Слово з-за ґрат

   17 травня - День пам’яті жертв політичних репресій.  У цей день  ми згадуємо дві найстрашніші хвилі нівечення нашої інтелігенції - трагедію «Розстріляного відродження» 1930-х та незламність шістдесятників 1970-х років. Книги цих авторів - це живі свідки нашої історії, які сьогодні чекають на вас у бібліотеці. До цієї трагічної дати ми підготували  бібліографічний огляд літератури  «Слово з-за грат».

   Коли ми говоримо про репресованих письменників, ми найчастіше згадуємо феномен «Розстріляного відродження» (1930-ті роки), а також хвилю репресій проти шістдесятників (1960–1970-ті роки).

  Хвиля 1: «Розстріляне відродження» (1930-ті роки)

Це покоління митців, які підняли українську літературу на європейський рівень, але майже всі були знищені (значна частина - розстріляні в урочищі Сандармох у Карелії наприкінці 1937 року).

Микола Зеров - блискучий поет-неокласик, перекладач античної літератури, професор і літературознавець. Його вважали «еталоном культури». Був заарештований, засланий на Соловки та розстріляний у Сандармосі.

Михайль Семенко - засновник українського футуризму, поет-новатор, який сміливо 
експериментував зі словом та формою. Розстріляний у Києві в Жовтневому палаці у 1937 році.

Григорій Косинка - майстер психологічної новели, який з неймовірною художньою силою описував українське село та трагедію розкуркулення. Став одним із перших, кого розстріляли у грудні 1934 року після вбивства Кірова.

Майк Йогансен - один із найяскравіших і найексцентричніших письменників свого часу: поет, прозаїк, лінгвіст, мандрівник і автор пригодницьких романів. Розстріляний у 1937 році.

Остап Вишня (Павло Губенко) - король українського гумору та сатири. Його не розстріляли, але засудили до 10 років таборів (ГУЛАГу), які він відбув на Печорі. Він дивом вижив і повернувся до творчості, проте назавжди залишився під наглядом радянських спецслужб.

Хвиля 2: Шістдесятники та дисиденти (1960–1980-ті роки)

     Ці письменники виступили проти русифікації та тоталітарного тиску вже в післясталінську епоху. Замість культури їх намагалися зламати психіатричними лікарнями та суворими сибірськими таборами.

Василь Стус - один із найвеличніших українських поетів XX століття, правозахисник. За свою непохитну позицію відбув два терміни ув'язнення. Загинув у вересні 1985 року (всього за кілька років до розпаду СРСР) під час голодування в карцері табору особливого режиму Перм-36.

Ігор Калинець - поет і прозаїк зі Львова. Заарештований у 1972 році за «антирадянську агітацію та пропаганду». Поки він відбував 6 років таборів та 3 роки заслання, на Уралі в ув'язненні перебувала і його дружина, поетка Ірина Калинець.

Микола Руденко - письменник, філософ, засновник Української Гельсінської групи. Колишній фронтовик і комуніст, який розчарувався в системі й відкрито виступив проти неї. Засуджений до 7 років таборів суворого режиму та 5 років заслання.

Завітайте до бібліотеки, візьміть ці видання, доторкніться до правди.