Забуттю не підлягає!

 

    Сьогоні, 11 квітня - Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів, який відзначається   за ініціативою ООН.    Щорічно, 11 квітня, Україна разом з усім світом вклоняється людям, які пройшли крізь жахіття фашистських катівень.
   Біографії цих людей - це справжні уроки мужності для молодого покоління.

  До цієї дати,  з  метою вшанування пам'яті жертв фашистських таборів, нагадування трагічних подій в історії людства, викликаних насильницьким втручанням в життя, національну приналежність і віросповідання; утвердження нетерпимості до будь-яких проявів насильства проти людства, в бібліотеці оформлена книжкова виставка – пам'ять  «Забуттю не підлягає».

   Здається, так давно це було. Але тільки не для тих, хто пройшов крізь жахіття фашистських катівень. 
    Не обійшли жахіття війни  і нашу громаду.
  В роки Другої світової війни на території нашої  Коблівської громади в с. «16 жовтня» (нині с.Виноградне)  в 1941   діяв концентраційний табір.

   На кінець жовтня фашисти нагодилися в село уособлювати тут нову владу: залишилося 16 румунів та двоє німців - старшими над ними.

    Десь  у листопаді,   загнані  перед  очі  нових  хазяїв,  місцеві  жителі одержали  наказ: прибрати в корівниках, бо привезуть сюди військовополонених - концтабір буде.                       

    Встигли вичистити та настелити соломи лише в кількох корівниках. Фашисти не чекали, поки робота буде закінчена. В'язнів загнали на брудну голу підлогу. 

   За колючий дріт потрапили 500 радянських бійців, полонених у перші дні окупації  під Очаковом.       

  Листопад був холодним, а в'язні напівроздягнені. Годували їх запареним зерном. Пшениця чи ячмінь - що було. Щодня в'язнів ганяли на роботу - бити молотами каміння. Фашисти мостили бруківку від Коблевого до Федорівки.  
   Годували  їх  запареним зерном.
- Серце   кров'ю  обливалося, як подавали миски з тією кашею.  Рідко коли пшеницю видавали, все більше овес та ячмінь, - пригадує Н.П.Кокошко, яку разом з іншими жінками німці примусили варити  їжу полоненим.
  Підгодовувати полонених забороняли  і жорстоко  били тих, хто не виконував наказ. Але місцеві жителі, жаліючи полонених, виходили на дорогу, якою гнали їх з роботи, хто з куснем хліба, хто з кухлем молока. В'язні були такі голодні, що кидалися на їжу, калічачи один одного.   

 Через якийсь місяць-два їх залишилось удвічі менше. Помирали в'язні десятками.   Щодня з воріт табору виходила навантажена трупами підвода.  Трупи і напівживих румуни вивозили десь у кар'єр.  Останніх чомусь вирішили поховати на кладовищі.                  -На кладовищі  була  вирита велика яма, куди і скидали мерців, присипаючи  землею.  І не заривали, доки яма не наповниться до верху. Потім  викопували  іншу,-згадував М.М.Дибчук, свідок тих подій, житель села Виноградне. 

Влітку 1943 року в'язнів залишилося 50 чоловік з 500.
22 в'язні  поховані в кінці кладовища.

До вашої уваги, шановні наші відвідувачі,  видання, які найбільше розкривають дану тему.

  "Бузкові дівчата", Марта Холл Келлі.
Це не просто книга про нацистські концтабори, а нетипова історія про перипетії жіночих доль у воєнні часи й бажання виживати попри все. Працівниця Французького консульства у Нью-Йорку Кароліна Феррідей, польська дівчина Кася Кужмерик, молода німецька лікарка Герта Оберхойзер — здавалося б, що може об’єднувати ці жіночі постаті під час Другої світової війни? Їхні долі переплітаються так тісно, а поміж тим авторка показує ставлення до війни одразу трьох представниць різних націй: американки, польки та німкені, яких немилосердний час закидає у веремію страшних подій та перевіряє на міцність.

Маркус Зузак . Крадійка книжок.  Це книжка гіркого відчаю, неможливості змінити усе довкола, книжка боротьби та втрат. Книжка про силу слів. Книга розповідає про Голокост часів Другої Світової війни, вплив тоталітарного режиму Гітлера на людей, про Другу світову війну, книги. Читач задумується над проблемами ставлення до людей під час тоталітаризму, особливостями сімейного та державного виховання. Читач на собі переживає емоції людей, які загнані в глухий кут, які не мають виходу, відчувають тваринний жах і бажання вижити. Книга торкається загальнолюдських тем: що таке дружба, кохання, сім'я, милосердя.

