тетяни Пилипець народився Всеукраїнський форум військових письменників, платформа, на якій діючі військові ЗСУ, журналісти, ветерани АТО/ОСС, волонтери мали змогу потоваришувати, презентувати свої книги, почути слова вдячності і надиху. І ось уже п'ять років поспіль місцем їхньої зустрічі у тому чи іншому форматі є Бібліотека Іваничука.

З початком повномасштабного вторгнення автори форуму стали на захист України. У альманасі #Голоси зібрані прозові та поетичні тексти, також роздуми тридцяти учасників Всеукраїнського форуму військових письменників, що стали рефлексіями, а почасти і хронологією пекельних місяців 2022–2023 років. 

Віталій Скальський. 160 днів Української Народної Республіки

Ця книжка – про нетривалий, але насичений подіями та їхніми інтерпретаціями період в історії України – від 20 листопада 1917 року до 29 квітня 1918 року, упродовж якого існувала перша у ХХ столітті українська державність – Українська Народна Республіка. На основі історичних джерел у виданні подано дещо відмінну від підручникової версію історії УНР. Автор не лише розглядає перебіг політичного життя в УНР чи стан самоідентифікації у суспільстві, а й звертає увагу на перехід України на григоріанський календар та середньоєвропейський час, похорони крутянців і жертв «горожанської війни», політичні арешти і вбивства, а також на інші, лише на перший погляд неважливі, події та процеси.

Анна Шиманська, Андрій Шиманський, Ярина Мозиль. 501 факт, який треба знати з... історії України

Книга «501 факт, який треба знати з... історії України» – це неймовірна енциклопедія, яка стане джерелом цікавої та корисної інформації про нашу рідну країну. Це видання зацікавить широке коло читачів і сподобається не лише дітлахам, а і їхнім батькам. Книжка проходиться по всій історії України і зосереджується на коротших і довших пізнавальних фактах, які добре запам’ятовуються. Крім того, ця книжка відрізняється багатим ілюстративним матеріалом, що покаже читачам, який вигляд мають сьогодні стоянки неандертальців, як виглядає скіфська пектораль і багато іншого.

Nominka. Українські імена світової історії. Проща        

У цій книзі двадцять п’ять історій про відомих та не дуже людей, які увійшли у світову історію, щось винайшли, створили, були непересічними, ними захоплювалися повсюди. Вони були різними, але всі — українці! Можливо, ти не чув про кожного з них, але вони варті твоєї уваги. Хтось з них був знаним філософом, чи письменником, або мандрівником, а хтось малював дивовижні картини, винайшов революційний пристрій, отримав «Оскар», підкорив європейську сцену, проєктував чудові будівлі. «Nomina» з латини означає «імена», тож знаймо визначні імена наших земляків, котрих впізнають по всьому світу. Проілюструвала книгу Юлія Ганик

Валентина Кирилова. Балет. Перший пірует Стефанії

З чого починається балет? Які асоціації викликає? Як готуються балерини до вистав? Розгорнувши цю книжку, ти пірнаєш за лаштунки балетного мистецтва, щоб разом зі Стефою пройти шлях до першого піруету на сцені. Дізнатися, як обирати та готувати пуанти, як українка долучилася до створення пачки, які українські композитори стали творцями світових вистав. Стефанія напевно знає, що хоче стати примою театрів, а для цього потрібно стільки всього опанувати. Батмани, па-де-де, фуете, адажіо, пліє — це лише маленька частинка знань. То як, підіймаємо завісу?

 

Яна Хоменко. , Наталя Дяченко-Китайгора. Біжи, Форесте, біжи!

Пригодницька повість української письменниці Яни Хоменко переносить читача у казковий ліс, де життя звірів таке схоже на життя звичайних людей. Вони будують стосунки з рідними й однолітками, сваряться і миряться, розважаються і втрапляють у халепи. Найшвидший у лісі горностай, розумна мишка та буркотливе пташеня — що між ними спільного? Чи зможуть вони зберегти свою неочікувану дружбу, врятувати рідний ліс і вибороти право бути собою? Горностаї — найспритніші хижаки в лісі. Юний Форест найшвидший серед них, тож не дивно, що всі чекають від нього великих звершень. Він має справжній талант і просто мусить стати легендарним мисливцем… Чи не мусить? Форест не такий, як решта горностаїв. Він не полює на дрібних тварин, а рятує їх. І може заприятелювати навіть із мишею. Для молодшого шкільного віку.

Ігор Коляда, Олександр Реєнта.  Блаженніший Любомир Гузар «Мудрець сердець нашої нації»

Блаженніший Любомир Гузар – український релігійний діяч, патріарх-предстоятель Української греко-католицької церкви, яку очолював протягом 10 років. За цей час зумів перенести осередок зі Львова до столиці, надавши конфесії загальноукраїнського масштабу. У 2005 році був одним із кандидатів на ватиканський престол. Він став першим главою в історії УГКЦ, який добровільно зрікся своїх повноважень. Його за життя визнали великим, проте немає такого мірила, яким би можна було осягнути вплив Блаженнішого Любомира на порозуміння між християнами, на самоусвідомлення українського суспільства, зрештою, на ті події кінця ХХ – початку ХХІ століття, що створили сучасну Україну.

