За живе...

 

Василишина Анна

Сьогодні в мене запитали,
Чи не боїшся ти писать,
Такі вірші, провокаційні,
Відверто Рашу знеславлять??
Я відповім, ні не боюся
У цих віршах нема брехні,
В них гірка правда сьогодення
Перебіг справжньої війни!!
Війну цю розпочала Раша
Себе знеславила сама,
Війной прийшла на Україну,
Яка ж їй слава- їй ганьба!!!
Вона сама себе загнала
У кут глухий, у небуття
Із нього вибратись неможна,
Із нього виходу нема..
Мостить собі із тіл убитих,
Кровавий та жорсткий топчан
Таке вчинить не кожен зможе,
А тільки нелюд і тиран!!!
Та як же я їх знеславляю?
Я пишу те що справді є,
Щодня, війну цю проклинаю,
Але надія все ж живе!!!
Я щиро вірю в перемогу,
Щодня пишу про це вірші,
В них біль всієї України
Її прекрасної душі!!!
Щодня про це писати буду,
Допоки не настане мир,
Я не устану, обіцяю,
І коли видохнеться звір,
Я не зміню ніколи думки
Що Раша- ворог назавжди
І що усім їм по дорозі
За кораблем російським йти!!!
Це не поєзія, повірте
А це історія війни!!!!
Цю гірку правду мусять знати
Усі нащадки навіки!!!
Увесь цей жах, усі страхіття
Всі катування біль і смерть,
Всі злочини лихих рашистів
Чисельну кількість справжніх жертв...
А всі зруйновані міста?
Їх назви треба пам'ятати,
Вони герої безсумнівно,
Ми не повинні забувати,
Страшні бої, невинні смерті,
Нестачу їжі та води
Як попре все вони тримались
Малі, дорослі, молоді...
Я прошу світ і тебе Боже
Врятуйте нас, допоможіть,
Ми зробимо все для перемоги,
Ви тільки шлях нам підкажіть!!!
Ми віримо, що перемога,
Вже не забаром, майже тут
Хоча не легкий і кривавий
Нас жде попереду маршрут..

За живе...

    Не секрет, що саме трагічні події надихають людей творити. Українці не стали винятком. Війна, що розгорнулася на сході нашої країни, сьогодні постає в картинах, книгах, поезії.
    Ми пропонуємо  добірку віршів  наших земляків. Це вірші про війну в Україні, про дітей і батьків, про міста і села, про нашу рідну землю.
   Вони чіпляють за живе. В них крик душі …

Василишина Анна

Ми помилялись коли звали їх братами,
Ми співчували коли в них була біда,
Коли дітей в Беслані убивали,
А наших діток їм ні грама не шкода..
Що ж ви за виродки такі, страшні створіння,
Як можна так ненавидить людей?
Своїх дітей любить, лелеять, хоять
А наших убивати як гусей...
Ми Бучу та Гостомель не забудем,
Безжально вбитий Маріуполь не простим
За всіх убитих, згвалтованих, за сиріт
Ми помстимося, скільки хватить сил..
Немає сліз, оплакувати втрати,
Чекати звістку чи живий чийсь син
Дивитись на вже виснажену мати,
А в неї він залишився один..
Вже втратила вона усе на світі,
І чоловіка, і будинок і життя
Одна надія на повернення синочка,
Але ж йому немає вороття..
Як це сказати бідолашній жінці,
Як повідомить їй цю страшну новину?
Як хочеться її сильніш обняти,
І приголубить материнську сивину...
Вам почуття такі не притаманні,
Ви мародери, вбивці, крадії,
Ви нас вбиваєте за шуби та планшети,
Невже за ради цього ви прийшли??
Про вашу армію уже весь світ говорить,
Таких злодюг іще не бачив світ,
Ви ради втіх, грабуєте вбиваєте,
Ви нашим хлібом набиваєте живіт..
Допоки гинуть люди без води,
Без ліків, без харчів і у подвалах
Ви грабите зруйновані хати
І все що можна вкрасти на завалах...
Ось в чому сила вашої орди,
Ви боїтесь піти на бій відкритий,
Ви палите по нам із кораблів,
Бо там зручніше і безпечніше сидіти..
Ви з Криму нашого стріляєте по нам,
Ракетами, снарядами та іншим,
Ви боїтесь піти до нас самі,
Бо знаєте - ми вас злочинців знищим!!
Не боїмося голоруч на вас іти,
Ми захищатись можем і без зброї,
Наш рід козацький- дух наш не зламать
У нас усі справжнісінькі герої!!!
За Бородянку, Ірпінь та Херсон
За всі міста що знищили Рашисти,
Їх кара жде, їх всіх накаже Бог,
Або ж прийдуть до них якісь фашисти!!!
Колись все це вони сповна відчують,
Та вже не буде співчувати їм весь світ,
Вони самі себе колись спаплюжать,
Себе самі загонять під свій гніт!!
Ваш головний не буде жити вічно,
Но вічно буде знати увесь люд
Що ви на завжди в пам'яті народу
Купка бидла, орків і паскуд!!!
Хоч зараз в нас життя - це справжнє пекло,
Ми не припинно віримо у мир!!!
Йдемо до тебе- наша перемога,
А там й по тебе божевільний звір!!