Томас Кініллі «Список Шиндлера»
Оскар Шиндлер — мільйонер, успішний комерсант, запальний гравець, автогонщик, авантюрист, «справжній арієць» та… праведник світу, який урятував від смерті в газових камерах більше людей, ніж будь-хто за всю історію війни.
На початку Другої світової німецький промисловець Оскар Шиндлер відкрив у Кракові фабрику з виробництва емальованого посуду. Найдешевшою робочою силою були євреї з гетто.

Танґо смерті» Юрій Винничук
Роман Юрія Винничука має два часові зрізи. Зокрема, в ньому описано події, які відбуваються у Львові перед війною і під час війни. Чотири друга: українець, поляк, єврей і німець переживають різні — веселі й сумні — пригоди.
Другий часовий зріз — це вже початок XXI сторіччя. Професор Ярош вивчає літератури, написані мертвими мовами. Він у процесі роботи дізнається про містичну практику переселення душ, яка стає можливою, якщо в момент смерті звучала відповідна музика. Загадкові ноти — і це історичний факт — звучали і в Янівському концтаборі на території Львова: «Танґо смерті», або танґо «Остання неділя» виконував під час розстрілів оркестр із в’язнів гетто.

Берхард Шлінк «Читець»
«Читець» — бестселер німецького письменника Бернхарда Шлінка.
Розповідь охоплює майже 40-річний період від 1958 по 1990 роки в Західній Німеччині. За сюжетом 15-річний школяр Міхаель Берг знайомиться з 36-річною кондукторкою трамвая Ханною Шміц. Між ними виникає роман. При цьому Ханна регулярно просить Міхаеля читати їй книжки. Потім жінка раптово зникає.
Через 8 років студент-юрист Міхаель потрапляє на показовий процес над наглядачками Освенцима. Серед підсудних він упізнав Ханну.
Роман описує розрив між поколіннями та осмислення молодими німцями злочинів періоду Голокосту.
За романом знято однойменний фільм, у якому Ханну зіграла Кейт Вінслет.

Пам’ятаймо про це! І хай пам'ять житиме вічно!

 

Ніколи знову!

 

11 квітня Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів

 11 квітня 1945 року в'язні концтабору у Бухенвальді почали інтернаціональне повстання проти гітлерівців.      В березні 1945 року німецьке командування й основна частина охорони втекли з табору перед загрозою бути схопленими американськими військами.Тоді, безпосередньо перед прибуттям американців, на   території   Бухенвальду             (найбільшого концентраційного табору) спалахує збройне повстання, організоване силами самих ув'язнених. 

 Коли в концтабір Бухенвальд увійшли американські війська, повсталі вже перебрали на себе контроль над табором смерті, над табором було піднято червоний прапор. 11 квітня — день входження американців на територію Бухенвальду — і був прийнятий як дата, коли відзначається «Міжнародний день визволення в'язнів нацистських концтаборів».
    Всього на території Німеччини та окупованих нею країн діяло більше 14 тисяч концтаборів. За визнанням самих есесівців, в’язень, тривалість життя якого в таборі складала менше року, приносив нацистам майже півтори тисячі рейхсмарок чистого прибутку.
   За роки другої світової війни через табори смерті пройшли 18 мільйонів чоловік, з них 5 мільйонів  - громадяни Радянського Союзу.

Концентраційні табори Третього Рейху у нацистській Німеччині 

Арбайтсдорф • Берген-Бельзен • Бергермоор • Берлін-Марцан • Брайтенау • Бухенвальд • Веббелін • Гельзенберг • Гросс-Розен • Дахау • Дора-Міттельбау • Заксенгаузен • Кауферінг • Мальхов • Маутгаузен • Нідерхаген • Ноєнгамме • Оранієнбург • Ордруф • Равенсбрюк • Узедом • Флоссенбюрг • Хаммельбург • Хінцерт • Хохенасперг • Шталаг • Штуттгоф • Естервеген

 

