Одна країна — один біль — одна надія

 
 26 лютого -день, який розділив історію сучасного Криму на «до» та «після». Сьогодні ми відзначаємо День спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Це день пам'яті про тисячі кримчан, які у 2014 році вийшли під стіни Верховної Ради АРК, щоб заявити всьому світові: Крим - це Україна!»

   Історія пишеться не лише на полях битв, а й на сторінках книг. До Дня спротиву окупації Криму в нашій бібліотеці розгорнуто виставку «Одна країна - один біль - одна надія». Ми зібрали видання, які допомагають зрозуміти правду про анексію, згадати хронологію спротиву та відчути нерозривний зв’язок півострова з материковою Україною.

 

 

  

Спротив на тимчасово окупованих територіях Криму та Севастополя — це щоденний подвиг тисяч українців, які зберігають вірність державі попри тиск та небезпеку. Пропонуємо вам зануритися у світ незламного півострова через сторінки книг. Ця література про: боротьбу журналістів, долі політв’язнів та глибинну культуру корінних народів. Ознайомтеся з історіями тих, хто чекає на повернення додому та наближає його щодня.
Література:
1. Добірка книг про окупацію Криму та про її вплив на півострів: http://cutt.ly/Fe4CEDNj.
2. Добірка книг про культуру Криму https://cutt.ly/se4CEUH8.
3. Добірка книг про історію Криму https://cutt.ly/ttQqzrgy.
4. Перша у світі манґа про Крим “Помах крил метелика”.
5. “Моя депортація” – Осман Аріфметов.
6. “Анексія: Острів Крим. Хроніки гібридної війни” – Тарас Березовець.
7. “Who we are: indigenous peoples and national minorities of Ukraine” (“Хто ми: корінні народи та національні меншини України”) – Ukraїner. Книжку також можна знайти кримськотатарською.
8. «За Перекопом є земля», Анастасія Левкова
9. “Книга Історія Криму. Коротка оповідь великого шляху” – Гульнара Абдулаєва
10.“Вільні голоси Криму. Історії кримських журналістів — бранців Кремля”, Олеся Яремчук, Мустафа Джемілєв, Інна Березніцька, Анастасія Левкова, Олександра Єфименко, Ірина Славінська, Рустем Халіл, Євгенія Генова, Єва Райська, Марія Глушко
11. Збірка “Кримський інжир. Куреш”

З Днем української жінки!

 

 Сьогодні день народження жінки, яка навчила нас, що «хто визволиться сам, той буде вільний». Леся Українка — це не про кволу дівчину, це про неймовірний інтелект, волю та модерновість. Саме тому сьогодні ми святкуємо День української жінки — свято не про «весну і квіти", а про характер, глибину та незламність.

   Українська жінка сьогодні — це поєднання неможливого. Вона може тримати на руках дитину і водночас закривати мільйонні збори. Вона створює бізнес під обстрілами та лікує душі словом. Ми — нащадки княгинь та козачок, і наша суперсила в тому, що ми ніколи не здаємося.

Леся Українка: IT-інтелектуалка XIX століття

  25 лютого 2026 року виповнюється 155 років з дня народження видатної української поетеси, драматурга та громадської діячки Лесі Українки (Лариси Петрівни Косач). 

1. Вона була справжньою «поліглоткою» та євроінтеграторкою

  Леся Українка знала понад 10 мов: українську, французьку, німецьку, італійську, латину, грецьку, польську, білоруську, російську та англійську. Вона не просто читала ними, а й вільно перекладала.

Завдяки їй українці могли читати Гюго, Байрона та Гейне рідною мовою. Вона буквально «прорубала вікно в Європу» для нашої культури, доводячи, що українська мова здатна передати найскладніші світові сенси.

2. Створила слова, якими ми користуємося щодня

Мало хто знає, що до родини Косачів багатьох звичних нам слів просто не існувало. Леся та її мати (Олена Пчілка) активно займалися «словотворенням».

