Заплакало небо дощами…

Заплакало небо дощами…

Біль і туга зійшлися клином.

Свистіли кулі над Афганістаном,

Прощалася мати із сином.

                            Є. Сохацька

15 лютого,  у день свята Стрітення Господнього, відзначають скорботний День пам’яті воїнів - афганців, річницю виведення радянських військ з Афганістану. Вже стало традицією разом з цією подією вшановувати всіх учасників бойових дій на території інших держав.

   1989 року для багатьох став днем, коли скінчився рахунок втратам наших

солдатів, службовців. Важкий, сумний підсумок. Багато матерів і батьків не дочекалися своїх синів, котрі не сказали -- «Мамо, я живий...». 

   Афганська війна належить до тих подій 20-го століття, які ще не знайшли свого повного та об’єктивного висвітлення та аналізу. Вона залишається «білою плямою»  новітньої історії.

    В бібліотеці оформлено книжкову виставку – спомин «Війна в Афгані – незагоєна рана і застереження на майбутнє», присвячену 31-й річниці виведення військ з Афганістану.  До уваги користувачів було  представлено літературу,  у матеріалах якої висвітлюються вищезгадані події, проблеми фізичної та моральної реабілітації воїнів, а також поеми та вірші, присвячені   Афганській війні. Це розповіді про те, що людина робить на війні і що війна робить з людиною.

    Мета виставки, щоб люди зрозуміли, що найстрашніше і найбезглуздіше у світі – це війна. Ми повинні пам’ятати тих, хто її пережив, тих, хто не дожив, не доспівав, не докохав.

      За довгих 10 років цієї війни на цвинтарях з’явилося багато свіжих могил з

фотографіями юних облич. Останки загиблих воїнів привозили в оцинкованих гробах. І не було у батьків упевненості в тому, ховають вони свого сина чи когось іншого… І ще довго ятритимуть душу запитання без відповіді. Навіть на могильних плитах довго забороняли писати справжню причину загибелі. Не забудеться це горе, не відболить ще кілька поколінь.

      Від усього серця бажаємо Вам і Вашим родинам здоров’я, родинного затишку та благополуччя, впевненості в завтрашньому дні, щастя, миру і добра.

Джерело: 
Інтернетресурси

Любов людська велику силу має...

Любов підносить серце над землею

І робить дивовижні чудеса.

Стає людина зовсім інша з нею,

Тоді в її душі живе краса.

Тоді в душі троянда розцвітає,

Співає у душі тоді весна!

Любов людська велику силу має,

 Зцілити може й оживить вона.

    І знову лютий. Але про який холод йдеться, коли обличчя усміхнене, комірці прикрашають сердечка-символи, а в поштовій скриньці ви знаходите довгоочікуване й таке коротке зізнання в коханні.

  Так, ми сьогодні відмічаємо День Святого Валентина. Цікава історія цього свята.

      У Європі День святого Валентина почали святкувати з XIII століття. Витоки цього свята сягають давніх часів. Валентин був християнсь­ким єпископом. Він народився у III столітті нашої ери в місті Терні Римської імперії.

    Всупереч наказу римського імператора Юлія Клавдія II, який не доз­воляв солдатам імперських легіонів одружуватися, Валентин таємно вінчав легіо­нерів, за що і був ув'язнений. 

      

  

Коли він сидів у в'язниці, то закохався у сліпу доньку свого ката і вилікував її, що все було навпаки: наглядач попросив Валентина виліку­вати свою доньку, а та закохалася в священика. Перед стратою він залишив їй записку на прощання і підписався: "Твій Валентин" (звідси і "валентинки" на День закоханих). Дата страти святого Валентина - 14 лютого - співпала з римським святкуванням на честь Юнони - богині кохання.

     Цей день у Римі вважався початком весни. Вже дещо пізніше Вален­тин був канонізований і зарахований до лику святих. З тих пір всі закохані вважа­ють його своїм захисником.

  Сьогодні День святого Валентина вийшов далеко за рамки суто католицького свята і став найулюбленішим святом у багатьох народів.

 Як святкують в різних країнах світу

      Багато років тому в Англії у цей день дітей наряджали в одяг дорос­лих. Вони ходили від хати до хати і співали пісні про святого Валентина.

     В Уельсі з дерева вирізали дерев'яні ложки й дарували їх своїм коханим 14 лютого. Ці ложки оздоблювали сердечками, ключиками, що означа­ло: "Ти знайшов шлях до мого серця"

     На Сицилії існує таке повір'я: якщо молода дівчина стоятиме біля вікна півгодини перед сходом сонця напередодні Дня святого Валентина, і перший промінь впаде на неї, то цього ж року вона вийде заміж.

     У Німеччині дівчата писали на цибулинах тюльпанів чоловічі імена. Який тюльпан зацвіте першим - за того дівчина і вийде заміж.

     У Римі хлопці витягували невеличкі аркуші з написаними на них жіночими іменами. А японці вважають 14 лютого своєрідним днем вітання, коли подарунки отримує в основному сильна половина людства.

      

 В Японії на День Валентина японки насамперед вітають своїх улюблених чоловіків. Шоколад «гірі» жінки дарують братам, друзям, рідним і колегам чоловічої статі. А «хонмей» — бойфренду або чоловікові. Також 14 лютого в Японії дівчина може зробити перший крок і освідчитися в коханні.

Любі друзі!

   

На гостини до садочка

Дитячі журнали в бібліотеці своїх друзів чекають,

Їх шпальти яскраві аж очі вбирають…

  

  Знову завітала  бібліотека у дитячий садочок «Сонечко», щоб відправитися в захоплюючу «Подорож  в  країну Журналію»  разом з вихованцями  

групи «Зайченятка». 

 Бібліотекар Наталя Вікторівна  познайомила дошкільнят з дитячими журналами «Ангелятко», «Мамине сонечко», «Пізнайко від 2 до 6», «Котя», «Маленька Фея», кожен номер яких  присвячений захоплюючій темі, яка зацікавить як дівчаток, так і хлопчиків. 

     

    Малята з цікавістю розглядали великі і яскраві ілюстрації, що сприяє легкому запам'ятовуванню матеріалу, який розширює кругозір дитини, та уважно слухали  свої улюблені казки і вірші. А потім грали у рухливу гру «Зайчатка».

Мета заходу: ознайомити  дошкільнят з дитячими періодичними виданнями,  розвивати інтерес до  періодичної дитячої преси.