Окуповані території

                                                                                                                 Карта України

Амерсфорт • Баниця • Бардуфосс • Бєлжец           • Богданівка • Больцано • Бретвет • Вайвара        •Вапнярка • Вернет •Вестерборк • Герцогенбуш  • Гріні • Дарниця • Дзялдове • Дрансі • Дрозди  •Кауен • Клоога • Ковно • Кременчук • Майданек • Малий Тростенець • Нацвейлер-Штрутгоф • Олдерні  • Аушвіц (Освенцим) — (1, 2, 3) • Плашув  • Понятова • Полтава • Рига-Кайзервальд • Рівальт   • Рісьєра-ді-Сан-Сабба    • Сайміште • Саласпілс • Сергіївка[ru] • Собібор •   Сирець • Терезієнштадт  • Травники • Треблінка • Умань • Фелстад • Форт Бреєндонк 

• Форт де Роменвіль• Фоссолі • Фюнбруннен • Хелмно • Црвені Крст      • Юнгфернхоф • Янівський (Львів)

  На окупованій території України було понад 20 шталагів, серед яких найбільш  Дарницький табір військовополонених під Києвом, Володимир-Волинський на Волині, «Богунія» на Житомирщині, «Гросс-лазарет» у Славуті, «Цитадель» у Львові, «Уманська яма» на Київщині, «Хорольська яма» на Полтавщині. У шталагах проводилися регулярні фільтрації для знищення непрацездатних і хворих військовополонених. Працю полонених використовували на роботах через додаткові табори або відділення шталагів. В'язні працювали переважно на шляхових роботах, у шахтах, на інших важких або небезпечних роботах, закопували трупи після розстрілів.
    Для таборів пристосовували випадкові приміщення або майданчики просто неба, огороджені рядами колючого дроту зі сторожовими вишками, харчування було жахливим, умови утримання — нестерпними. Окрім радянських військовополонених, у таборах на території України утримувалися французькі та італійські військовополонені у Львівському таборі «Цитадель», французькі та бельгійські — у Рава-Руському таборі, голландські та сербські військовополонені — у Станіславському таборі.

   Умови утримання в таборах суттєво відрізнялися залежно від громадянства  військовополоненого. Найбільш жорсткі умови були по відношенню до  військовополонених. Посилання на неприєднання СРСР до Гаазької конвенції про порядок ведення війни (1907) та відмову від ратифікації Женевської конвенції з прав військовополонених (1929) не виправдовують порушення елементарних норм міжнародного права, неприпустимі умови утримання радянських військовополонених у таборах, незабезпечення їх медичною допомогою, використання примусової праці, масові страти. Смертність військовополонених від голоду, хвороб, тортур у таборах становила до 60 %.

      Якщо на Заході діяли переважно трудові концтабори, де працю ув’язнених використовували німецькі промисловці, то в Східній Європі, зокрема на території Польщі, розташовувалися переважно табори смерті (нім. Vernichtungslager — табори знищення), призначені для масового знищення різних груп населення. Тобто конвеєрні фабрики вбивства.
    Убивство людей у таборах смерті поставили на потік. Були табори, призначені для масових убивств євреїв і циган: Хелмно, Треблінка, Белжець, Собібор, Майданек та Освенцим. Два останніх були також «звичайними» концтаборами на території окупованої Польщі. У Німеччині такими таборами смерті були Бухенвальд, Дахау і Равенсбрюк (перший жіночий концентраційний табір). Для вбивств німці застосовували спочатку розстріли, пізніше — газові камери. Трупи спалювали у крематоріях.

   Система нацистських концтаборів була ліквідована разом з розгромом гітлеризму та засуджена за вироком Міжнародного військового трибуналу в Нюрнберзі, як злочин проти людяності. У Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів ми згадуємо усіх, хто був за колючим дротом гітлерівських катівень, хто навіки залишився там – у безіменних могилах чи печах крематоріїв, і тих, хто вижив усім смертям всупереч, живучи за мертвих. 

Пам’ятаймо про це! І хай пам'ять житиме вічно!

Джерело:
dilovamova.com
вікіпедія
 

1. 
   

З Днем народження!

 

    Сьогодні відмічає свій  день народження добра людина і чарівна жінка Зінаїда Юріївна Караульна.

Дорога і шановна колего! Від всієї душі та серця вітаю Вас з Днем народження! Бажаю Вам міцного здоров’я, впевненості у завтрашньому дні, щоб здійснилися найзаповітніші мрії, щоб в будинку було завжди затишно, тепло і панувало взаєморозуміння. Благополуччя і миру Вам!

   Дякую Вам за сумлінну роботу. З Вами приємно працювати і спілкуватися.

З повагою, директор КЗ КПБКСР Лариса  Резніченко