   Слова-новотвори: Саме Лесі ми завдячуємо появі слів «промінь» та «напровесні». А її мати ввела у вжиток слова «мистецтво», «переможець» та «палкий». Без цих слів важко уявити сучасну українську мову.

3. Музика — її найбільша нездійснена мрія
Леся була надзвичайно талановою піаністкою. Вона почала грати у 5 років і мала неймовірний слух. На жаль, через туберкульоз кісток і операцію на руці мрію про професійну музичну кар'єру довелося залишити.
    Свій біль вона вилила у вірші «До мого фортепіано». Проте музика нікуди не зникла — вона залишилася в ритміці її поезії, яку літературознавці називають надзвичайно мелодійною та «симфонічною».

4. Вона була «Digital Nomad» свого часу (мандрівниця мимоволі)

Через хворобу Леся була змушена більшу частину життя проводити в дорозі, шукаючи теплого  клімату. Вона жила в Єгипті, Грузії, Італії, Криму, Німеччині та Австрії.

  В Єгипті вона була настільки вражена історією, що це надихнуло її на написання циклу «Єгипетські пісні». Вона була справжньою громадянкою світу, яка привозила європейські ідеї додому в Україну. 

5. Перший український «краудфандинг» для порятунку культури

Леся Українка була не лише поеткою, а й етнографинею. Вона організувала експедицію для запису співу кобзарів на фонограф (тогочасний диктофон), щоб зберегти український епос для нащадків.

Оскільки грошей у родини було небагато, вона з чоловіком Климентом Квіткою витрачала власні кошти та залучала меценатів, щоб викупити фонограф і зафіксувати голоси, які інакше були б назавжди втрачені для історії.

6. Вона дуже любила  вишиванки. (сама розробляла візерунки) та європейські капелюшки. Леся була іконою стилю свого часу.

7.Головні шедеври

«Лісова пісня»-драма-феєрія про Мавку та Лукаша.
«Кассандра» - про трагедію пророчиці, яку ніхто не чує.
«Бояриня» - єдина її драма на тему української історії.
«Камінний господар» - власна інтерпретація легенди про Дон Жуана.

 

   В бібліотеці представлена книжкова виставка-діалог «Життя і слово Лесі Українки», присвячена дню народження великої поетеси.

   Ми не просто гортали сторінки книг, а разом з читачами заново відкривали для себе Ларису  Косач. Обговорювали її неймовірну силу волі, її «Лісову пісню», що досі звучить сучасно, та листи, в яких вона постає живою, емоційною та незламною жінкою.

Дякуємо всім, хто долучився до обговорення! Леся Українка — це справді про кожного з нас.

24 лютого: День, що триває й досі...

 Ми боремося за те, чому немає ціни в усьому світі, - за свою Батьківщину

24 лютого: День, що триває й досі...
Ця дата назавжди розділила наше життя на «до» та «після». Наша нова книжкова виставка- це літопис стійкості, болю та безмежної віри в перемогу.
Ці книги пахнуть не лише друкарською фарбою, а й порохом, степовим вітром та залізом. Виставка «24 лютого: День, що триває й досі» - це не просто добірка літератури. Це дзеркало нашого спільного досвіду.
Тут поряд стоять спогади про «Азовсталь» та розповіді про окупований Херсон, про рідний Миколаїв. Тут -«Вторгнення» та «Лютий рік незламності». Кожна назва - це відгомін вибухів, які ми почули на світанку, і водночас - гімн життю, яке триває попри все. Читати ці книги важко, але необхідно, щоб пам’ять стала нашою найсильнішою зброєю.

