Ніхто не забутий-ніщо не забуто

Пам'ять - нескінченна книга,

Її не можна переписати.

І коли в серці буває відлига,

Про важливе хоче розказати.

Про безсмертний подвиг народу

В роки Вітчизняної війни...

Антон Кордюков

З метою більш ширшого ознайомлення своїх користувачів з героїчними сторінками Великої Вітчизняної війни, з історією визволення с.Коблеве від фашистських окупантів та виховання у підростаючого покоління поваги до ветеранів війни, милосердя, гордості за свій народ, 3 квітня для користувачів бібліотеки був проведений урок мужності «Схиляючи голову перед подвигом солдата».  

Міжнародний день дитячої книги

Книга – це віконце, через яке діти бачать

і пізнають світ і самих себе.

                                          В.О. Сухомлинський

  2 квітня, за рішенням Міжнародної ради дитячої книги в день народження великого данського письменника-казкаря Ганса Крістіана Андерсена (1805-1875) весь світ відзначає Міжнародний день дитячої книги.

    Свято вперше відзначали у 1967 р. Ця ініціатива належала Міжнародній раді з дитячої книги (IBBY-International Board on Books for Young People). Таким чином засновники свята вирішили підкреслити важливу роль дитячої книги у вихованні та інтелектуальному розвитку юних читачів.

Дитяча література з'явилася порівняно недавно. До середини XVII ст. діти читали приблизно те ж, що і батьки. Наприклад, у XVII ст. дітей залучали байки Езопа. У 1658 р. чеський педагог Я. А. Коменський опублікував першу книгу з картинками для дітей «Світ чуттєвих речей в картинках». Але в основному коло дитячого читання зводилося до Біблії.
У XVIII ст. діти читали «дорослі» романи «Робінзон Крузо» Д. Дефо і «Мандри Гуллівера» Дж. Свіфта. Популярними  були збірники східних казок, наприклад, «Цікаві арабські ночі», які включали «Аладдіна», «Алі-Бабу і сорок розбійників» і «Сім подорожей Синдбада-мореплавця». А в  XIX ст. дітям сподобалися казки братів Грімм.

У створення дитячої книги  свій вклад вніс Ганс Християн Андерсен. Він народився в родині шевця і сам в ранньому дитинстві став підмайстром на фабриці. У 14 років Андерсен відправився в Копенгаген і визначився учнем-танцівником в королівський балет, а потім став писати для сцени і друкувати вірші в журналах. Але завдяки своїм казкам він прославився на весь світ. У 1833 р. за свій внесок у літературу письменник  отримав Королівську стипендію. В пам'ять про великого казкаря на батьківщині Андерсена на набережній Копенгагена встановили статую героїні його казки Русалочки, яка стала символом міста.

До Дня визволення с.Коблеве

 

 

Весна 44-го. Весна, коли нашу Березанщину було визволено від чужоземних загарбників. Ми про неї пам’ятаємо. Про неї і про тих, хто приніс визволення.
...Визволителі. І сьогодні вони найдорожчі, найшанованіші для нас люди. Їхній подвиг надихає нас на нові звершення, вчить долати будь-які труднощі.
Рання весна тоді вже проклюнулась зеленими травами. Радість і гордість повнили серця людей - розпочалося звільнення Березанщини від фашистської нечисті.

  У березні-квітні 1944 р. на території району  у складі 3-го Українського билися війська 5-ї ударної армії генерал-полковника В.Д.Цветаєва. Армія, після визволення Миколаєва,  повела наступ на Одесу уздовж узбережжя Чорного моря,тобто по землях Березанського району. Тут билися прославлені 416- Таганрозька, 86-а і 108-а гвардійські Миколаївські і 109-а гвардійська Бериславська стрілецькі дивізії.   

  29 березня частини 416-ї стрілецької дивізії визволили райцентр Березанка. На наступний день, 30 березня, - села Червону Україну і Нечаяне. 1 квітня дивізія вийшла до Тилигульского лиману біля с. Анатолівка і форсувала його. 248-ма стрілецька дивізія 5-ї ударної армії 30 березня звільнила х.Вольний (Березанка) і с.Красне, а гвардійці 109-ї  Бериславської і 86-ї  Миколаївської дивізій – села Коблеве і Федорівку. У цей же день частини 244-ї  стрілецької дивізії очистили від ворогів Богданівку, Комісарівку.

 Бої на Тилігульському лимані придбали завзятий характер. Противник, підтягнувши резерви, використовував природні перешкоди як  черговий рубіж оборони з сильно розгорнутою системою вогню.  Особливо важко довелося 109-й і 86-й гвардійським  стрілецьким   дивізіям, якими командували І.В. Балдинов та В.П. Соколовський.

  Після звільнення сіл Федорівка та Коблеве 1 квітня два полки  109-ї гвардійської стрілецької дивізії почали форсування лиману вбрід. Фашисти укріпились на західному березі лиману і тримали дамбу під пересіченим вогнем.

Однак після опівночі німці відновили контратаки. До ранку вони підтягнули 15-ту румунську піхотну дивізію, і атаки посилилися. Бездоріжжя не давало можливості нашим воїнам підтягти артилерію, а відбиватися автоматами, перебуваючи в крижаній воді, було неможливо. Після тяжких боїв наші частини були змушені повернутися до Коблеве.

 Початок квітня, а вода в лимані ще вкрита кригою. Мокрий сніг, сильний північно-східний вітер. Жителі села надавали посильну допомогу: вночі приносили, привозили все, що могло триматися на воді. За добу були викопані окопи, траншеї, землянки.

  Ввечері, 3 квітня почалася сильна буря. 10-бальний вітер розгойдав поверхню лиману. Дув сильний північний вітер, йшов мокрий сніг, часом вирувала справжня завірюха.  Навіть на березі тіло коченіло від холоду. I ось в таку негоду командування дивізії  віддає наказ: форсувати трикілометровий лиман вбрід. Це було тяжко зробити і в літню погоду, а в холодний час - було справді героїчним подвигом. Льодяна вода часом доходила бійцям до плечей, але вони йшли, несучи зброю над головою. До вечора за допомогою армійської артилерії форсування лиману відновилося. Тепер убрід йшли і гвардійці 86-ї стрілецької дивізії. Зброя, боєприпаси, промоклі шинелі на плечах і - вогонь з усіх видів зброї з протилежного берега. Вони падали, гинули, але йшли  вперед і до настання сутінок вийшли до с.Кошари.

 До 2 години 3 квітня вони захопили плацдарм і протягом дня не лише утримали, але і розширили його. У боях за Тилігульський лиман 109-а гвардійська дивізія втратила 124 людини .   

  Славною сторінкою форсування Тилігульського лиману завершились бої на Миколаївщині 4 квітня 1944 року, на 1018 день війни, береги лиману були повністю очищені від ворога.

  Війна закінчилась.. Похмура ніч окупації змінилась світлом радості і надії. Виросли нові покоління людей, які мирно живуть, пам’ятаючи, якою дорогою ціною далось майбутнє.

  

Джерело:

За матеріалами районного краєзнавчого музею 

та розповідями очевидців