***

Як хочеться мені ще жити, мамо,

Я ще не можу просто так піти,

Ще не закінчилась війна, я тут потрібен,

Я недозволю щоб страждала ти...

Синочок мій единий, мій хоробрий,

Ти тільки прошу нас не покидай,

Загояться усі страшенні рани,

Життя своє благаю, не втрачай..

Сидить у ліжка сина бідна мати,

Тримається, а сил уже нема...

В її синочка відірвало ноги,

В усьому винна клята ця війна...

Як же сказати справжньому герою,

Що він не чує своїх ніг, бо їх нема..

Ніколи вже він не пройде    ногами,

Скінчилась назавжди його війна...

Синочку мій, мій лицар, мій герою,

Ти врятував багато вже життів,

Віддав за це ти Богу свої ноги,

І поламав ти не одну катів..

Бої нажаль і досі ще тривають..

Ці нелюди продовжують вбивать,

Продовжують звичайних Українців

Отак спокійно у полони брать...

Стріляють в спину, як не покорився,

А інколи стріляють прям в лице..

У них "сафарі" й дивлячись у очі

Вони вбивають, взявши нас в кільце..

Не довго ще терпітиме країна,

Як вона встане, а за нею ми,

То вже тримайся наволоч кремлівська,

Такої сили ще не бачили вони..

Підем разом, із силою такою,

Якої ще не бачив жоден кат,

Ми звільним і збудуєм  Україну

Запам'ятай це путінський солдат:

Тебе як дурня просто обманули,

Нацистів клятих серед нас нема,

Ми вільні незалежні українці

Нам не потрібна путінська війна,

За те, що ви тут наробили,

Прийдеться всім за це відповідать,

Суровим буде суд цей, пам'ятайте,

І всі ви також будете страждать,

А в нас колись розквітне квітка миру,

Засвітить сонечко яскраве над Дніпром,

Вернеться мир і оживе природа

Знов завирує в нас життя кругом!!!

Далі буде...

Благую вість народження Христа 

Марії сповістив архангел нині 

в знаменний день, коли з-під рук Творця 

зійшло найбільше диво — це людина!

Коли весни чарівний промінець 

всміхнувся пелюстками первоцвіту, 

простив Адама з Євою Творець 

й спасіння нам зіслав у своїх дітях.

Цим він ще раз увірив нас у тому, 

що з кожним подихом Господньої любові 

дань вдячності всилаємо йому 

й стає навіки божим тіло й слово.

 

   Сьогодні, 7 квітня, одне з найбільших свят православної церкви – Благовіщення Пресвятої Богородиці,   Ця дата  не змінюється. За старим стилем свято випадає на 25 березня. Але зараз Благовіщення відзначається православними 7 квітня щорічно.

      Цього дня архангел Гавриїл сповістив Діві Марії про майбутнє народження Ісуса Христа. 

    У народі вважають, що Благовіщення навіть більше свято, аніж Великдень.

 У звичаях європейських народів асоціювалося з приходом весни, початком нового землеробського року. В англійській традиції свято називалося «Днем Марії» (англ. Lady Day) і позначало початок англійського Нового року до 1752 року. Одна з провідних тем у християнському іконописі та європейському живописі. Від слів благої звістки Гавриїла походить християнська молитва «Ave Maria». 

Традиції

  На день Благовіщення категорично заборонена будь-яка фізична робота, а праця на городі – взагалі гріх. З давніх-давен вважали, що від Введення, 4 грудня, до Благовіщення земля спить, і турбувати її не можна. Є така приказка в цей день: «Птах гнізда не в’є, дівка косу не плете», – робота в цей день буде недолугою і пустою.

   Можливо ви чули легенду про зозулю? Вона пов'язана саме з Благовіщенням. Кажуть, що в цей день зозуля звила гніздо, не прислухавшись до веління не працювати. Тепер зозуля не вміє вити гнізда і їй доводиться підкидати свої яйця іншим птахам.

   Благовіщення це свято, в яке необхідно насолоджуватися природою, творіннями Божими. Також необхідно в цей день мріяти і міркувати про своє місце і призначення в світі.

На наступний день після Благовіщення обов’язково всім садівникам і городникам потрібно зайнятися посівними роботами. Адже існує думка, що це принесе небувалий урожай.

   За погодою на Благовіщення намагалися вгадати, яким буде урожай та чи порадують теплом і сонцем літні місяці.

  День вітряний, з ранковим туманом і інеєм обіцяв врожайна літо. Благовіщенський дощ йшов до великої кількості грибів і хлібів. До хорошого збору ярих, огірків, груздів був мороз; до теплих літніх дні і до великої кількості горіхів - гроза.