Хрещення Господнє

 

    Хрещення Господнє через перехід українських церков на новоюліанський календар відзначається 6 січня

   Водохреще є одним з найважливіших церковних свят – у цей день віряни відзначають хрещення Ісуса Христа в річці Йордан та його явлення народу як Спасителя та Месії. 

                             Коли святкувати

    За новим церковним календарем православні віряни відзначають Водохреще 6 січня. У 2024 році Водохреще припадає на суботу.

За старим юліанським календарем Водохреще було 19 січня. У римо-католицькій традиції Хрещення Господнє має свою дату – його щороку відзначають у найближчу неділю після Богоявлення.

Історія свята
Свято присвячене обряду хрещення Ісуса у річці Йордан у віці 30 років. Провів ритуал проповідник Іоанн Предтеча, якого після цього назвали Хрестителем. У трьох Євангеліях Нового Завіту (від Матвія, Марка і Луки) зазначено, що під час ритуалу небеса відкрилися і на Ісуса зійшов Святий Дух, який набув форми білого голуба. Таким чином усі присутні переконалися, що Ісус справді є Син Божий, тому свято також відоме під назвою Богоявлення.
      Своїм вчинком Ісус показав, що обряд хрещення є священним та обов'язковим для кожного християнина – навіть для Сина Божого. Християни вірять, що з того часу вода в річці Йордан щороку на Водохреще змінює свою течію.

   Вперше назва свята згадується у Літописі Руському в 1148 році: «У той же час Ростислав
[Мстиславич] смоленський попросив дочку у Святослава в Ольговича за Романа, сина свого, до Смоленська. І виведено її з Новгорода-Сіверського в неділю по Водохрещах, місяця січня в дев’ятий день».
  Луцька народознавиця Світлана Гриненко розповіла, що наші предки були язичниками, а
культ води у них був одним з найважливіших. Вода була базою для багатьох ритуалів та і загалом вони вважали її основою всього живого на Землі.

   «У День шанування Води наші предки проводили різноманітні обряди, палили символічні трави та кидали їх у річку, таким чином виганяючи з неї нечисту силу. Потім ще довго не прали у цій воді речі, адже вважали, що разом з брудною білизною, яку занурять у воду, туди знову пірнають чорти. Тому намагалися витримати паузу, аби нечисть замерзла на березі», – зазначила народознавиця.

Гриненко повідомила, що допоки вода була вільна від темних сил, її набирали у ємності та зберігали. Вживали при хворобі, підливали рослини тощо. «Зараз люди роблять практично те саме після освячення води на Водохреще: зберігають її цілий рік, вірять у її чудодійність», – додала вона.

                            Водохреща

   На Водохреще заведено вирізати ополонку у формі хреста в льоді на водоймах. Священники освячують воду на річках і озерах, після чого віряни поринають у воду, наслідуючи Христа. Також з освячених ополонок набирають воду – віряни переконані, що вона має цілющу і очищувальну силу.

    Після того, як священник освятить воду на Йордана, її несуть додому, дають напитись рідним та кроплять домівку. Цю воду християни зберігають цілий рік.

«Глибокий символічний зміст освяченої води можна пояснити, виходячи із того значення, яке вона відіграє в житті Божого творіння: вода є матеріальною основою життя, без неї неможливе життя ані рослин, ані тварин, ані самої людини. Ще одна її важлива фізична властивість: вона очищує. У таких міркуваннях бачимо і богословський зміст символу: водою руйнується стара людина, дарується очищення і підтримується життя нової людини у Хрещенні», – пояснюють у ПЦУ.

    Духовенство зазначає, що Господь, зокрема і через освячену воду, творить чудеса – зцілює і очищує, насамперед від духовної скверни, пристрастей, зла.

«Освячення води здійснюють на спогад про подію Хрещення Господнього, коли Спаситель зійшов у води Йордану як людина, тілесно, щоби взяти на Себе гріхи людства і дарувати нам через Хрещення можливість оновитися, спастися. Освячуючи воду, ми просимо у Господа подати через неї благословення й оновлення для нас самих, для навколишнього світу», – кажуть священники.

Джерело:
Інтернет  ресурси