Всеукраїнський конкурс творчих проєктів

 Традиційно, до Міжнародного дня рідної мови, що відзначається 21 лютого, Національним Фестивалем "Код Нації" оголошується проведення Всеукраїнського конкурсу творчих проєктів. Головною метою Конкурсу є підтримка та зміцнення статусу української мови як важливої складової національної самобутності й культурної спадщини українського народу, а також у поширення усвідомлення її значущості в суспільному житті. Конкурс має на меті мотивувати людей різного віку й соціального становища до опанування та вдосконалення знань української мови, наголошуючи на її ключовій ролі у становленні, збереженні та розвитку української нації. Водночас Конкурс сприяє взаємоповазі та підтримці мов національних меншин, підкреслюючи багатомовність України як цінність, яка збагачує культурне середовище та сприяє міжнаціональному діалогу. На Конкурс усі охочі можуть подати власні творчі проєкти у дев’яти номінаціях: образотворчі роботи, відеороботи, фотокросинг на тему "Сила слова", есе на тему "Ода українському слову", мовні меми, хореографічні, інструментальні та вокальні роботи, а також номінація мармизка Фестивалю. Подача заявок на Конкурс відбувається на сайті: https://mova.kod-natsii.com/ по 25.03, а оголошення переможців Конкурсу відбудеться 01 квітня на сторінках Фестивалю в соц. мережах. Також, Освітня платформа Фестивалю оголошує про проведення Тестування на рівень володіння українською мовою завдяки якому кожен охочий може перевірити власні знання державної мови та отримати відповідний сертифікат, що засвідчує рівень володіння українською мовою одразу ж після складання Тестування! Зареєструватись на нього можна на сторінці: https://mova.kod-natsii.com/test/ по 18.03, а скласти тестування з 10:00 21.02 по 22.03 включно. Як завжди, абсолютно весь прибуток від цієї події буде передано на потреби Збройних Сил України, про що ми обовʼязково прозвітуємо на сторінках Фестивалю у соціальних мережах. Детальніше про умови участі та Положення на сайті: https://mova.kod-natsii.com/

Друзі, запрошуємо вас взяти участь у Всеукраїнському конкурсі творчих проєктів.

Сила рідного слова

                             Зоя Ружин
    Сила роду України – мова-берегиня!
З глибини віків, із мови – мудрості джерельце,
У калини-України із любов’ю серце.
Кожне слово, як перлина – гордість України!
Наша мова, наша пісня славна, солов’їна…
…Нас єднає наша мова – нації святиня,
Сила роду України – мова-берегиня!

    21 лютого - Міжнародний день рідної мови,   день, коли весь світ вшановує рідне слово. Це свято народилося з боротьби за право говорити мовою предків і нагадує нам, що мова - це сила, яка єднає покоління.

   Трагічні події в Дакці: Дата обрана на згадку про події 1952 року в Бангладеш (тоді Східний Пакистан). Студенти вийшли на демонстрацію, захищаючи право на свою рідну мову - бенгальську. Під час протестів поліція відкрила вогонь, і кілька активістів загинули.

   Рішення ЮНЕСКО: У 1999 році на Генеральній конференції ЮНЕСКО цей день був офіційно проголошений Міжнародним днем рідної мови, щоб підкреслити: право говорити рідною мовою - це фундаментальне право людини.

    Міжнародний день рідної мови - це свято, яке нагадує про важливість збереження культурного та мовного різноманіття у світі.

 З нагоди  Міжнародного дня рідної мови у нашій бібліотеці відбувся діалект-шоу «Своя мова -свій говір»,

 де згадували унікальні слівця, що передаються з покоління в покоління. Адже саме в говірках ховається справжня душа нашого краю!

   

  З відвідувачами бібліотеки ми досліджували багатство місцевих говірок та їхнє значення для нашої культури. Присутні на заході були не тільки місцеві, а і вихідці з Одеської  та Херсонської областей (ВПО). які згадували цікаві слова-діалекти своєї місцевості.

    

  

  Також присутні ознайомилися з книжковою виставкою «Світла і багата мова мами і тата». На експозиції представлені як класичні твори, так і сучасні посібники з вивчення української мови.

Важливою частиною рідної мови є місцеві діалекти («свій говір»), які роблять її живою та неповторною.

