Міжнародний день рідної мови

  Сьогодні, 21 лютого, представники всіх  націй і народностей світу відзначають Міжнародний день рідної мови. Свято було започатковано у листопаді 1999 року на тридцятій сесії Генеральної конференції  ЮНЕСКО у Парижі. Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» - звучало у заголовку документа.

    

    Міжнародне свято рідної мови мало послугувати  захисту мови як культурної  спадщини кожної окремої  національності, кожної народності на нашій планеті.

    З метою розширити знання учнів про  багатство мов, формувати розуміння того, що  мова – скарб кожного народу; розвивати комунікативну компетентність дітей; виховувати у підростаючих громадян України любов до рідної мови, толерантність і повагу до мов та національної самобутності інших народів, почуття патріотизму громадян Української держави, в бібліотеці до Дня рідної мови відбулась літературно-мовна вікторина, на яку завітали учні 4 класу Коблівського КЗ ЗСО.

   Бібліотекар Наталя Горшкова підготувала та провела різноманітні конкурси, зокрема, «Мовне розмаїття», «З одного слова-багато слів», «Відгадай загадку», «Вірш рідною мовою». Діти  навперебій відповідали на питання вікторин. Переможцем, знавцем української мови став Бенні Денис. Ми нагородили його маленькими сувенірами.

Бібліотекарі ознайомили учнів з книжковою  виставкою, на якій представлено збірки поезій, художня література рідною мовою, висловлювання відомих людей про мову, словники української мови.

Дітям захід сподобався.

Інтернетджерело

Чергове засідання Університету ІІІ віку

      В бібліотеці відбулося чергове засідання Університету ІІІ віку. Його відкрила директор ТЦСО Любов Дмитрієва. 

      Керівник  Березанського бюро безоплатної допомоги Людмила  Бенедюк  провела заняття  на тему: «Схеми шахрайства сьогодення  та як від них уберегтися».

    Начальник відділу Оліференко Оксана провела заняття  з основ комп’ютерної грамотності .

    Працівники бібліотеки підготували презентацію «Історія виникнення свята закоханих», яке було напередодні, книжкову виставку - інсталяцію "Серце, що кохає".  

 А також привітали листівками у вигляді сердечок всіх слухачів Університету ІІІ віку».

 Нашим гостям було приємно, що про них не забувають.

А потім, за чаєм, згадували свою молодість та своє кохання.

СТРІТЕННЯ ГОСПОДНЄ

      Сьогодні ми відмічаємо свято, яке завершує зимовий цикл народних обрядів - Стрі́тення, одне з найбільших християнських свят. Стрітення у старослов’янській мові означає “зустріч” або ж “радість”. І отримало воно таку назву через те, що у цей день новонароджений Ісус Христос зустрівся з праведником Симонеоном і пророчицею Анною. Саме вони впізнали у малюкові нового Месію.

    Сталось це, коли на сороковий день після народження Ісуса, діва Марія принесла його в Єрусалимський храм на посвяту. Старець Симонеон, якому було провіщено жити, аж поки той не зустріне людського спасителя, одразу ж заявив, що цей малюк — син Божий. Пророчиця Анна підтвердила, що бачить перед собою майбутнього спасителя людського роду.

Історія святкування ж цього дня сягає III і IV століть — саме тоді згадки про Стрітення вперше зустрічаються у творах християнських святих. А офіційно у всій Візантійській імперії цей день було визнано святом у 542 році за правління імператора Юстиніана.

Стрітення символізує не тільки зустріч Старого і Нового Завітів та явлення немовляти Ісуса світові. У народному побуті цей день здавна вважався зустріччю зими із весною.

Дохристиянська історія свята:

Святкування Стрітення в Україні походить ще з дохристиянських часів. Його тоді також назвали Стрічення, Стріщення, Громниці або Зимобор. У народі вірили, на Стрітення зима вирушає туди, де було літо, а літо — туди де була зима. По дорозі вони зустрічаються та сперечаються між собою. Хто виграє у суперечці, той ще залишиться на цих землях господарювати. 

Якщо до вечора потеплішає, то виграло літо і скоро будуть потепління. Якщо ввечері стало холодніше, то зима ще зостанеться на деякий час. А назва така була у свята, тому що вважалось — 15 лютого, це єдиний день, коли взимку може пролунати грім.

         Прикмети, ворожіння, звичаї:

Якщо на Стрітення з дахів звисали бурульки — їх збирали і розтоплювали, додаючи у воду. Таку воду вважали цілющою, здатною вилікувати як рани чи внутрішні захворювання, так і вберегти від злого ока і відьмацьких чар. Нею освячували воїнів перед битвою, господарі кропили худобу на першому вигоні, а пасічники окроплювали вулики в початку сезону. Ворожіння на Стрітення було таке: виставляли тарілку з зерном на ніч на вулицю. Як зранку на ньому з’явилась роса, то буде врожай, як нема роси — справи будуть кепські.

   В цей день в церквах України святили воду та свічі. Посвячені на Стрітення свічки звалися “громичними”, бо їх запалювали і ставили перед образами під час грози, щоб оберегти людей і худобу від грому. Ці ж свічки давали в руки вмираючому при читанні одхідної молитви.  В день Стрітення, коли приходили з церкви, запалювали “громичну” свічку – “щоб весняна повінь не пошкодила посівам і щоб мороз дерев не побив!”.  Від “громичної” свічки і саме свято, крім “Стрітення” або “Стрічання”, називалося колись “Громиця”. Коли святили в церкві воду, селяни набирали тієї води в нову – ще не вживану – посудину, приносили додому і пильно берегли. Цій воді приписувалась магічна сила. За народним уявленням, це – цілюща вода. Нею натирали хворі місця і вірили, що “поможе”. Найкраще ця вода ніби помагала від “пристріту” – від хвороби, що її спричиняло “погане” око.

Колись, як чумак виходив у дорогу, господар давав йому хліб, сіль і кропив стрітенською водою волів, воза і самого чумака, примовляючи: “Боже тебе збережи!”. Так само і батько відряджав сина на війну, скроплюючи стрітенською водою на щасливе повернення.

Господарі також ворожили на врожай, виставляючи на ніч тарілку з зерном на двір. Якщо ранком є роса – врожай, нема роси – немає врожаю.

Джерело:

vsviti.com.ua › ukraine