  Роман Береза. В акордах вічності і слави

У книзі в популярній формі подано біографічні дані, зображення життєвого та творчого шляху плеяди відомих митців України. Композитори, диригенти, музиканти-виконавці та майстри хореографії – усі вони постануть перед читачем із збереженням історичних реалій їхнього життя, творчості та суспільно-громадської діяльності.

Засобами художнього слова авторові вдалося зобразити кожну із постатей, як переконливу і значущу, чий внесок в національну культуру України став вагомим і яскравим.

Книга зацікавить широке коло шанувальників українського мистецтва, а також стане корисною для культурологів та педагогів мистецької освіти, широкого загалу осіб, які прагнуть збагатити свої знання у царині рідної культури.

Марина Павленко. Василина та трипільський слід

Тисячі років тому на теперішніх українських землях жили

загадкові трипільці. Нині ж ми складаємо уявлення про цю давню культуру буквально по черепках, знайдених на розкопках. Кішка Василина добре на цьому всьому знається, бо живе в Музеї трипільської культури. Вона розповість, якими ж були ті трипільці та як їх вивчають сучасні науковці й науковиці. А ще покаже цікаві експонати. Щоправда, серед них є один

дуже страшний!..

Зінаїда Васіна, Вбрання Київської Русі.

У цьому виданні представлено найяскравішу сторінку історії українського національного вбрання, а саме костюм доби Київської Русі. Авторка не тількт подає опис вбрання всіх верств тогочасного суспільства, а й підкріплює його всласним ілюстративним матеріалом. Значна інформативність матеріалу може бути цікавою для поглиблення подальших наукових знань з історичного костюма для художників, модельєрів, ювеліірів, у театральній та кіноіндустрії. Вбрання доби Київської Русі є невичерпним джерелом пізнання нашої історії, яка на всіх етапах її формування була в авангарді загальноєвропейських цивілізаційних здобутків.

 

 

 

Зі святами!

 1 січня за новим церковним календарем православні відзначають велике свято - Обрізання Господнє, а також згадують Василя Кесарійського (Великого). У народному календарі - Василів день.

 Святителя Василя Великого вважають покровителем землеробства,  який тісно пов’язаний із традицією засівання будинків пшеницею. Гості не шкодують зерна, при цьому вимовляючи добрі побажання мешканцям будинку. Він також був філософом і богословом. До нього звертаються з молитвами ті, чия діяльність пов’язана з просвітництвом.

Історія свята

   1 січня (14 січня за старим стилем) - день пам'яті святого Василя Великого (Кесарійського).

Василь жив у IV столітті в Кесарії Каппадокійській, походив зі знатної та багатої християнської родини. Навчала Василя бабуся - її вважали освіченою християнкою. Після смерті батька Василь переїхав на навчання до Константинополя, а потім - до Афін. Відомо, що він досконало знав математику, фізику, астрономію, філософію, медицину, риторику. Коли Василь повернувся додому, то спочатку викладав риторику, пізніше його висвятили в сан диякона і пресвітера. Це були часи гонінь на християн, але він, не боячись переслідувань, захищав православну віру і виступав із проповідями, за що здобув високу повагу і велику любов.

Після себе Василь залишив богословські праці - бесіди на різні псалми, твори на захист вчення про Святу Трійцю, книги про Хрещення та інші. Також святому приписують винахід іконостасу, авторство численних проповідей і молитов.

***

   Обрізання Господнє вважається в православній церкві великим святом. Цього дня згадують, як Діва Марія та Йосип Обручник принесли немовля до храму і там разом із нареченням імені здійснили обряд обрізання. Він був обов'язковим за старозавітним законом для всіх хлопчиків на восьмий день життя. Тому за новим календарем свято припадає на 1 січня - на восьмий день після свята Різдва Христового.

Традиції свята Дня Василя

За традицією вранці, 1 січня, заведено готувати кутю, яку сім’я повинна з’їсти і не залишити ні крихти. Раніше діти після церковної служби ходили по домівках, щоб засівати – нерідко дітей знайомих запрошували до столу. За це вони засівали дім зерном – пшениця, жито та овес.
 Цього дня посівальників вважають найбажанішими гостями. До того ж першим у новому році має зайти чоловік – такі традиції.
До речі, дівчатам засівати заборонено – вважається, що вони принесуть нещастя. Ба більше, свято Василя – єдиний день у році, коли жінкам не можна ходити по гостях.
Засіяним у хаті зерно заведено було годувати курей і давали худобі, щоб вони були здоровими. Можна також навесні засіяти зерно, щоб урожай був хорошим.
Але змітати його можна тільки після Водохреща, 6 січня.

 Давні традиції різдвяно - новорічних свят відроджуються, і з кожним роком стають все більш популярними.  До різдвяно-новорічних свят у бібліотеці оформлена книжкова виставка «Серце вірить в чудеса», яка знайомить наших відвідувачів з творами українських та світових письменників: традиції святкування Різдва, легенди, різдвяні вірші, казки, притчі, оповідання, теплі родинні історії …