Наш колорит
Миколаївщина
Ці слова часто зустрічаються саме в сільських районах нашої області:
Кабиця — літня пічка на подвір’ї (справжній символ південного двору).
Керпатий — людина з кирпатим носом або той, хто задирає носа (гоноровий).
Драяти - дуже сильно щось відмивати або чистити.
Гупати - голосно стукати або падати.
Пец - гострий перець (місцева назва).
Ампулка - стержень для кулькової ручки (це суто наша, південна «фішка»).
Гайда - заклики йти кудись (запозичення, що міцно прижилося).
Одеський колорит
Одеський говір - це суміш мов, де багато слів мають коріння в ідиші чи італійській:
Синенькі - баклажани (на Півдні їх майже ніхто не називає інакше).
Рачки - дрібні креветки, які продають на склянки.
Альфатер - сміттєвий бак (назва пішла від компанії, що їх встановлювала).
Фармазон - брехун, шахрай або людина, що прикидається кимось іншим.
Каструльщик - водій, який займається приватним перевезенням («каструлить»).
Бекицер - швидко, мерщій.
Халоймес - дурниця, нісенітниця або щось неякісне.
Херсонщина
Херсонський говір дуже близький до миколаївського, але має свої «смачні» деталі:
Пшонка - кукурудза (особливо варена).
Гарбуз - тут так часто називають кавун (хоча літературно це «кавун», старі люди подекуди зберігають давні назви).
Вада - невеличкий рівчак для поливу городу.
Бакланіти - багато й беззмістовно говорити (базікати).
Стулка - стілець.
 

Майдан: Ціна свободи

   Лютий 2014-го назавжди закарбувався в серці України болем і гордістю. Небесна Сотня стала першим строєм у великій битві за нашу незалежність.

 20 лютого в Україні на державному рівні вшановують День пам’яті Героїв Небесної Сотні, згадуючи найтрагічніші дні масових розстрілів протестувальників під час Революції Гідності 2013–2014 років. Пам'ятний день встановлено указом Президента України 11 лютого 2015 року з метою увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу й стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні. 

Саме 20 лютого 2014 року в середмісті Києва загинуло найбільше людей – 48. Їх разом з іншими 54 загиблими та смертельно пораненими учасниками мирних протестів упродовж зими 2013-2014 років і п’ятьма активістами Майдану, які загинули навесні 2014 року за демократичні цінності й територіальну цілісність України, назвали Героями Небесної Сотні.

  Цьогоріч пам’ять Героїв Небесної Сотні ми вшановуємо з гаслом: «ГЕРОЇ ПЕРШОЇ ПЕРЕМОГИ У БИТВІ, ЩО ТРИВАЄ».

   До Дня Героїв Небесної Сотні ми підготували виставку-пам’ять «Майдан: Ціна свободи». Це не просто добірка книг, це історія про кожного з нас, про гідність, яка сильніша за зброю.

Разом ми — сила!

    Сьогодні, 16 лютого, Україна відзначає День єднання. Це день, коли ми вкотре нагадуємо собі та всьому світу: ми різні, але ми єдині у своєму прагненні жити у вільній та незалежній державі.

    До цієї дати ми  підготували виставку книг, які розповідають про нашу історію, боротьбу та незламний дух українського народу. Адже слово — це теж зброя, а знання — наш надійний щит.

 

Шануємо мужність крізь роки

  Афганська війна., брудна, неоголошена.. Та хіба війни бувають чистими? Будь-яка несе смерть, каліцтво, вдягає в жалобу тисячі сердець, материнських сердець. У війни холодні очі, у війни свій рахунок, своя безжальна арифметика.

   Афганістан - це рана, що не заживає 

  В Україні цей день також офіційно відзначається як День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

  15 лютого ми вшановуємо тих, кому довелося виконувати військовий обов’язок у гарячих точках світу, та згадуємо події афганської війни. 15 лютого - це день пам’яті про тисячі життів, забраних війною, та день глибокої поваги до тих, хто повернувся додому.

