Міжнародний день дитячої книги

      Щороку 2 квітня, у день народження Ганса Хрістіана Андерсена, одного з найулюбленіших казкарів для багатьох поколінь, у всьому світі святкують Міжнародний день дитячої книги.

    Це свято, встановлене з ініціативи та за ухвалою Міжнародної ради дитячої книги.

     День дитячої книги з'явився в 1967 році. Ініціатором його створення стала організація під назвою «Міжнародна рада з дитячої книги» (абревіатура - IBBY), а точніше, її засновник - німецька письменниця, журналіст і перекладач Йєлла Лепман.

Bookbird: журнал Міжнародної дитячої літератури (ISSN 0006 7377)

             Плакат IBBY 2020

Свято приурочене до дня народження одного з найвизначніших письменників-казкарів – Г. Х. Андерсена, який народився в 1805 році.   Світову славу Андерсену принесли його казки, в яких поєднується романтика і реалізм, фантазія та гумор і сатира. Казками «Снігова королева», «Дюймовочка», «Принцеса на горошині» та іншими захоплюються діти всього світу. А такі казки-бувальщини, як «Тінь», «Щаслива сім’я», «Калоші щастя», будут цікавими та повчальними і для дорослих.  Ініціатор свята, Йєлла, практично все своє дивовижне життя присвятила дітям та дитячій літературі.

       Вона перекладала і редагувала безліч дитячої і юнацької літератури, сама написала кілька книжок для дітей. Вона заснувала Міжнародну юнацьку бібліотеку, що представляє собою професійно складений збірник кращих дитячих книг письменників світу. 

Один з найбільш успішних проектів даної міжнародної бібліотеки - тематичні виставки книг письменників світу в різних країнах.

    Йєлла Лепман також організувала премію імені Г. Х. Андерсена для дитячих письменників. Ця премія вручається 2 квітня, на святі, кожні 2 роки. В даний час її лауреатами є понад 40 осіб - ілюстратори та письменники, в тому числі Астрід Ліндгрен, Джанні Родарі, Туве Янссон і Джеймс Крюс.

    Дитяча література - явище відносно молоде. Приблизно до 17 ст. діти читали майже ту ж літературу, що і їх батьки. Казки, билини, фантастичні та містичні історії існували лише в усній традиції, і їх ніхто не адаптував для дитячого сприйняття. Деякі з цих творів усної творчості, трансформувалися в друкований текст, і зараз викликають величезний інтерес.

     З появою і поширенням друкованого верстату в Європі починається й історія дитячої літератури як такої, і до 18 століття асортимент книг для дітей був вже достатньо великий для того, щоб дитина могла вибирати собі книги за смаком.

     19 століття по праву називається золотим століттям літератури, адресованої дітям і юнацтву. До цього часу не викликав сумніву той факт, що дітям, крім підручників і книг на релігійну тему, потрібні й власні книги, крім того, неухильно підвищувалася грамотність населення, включаючи і бідні класи. Найважливішою подією стала поява книг Льюїс Керролл про Алісу. Ці книги були засновані на вільному польоті фантазії і гумору. 

У наш складний і бурхливий час, коли стрімко зростає потік інформації, що його дістає дитина з усіх можливих джерел, твори дитячих письменників проходять випробування на подальше життя.

  

Наталя Забіла — одна з найстарших українських письменниць, яка писала переважно для дітей. Впродовж усього творчого життя вона сповідувала один принцип: для дітей треба писати так само добре, як і для дорослих, і навіть ще краще. Саме тому книжки письменниці й донині читають, знають і люблять. 

      Зроблене Наталею Львівною в дитячій літературі важко переоцінити.  Вона була фундаторкою української  дитячої літератури і стала її досвідченим майстром. Великою популярністю у юних читачів користуються збірки: «Під ясним сонцем», «Веселим малюкам», «У широкий світ», «Оповідання, казки, повісті», «Стояла собі хатка». Однією з найкращих книжок Наталі Забіли є цикл віршованих оповідань «Ясоччина книжка».

