За живе!

Анна Василишина.

 Немає в світі більшої біди,
Ніж та, яка війною називається..
Нема печалі більшої ніж та,
Коли над тілом мама побивається...
Нема на світі більшої із зрад,
Ніж та, коли не розуміють рідні...
Коли кричим- агов, у нас війна
А чуєм вслід, що ми самі огидні...
Що ми самі себе тут убиваєм,
Їмо від голоду малесеньких дітей,
Для втіхи ми дівчат своїх гвалтуєм,
Знущаємось з українських людей!!!
Війна ця клята всіх пофільтрувала,
Багато пересіяла людей..
Родини цілі між собою посварила,
Хтось зрікся навіть всіх своїх дітей...
Вина всьому - бар'єр нерозуміння,
Невіра в ці жахіття, у війну,
По оба боки в кожного є рідні,
Хтось плаче, проклиная сатану..
Для когось сатана - свята людина,
Що визволять людей сюди прийшов..
Авжеш, ви краще нас усе це знаєте..
Не ваша ж тут рікою льється кров...
Але скажу вам рідні і знайомі:
Нема назад нікому вороття,
Війна скінчиться, сподіваюсь скоро,
Та не піде усе це в забуття!!
Ми пам'ятатимо усе що ви робили,
Ми пам'ятаємо увесь цей страшний біль,
І кожне слово, що ви говорили,
Усіх дітей, дівчат та породіль...
Як жити будете, коли прийде прозріння?
Та чи пробачите все це самі собі?
Як в вічі родичам своїм дивитись будете?
Як визнати , що ви були сліпі???
А взагалі не варто витрачати,
Свій час і нерви щоб їм доказать,
Що Путін їх убивця найлютіший
І що його вся сутність- убивать!!
Вони як ті глисти для яких дупа-
Постійне місце для свого життя!!!
Живіть в дермі, отам вам саме місце,
Хоч навіть звідти може бути вороття..
Та все ж я вірю, що ще є ті люди,
Які нам вірять, в них душа болить,
За усіх нас, за нашу Україну,
Помагають нам країну боронить!!
Ну а ви, сусіди недоруські,
Вже ніколи не станете людьми!!!
Ви назавжди для всіх всього лиш орки,
Що грабують і вбивають на війні!!!
Бачить світ, не ми війну почали,
Але нам вас ,тирани, зупинять!!!
Ми зупинимо, і більше вже ніколи,
Вам рашисти в Україні не бувать!1