    Ми схиляємо голови перед пам’яттю загиблих і висловлюємо щиру вдячність ветеранам за їхню стійкість, мужність та незламний дух. Бажаємо вам і вашим родинам міцного здоров’я, злагоди та найголовнішого — мирного неба над Україною.

   Понад 3 000 українців загинули в Афганістані. Всього в афганському конфлікті (1979-1989) взяли участь близько 120-160 тисяч військовослужбовців з України.

    Окрім Афганістану, українські військові брали участь у миротворчих місіях та бойових діях у понад 15 країнах світу, включаючи Кубу, Корею, В'єтнам, Єгипет, Мозамбік, Анголу тощо.

 Раніше цей день відзначався як День пам'яті воїнів-інтернаціоналістів, але був переформатований на вшанування українських ветеранів, що брали участь у локальних війнах.

 Багато ветеранів-«афганців» та учасників інших міжнародних конфліктів сьогодні використовують свій бойовий досвід для захисту територіальної цілісності України.

 15 лютого проходять покладання квітів до меморіалів, згадують зниклих безвісти та вшановують пам'ять загиблих хвилиною мовчання. 

   До Дня вшанування учасників бойових дій у нашій бібліотеці відбулися героїко-патріотичні читання «Ті спогади - то вічний серця біль». Ми згадували долі тих, хто пройшов через суворі випробування, читали спогади та знайомилися з історичними матеріалами про події, що залишили глибокий слід у пам'яті нашого народу.

 Як захлинався бій останній
І ущухав вогонь атак,
Упав юнак в Афганістані
– Двадцятирічний мій земляк.
Упав, з очей спадали зорі,
Темніла неба пилина…
О, боже мій, що тільки творить
Людьми придумана війна!
Війна в наш дім проникла тихо,
Згасивши тисячі життів,
І залишила біль і лихо
– Печалі вдів і матерів.
Хто ж відповість за юні долі
В крові викупаний стяг?
Коли і як приспати болі
В людських знівечених серцях…
А, може, скажуть кладовища
Устами жалібних троянд,
Чом дев’ять літ там юність нищив
Для нас чужий Афганістан?
(Михайло Малиновський  «Хто ж відповість?» з книги «Відлуння афганських гір : нариси, спогади, вірші, пісні.»)
 

Романтичний та щирий

  Щороку, 14 лютого, відзначається  День святого Валентина, відомий також як День всіх закоханих,

   У цю дату люди по всьому світу висловлюють свої почуття, дарують подарунки і проявляють знаки уваги

   Про День святого Валентина зазвичай говорять у контексті романтики, але його історія та традиції в різних країнах мають купу несподіваних і навіть кумедних нюансів.

Ось кілька цікавих фактів, якими можна поділитися:1. Походження «з перчинкою»Мало хто знає, що до появи святого Валентина в Давньому Римі 15 лютого святкували Луперкалії — фестиваль родючості. Традиції були специфічними: чоловіки бігали містом зі смужками шкіри жертовних тварин і жартома «шмагали» жінок. Вважалося, що це принесе здоров'я та легкі пологи. Церкві це не дуже подобалося, тому язичницьке свято з часом замінили на день християнського мученика.2. Економіка почуттівМільярди листівок: Щороку у світі надсилають близько 1 мільярда валентинок. Більше отримують тільки на Різдво.Тварини теж у справі: Тільки в США власники домашніх тварин витрачають понад 700 мільйонів доларів на подарунки своїм котам та собакам у цей день.
3. Незвичні традиції світу
Японія (День чоловіків): 14 лютого тут дарують шоколад виключно чоловікам. Причому є «шоколад ввічливості» (для колег) і «шоколад почуттів» (для коханих). Жінки отримують подарунки у відповідь рівно за місяць — у «Білий день».
Німеччина: Тут символом кохання часто виступає... свиня. Не дивуйтеся, якщо побачите статуетки або листівки із закоханими свинками — вони символізують удачу та пристрасть.
Франція: Саме тут, як вважається, народилася перша валентинка. Герцог Орлеанський, перебуваючи в англійському полоні, надсилав своїй дружині віршовані любовні листи.
4. Вечеря для самотніх (Південна Корея)
Якщо ви не знайшли пару до 14 лютого, у Кореї є «Чорний день» (14 квітня). Ті, хто не отримав подарунків у лютому чи березні, йдуть у ресторан і їдять чорну локшину (джаджангмьон), щоб «оплакати» свою самотність у колі друзів.
5. Листи Джульєтті
Щороку у Верону (місто Ромео і Джульєтти) приходить близько тисячі листів, адресованих Джульєтті. Спеціальна група волонтерів, «Клуб Джульєтти», відповідає на кожен з них, даючи поради щодо стосунків. 