    Відома українська поетеса Ганна Чубач казки почала складати для молодших сестер. Стіна в маленькій кімнаті письменниці завішана картинами. На них герої казок і віршів Чубач — ворони, коти і лебеді. Вони намальовані лаком для нігтів і прикрашені бісером. Сама поетеса говорить, що її казки не придумані, а життєві. 1983 року видавництво «Веселка» видало її першу дитячу книжку «Йшла синичка до кринички».

    Пізніше вийшла книжка «Веселі чомучки», а ще Ганна Чубач написала 11 абеток для дітей. Дитячі книги вбирають у себе цілий світ: все цікаве, що трапляється на світі, рано чи пізно в них потрапляє. Їх нескінченне строкате різноманіття тішитиме все нові й нові покоління дітвори.

     Дитячі книги - енциклопедія всього цікавого, радісного і важливого, що тільки буває на світі. 

   Шановні батьки, сьогоднішнє свято - додатковий привід почитати дитині на ніч, «підкинути» їй хорошу книгу, а може, й самим перечитати улюблені з малих років книги. Або навіть заповнити прогалини минулого і, нарешті, прочитати те, що колись пропустили...

З Днем сміху

1 квітня 2020 - яке сьогодні свято?

    1 квітня – 91-й день року за Григоріанським календарем, до кінця року залишається 274 дні. В XX і XXI століттях цей день відповідає 19 березня Юліанського календаря.

    Свято 1 квітня 2020 У цей день світ відзначає День сміху, Міжнародний день птахів й День народження долара.

      У 1778 році новоорлеанський бізнесмен Олівер Поллок придумав знак долара - $.

1 квітня – День сміху (день дурня). Історія походження свята та традиції святкування в Україні і закордоном.  У це міжнародне свято заведено розігрувати своїх рідних і друзів та жартувати над ними.

Історія походження свята

      Є версія, що спочатку 1 квітня святкувалося в Індії та Стародавньому Римі як день весняногорівнодення, з нагоди якого влаштовували гуляння з жартами і витівками — цим люди намагалися задобрити весняні капризи природи жартами і розіграшами. На думку деяких дослідників, традиція жартувати 1 квітня походить ще від античного фестивалю Деметрія, який відбувався на початку квітня, і в основі якого лежала легенда про викрадення богом підземного світу Аїдом доньки богині Деметри — Прозерпіни. Пошуки доньки ні до чого не призвели — адже її крики були лише оманливим відлунням.

   Ще одна гіпотеза пов’язує святкування Дня сміху з весняним рівноденням за Григоріанським календарем.

        Є також версія про походження традиції з подій, що описані в віршах з одинадцятого по п’ятнадцятий глави двадцять восьмої Євангелія від Матфея. За цією версією, у день, що відповідає сучасному 1 квітня, відбулося Воскресіння Христове, а римська варта могили, поширивши неправдиві відомості про те, що тіло ніби - то вкрадене учнями Христа, стала зачинателем звичаю поширення неправдивої інформації (розіграшу) в цей день.

1 квітня в Україні

     Як припускають науковці, до нас це свято прийшло з Німеччини, імовірно, на початку XVIII ст. Його називали ще брехливим днем або Марією-брехухою — одним із народних прізвиськ Марії Єгипетської — святої VI ст., день вшанування якої за старим стилем збігається з 1 квітня. Того дня дівчата дурили людей, аби верховодити майбутнім чоловіком.

Для цього дня маємо приповідку: «Першого квітня — брехня всесвітня!»

Світ сміху – це особливий світ. Це світ, у якому навіть наші зажурені очі раптом починають сміятися. Французький письменник Віктор Гюго якось сказав: «Сміх – це сонце: воно проганяє зиму з людського обличчя».