     Кажуть, що справжнє кохання можна зустріти не лише в житті, а й на сторінках улюблених книг. Напередодні 14 лютого ми підготували для вас книжкову виставку — «Історії кохання».

    Від класичних романів до сучасних драм — кожна книга тут чекає на те, щоб зігріти ваше серце.

  Шановні друзі,  бажаємо, щоб ваше життя було схожим на захопливий роман, де кожна сторінка сповнена щирих почуттів, а фінал завжди щасливий!  Нехай у ваших серцях завжди живе весна, а вдома завжди чекає теплий плед, запашна кава та книга, від якої неможливо відірватися

Історія Національної премії України імені Тараса Шевченка

      Цього року виповнюється 65 років з моменту заснування найвищої творчої відзнаки нашої держави — Національної премії України імені Тараса Шевченка.
     Національна премія України імені Тараса Шевченка — найвища державна нагорода в галузі культури, літератури та мистецтва. Заснована у 1961 році, вона стала символом визнання найвагоміших досягнень українських митців, які своєю творчістю утверджують національну ідентичність, духовні цінності та ідеали свободи. Спочатку вона називалася Республіканською премією імені Т. Г. Шевченка.
   Премія носить ім’я Тараса Шевченка — видатного поета, художника й мислителя, чия творчість стала духовним фундаментом української нації. Від часу заснування премія пройшла складний шлях разом з історією держави: від радянського періоду — до незалежної України, зберігаючи свою високу місію — служити українській культурі.

    З 2000 року премія має статус Національної. Вона присуджується щорічно до дня народження Тараса Шевченка — 9 березня.

 Першими Диплом і Почесний знак лавреата 9 березня 1962 року отримали Павло Тичина, Олесь Гончар у галузі літератури й Платон Майборода в галузі музики. 

 З цієї нагоди працівники бібліотеки  підготували для своїх користувачів бібліотечний огляд «Історія Шевченківської премії: від витоків до сьогодні». Ми говорили про тих, хто тримав культурний фронт десятиліттями, і про тих, хто робить це сьогодні. Наші полиці поповнилися виданнями, які свого часу отримали «Кобзаря» на знак визнання.

  Лауреатами Шевченківської премії стали найяскравіші постаті української культури: письменники, поети, композитори, художники, режисери, актори, журналісти, науковці. Їхні твори стали надбанням не лише української, а й світової культури. 

  Серед лауреатів: Олесь Гончар (роман «Тронка» (1962), Василь Стус (збірка «Дорога болю» (1991, посмертно), Ліна Костенко (роман у віршах «Маруся Чурай» (1987), Павло Загребельний  (романи «Смерть у Києві», «Євпраксія» (1980), Григір Тютюнник  («Климко», «Вогник далеко в степу» (1989, посмертно), Василь Шкляр Роман («Залишенець. Чорний ворон» (2011)Оксана Забужко («Museum покинутих секретів» (2019), Ярина Чорногуз  (збірка «[dasein: оборона присутності]» Дмитро Лазуткін за збірку «Закладка»), Юрій Іздрик («Колекція») та ін 

    65-річчя Шевченківської премії — це нагода вшанувати тих, хто словом, музикою, мистецтвом і наукою служить Україні, прославляє її у світі та зміцнює духовну міць нації.

З днем народження!