     Сміх – один із найсильніших захисників нашого організму від негативної дії стресу, а отже

– від багатьох тілесних недуг. Під час сміху в головному мозку людини виділяються гормони щастя (ендорфіни), і ми почуваємося радісно, захищеними від усяких негараздів. Той, хто любить сміятися, хто сприймає життя іронічно, ніколи не захворіє на невроз.

     Усмішка і сміх – це ворота, через які в людину може потрапити багато хорошого. Вчені довели, що сміх збуджує центри позитивних емоцій, створює хороший настрій, допомагає жити, вчитися і працювати. Щоб засміятись, людині потрібно напружити 17 м’язів, а щоб насупитися – аж 43! Тому веселим і усміхненим бути легше, чи не так?    Зовсім інакше звучить сміх народу, коли людина хороша, чесна, але в чомусь помилилась.

 Тоді той сміх – доброзичливий, товариський, що допомагає людині зрозуміти помилку і виправити її, як допомагають дружні зауваження.

      Коли людина сміється – вона здолає усі труднощі, усі негаразди. Китайський філософ Конфуцій сказав: «Скаржитися на неприємну річ – це подвоювати зло; сміятися з неї – це нищити його».

А давні японці, які віками змагалися з тайфунами, вулканами, численними ворогами, з бідністю і горем, не забували повторювати: «У дім, де сміються, приходить щастя». І довели світу, що це – істина!

    Закликав бути веселим і мудрий Соломон: «Як міль – одягові і черв’як – дереву, так печаль шкодить серцю людини», - застерігав він людей.

    Де немає сміху – там немає надії на оновлення. Де немає сарказму – там немає справжньої любові до людства. Тож давайте сміятися! Хай сміх освітлює обличчя, висміює неправду!

   Гумор – це не просто сміх, це – сміхотерапія! Дейл Карнегі, який вчив людей мистецтва спілкування та досягнення успіху, склав таку ціну усмішці: вона нічого не коштує, а дає багато. Вона збагачує тих, хто її отримує, і не збіднює тих, хто її дарує. Вона триває лише мить, але пам’ять про неї може лишатися назавжди.

      Гумор – добрий сміх. Він перейнятий приязню і любов’ю до людей. Жарт, дотепне слово часто впливають ефективніше, ніж будь-які повчання. А як корисно і важливо вміти посміятися із себе! Той сміх, що не ображає, а виліковує, - виховує людину.

Наш український народ створив безліч жартівливих пісень, коломийок, каламбурів… 

У добрий час і в годину лихоліття добрий сміх не залишав наш люд. Українці вміють сміятися, створювати собі настрій, піднімати дух.

 Народний гумор особливо багато черпає із бездонної скарбниці українських сатириків Остапа Вишні, Павла Глазового, Євгена Дударя, Микити Годованця та ще багатьох інших майстрів дотепного слова.

Щоб не було нудно і сумно під час карантину, читайте твори письменників - гумористів.

Джерело:

Інтернетресурси

Не щезне в пам'яті людській

Буяють мирно квіти на могилах,

До сонця красного метелики летять.

А ті, кому війна зламала крила,

Священним вічним сном в могилах сплять.

Це було 76 років  тому. Для нас - це історія, але для наших дідусів та бабусь - це части­на   життя та найчорніша смуга долі, що й досі озивається  у серці  смутком і болем. Не щезне в пам'яті людській, не піде  в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу - його битва, його перемога над нацизмом.    

 

Сьогодні День визволення Коблеве і ми віддаємо данину пам’яті тим, хто визволяв наше село, хто загинув на фронтах Другої Світової війни, хто віддав життя, щоб ми жили щасливо. Ми повинні ті події не забувати, а пам'ятати, бо в того народу, що не знає своєї історії, не може бути і майбутнього. 

Ніхто не забутий, ніщо не забуто!

Джерело:

Інтернетресурси