Щиро вітаємо Тетяну Миколаївну Несушу, завідуючу  Рибаківською бібліотекою-філією  з днем народження!

Бажаємо міцного здоров’я, невичерпної енергії, натхнення та професійних успіхів. Нехай кожен день дарує радість, приємні зустрічі та нові можливості. Хай у житті буде більше світлих моментів, тепла, любові й щирих усмішок.

Нехай здійснюються мрії, а поруч завжди будуть надійні друзі й підтримка колег.

 З найкращими побажаннями. колектив  КЗ «Коблівська публічна бібліотека Коблівської сільської ради»

 

2 лютого - Всесвітній день водно-болотних угідь

 2 лютого відзначається Всесвітній день водно-болотних угідь (World Wetlands Day), встановлений на честь прийняття Рамсарської конвенції 2 лютого 1971 року в Ірані. Його мета — підвищити обізнаність про критичну роль боліт, озер, річок та заплав у підтримці біорізноманіття, очищенні води та боротьбі зі зміною клімату. 

Ось кілька цікавих та маловідомих фактів про українські водно-болотні угіддя

1. «Легені» та «печінки» України
Болота Полісся виконують роль гігантських природних фільтрів. Вони очищують воду та поглинають вуглекислий газ значно ефективніше, ніж ліси. Один гектар болота може поглинути з атмосфери стільки ж вуглекислого газу, скільки 10 гектарів лісу.
2. Скарбниця Рамсарських угідь
В Україні налічується 50 водно-болотних угідь міжнародного значення (так звані «Рамсарські угіддя»). Їхня загальна площа складає понад 930 тисяч гектарів. Це величезна мережа, що включає не лише болота, а й заплави річок, озера та прибережні зони морів.
3. Найбільше болото Європи
Саме в Україні, на Рівненщині, знаходиться частина одного з найбільших боліт Європи — Сира Погоня. Це унікальний масив, який зберігся у майже первісному стані.
4. Білецьке озеро та його «жива» вода
На Волині є болота, що оточують озера з надзвичайно м'якою водою, багатою на гліцерин. Вважається, що вода там має цілющі властивості, а екосистема навколо є домівкою для рідкісних видів орхідей (так, в Україні ростуть дикі орхідеї!).
5. Рай для перелітних птахів
Наші лимани та заплави (наприклад, у дельті Дунаю чи на Сиваші) — це головні «станції дозаправки» для мільйонів птахів, що летять з Арктики до Африки. Без цих територій багато видів просто не змогли б здійснити свій переліт.
6. Скарби торфовищ
Торф, який накопичувався тисячоліттями, є справжнім «архівом» природи. У шарах торфу ідеально зберігається пилок рослин, що росли тисячі років тому, завдяки чому вчені можуть реконструювати клімат минулого.

До вашої уваги, друзі,  також вікторина «Вгадай птаха і рослину Тилігульського лиману». Перевірте свої знання

1ч. Птахи Тилігульського лиману

1. Великий білий птах із довгою шиєю, який часто плаває парами.
2. Рожевий птах із довгими ногами, який час від часу з’являється на лимані під час міграцій.
3. Великий птах із мішком під дзьобом, занесений до Червоної книги України.
4. Сірий або білий птах, що стоїть нерухомо у воді й полює на рибу.
5. Стрункий птах із довгими червоними ногами та тонким дзьобом.
6. Невеликий птах, що бігає по узбережжю та шукає їжу в мулі.
 2 Ч. Рослини Тилігульського лиману
7. Висока прибережна рослина, що утворює густі зарості вздовж берега.
8. Рослина з коричневими «сигарами» на верхівці.
9. Солелюбна рослина, яка росте на солончаках і має м’ясисті стебла.
10. Яскраво-жовта квітка, що росте на вологих луках біля водойми.

                                     Бліц-запитання
*Що таке Рамсарські угіддя?
*Чому Тилігульський лиман має міжнародне значення?
*Чому важливо охороняти водно-болотні території?